Суб’єктивна сторона складу злочину

Поняття суб’єктивної сторони, її ознаки

Поняття вини. Принцип винної відповідальності

Форми вини, її специфіка

Умисел як форма вини. Види умислу

Необережність, її види

6. Складна (змішана) вина

Випадок (казус), його кр.-правове значення

Мотив, мета, емоційний стан, як ознака суб’єктивної сторони.

Помилка, її види та кримінально – правове значення

1. Суб’єктивна сторона – психічне ставлення суб’єкта до вчиненого діяння.

· Мотив – спонукання

· Мета – уявний результат якого прагне суб’єкт

Суб’єктивна сторона:

- Вина

- Мотив

- Мета

- Емоційний стан

Ст. 23 КК: Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Вина – психічне ставлення, що має місце при вчиненні злочину.

Вітчизняне КП стоїть на позиціях суб’єктивного інкримінування (факт певного ставлення особи до діяння)

Об’єктивне інкримінування – відповідальність за фактом злочину (США, Франція)

Казус – відповідальність без вини.

Умисел – таке психічне ставлення особи до вчинюваного (прямий) нею діяння (наслідків), за якого особа усвідомлювала можливість настання суспільних наслідків, бажала їх настання (прямий умисел), або хоч і не бажала, але свідомо припускала їх настання (непрямий умисел).

Ознаки умислу:

- Інтелектуальна (усвідомлення суспільно небезпечного характеру діяння)

- Вольова (бажання настання наслідків, свідоме припущення настання наслідків)

Законодавче визначення умислу притаманне тільки для злочинів з матеріальним складом. В злочинах з формальним складом особа бажає вчинити злочинне діяння і усвідомлює наслідки.

В злочинах з формальним складом ставлення до дії ототожнюється зі ставленням до наслідку.

Види умислу:

v (ст.. 24КК)

· Прямий – особа бажає настання несприятливих наслідків.

· Непрямий - особа припускає настання несприятливих наслідків.

(За інтелектуальною ознакою однакові)

Злочини, в яких обов’язковою ознакою є мотив, мета, завідомість вчинення з прямим умислом:

- Незакінчений злочин

- Готування

- Замах

 

v За умовами виникнення

- Умисел, що виникає раптово

- Умисел, який формується заздалегідь

 

v За механізмом формування

- Афектований (ст. 116, 123 КК) – фізіологічний афект

 

v За ступенем усвідомлення можливих наслідків

- Умисел конкретизований (визначений)

Особа уявляє один конкретний наслідок

- Умисел неконкретизований (невизначений)

Особа усвідомлює наслідки в загальних рисах.

Іноді виділяють альтернативний умисел, але він тотожний неконкретизованому.

В багатьох випадках у складі злочинів передбачається умисна форма вини.

Ст. 26 КК – види необережності

Необережність – психічне ставлення особи до вчинюваного нею діяння та його наслідків, за якого особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість).

Необережність визначається у законі як ставлення особи до наслідків.

2 види:

1) Злочинна самовпевненість

2) Злочинна недбалість

Волочков заперечує можливість усвідомлення суспільної небезпечності діяння (Спірне питання)

Злочинна самовпевненість: Людина усвідомлює суспільну небезпечність діяння.

- Усвідомлення можливості настання суспільно небезпечних наслідків (абстрактна можливість)

- Суб’єкт перебільшує значення можливості ненастання суспільно небезпечних наслідків.

Особа не бажає, не припускає настання наслідків, припускає їх відведення (бажання ненастання наслідків).

Суб’єкт розраховує на конкретні обставини, які відвернуть наслідки.

Злочинна недбалість: Особа хоча і не передбачала, але повинна і могла їх передбачати.

Психологічний зміст поняття злочинна недбалість:

- Відсутність психологічного ставлення до наслідку

- Відсутність передбачення наслідків є ставлення з позитивним(?) змістом (в момент вчинення діяння в особи є можливість передбачити наслідки)

- Психічний вакуум.

Необхідно відмовитись від використання обґрунтування з допомогою злочинної недбалості.

6. Складна вина має місце тоді, коли в законодавчому описі є 2 форми вини:

2 випадки:

- В основному складі - … наслідки, а в кваліфікованому більш тяжкі (пов’язані із заподіянням шкоди іншому безпосередньому об’єкту) – ст. 121 КК

- Злочини з формальним основним складом злочину і кваліфікуючими наслідками. Ст. 187 КК

 

· Подвійна вина

· Особлива форма вини, непередбачена КК (в КК РФ передбачена)

Існують випадки, коли шкода заподіюється без вини (Казус)

Помилка – неправильне уявлення про фактичні обставини або юридичні властивості діяння.

Види:

- Неправильна оцінка об’єкта

- Неправильна оцінка кількості об’єктів

- Помилка в предметі злочинного посягання (посягання на відсутній, непридатний об’єкт)

- Помилка в особі потерпілого

Стадії вчинення злочину

Поняття стадії вчинення злочину

Види стадій (заг. Хар – кА)

Закінчений злочин

Готування до злочину

Замах на злочин, його види.

