Використання судової бухгалтерії в юридичній практиці

В юридичній практиці, особливо під час розслідування та судового розгляду кримінальних справ про розкрадання та привласнення влас­ності, посадових і господарських злочинів, економічних злочинів, юрист часто має справу з різними питаннями бухгалтерського обліку, економіки, технології тощо, які дуже складні для розуміння у зв'язку з їх заплутаністю.

Разом з тим практика показує, що злочинні дії тягнуть за собою виникнення слідів злочинної діяльності в документах бухгалтерського обліку, планових і нормативних документах. Відтак вони стають пред­метом наукового зацікавлення і вивчення з метою не тільки знешко­дження й розкриття злочинів, а й запобігання їх. Ось чому дуже важ­ливим і ефективним складником професійної компетенції юриста у площині успішного вирішення таких питань є знання основ бухгалтер­ського обліку та економічного аналізу, використання можливостей до­кументального аналізу, вміння правильно і вчасно призначати документальні ревізії, судово-економічні експертизи, аналізувати результати інвентаризацій, ревізій, експертиз та використовувати економічну інформацію. Усі ці та інші питання розглядає і вивчає спеціальна дисципліна — судова бухгалтерія [13, с.12].

Для прикладу розглянемо обсяг знань, необхідних для:

1) оперуповноваженого ВДСБЕЗ, ревізора, аудитора — вони по­винні знати нормативи ліцензування діяльності підприємств, володіти основами бухгалтерського обліку, судової бухгалтерії, судово-бухгалтерської експертизи, прийомами здійснення контрольної закуп­ки, контрольного обміру чи запуску сировини, особливостями прове­дення інвентаризацій на підприємствах різних галузей; вміти розрахо­вувати природний збиток, норми списання та особливості технологіч­них процесів, види і характеристики товарів; вміти оцінити стан опе­ративної обстановки на об'єктах, організації і проведення оперативно-розшукових та профілактичних заходів тощо;

2) юриста підприємства — він повинен враховувати бухгалтер­ські питання під час оформлення претензій, позовних документів, стя­гнення дебіторської заборгованості, обгрунтування кредиторської за­боргованості, складання угод та договорів оренди, при підготовці матеріалів для господарських судів та для участі в інвентаризаціях і ревізіях;

3) слідчого, судді, адвоката, прокурора — вони мають володіти знаннями про характер злочинної діяльності у відповідних галузях го­сподарства для встановлення механізму та технологічного процесу слідоутворення у обліковій, нормативній, плановій, технологічній ін­формації; знати й розуміти можливості використання фахових еконо­мічних, бухгалтерських та інших знань у кримінальному та цивільно­му процесах.

Вивчаючи курс «Судова бухгалтерія», курсанти та студенти, які навчаються за спеціальністю «Правознавство», отримують знання та навики, що максимально наближають їх до потреб конкретної юриди­чної практики.

Об'єктами судової бухгалтерії є матеріальні носії інформації еко­номічного характеру: первинні документи, бухгалтерські дані та звіти, планові та аналітичні документи, в яких відображаються як позитивні, так і негативні зміни економіки, бухгалтерського обліку та контролю, аналізу господарської діяльності [13, с.14].

Застосовуючи методи судової бухгалтерії, співробітники органів внутрішніх справ, контролюючих органів можуть вчасно виявляти зміни у господарських процесах, з'ясовувати та усувати причини й умови, що сприяють скоєнню господарських злочинів, розробляти галузеві методики розслідування розкрадань, узагальнювати практику і робити науково-обґрунтовані висновки.

У пропонованому посібнику, розрахованому переважно на курсан­тів, студентів вищих навчальних закладів, викладено основи економі­чно-правових знань з теорії практики бухгалтерського обліку. На важ­ливості глибокого і повного оволодіння такими знаннями, на вмінні правильного і точного їх використання у практичній діяльності пра­цівника правоохоронних органів для захисту державного, колективно­го та приватного майна від злочинних посягань уже наголошувалося вище. Щоб допомогти майбутньому правоохоронцю не тільки здобути базові знання, а й оволодіти необхідними практичними навичками, у посібнику акцентується увага на особливостях аналізу бухгалтерських документів, організації документальних ревізій та аудиту, практичних судово-економічних(бухгалтерських) експертиз та інших заходів, пов'язаних із попередженням та виявленням злочинів.

