Тема 13: правове регулювання, його Механізм.

Семінарське заняття 13

 

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів загальне уявлення про правове регулювання суспільних відносин, його способи, типи, методи і види; ґрунтовно опанувати складну категорію механізму правового регулювання, його елементи і стадії.

Час проведення 2 години.

 

План:

1. Поняття правового регулювання та його властивості.

2. Види правового регулювання.

3. Способи, типи, методи правового регулювання.

4. Механізм правового регулювання: поняття, елементи, стадії.

 

Теми рефератів:

1. Правове регулювання і правовий вплив.

2. Основні і допоміжні способи правового регулювання, їх відмінність.

3. Склад механізму правового регулювання: загальна характеристика.

Ключові поняття: правове регулювання, правовий вплив, способи правового регулювання, методи правового регулювання, типи правового регулювання, правовий режим, механізм правового регулювання.

 

Методичні вказівки

У першому питанні слід засвоїти, що правове регулювання є найбільш ефективним різновидом соціального регулювання, яке у свою чергу виступає як необхідний елемент існування суспільства. Проживання разом певної кількості осіб об’єктивно вимагає узгодженої їх поведінки, забезпечення соціального порядку в межах відповідної території.

Надалі необхідно виокремити та надати загальну характеристику різним видам правового регулювання: нормативному, індивідуальному, централізованому, децентралізованому.

Третє питання передбачає розкриття основних способів (дозвіл, зобов’язування, заборона, рекомендування) та типів (загально дозвільний, спеціально дозвільний) правового регулювання у сучасній демократичній країні. Необхідно розрізняти правове регулювання і правовий вплив.

Особливу увагу слід звернути на визначення та структуру механізму правового регулювання як системи всіх державно-правових (юридичних) засобів, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, тобто забезпечується регулювання суспільних відносин.

 

Список літератури:

1. Бобровник С. В. Правове регулювання суспільних відносин та реалізація права // Правова держава. - Вип. 7. - К., 1996.

2. Бобылев А. И. Механизм правового воздействия на общественные отношения // Государство и право. - 1999. - № 5.

3. Гайдамака І.0. Правовий режим: поняття та види // Держ. буд-во та місцеве самоврядування. - 2008. -Вип. 15. - С.120-127.

4. Кисель О. М. Правове регулювання: проблеми підвищення ефективності // Держава і право: 36. наук. пр. - Вип. 7. - К., 2001.

5. Кисель О.М. Функціональне призначення правового регулювання // Держава і право. Юрид. і політ, науки. - 2001. -Вип. 10. – С. 27-35.

6. Корчевна Л. До критики поняття "механізм правового регулювання" // Право України. - 2003. - № 1. - С. 117-119.

7. Осипова Н.П. Специфіка реалізації правосвідомості в процесі правового регулювання // Пробл. законності. - 2008. -Вип. 95,-С. 89-94.

8. Павловська Л.М. Ефективність правового регулювання суспільних відносин // Пробл. законності. - 2007. - Вип. 90. –С. 3-10.

9. Погрібний І.М. Проблема співвідношення правового впливу та правового регулювання в теорії права. – Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2006. - № 34.

10. Погрібний І.М., Матат Ю.І. Місце та роль юридичної техніки в механізмі правового регулювання. // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Вип. 44., – 2009, С. 6 – 12.

11. Сарновська С.О. Інструменти та засоби правового регулювання // Бюл. М-ва юстиції України. - 2008. - № 2. - С. 21-28.

12. Селіванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. - 2000. - № 10. - С. 10-20.

13. Сорокин В. Д. Правовое регулирование: предмет, метод, процесс // Правоведение. - 2000. - № 4.

14. Тарахонич Т. І. Механізм правового регулювання: теоретико-правові аспекти // Правова держава. -Вип. 13. -К., 2002.

15. Тарахонич Т. І. Місце правових відносин в системі елементів механізму правового регулювання // Правова держава. - Вип. 14. - К., 2003.

16. Тарахонич Т. І. Правове регулювання: теоретичні аспекти // Правова держава.-Вип. 12.-К., 2001.

