Тема 20: Правосвідомість і правова культура



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 20: Правосвідомість і правова культура



Семінарське заняття 20

 

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів чітке уявлення про правосвідомість і правову культуру як юридичні явища та складові правової системи суспільства; структуру, функції і види правосвідомості, шляхи і напрями подолання найбільш негативних форм її деформації; ґрунтовне опрацювання визначення і змісту поняття «правова культура», системи правового виховання в Україні.

Час проведення 2 години.

План:

1. Правосвідомість: поняття, основні ознаки.

2. Структура, функції, види правосвідомості.

3. Деформація правосвідомості: поняття, основні види.

4. Правова культура. Правове виховання.

 

Теми рефератів:

1. Розвиток правової культури в Україні.

2. Правове інформування в Україні.

3. Деформація правосвідомості і правової культури.

4. Правовий нігілізм: поняття та форми прояву.

5. Шляхи подолання правового нігілізму.

 

Ключові поняття: правосвідомість, професійна правосвідомість, правова ідеологія, правова психологія, правовий нігілізм, правовий ідеалізм, правова культура, правове виховання.

 

Методичні вказівки

При відповіді на перше питання слід пам'ятати, що не тільки писане право є реальним об'єктом відображення уявлень і почуттів людей, але і "право в житті" (діяльність правоохоронних органів, правопорядок тощо). Також треба підкреслити, що в правосвідомості людей має місце думка не тільки про право дійсне, але й про право бажане.

Правовий ідеалізм як і правовий нігілізм є характерними видами деформації правосвідомості. З’ясування питання правового нігілізму припускає аналіз його витоків, зокрема історичних передумов виникнення правового нігілізму в Україні.

Розуміння правової культури як явища правового життя суспільства й надбання цивілізації, припускає її ціннісну характеристику (зокрема, аналіз правової системи суспільства в площині прогресивного розвитку законодавства, поступової еволюції правозастосування в напрямку підвищення якісного рівня окремих його складових елементів). Необхідно також пояснити, що правова культура – явище інтегративне (формує зв'язки між різними сферами правового та суспільного життя).

Висвітлюючи природу такого явища як правове виховання необхідно зазначити про існування в загальнотеоретичній юриспруденції його понять, які припускають розуміння правового виховання в широкому і вузькому значенні.

 

Список літератури:

1. Антонович М. Правова культура українського народу в сфері прав людини: історичний розвиток та сучасний стан // Право України. - 2003.-№12. -С. 75-79.

2. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв'язок та результативність // - Право України. - 1997. - №12.

3. Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на менталітет українського народу // Право України. - 1998. - №6.

4. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура // - Право України. - 1993. -№1.

5. Головченко В.В Право, мораль і правова культура. - К. 1990.

6. Головченко В.В. Повага і неповага до закону в різних історичних умовах // Право України. - 1992. - №12.

7. Калиновський Ю.Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність. - X.: Право, 2008. - 288 с

8. Колісник В. Проблеми розвитку правової ідеології// Право України. - 1994.-№10.

9. Котюк В.А. Поняття, структура та функції правових почуттів юриста // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. - 1991. - №3.

10. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. - 2001. - №4. - С.21 -23, 29.

11. Осика І. Правовий нігілізм та правова культура // - Право України. - 2001.-№7. -С.98-101.

12. Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства: Моногр. / За ред. Ю.П. Битяка, І.В. Яковюк - X.: Право, 2007. - 248 с.

13. Рязанов М.Ю. Правова культура як фактор забезпечення стабільності і порядку // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. – Вип. 36, Одеса, 2007. – С. 140

14. Скуратівський А. Взаємозв'язок правової культури і соціального буття в процесі суспільної трансформації// - Право України. - 2004. - №1. - Ст. 18-121.

15. Соколов Н.Я. Профессиональное правосознание юристов. - М., 1988.

16. Татаринцева Е.В. Правовое воспитание. М., 1990.

17. Тимошенко В. Визначальні фактори правової свідомості // Право України. - 2008. - № 6. – С. 41-46.

18. Тодика Ю.М. Конституционные основы формирования правовой культуры. - X.: Райдер, 2001. - 296 с.

19. Толстенко В.Л. Правова ідеологія у структурі правосвідомості: теоретико-методологічні основи аналізу // Держава і право. Юрид. і політ, науки. - 2008. - Вип. 41 – С. 10-18.