Судова бухгалтерія тісно пов'язана з оперативно-розшуковою дія­льністю. Значна частина розслідувань у сфері економічної злочинності ґрунтується на оперативній інформації, яка дає напрямок для пошуко­вої роботи оперативним працівникам і ревізорам.

Криміналістичні методи дослідження часто допомагають праців­никам контролюючих та правоохоронних органів визначити ступінь доброякісності бухгалтерських документів та зробити правильну оцін­ку зафіксованих ними господарських операцій.

Особливо важливі знання в області судової бухгалтерії для праців­ників правоохоронних органів в умовах реформування системи бухга­лтерського обліку в Україні. Головним завданням трансформації наці­ональної системи бухгалтерського обліку є приведення її у відповід­ність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгал­терського обліку. Перехід до застосування міжнародних стандартів фінансової звітності виконується в рамках реалізації стратегічного ку­рсу України на інтеграцію у світовий економічний простір, яка визна­чає адаптацію законодавства України до законодавства розвинутих країн. Це дуже важливо в умовах глобалізації економічної злочинності та розгалуженості її міжнародних зв'язків.

Мета судової бухгалтерії — розробка та адаптація методики за­стосування економічних і бухгалтерських знань у праві, забезпечення правильного та вмілого призначення та проведення документальних ревізій, судово-економічних (бухгалтерських) експертиз, аудиторських перевірок, обґрунтування науковості та ефективності рекомендацій, з допомогою яких можна вирішити спеціальні питання, що виникають в юридичній діяльності, а також прививати юристам навики ефективного використання та аналізу різних джерел інформації економічного ха­рактеру.

Таким чином, судова бухгалтерія як наука призвана вирішувати питання допомоги правосуддю в розслідуванні та розкритті економічних злочинів, вивчати нові способи скоєння економічних злочинів на сучасному етапі розвитку України, у період становлення ринкової економіки і правової держави.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Охарактеризуйте структуру навчальної дисципліни «Судова бухгалтерія».

2. Дайте визначення предмета судової бухгалтерії.

3. Дайте характеристику методів судової бухгалтерії.

4. Дайте визначення завдань судової бухгалтерії.

5. Які ви знаєте етапи розвитку дисципліни «Судова бухгалтерія»?

6. Як використовуються знання судової бухгалтерії в юридичній практиці?

ТЕСТОВІ ПИТАННЯ

1. Судова бухгалтерія це:

а) комплексна дисципліна;

б) наукова дисципліна;

в) практична дисципліна.

2. Предметом судової бухгалтери є:

а) господарська діяльність підприємств;

б) планово-економічні документи;

в) використання спеціальних економічних знань

3. До об'єктів судової бухгалтерії відноситься:

а) фінансово-господарські операції;

б) документи фінансової звітності;

в) первинні та зведені документи, документи звітності
бухгалтерського обліку.

4. До спеціальних методів судової бухгалтерії від­
носиться:

а) аналіз та синтез;

б) метод документального аналізу;

в) індукція та дедукція.

5. Який період відноситься до II етапу розвитку
судової бухгалтерії:

а) період радянського ладу;

б) початок перебудови України;

в) у 90-х роках XX століття.

6. Необхідний обсяг знань судової бухгалтерії для
слідчого, судді, адвоката, прокурора:

а) ведення господарської діяльності;

б) порядок складання фінансової та податкової звіт­
ності;

в) можливості використання економічних знань.

7. Необхідний обсяг знань судової бухгалтерії для
оперуповноваженого ВДСБЕЗ, ревізора, аудито­
ра:

а) виконання фінансово-господарських операцій;

б) порядок проведення інвентаризацій;

в) виконання оперативно-розшуковий дій

Розділ 2

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ В

ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1. ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЙОГО ВИДИ.

Господарський облік — це кількісне відображення та якісна харак­теристика господарської діяльності з метою контролю й управління нею; здійснення ефективної господарської діяльності, обліку ре­зультатів роботи, контролю за ходом виробництва.

Техніка обліку передбачає кілька етапів. Це насамперед спостере­ження за господарськими процесами та подальше їх обчислення в пев­них показниках, що реєструються за заздалегідь обумовленою науково обґрунтованою системою. Процес обліку завершується узагальненням отриманих даних. Практика свідчить, що тільки з допомогою згрупо­ваних і узагальнених відповідно до вимог матеріального виробництва, показників можна успішно управляти економічною діяльністю під­приємства [13, с.15].

