Поняття і види форм державного режиму

 

Форма правління і форма державного устрою дають уявлення про організацію держави, її зовнішню форму. Реальна ж сутність інститутів держави, дійсний стан демократії знаходять вираз у понятті державного режиму.

Форма державного режиму – сукупність прийомів, методів, форм та способів здійснення державної влади.

Державний режим є функціональною характеристикою влади, яка ніколи прямо не визначається в конституціях держав (не рахуючи вельми поширених вказівок на їх демократичний характер), проте завжди безпосереднім чином відображається на змісті конституції.

Державний режим – найбільш рухомий, мінливий елемент форми держави. Характер державного режиму визначається не тільки правовими нормами, але й існуючою в країні політичною системою, рівнем політичної та правової культури населення. Проте визначальним чинником служить характер державної влади.

Існує безліч класифікацій державного режиму. За характером органів, що визначають політику держави, розрізняють цивільні та військові режими. Залежно від взаємин між державою і церквою розрізняють світські та теократичні режими. Але найбільш поширеною є класифікація, заснована на рівні захисту прав і свобод громадян та ступеню допуску населення до управління державою. За цими ознаками розрізняють:

1) демократичний режим, для якого характерні: реальність політичних прав і свобод громадян; політичний та ідеологічний плюралізм; формування органів влади шляхом вільних загальних виборів; розподіл влади; діяльність і власті, і опозиції в строго конституційних рамках;

2) авторитарний режим. Його характерними ознаками є: обмеження об’єму політичних прав і свобод; обмежений політичний та ідеологічний плюралізм (наприклад, дозволяється існування тільки двох партій); фактична, а деколи і формальна відсутність розподілу влади; недемократичний характер виборів (відсутність реальної можливості вибору). Відмінною рисою авторитаризму є сильна виконавча влада, як правило, заснована на особі лідера. Авторитарний режим може бути заснований на праві, моральних засадах, але його не можна все ж таки віднести до режимів, де населення бере участь в управлінні, а влада здійснюється найбільш ефективним способом. Яскравий приклад тому – режим Наполеона за часів Першої імперії у Франції;

3) тоталітарний режим. Його характерні риси: принципова відмова від ідеї прав людини і громадянина; пріоритет партії або держави в системі соціальних цінностей; однопартійна політична система і заборона на існування опозиції; наявність загальнообов’язкової державної ідеології; формальність і декоративний характер виборів; принципова відмова від розподілу влади; вождізм, точніше, сакралізація (обожнювання) лідера, який підноситься як наймудріший, непогрішимий, найсправедливіший, невпинно думаючий про благо народу. При тоталітаризмі встановлюється повний (тотальний) контроль над всіма сферами життя суспільства. Держава прагне буквально «злити» суспільство з собою, повністю його удержавити. Прикладами тоталітарного режиму є нацистська Німеччина, фашистська Італія, сталінський Радянський Союз, маоїстський Китай.

Іноді в окремі групи виділяють деспотичний і ліберальний режими, хоча ці типи режимів носять скоріше історичний, ніж актуальний характер.

Для ліберального режиму характерні: визнання автономії (незалежності) людини від держави, захист природних прав людини, причому пріоритет віддається особистим правам перед соціальними, конституційне обмеження втручання держави до сфери економічних відносин, розподіл державної влади, верховенство закону.

У сучасній державний практиці ліберальний режим співпадає з демократичним. Відмінність між ними полягає, перш за все, в рівні забезпеченості соціальних прав трудящих. Ліберальний режим, як правило, покладає це завдання не на державу, а на установи громадянського суспільства (наприклад, добродійні організації, недержавні пенсійні фонди і тощо).

Для деспотичного режиму характерні: ніким і нічим не обмежена влада правителя над всіма членами суспільства, його найповніше свавілля, крайня централізація влади і безправність підданих. Класичні деспотії – стародавні (Вавилон, Ассирія, Єгипет) і середньовічні (Османська імперія, імперія Великих Моголів) держави.

Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Дайте визначення: форми держави; форми державного правління; форми державного устрою; форми державного режиму.

2. Складіть схему «Форма держави та її елементи».