 

Тема 14: Законність і правопорядок

Семінарське заняття 14

 

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів чітке уявлення про законність і правопорядок; поняття, принципи і систему гарантій законності як складного багатоаспектного явища; усвідомлення правопорядку як результату атмосфери законності в суспільстві.

Час проведення 2 години.

 

План:

1. Поняттязаконності, її принципи.

2. Поняття та види гарантій законності.

3. Правопорядок.

4. Співвідношення законності і правопорядку.

Теми рефератів:

1. Законність та демократія.

2. Законність та доцільність.

3. Юридичні гарантії законності.

4. Правопорядок як результат режиму законності.

5. Соціальна дисципліна як підстава законності.

Ключові поняття: законність, принципи законності, гарантії законності, суспільний порядок, правопорядок, дисципліна.

 

Методичні вказівки

Законність необхідно досліджувати як складне політико-правове явище, особливу форму виразу загальнообов’язковості права, без забезпечення якої в суспільстві неможливе дієве правове регулювання суспільних відносин.

Слід пам’ятати, що сучасне розуміння законності складається з наступних її аспектів (рівнів). Законність – конституційний принцип (ст. 68 Конституції України); метод здійснення державної влади, необхідний елемент демократії, режим суспільно-політичного життя.

Надалі слід розкрити систему принципів (верховенство закону, єдність, рівність всіх перед законом, доцільність, реальність) і гарантій (загальносоціальні і спеціально-юридичні) законності.

Також потребує висвітлення таке явище правової дійсності як правопорядок – стан фактичної впорядкованості врегульованих нормами права суспільних відносин, який є результатом впровадження в життя принципу (режиму) законності.

 

Список літератури:

1. Ворушило В. П. Основні принципи законності та дисципліни // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1999. - № 4.

2. Гаращук В. М. Про взаємозв'язок права, законодавства і законності / В. М. Гаращук // Проблеми законності.: респ. міжвідом. наук. зб. / [відп. ред. В. Я. Тацій]. — Харків: Нац. юрид. акад. України. - 2001. - Вип. 48. – С. 72 - 81;

3. Гаращук В. М. Сутність, принципи та гарантії законності // Проблеми законності. - Вип. 42. - X., 2000.

4. Горшенев В. М. Законность как достояние правового государства / В. М. Горшенев // Проблемы обеспечения законності в механизме правоприменения. - Волгоград, 1991;

5. Крижанівський А. Ознаки сучасного правопорядку в контексті трансформації викликів / А. Крижанівський // Право України. - 2008. - № 6. – С. 47 - 50;

6. Крисюк Ю. Соціальний та правовий порядок і стабільність суспільства: взаємозв'язки і взаємообумовленість / Ю. Крисюк // Право України. - 2007- - №7 - С 30—33;

7. Кудрявцев В. Н. О правопонимании и законности / В. Н. Кудрявцев // Государство и право. - 1994 - № 3;

8. Курочка М. Й. Право і законність на сучасному етапі розвитку юри­дичної науки / М. Й. Курочка // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. ст. - 2000. -№ 1;

9. Ольховський Є. Законність як принцип поведінки / Є. Ольховський // Віче. - 1996.- № 3;

10. Осауленко О., Пунько О. Зміцнення законності у правозастосовному процесі / О. Осауленко, О. Пунько // Право України. - 2004. - № 12. - с. 61-63;

11. Осипова Н. П. Законність як загальний принцип захисту прав людини (соціологічний аспект) / Н. П. Осипова // Проблеми законності.: респ. міжвідом. наук. зб. / [відп. ред. В. Я. Тацій]. — Харків: Нац. юрид. акад- України. – 1998 - Вип. Зб. - С. 58-67;

12. Пєтков В. П., Ворушило С. В. Співвідношення дисципліни і законності і діяльності ОВС / В. П. Пєтков, С. В. Ворушило // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. — 2000. — № 4;

13. Сауляк О. П. Правопорядок в коллективистских и индивидуалисти­ческих обществах: сущность, основные характеристики, поиск новой модели / О. П. Сауляк // Государство и право. — 2006. — №4- — С. 94—101;

14. Сіренко В. Ф. Теоретико-методологічні проблеми законності / В. Ф. Сіренко, Є. Б. Кубко, С. В. Бобровник та ін. // Правова держава. — Вип. 10.—К., 1999;

15. Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия, власть и правопорядок / К). А. Тихомиров // Государство и право. —1994 - № 1.