У нашій країні облік організовано в єдину народногосподарську систему під державним централізованим керівництвом.

Отже, облік — це насамперед кількісний відбиток і вимір госпо­дарських явищ. Господарська діяльність та процес виробництва, вихо­дячи з різноманітності їхньої суті, потребують наявності різних вимір­ників для кількісного відображення [13, с.16].

У повсякденній практиці застосовують три види вимірників: нату­ральні, трудові і грошові.

Натуральні — довжини (сантиметри, метри та ін.); ваги (грами, кілограми та ін.); площі (квадратні метри, гектари тощо); обсягу (літ­ри, кубічні метри та ін.).

Трудові вимірники в одиницях часу (дні, години, хвилини).

Грошові (вартісні) вимірники (гривні, копійки) — універсальні, оскільки є своєрідним спільним знаменником усіх господарських опе­рацій і явищ, відображених раніше в натуральних та трудових вимір­никах [13, с.17].Єдність системи обліку на підприємстві, в галузі, в державі забез­печується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку: внутрішньо­господарським, статистичним та бухгалтерським [13. с.17].

Усі види обліку (статистичний, бухгалтерський, оперативний) взає­мопов'язані, але кожний з них має свої конкретні об'єкти та особливо­сті. Кількісне відображення та якісну характеристику господарської діяльності з метою контролю і їх управління забезпечує система гос­подарського обліку, що складається з трьох елементів: статистичного, бухгалтерського, оперативного.

Статистичний облік — це планомірне збирання й вивчення ін­формації, яка характеризує кількісну сторону суспільних явищ з ме­тою розкриття їх якісної своєрідності.

Оперативний облік (внутрішньогосподарський, управлінський) — це спосіб спостереження і контролю за окремими операціями та процесами з метою управління ними. Він здійснюється безпосередньо на робочому місці (цех, склад тощо). Мета управлінського обліку — швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг).

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, ре­єстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Як і будь-який вид діяльності, він може бути охарактеризований за допомогою її об'єкта, предмета, методу, а також суб'єктів, що здійснюють цю діяльність. Господарські кошти та їх джерела, господарські процеси і фінансові результати діяльності орга­нізацій виступають як конкретні об'єкти бухгалтерського обліку.

Знання бухгалтерського обліку допомагають викривати різні пра­вопорушення в господарській діяльності, викривати економічні злочи­ни. Оскільки захисні функції бухгалтерського обліку (превентивна, слідоутворююча та охоронна) безпосередньо взаємодіють з протипра­вними діяннями з моменту умислу до моменту його здійснення, то працівникам правоохоронних органів необхідно знати основи бухгал­терського обліку та застосовувати їх при вивченні дисципліни «Судова бухгалтерія» та на практиці.

Виходячи з цього можна визначити предмет судової бухгалтерії: як захисні функції бухгалтерського обліку та закономірності їх вико­ристання в юридичній практиці.

Таке формулювання підкреслює нерозривний зв'язок між: об'єктивним взаємозв'язком протиправного діяння у сфері економіки і бухгалтерського обліку, який ведеться безпосередньо на підприємстві, а також безумовною необхідністю використання цього взаємозв'язку в діяльності правоохоронних органів по розслідуванню і судовому роз­гляду кримінальних справ і цивільно-правових спорів.

Згідно норм чинного законодавства України бухгалтерський облік представляє собою узгоджену систему збирання, реєстрації та уза­гальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання підприємств і їх рух шляхом суцільного, безперервного, документаль­ного обліку всіх господарських операцій.

У вказаному визначенні відображено п'ять основних етапів (стадій) облікового процесу:

• нагляду за обліковим об'єктом;

• вимірювання;

• реєстрація;

• подальша обробка облікової інформації (накопичення, узагаль­нення);

• передача інформації користувачам

це основні відмінності бухгалтерського обліку від других видів обліку — статистичного і оперативного.

Предмет бухгалтерського обліку обмежується рамками господа­рюючого суб'єкта.

Бухгалтерський облік, що відображає господарську діяльність під­приємств (рух господарських засобів у процесі розширеного відтво­рення), характеризується особливим, тільки йому належним методом відображення господарських явищ, який базується на загальних поло­женнях діалектичного матеріалізму.