3.Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Різновиди монархій»

Різновид монархії	Носій суверенітету	Наявність парламенту	Ким формується уряд
1. Абсолютна 2. Дуалістична 3. Парламентарна	А. Монарх Б. Парламент	В. Наявний Г. Відсутній	Д. Монархом Е. Парламентом

 

4. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Різновиди республік»

Різновид республіки	Порядок обрання президента	Ким формується уряд	Глава уряду
1. Президентська 2. Парламентарна 3. Змішана	А. обирається народом Б. обирається парламентом	В. Президентом Г. Парламентом Д. Президентом за згодою парламенту	Е. Президент Є. Прем’єр- міністр

 

 

5.Знайдітьвідповідність між стовпцями таблиці «Форми державного устрою»

1. конфедерація	А. союзна держава, що складається з членів–державоподібних утворень
2. федерація	Б. складається з нерівноправних частин
3. унітарна держава	В. уся територія держави складається з автономних утворень
4. імперія	Г. тимчасовий союз держав, створений для досягнення певної конкретної мети
5. регіоналістська держава	Д. єдина держава, що складається з адміністративно–територіальних одиниць

 

6.Складіть порівняльну таблицю рис основних типів державних режимів.

 

Вид режиму	Обсяг прав і свобод	Способи формування органів влади	Пануючі методи державного управління	Наявність чи відсутність плюралізму

 

7.Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Типи державних режимів»

А. демократичний	1. Принципова відмова від ідеї прав людини. Замість цього робиться акцент на права класу, раси, нації
2. Плюралізм відсутній у всіх проявах. Однопартійність, відсутність опозиції, єдина обов’язкова для всіх ідеологія
Б. ліберальний	3. Вибори або не проводяться, або носять декоративний характер. Призначення складу органів влади та посадових осіб цілком залежать від бажання правлячої олігархії та/або бажання вождя
4. Присутній політичний, економічний та ідеологічний плюралізм
В. деспотичний	5. Свавілля правителя
6. Обмежені політичні і деякі особисті права і свободи
7. Вільні рівні вибори, законне та з урахуванням громадської думки призначення складу органів влади та посадових осіб
Г. авторитарний	8. Безправність підданих
9. Політичний та ідеологічний плюралізм обмежені за наявності економічного плюралізму
10. Акцентування особистих свобод при недостатній увазі до соціального забезпечення
Д. тоталітарний	11. Вибори носять нерівний, та/або невільний характер. Призначення складу органів державної влади та посадових осіб відбувається без урахування думки народу
12. Конституційно закріплені і на практиці реалізуються міжнародні стандарти прав людини

 

8. Користуючись текстом Конституції України, охарактеризуйте форму держави України.

 

9. Користуючись довідником «Правовые системы стран мира» або «Юридичною енциклопедією», заповніть наступну таблицю

 

Держава	Форма правління	Форма державного устрою	Форма державного режиму
Україна
Росія
Німеччина
Велика Британія
Франція
Польща
Іспанія
США
Японія

 

Нормативні джерела

 

Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст.44.

 

Додаткова література

 

Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики: Монографія. – Запоріжжя: Юридичний ін-т, 2005. – 540 с.

Брезгулевская Н.В. Виды федерации и модели федерализма // Правоведение. – 2005. – №3. – С.150-162.

Вовк Ю. Ідея федералізму в Україні у контексті посилення впливу регіонів // Право України. – 2004. – №10. – С.19–22.

Давимука С., Колодій А., Кужелюк Ю., Харченко В. Політичні режими сучасності та перехід до демократії. – Львів, 1999. – 278 с.

Замышляев Д.В. Формы политико–территориальной организации государства // Lex Russica. Научные труды Московской государственной юридической академии. – 2005. – №1. – С.164–176.

Правовые системы стран мира: Энциклопедический словарь /Отв.ред.А.Я.Сухарев. – М.: НОРМА, 2000. – 840 с.

Сергевнин С.Л. Субъект федерации: Статус и законодательная деятельность – СПб.: Узд-во Юридического института, 1999. – 215 с.

Серегин А. В. Теоретические проблемы монархической формы правления / Под ред. И.А.Иванникова. – Ростов-на-Дону: Изд-во гос. пед. ун-та, 2003. – 191 с.

Серегин А.В. Концептуальные подходы к определению категории «форма правления» //Право и государство. –2006. – № 3. – С. 18–23.

Сухонос В.В. Форма правління: термінологія, класифікація, характеристика (проблеми постіндустріальної епохи) // Держава і право: Зб.наук праць.– Київ, 2003. – Вип.21. – С.57-63.

Телешун С.О. Державний устрій України: проблеми політики теорії і практики. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. – 344 с.

Фарукшин М.Х. Федерализм. Теоретические и прикладные аспекты. – М.: Юристъ, 2004. – 527 с.

Чиркин В.Е. Государствоведение. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юрист, 2000. – 382 с.

Шаповал В.М. Державний лад країн світу: Довідник. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 320 с.

Якушик В. Різновиди політичних режимів // Віче. – 1995. – № 9. – С. 129 – 133.