16. Ткаченко В. Д. Функціональне призначення законності // Вісник Академії правових наук України. - X., 1996. - № 6.

Тема 15: Норми права

Семінарське заняття 15

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів фундаментальні уявлення про норму права, її структуру, основні ознаки, способи викладення правових норм у статтях нормативно-правових актів; опрацювати класифікацію норм права за різними критеріями.

Час проведення 2 години.

План:

1. Поняття норми права, її основні ознаки.

2. Структура норми права.

3. Способи викладу правових норм у статтях нормативно-правових актів.

4. Види норм права.

Теми рефератів:

1. Норма права як класична модель нормативного припису.

2. Спеціалізовані (нетипові) норми права: особливості та значення у правовому регулюванні.

3. Співвідношення норм права та принципів права.

4. Особливості конституційних норм.

 

Ключові поняття: норма права, структура норм права, гіпотеза, диспозиція, санкція, стаття нормативного акту.

Методичні вказівки

Найбільш повне та адекватне визначення категорії «норма права» можливе завдяки розкриттю його головних та невід'ємних ознак. Характеристика системності, загальної обов'язковості, формальної визначеності, забезпеченості владою держави, нормативності та інших ознак досягається поясненням їх внутрішньої суті з відповідними прикладами та порівняннями.

Дослідження особливості структури юридичної норми є, водночас, продовженням пояснення ознаки «нормативності». Потрібно звернути увагу на теоретичність класичної моделі, що складається з гіпотези, диспозиції, санкції у порівнянні з практичними особливостями відображення цієї структури у статтях нормативно-правових актів,

Загальну класифікацію видів норм права слід починати з розподілу всієї системи юридичних норм за значенням у правовому регулюванні на матеріальні та процесуальні з відповідними визначеннями та прикладами.

Окрему увагу бажано приділити нетиповим спеціалізованим нормам. Тут необхідно роз'яснити і саму нетиповість та спеціалізованість даних норм і, водночас, розкрити на прикладах окремі види: загально закріплюючі, дефінітивні, декларативні, оперативні, колізійні.

Список літератури:

1. Берг О. В. Некотрые вопросы теории норм права / О. В. Берг // Государство и право. – 2003 - № 4 - С. 19 - 25;

2. Бубило В. Н. Структура норм уголовно-процессуального права / В. Н. Бубило // Право и демократия: сб. научн. тр./ [Вып. 11]. — Минск, 2001. — С. 256—265;

3. Власенко Н. А. Коллизионные нормы в советском праве / Н. А. Власенко. —Иркутск, 1994;

4. Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания / В. М. Горшенев // Советское государство и право. —1978. — №3;

5. Жеребкин В. Е. О нормативной природе юридических понятий / В. Е. Жеребкин. —X., 1990;

6. Заморська Л.І. Логіко-структурні закономірності щодо визначених норм права // Держава і право. Юрид. і політ, науки. -2008. - Вип. 39. – С. 40-47.

7. Колошин В. Логічна структура норм права (деякі практичні аспекти) // Право України. - 1995. - № 7. - С. 44-46.

8. Корнута Р. Вітчизняні погляди на структуру норми права // Право України. - 2007. - № 7. – С. 19-21.

9. Кудрявцев Ю. В. Нормы права как социальная информация / Ю. В. Кудрявцев. — М., 1981. - 144 С.;

10. Мельников Ю. И. О гипотезе, диспозиции и санкции процессуальной нормы. Проблемы социалистической законности / Ю. И. Мельников. - X., 1986.-вып. 17;

11. Нормы советского права. Проблемы теории / Под ред. М.И. Байтина и В.К. Бабаева. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987.-248 с.

12. Орехов В.Ю. Місце санкції у структурі правової норми // Держава і право. Юрид. і політ, науки. - 2005. - Вип. 29. –С. 102-108.

13. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм // Право України. -2001. -№ 11.-С. 9-14.

14. Погрібний І.М. Визначення та особливості структури процесуальних норм / І.М. Погрібний // Вісник ХНУВС. – 2008. - № 43. – С. 15 – 19.