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця, її кримінально – правові наслідки.

1. Стадія вчинення злочину – певний етап здійснення умисного злочину.

Питання про стадії можна поставити лише стосовно умисних злочинів.

Можливість виділення стадій залежить від конкретного злочину.

- Матеріальні (замах, готування, закінчений_

- Формальні (готування, замах – можливий у випадках, коли сусп. – небезп. діяння може розкладатись на декілька діянь)

Деякі автори вбачають залежність стадій від форми діяння: при бездіяльності не може бути стадій.(Бурчан)

Ст. 13-17 КК

Принципове значення для відмежування закінченого злочину від незакінченого має законодавчий опис об’єктивної сторони.

Закінчений злочин кваліфікується за ст. особливої частини.

Ч. 1 ст. 14

Підготування засобів – набуття їх будь – яким способом.

Пристосування – надання властивостей, за яких засіб може бути використаний при злочині.

Підшукування співучасників – втягнення у злочин інших осіб.

Змова – укладання угоди

Усунення перешкод

Готування треба відрізняти від вияву наміру вчинити злочин. Іноді законодавець фіксує вияв наміру у якості складу злочину (погроза вбивством)

Готування до ч.2 ст 14.

Андрушко: Якщо особа вчиняє постріл – закінчений злочин

Навроцький: В законодавчому визн. добровільної відмови йдеться про злочин загалом.

ч.1 ст.15 – замах на злочин

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Об’єкт кримінально-правової охорони ставиться під реальну загрозу спричинення йому шкоди.
ч.2 ст.15 - замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. (Єфремов додає причин об’єктивного чи суб’єктивного характеру)
Замах виключає можливість вчинення злочину із змішаною формою вини
ст.17 – добровільна відмова
Особа припиняє здійснення злочину за власним бажанням, усвідомлюючи при цьому можливість доведення злочину до кінця.
Добровільна відмова є остаточною

Співучасть у злочині

 

Постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами кримінальних справ» від 23.12.05 № 13.

Постанова Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про..» від 7.02.03 № 2.

 

Співучасть – це вчинення злочину кількома особами.

Ст. 26 КК: Співучасть – умисна спільна участь кількох суб’єктів злочину у вчинення умисного злочину.

Тобто, це форма колективного вчинення злочину.

 

Як правило, воно становить більшу небезпеку, воно більш реально готується. Інтенсивність злочинного посягання зростає.

 

У КК існують норми, що регламентують співучасть(розділ 6) – поняття, вказуються види співучасників, специфіка функцій, форми вчинення, аспекти відповідальності, кваліфікація.

 

В особливій частині є норми, що передбачають посилену відповідальність за вчинення злочину у співучасті.

 

Ст. 257 – злочинність і карність організованої співучасті.

Окремі статті "самостійний вид злочину" - діяльність банди і тд.

Ознаки:

Об'єктивні ознаки:

Множинність співучасників. Організована група – 3 і більше, не менше двох.

Спільність участі декількох осіб у вчиненні злочину - діяльність співучасників матеріалізується у єдиному для них всіх злочинному результаті. У злочинах з формальним складом - діяння виконавця, яке інкримінується всім учасникам. Діяльність всіх співучасників знаходиться у певному зв'язку з цим єдиним злочинним результатом. Мова іде переважно про причинний зв'язок (іноді зв'язок зумовлення).

Ті, хто вчиняє злочин мають бути суб'єктами злочину.

 

 

Діяльність співучасників виражається у одному, спільному для них злочинному результаті – певні юридичні факти.

Наприклад, крадіжка – це заволодіння майном – єдиний результат. У злочинах з формальним складом єдиний злочинний результат – діяння виконавців.

Наміри співучасників реалізовуються через виконавців, тому у злочинах з формальним складом це є єдиним результатом, проте єдиний результат виглядає по-іншому.

Дії співучасників – наступний момент, що виражає спільність зусиль. Дії знаходяться у практичному зв’язку з результатом. Не завжди співучасники можуть погодити єдиний результат. Між його діянням є зв'язок зумовлення.

Зв’язки:

· Причинний

· Причинно-наслідковий

· Замовлення.

 

Співучасть може виникнути на стадії вчинення або готування.

Але до завершення (момент з матеріальним злочином – коли настає суспільно небезпечний наслідок, з форм злочинами до моменту завершення суспільно небезпечного діяння) Але треба брати до уваги саме фактичне завершення злочину.

 

Суб'єктивні ознаки:

Участь осіб у вчиненні умисного злочину. Умисна форма вини. Діяння кожного співучасника коється умисно.

Навмисність спільної участі у вчиненні злочину. Особи свідомо об'єднують свої зусилля. Між ними встановлюється певний суб'єктивний зв'язок. Наявна змова, як погодження волевиявлення. Односторонній чи двосторонній зв'язок.