Тому, щоб визначити його предмет як єдине ціле, слід дати грошо­ву оцінку господарським засобам і процесам, потім необхідно обгрун­товано згрупувати економічно однорідні господарські засоби та опе­рації.

Принципи оцінки та групування повинні бути єдині для всіх під­приємств і відповідати вимогам узагальнення даних бухгалтерського обліку.

Об'єкти у бухгалтерському обліку обов'язково відображаються у вартісній оцінці (синтетичний бухгалтерський облік), яка не є обов'язковою для інших видів обліку.

Об'єктами або складовими частинами предмета бухгалтерського облікує:

• майно (господарські засоби та власний капітал);

• зобов'язання підприємства (джерела формування його майна);

• господарські операції (процеси).

По складу і характеру використання майна підприємства його роз­діляють на дві групи:

необоротні активи (основний капітал);

оборотні активи (оборотний капітал).

Необоротні активи включають в себе: основні засоби, обладнан­ня, нематеріальні активи, амортизацію основних засобів, дохідні вкла­дення у матеріальні цінності тощо.

Основні засоби приймають участь у процесі виробництва великий проміжок часу, зберігаючи при цьому натуральну форму. їх вартість переноситься на виробляєму продукцію не повністю, а частинами, по мірі зношування.

Нематеріальні активи -»- це об'єкти довгострокового користуван­ня, які не мають фізичної основи, але які мають вартісну оцінку та приносять дохід: право користування земельною ділянкою, природни­ми ресурсами, патенти, ліцензії, «ноу-хау», програмні продукти, мо­нопольні права та привілеї тощо.

Капітальні вкладення — це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструменту тощо.

Фінансові вкладення — це інвестиції підприємства в цінні папери (облігації, паї, акції, боргові цінні папери тощо), надані позички тощо. Фінансові вкладення до 1 року називаються короткостроковими, а бі­льше одного року — довгостроковими.

Оборотні активи (оборотний капітал) складається із матеріальних оборотних засобів, грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, засобів на поточних рахунках тощо.

До складу матеріальних оборотних засобів входят: сировина, ма­теріали, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво, тварини на відгодівлі, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі тощо.

Грошові кошти складаються із залишків готівки в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку та інших рахунках у банківських установах.

Власний капітал — це чиста вартість майна, яка визначається як різниця між вартістю активів (майна) та його зобов'язаннями. Власний капітал складається із статутного, додаткового, резервного, страхового капіталу, власних акцій (долі), нерозподіленого прибутку (непокритих збитків), цільового фінансування (по видам фінансування).

Засоби у розрахунках включають різні види розрахунків: з по­стачальниками і підрядниками, з покупцями і замовниками, по ко­роткострокових та довгострокових позичках, з різними дебіторами і кредиторами, по оплаті праці, по податках, зборах і обов'язкових платежах.

2.2. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відображаються в результаті виробництва продукції, кошти організацій, джерела формування цих коштів, їх рух в процесі здійснення господарських процесів.

Система спеціальних прийомів, за допомогою яких здійснюється спостереження за господарською діяльністю підприємства, назива­ється методом бухгалтерського обліку. Основними елементами методу бухгалтерського обліку є: документація, оцінка, подвійний запис, рахунки бухгалтерського обліку, калькуляція, баланс і звітність, інвен­таризація. Використання кожного з цих елементів регулюється відпо­відними положеннями, інструкціями, затвердженими Кабінетом Міні­стрів України, Міністерством фінансів України, Національним банком України, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову зві­тність в Україні» № 996-ХІУ, 1999 р. (зі змінами та доповненнями), Положеннями(Стандартами)Бухгалтерського Обліку.

Документація являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку, за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними. Основою первинного відображення об'єктів бух­галтерського обліку є документація, яка говорить про те, що кожна госпо­дарська операція обов'язково відображається в первинному бухгалтерсь­кому документі. Документація дозволяє організувати суцільне і безперервне спостереження за рухом майна і зобов'язань, забезпечити юридичну достовірність даних бухгалтерського обліку.

Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі ма­теріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів в натурі ви­явити їх наявність і фактичний стан. Інвентаризація — це спосіб перевірки фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом підрахунку, зважування, обмірювання й оцінки всіх залишків активів і їх зіставлення з даними бухгалтерського обліку.