15. Ручкин Е.Б. К вопросу о нормативности права // Пробл. законності. - 2001. Вип. 46 - С. 3-9.

16. Ульянова О. Правові фікції і правові презумпції: єдність та відмінність // Право України. - 2005. - № 6. – С. 101-103.

 

Тема 16: Форми (джерела) права

Семінарське заняття 16

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів чіткі уявлення про форми (джерела) права в матеріальному сенсі, ідеологічному значенні, історичному аспекті, їх систему та роль у регулюванні суспільних відносин; грунтовно засвоїти поняття, ознаки та види нормативно-правових актів, закону як нормативно-правового акту вищої юридичної сили, систему підзаконних нормативно-правових актів, чинність нормативно-правових актів.

Час проведення: 2 години.

План:

1. Поняття та види форм (джерел) права.

2. Нормативно-правовий акт: поняття та ознаки.

3. Закон: ознаки та види.

4. Підзаконний нормативно-правовий акт, його поняття, основні ознаки та види.

5. Чинність нормативно-правових актів

Теми рефератів:

1. Джерела права у широкому розумінні.

2. Судовий прецедент. Перспективи його втілення в правовій системі України.

3. Нормативно-правовий договір: поняття, види.

4. Загальні принципи права та правові доктрини як джерела права.

5. Закон як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

 

Ключові поняття: форми права, джерела права, нормативно-правовий акт, закон, підзаконний нормативно-правовий акт, юридична сила, правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, правова доктрина, релігійна догма.

 

Методичні вказівки

Відповідь на перше питання потребує урахування того, що однією з важливих об’єктивних властивостей права як соціального регулятора є формальна визначеність. Правові норми повинні бути обов’язково об’єктивовані, виражені зовні, міститись в тих чи інших формах, які є способом їх існування, формами життя.

Наступні питання потребують розуміння того, що за юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти. Закон є нормативно-правовим актом, що приймається вищим представницьким органом державної влади в особливому порядку, що вказує на його вищу юридичну силу.

Питання про чинність нормативно-правових актів припускає з’ясування дії нормативно-правових актів у часі, у просторі та щодо кола осіб. Слід чітко розрізняти момент прийняття акту від моменту набуття ним юридичної сили.

 

Список літератури:

1. Бошно С.В. Соотношение понятий источник и форма права // Юрист. – 2001. - №10. – С.15-22.

2. Гайворонський В. Джерела права // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №3. – С.56-65.

3. Гураленко Н. Основні концептуальні підходи до розуміння категорії "джерело права" // Юрид. Україна. - 2007. - № 6. -С. 13-18.

4. Дихтяр А.И., Рогожин Н.А. Источники права и судебная практика // Юрист. – 2003. - №1. – С.2-7.

5. Зивс С.Л. Источники права. – М.: Наука, 1981.

6. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. - К.: Праксіс, 2008. - 344 с

7. Марченко М.Н. Источники права: понятие, содержание, система и соотношение с формой права // Вестник Московского университета. Сер.11. Право. – 2002. - №5. – С.3-16/

8. Муромцев Т.И. Источники права (теоретические проблемы) // Правоведение. 1992. № 2.

9. Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології. - К.: Юрид. думка, 2008. - 326 с.

10. Пархоменко Н.М. Договір у системі форм права України. - К.: Логос, 2000.- 244 с.

11. Первомайський О. До питання про джерела цивільного права // Право України. – 2001. - №2.

12. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України. - 2002.-№3.-С. 8-16.

13. Стрельцова О.В. Актуальні питання джерел права в аспекті правоутворення // Держава і право. Юрид. і політ, науки. -2008. -Вип. 39. – С. 47-53.

 

Тема 17: Нормотворчість

Семінарське заняття 17

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів загальне уявлення про процес правоутворення; поняття, систему принципів та функцій нормотворчості, як основного етапу правоутворення; основні стадії процесу створення нормативно-правових актів, поняття юридичної техніки та нормотворчої техніки як її різновиду.

Час проведення 2 години.

План:

1. Правоутворення: поняття, етапи.