20. Цимбалюк М.М. Онтологія правосвідомості: теорія та реальність. - К.: Атіка, 2008. - 288 с.

21. Черкас М.Є. Оціночна функція правової свідомості: зміст та особливості // Юрид. Україна. - 2009. - № 1. - С. 22-26.

22. Яковюк І. Правова культура і її вплив на розвиток правової системи // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2008. - № 1 (52). -С 43-56.

 

Змістовий модуль IV.

Теорія права в динаміці

Тема 21: Правові відносини

Семінарське заняття 21

 

Навчальна мета заняття: сформувати комплексне уявлення про правові відносини як специфічні соціальні зв’язки, їх основні ознаки і класифікацію; передбачається ґрунтовне засвоєння складу правових відносин у поділі на окремі елементи; чітке усвідомлення поняття правосуб’єктності індивіда (фізичної особи) та юридичної особи; знання системи юридичних фактів.

Час проведення 2 години.

План:

1. Поняття та основні ознаки правовідносин.

2. Склад (структура) правових відносин.

3. Суб‘єкти правовідносин.

4. Об‘єкти правових відносин: поняття, види.

5. Зміст правових відносин.

6. Юридичні факти: поняття, види.

 

Теми рефератів:

1. Сучасна класифікація суб’єктів правовідносин: загальна характеристика.

2. Особливості правовідносин за участю держави як суб’єкта правовідносин.

3. Види правових відносин.

4. Юридичний склад правовідносин.

 

Ключові поняття: правові відносини, суб’єкти правовідносин, індивід (фізична особа), юридична особа, правосуб’єктність, дієздатність, правоздатність, деліктоздатність, об’єкт правовідносин, юридичний факт, суб’єктивне право, правомочність, юридичні обов’язки, повноваження, юридичний стан.

 

Методичні вказівки

Перше питання теми ставить завдання окреслити коло невід'ємних ознак правових відносин у порівнянні з іншими видами соціальних відносин, а саме: врегульованості нормами права, предметності, наявності не менш як двох сторін, можливості простежити їх крізь права та обов'язки сторін та інші ознаки.

Особливість розуміння об'єкта правових відносин спирається на подвійність у сучасній науковій юридичній літературі пояснень змісту щодо «приводу виникнення правових відносин». З одного боку його розуміють як елементи навколишнього світу (власність, гроші, честь та ін.), з іншого боку - як будь-яке право (право власності, право на честь, гідність та ін.).

Структура відповіді на третє питання теми складається з наступних основних елементів: характеристики самої категорії «суб'єкт правових відносин»; визначення змісту таких його видів, як фізична особа та юридична особа; роз'яснення змісту та динаміки правосуб'єктності.

Зміст правових відносин розкривається шляхом характеристики двох основних елементів цього структурного компонента складу правовідносин: фактичного змісту та юридичного змісту.

Загальна класифікація юридичних фактів здійснюється шляхом характеристики таких різновидів як факти дії та події, правовстановлюючі, правозмінюючі та правоскасовуючі юридичні факти, юридичні факти презумпції та юридичні стани.

Список літератури:

1. Абрамов А. И. Правоотношения: функциональные аспекты / А. И. Абрамов // Правоведение (научно-теоретический журнал). — 2008. — № 2. — С. 178—189;

2. Аксютін О. Б. Загальна характеристика правовідносин, які створю­ються під час професійної підготовки персоналу ОВС / О. Б. Аксютін // Право і безпека. — 2007. — № 2. — С 48 — 50;

3. Бевзенко В.М. Значення правовідносин у механізмі державного управління // Право і безпека. -2005. - №44. - С. 11-13.

4. Бугаєць О. Є. Вихідні засади аналізу категорії «правовідносини» / О. Є. Бугаєць // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. — 2000. — № 1;

5. Бугаєць О. Є. Правовідносини як елемент механізму правового ре­гулювання / О. Є. Бугаєць // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. — 2000. —№4;

6. Васильєва В. Корпоративні правовідносини як вид суспільних відносин // Юридична Україна. - 2003. - №10. - С.24-26.

7. Гнатущенко Ю.В. Деякі аспекти генезису правовідносин // Держава і право. Юрид. і політ, науки. -2006. - Вил. 31. -С. 58-65.