Оцінка — це спосіб грошового вимірювання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів. Під оцінкою розуміють відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірі з метою узагальнення їх у цілому по підприємству. Ресурси та господарські операції, що відображаються в бухгалтерському обліку й документах звітності, оцінюються в національній грошовій одиниці України.

Калькуляція — це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги, з метою обчислення собівартості. Собівартість є базовим чинником для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На рахунках бухгалтерського обліку на основі відповідної первинної документації відображаються господарські операції. Ра­хунки відкриваються на кожний об'єкт обліку (на кожний вид ак­тивів, зобов'язань, власного капіталу), практично на кожну статтю балансу. Графічно бухгалтерський рахунок представляє собою таб­лицю, яка відображає — назву рахунку, дві частини: ліву — дебет, праву — кредит. По дебету і по кредиту відображаються збільшення і зменшення об'єктів обліку. Підсумки записів по дебету і по кредиту називаються оборотами. Різниця між сумами оборотів по дебету і по кредиту називається залишком (сальдо). Сальдо по кожному рахунку визначається з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.

Метод подвійного запису полягає в тому, що господарські операції відображаються на рахунках двічі: по дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку в однаковій сумі. Цей метод діє по принципу тотожного відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, що забезпечує рівність оборотів по дебету і кредиту. Рахунки бухгалтерського обліку тісно зв'язані з бухгалтерським балансом. Подвійний запис обумовлений економічною суттю відображення операцій. Кожна господарська операція зумовлює однакові зміни в активах і власному капіталі з зо­бов'язаннями. Записи господарських операцій методом подвійного запису в бухгалтерському обліку дозволяють досягти рівності акти­ву і пасиву бухгалтерського балансу.

Баланс — це спосіб групування майна підприємства по складу і джерелах їх формування в грошовому вираженні на звітну дату, це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.

Фінансова звітність — це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Звітний період для складання фінансової звітності — календарний рік. Фінансова звітність підприємства включає в себе: баланс, звіти про фінансові ре­зультати, про рух грошових коштів, про власний капітал, примітки до звітів. Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються МФУ за погодженням з Державним комітетом статистики України.Таким чином, метод бухгалтерського обліку — це система спосо­бів суцільного, безперервного, взаємопов'язаного відображення та узагальнення в грошовому вимірюванні господарських засобів підпри­ємства з метою контролю за господарською діяльністю підприємства та збереженням власності.

У цілях дисципліни можна виділити наступні методи практичної діяльності щодо використання економічної інформації в правоохоронній сфері: а) ревізійного аналізу, заснованого на використанні прийомів документальної і фактичної перевірки для виявлення й дослідження документальних слідів економічних злочинів; б) бухгалтерського аналізу, заснованого на використанні захисних функцій елементів методу бухгалтерського обліку; в) економічного аналізу, заснованого на застосуванні прийомів перевірки достовірності й аналізу звітності підприємства для ефективного розв'язання завдань виявлення і розслідування злочинів.

Основні господарські процеси промислового підприємства — це процеси постачання, виробництва та реалізації продукції.

Процеси складаються із окремих господарських операцій, змістом яких є рух засобів, зміна однієї форми майна на другу. Наприклад, при реалізації готової продукції майно підприємства змінює товарну фор­му на грошову.

У підприємства можуть бути і інші господарські операції, напри­клад, по ремонту основних засобів, капітальному будівництву тощо. Однак основний зміст його роботи складають операції процесів поста­чання, виробництва та реалізації готової продукції.

Вони взаємопов'язані, доповнюють один одного та є об'єктами бу­хгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік дає вичерпну характеристику господарської діяльності підприємства, фіксуючи усі господарські операції і процеси, у тому числі й негативні. Як відомо, злочини, скоєні в економічній сфері, здебільшого мають завуальований характер, отже їх викриття неможливе без копіткого вивчення облікової документації.

При аналізі господарської діяльності підприємства важливо врахо­вувати таку особливість бухгалтерського обліку, як взаємозв'язок усіх його складників. Використання з метою приховування злочину окремих елементів обліку обов'язково спричиняють зміни інших елементів. Ця обставина, з одного боку, сприяє викриттю розкрадань та інших корисливих злочинів, а з іншого боку, вимагає від працівників органів внутрішніх справ, які ведуть боротьбу зі злочинними проявами в економічній сфері, високого професіоналізму, неможливо без знань з економіки, зокрема без володіння технологією облікового процесу.