2. Поняття нормотворчості, її функції і принципи.

3. Види (класифікація) нормотворчості.

4. Стадії нормотворчого процесу.

5. Нормотворча техніка як вид юридичної техніки.

 

Теми рефератів:

1. Правоутворення та його співвідношення з нормотворчістю в Україні.

2. Спадкоємність у праві.

3. Особливості «делегованої» та «санкціонованої» нормотворчості.

4. Законодавчий процес: стадії та особливості.

5. Особливості оприлюднення актів парламенту, глави держави, уряду в Україні.

 

Ключові поняття: правоутворення, нормотворчість, делегована нормотворчість, санкціонована нормотворчість, принципи нормотворчості, функції нормотворчості, законодавча ініціатива, право вето, юридична техніка, нормотворча техніка.

 

Методичні вказівки

Порівняльний аналіз категорій «правоутворення», «правотворчість» та «нормотворчість» необхідний для з'ясування особливостей та відмінностей як самих понять, так і процесів, що позначаються цими назвами. Водночас, таким чином здійснюється поєднання суто теоретичних уявлень про формування права з практичними процесами нормотворчої та законотворчої діяльності.

Четверте питання потребує дослідити стадії та етапи процесу створення юридичних норм на прикладі законотворчості в діяльності Верховної Ради України. У характеристиці стадії законодавчої ініціативи та підготовки проекту закону важливо звернути увагу на етап встановлення необхідності у правовому регулюванні певних суспільних процесів на рівні закону.

Окрему увагу слід звернути на поняття та особливості законодавчої техніки. При цьому доцільно порівняти законодавчу та юридичну техніку.

Список літератури:

1. Бахрах Д. Н. Действие правовой нормы во времени / Д.Н. Бахрах // Советское государство и право. —1991- — №2;

2. Бойко Ю. Законотворчість: поняття та структура / Ю. Бойко // Право України. — 2002. — № 5;

3. Горьова С. Нормотворча діяльність в умовах побудови в Україні правової держави / С. Горьова // Право України. — 2000. —№ 4;

4. Дзейко Ж.О. Законодавча техніка в Україні: історико-теоретичне дослідження. – К.: ВПЦ «Київ. ун-т», 2007. – 360 с.

5. Железняк Н. Нормотворча діяльність як форма реалізації державної правової політики / Н. Железняк // Право України. — 2004. —№ 7;

6. Заєць А. П. Законодавча діяльність: деякі питання методології, теорії і практики / А. П. Заєць // Українське право. - 1995 - № 1 (2);

7. Заєць А.П. Легалізація приписів держави як кінцева стадія правоутворення / А. П. Заєць // Державно-правова реформа в Україні: матеріали науково-практичної конференції (листопад 1997 р.)- — К., 1997;

8. Керимов Д. А. Законотворчество / Д. А. Керимов // Право и политика. —2001.—№ 3;

9. Ковальський В.С., Козінцев І.П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 192 с.

10. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні / В. Коростей // Право України. — 2004. — № 3;

11. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії та стани / В. Косинський // Право України. —1999- — № 6;

12. Кочерга В., Фесенко Є. Законопроект, який став Законом / В. Кочерга, Є. Фесенко // Право України. —1998.— № 7;

13. Овчаренко І. М. Місце конституційних законів в системі законодавства України. / І. М. Овчаренко //Вісник Запорізького юрид. ін-ту. — 1999 - № 4;

14. Олійник А. Законодавчий процес — його основні риси і особливості / А. Олійник // Право України. – 1998 - № 4;

15. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. - 2002. — № 8;

16. Рабінович П. М. Юридична техніка законотворення в Україні: загальні проблеми / П. М. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - №2;

17. Рибалкін О. А. Принципи нормотворчої діяльності / О. А. Рибалкін // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. — Вип. 3 - 1999;

18. Фатхутдінова О. В. Особливості, мета та призначення законотворчого процесу / О. В. Фатхутдінова // Наукові записки Київського інституту туризму, економіки і права. — Вип. 1. — К., 2001;

19. Ющик О. І. Юридична техніка: проблеми визначення поняття / О.І. Ющик // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: [матеріали міжнародної науково-практичної конференції]. — К., 2001.