8. Голосніченко Д. Повноваження як об'єкт дослідження загальної те­орії держави і права / Д. Голосніченко // Право України. — 2008. —№ 1. — С 15—17;

9. Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права / Ю. И. Гревцов. —Л., 1987;

10. Гудима Д.А. Поняття "суб'єкт права": до сучасних дискусій // Бюл. М-ва юстиції України. - 2003. -№ 10. - С. 40-53.

11. Дудин Л. П. Объект правоотношения / Л. П. Дудин. — Саратов, 1980;

12. Єрмоленко В. Щодо відмінностей між об'єктом правовідносин і об'єктом права // Право України. - 2004. - № 1. - С 136-139.

13. Завальний А. Юридичні факти: історичні та сучасні аспекти розуміння // Там же. - 2006. - № 1. - С 113-116.

14. Исаков В. Б. Юридические факты в советском праве / В. Б. Исаков. — М., 1984;

15. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Там же. - 2003. - № 7. - С. 29-33.

16. Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання / В. Кравчук // Право України. —1999- — № 11;

17. Кропачев Н. И. О понятии правовых отношений / Н. И. Кропачев, В. С. Прохоров // Правоведение. —1986.—№ 3;

18. Курінний Є. Об'єкт права: доктринальні питання визначення категорії // Там же. - 2003. - № 10. - С. 33-36.

19. Протасов В. Н. Правоотношение как система / В. Н. Протасов — М., 1991;

20. Рабінович П.М. Суб'єктивне право /./. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. — К. : Укр. енцикл., 2003 - Т. 5 - С. 681;

21. Рабінович П.М. Юридичний факт // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. —К. : Укр. ен-цикл., 2004-—Т. 6. — С. 483;

22. Сердюк Б. А. Вживання термінів «правовідношення» та «правовідносини» в науковій і навчальній літературі / Б. А. Сердюк // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. — 2004 - №4 - С 84-87

23. Синюков В. Н. Функции юридических фактов // Вопросы теории го­сударства и права. Саратов, 1988

24. Тарахонич В. І. Місце правових відносин в системі елементів меха­нізму правового регулювання / В. І. Тарахонич // Правова держава. — Вип. 14. — К., 2003;

25. Тимошенко В.І. Держава як суб'єкт права (з історії політичної і правової думки) // Держава і право. - 2003. - Вип. 21. -С. 129-140.

26. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юрид, лит., 1974. -348 с.

27. Чувакова Г.М. Специфіка юридичних фактів – станів. Актуальні проблеми держави і права. – Зб. наукових праць. – Вип. 36., Одеса, 2007. С. 108.

28. Шемшученко Ю. С. , Рабінович П. М. Правові відносини // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. — К.: Укр. енцикл., 2003 - Т. 5 - С. 44 – 45.

 

Тема 22: Реалізація права

Семінарське заняття 22

 

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів ґрунтовне уявлення про реалізацію права та її основні види (форми); передбачається чітке засвоєння: застосування юридичних норм як складної форми реалізації права, обов’язкові та факультативні стадії правозастосовного процесу; поняття та сутності правової кваліфікації, правозастосовної помилки; поняття актів застосування права та вміння відрізняти їх від нормативно-правових актів; усвідомлення, що таке прогалина у законодавстві та засоби їх подолання.

Час проведення 2 години.

План:

1. Реалізація права: поняття, види.

2. Застосування юридичних норм.

3. Основні стадії правозастосовного процесу.

4. Правова кваліфікація. Правозастосовна помилка.

5. Акт застосування права: поняття, ознаки.

6. Прогалини у праві, способи їх подолання.

 

Теми рефератів:

1. Основні вимоги до правильного застосування правових норм.

2. Співвідношення застосування нормативно-правових і актів застосування права.

3. Особливості суб’єктів застосування правових норм.

4. Прогалини у законодавстві:поняття, засоби її усунення і подолання.

 

Ключові поняття: реалізація права, використання (права), виконання (обов’язків), дотримання (заборон), застосування юридичних норм, правозастосовний акт, правова кваліфікація, правозастосовна помилка, прогалини в законодавстві, аналогія права, аналогія закону.

 

Методичні вказівки

Перше питання передбачає ретельний аналіз реалізації права, тобто втілення приписів правових норм у відповідних суспільних відносинах, правомірній поведінці суб’єктів права. Одночасно слід окреслити всі форми реалізації права і зосередитись на дослідженні безпосередніх (простих) форм втілення права в життя (використання, виконання та дотримання).

Особливість розгляду застосування норм права (складна форма реалізації права) проявляється крізь такі ознаки, як специфічність суб’єктів цієї діяльності, складності та послідовності правозастосовного процесу.