Єдиний суб'єкт злочину.

 

У визначенні співучасті двічі згадується умисел.

1 – особи свідомо об’єднують свої зусилля; має місце змова, має місце погодженість волевиявлення

2 – характер суб’єктивного зв’язку

 

В основному вчені вважають: між співучастю двосторонній суб’єктивний зв'язок, вони мають знати про співучасть іншого.

Бучак: Хтось схиляв Отелло до вбивства Дездемони – односторонній зв'язок.

Сусід знає, що інший хоче вчинити злочин і підкидає йому знаряддя – односторонній.

 

Єфремов – за двосторонній!

 

Буває, виконавець знає про підбурювання, але підбурювач не знає про пособника - зв’язку тоді між ним немає.

Змова є обов’язковим моментом співучасті. Зміст змови різний, але тут необхідна домовленість, який саме злочин має бути вчинений, яка роль у його вчиненні кожного співучасника. Здебільшого домовляються про місце, час.

Змова може бути на стадії готування.

Змова:

· Усна

· Письмова

· Конклюдентні дії (мовчазно). Змова: пособник мовчки дає ножа виконавцю.

 

 

Співучасть тільки умисна, отже участь кожного має умисний характер.

Зміст умислу співучасника значно ширший. Співучасник має усвідомлювати суспільно-небезпечні наслідки свого діяння, єдиний злочинний результат, що може настати.

 

По-різному тлумачиться вольовий елемент.

Обов’язкова умова: спрямованість на те, щоб об’єкт…… якщо двоє вчинили вбивство державного діяча.

Визначення співучасті виключає необережне співзаподіяння.

Співучасть відрізняється від вчинення.

 

Подібне на співучасть:

- свідоме поєднання зусиль кількох осіб при вчиненні необережного злочину – у вигляді злочинної недбалості чи самовпевненості – необережне спів заподіяння.

3 мисливці поверталися з невдалого полювання і посперечалися з того, хто кращий мисливець. Один хотів вибити трубку з рота мисливця і вбив його, а інший підставив того.

Заподіяння шкоди за відсутності свідомого поєднання зусиль – наприклад, хтось розбив пломбу на залізниці і вкрав, а інший йшов і теж собі поцупив - це не є співучастю. Або лікар виписав неправильний рецепт, провізор передозував і посилив дію і медсестра випадково дала 2 пігулки.

 

Це випадки, коли відсутнє свідоме об’єднання – опосередковане виконання

Це коли неосудна особа використовує як знаряддя. Коли інша особа невинувато допомагає.

- є випадки виникнення групи разом з особою, що не підлягає кримінальній відповідальності – груповий спосіб вчинення злочину, але співучасті немає. Хоча буває і свідоме поєднання зусиль.

- організована злочинна діяльність - це нове поняття, що важко приживається.

 

Не є співучастю:

Свідоме поєднання зусиль декількох осіб при вчиненні необережного злочину. При цьому необережність може бути як у вигляді злочинної недбалості, так і злочинної необережності.

Заподіяння шкоди за відсутності свідомого поєднання зусиль.

Випадки необережного заподіяння шкоди, але без поєднання зусиль.

Вчинення злочину групою разом з особою, що не підлягає кримінальній відповідальності.

Організована злочинна діяльність.

Суб'єктом є стійке об'єднання злочинців - організоване злочинне угруповування, що створюється саме для вчинення злочину.

Не менше 3 осіб.

Займається вчиненням злочинів на постійній основі.

Між учасниками наявне таке функціональне розмежування, за якого окрім функцій, пов'язаних із вчиненням конкретних злочинів, виникають функції пов'язані із забезпеченням умов існування угруповування та функції, спрямовані на забезпечення злочинної діяльності злочинного угруповування в цілому.

Обізнаність членів групи з планом злочинної діяльності.

Навчання, підвищення кваліфікації.

 

Ознаки, що відрізняють:

суб’єктом злочинів, що скоюється…організованою групою є стійке об’єднання злочинців, що створюються з метою вчинення злочину. Оскільки воно існує тривало, і займається вчиненням злочину на постійній основі між її учасниками, має місце таке функціональне розмежування, за яким окрім функцій, пов’язаних з вчиненням злочинів виникають функції, пов’язані з забезпеченням умов існування угрупування і функцій спрямованих на забезпечення злочинної діяльності усіх.

 

Співучасть слід відрізняти від участі у злочині кількох осіб.

 

Функції:

1) керівництво угрупуванням – керує, ділить прибутки – це особи, що забезпечують безпеку угрупуванню, а також особи, що виконують контрольно-розвідувальну функцію, особи, що утримують приміщення.

2) функції, що обумовлюють причини здійснення злочинної діяльності пов’язаної із забезпечення зв’язків із правоохоронними органами

- функція розвідки об’єктів, пристосування знарядь виконання злочину.

Тобто тут є ті функції, яких немає при співучасті.