Головне, центральне місце питання складної форми реалізації норм права складається з процесуальних стадій правозастосовчої діяльності. Аналіз першої стадії - встановлення фактичних обставин юридичної справи вимагає, водночас, здійснення характеристики головних умов або вимог потрібності у такому застосуванні. Друга стадія - юридична кваліфікація може бути більш ретельно характеризована шляхом розподілу її на менш дрібні етапи: а) юридична кваліфікація фактичних обставин; б) юридична кваліфікація самої юридичної норми. Стадія прийняття рішення також може бути розподілена на підстадії для більш ретельного дослідження.

Характеристика акту правозастосування вимагає не тільки його ретельний аналіз з точки зору внутрішньої побудови, але й порівняння з іншими видами юридичних актів: нормативно-правового та акту інтерпретації норм права.

При дослідженні питання про прогалини у праві необхідно звернути увагу на такі засоби їх подолання, як аналогія права, аналогія закону та субсиціарія застосування.

Список літератури:

1. Бобровник С. В. Аналогія закону // Юридична енциклопедія : в 6т. /Редкол. : Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. —Т. 1: А—Г. —С. 105;

2. Бобровник С. В. Аналогія права // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. — К. : Укр. ен-цикл.,1998.—Т. і: А—Г. — С. 105;

3. Бобровник С. В. Індивідуальні акти // Юридична енциклопедія : в о т. / [ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. — К. : Укр. енцикл., 1999- — Т. 2: Д — Й. — С. 679—680;

4. Бринцев В., Андрущенко І. Застосування та інтерпретація стандартів (принципів) правової держави в конституційному судочинстві // Вісн. Конституц. Суду України. - 2008. - № 2. -С 73-83; №3.- С. 67-77.

5. Гнатюк М.Д. Загальна характеристика застосування права як особливої форми його реалізації // Часоп. Київ, ун-ту пра­ва.-2005.-№ 4.-С. 47-52.

6. Касяненко Ю. Я. Обставини застосування права // Юридична енци­клопедія : в 6 т. / [ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. — К.: Укр. енцикл., 2002. — Т. 4 - С. 229;

7. Ліщина І. Регулювання реалізації рішень Європейського Суду з прав людини / І. Ліщина // Право України. — 2001. — №5. — С. 42—431

8. Лутковська В. Застосування судами України при здійсненні правосуддя ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини / В. Лутковська // Право України. - 2004 - №8. - С 30 - 32;

9. Макаренко Л. О. Реалізація правових приписів: загальнотеоретичні проблеми / Л. О. Макаренко // Держава і право.—2000.—Вип.5-—С. 3 - 9;

10. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. -М.: Госюрлитиздат, 1960. -511 с.

11. Павлишин О. Правозастосування як об'єкт філософсько-правових досліджень / О. Павлишин // Право України. – 2004 - №8. - С 21 - 25;

12. Пархоменко Н. М. Реалізація норм права // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. — К. : Укр. енцикл., 2003- — Т. 5- — С. 246;

13. Погрібний І.М. Особливості помилок у застосуванні права в залежності від стадії правозастосовного процесу // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – Серія юридична. – Зб. наукових праць. – Львів. – 2010.

14. Рабінович П. М. Прогалини у праві // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. — К. : Укр. енцикл., 2003 - Т. 5 - С. 148;

15. Решетов Ю. С. Реализация норм советского права. Системный анализ / Ю. С. Решетов. — Казань, 1989. — С. 7—57;

16. Рісний М. Проблеми розсуду у застосуванні національ­ними держаними органами норм Конвенції // Право України. -2000.-№ 11.-С 40-42.

17. Селівон М. Гармонізація положень національного законодавства з нормами міжнародного права та їх застосування в практиці Конституційного Суду України // Вісн. Конституц. Суду України. - 2003. - № 3. - С 36-51.

18. Спасибо-Фатєєва І. "Трансцендентна судова мімікрія", або про принципи права, аналогію закону та права у судовій практиці // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2003. - № 4 (35). -С 137-148.

19. Тарахонич Т. І. Реалізація норм права (теоретико-правові аспекти) Т. 1. Тарахонич. — К. : Видавництво Київського ун-ту туризму, економки і права, 2002. —135 С.

20. Шевчук С Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні. - К.: Реферат, 2007. - 640 с.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.58.199 (0.011 с.)