Завдання і функції кримінального права України

 

Завдання Кримінального права = завдання КП.

 

Кримінальний кодекс України має своїм завданням:

· Правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань.

· Забезпечення миру і безпеки людства.

· А також запобігання злочинам.

 

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

 

Норми КП є правоохоронними.

 

Існує загальна превенція злочинів (здійснюється встановленням заборон, що орієнтують широкий загал на дотримання норм кримінального права, послідовне втілення принципу невідворотності, також загальна превенція втілюється шляхом формування звички дотримуватись законів).

Та спеціальна превенція (вживання заходів кримінально-правового впливу).

Функції:

· Охоронна (охорона від злочинних посягань).

· Регулятивна (вплив норм КП на поведінку людей шляхом встановлення заборон).

· Профілактична (попередження вчинення злочину як збоку осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, так і інших осіб).

 

Принципи кримінального права

 

Принципи - зумовлені соціально-економічною природою суспільного ладу і закріплені у праві ідеологічні, політичні та моральні засади, керівні ідеї, що спрямовують регулятивну та охоронну функції права та визначають на цій основі характер, підстави та обсяг застосування державного примусу та інших заходів впливу для забезпечення успішного розвитку пануючих суспільних відносин.

· Основа практичної діяльності.

· Це є орієнтири в законодавчій практиці, в розвитку кримінального законодавства.

 

Принципи: загальні, міжгалузеві, галузеві.

 

Принципи:

· Законності.

· Демократизму.

· Гуманізму.

· Справедливості відповідальності.

· Рівності перед законом.

· Неможливості відповідальності за одне й те ж правопорушення двічі.

· Принцип невідворотності відповідальності.

· Принцип винної відповідальності.

· Принцип презумпції невинуватості.

· Принцип особистої відповідальності (об’єктивна інкримінація)

· Диференціації і індивідуалізації відповідальності.

· Економії кримінальної репресії (звільнення від відповідальності).

Кримінальне право як наука

 

Кримінальне право як наука - це система понять, наукових ідей, концепцій, щодо сутності кримінального права як галузі права, його призначення, тенденцій розвитку в сучасному суспільстві, ефективності його дії як засобу протидії злочинності.

Це фундаментальні наука.

 

Предмет:

· Діюче КП.

· Практика його застосування.

· КП зарубіжних країн.

· Історія розвитку КП як галузі.

· Історія розвитку КП як науки.

· Методологія КП.

 

Тісно пов'язане з іншими науками:

· Кримінальне процесуальне право.

· Кримінально-виконавче право.

· Адміністративне право.

· Кримінологія.

Кримінальне право як навчальна дисципліна

 

Загальна і особлива частини.

Предмет: здобутки науки КП.

Кримінальний закон

 

Кримінальний закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий ВРУ або Всеукраїнським референдумом, що містить юридичні кримінально-правові норми, одні з яких закріплюють підстави та принципи кримінального права або ж інші загальні положення кримінального права, інші - визначають які суспільно небезпечні діяння є злочинами і встановлюють покарання, що застосовуються до осіб, що їх вчинили.

 

Дане визначення стосується ККУ.

 

В підручниках КЗ називають статті ККУ.

 

В ККУ вживається термін «закон про кримінальну відповідальність» замість «кримінальний закон» (хоча, на думку Єфремова, доцільніше застосовувати дане поняття).

Кримінальний закон:

· Нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

· Є формою вираження норми кримінального права.

 

Кримінальне законодавство

· Вузьке значення - це система кримінальних законів.

· Широке значення – система КЗ, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів.

 

Закон від 01.10.96 "Про застосування амністії в Україні".

 

Указ ПУ від 16.09.10 яким затверджено положення Про порядок здійснення помилування.

 

Міжнародно-правові акти, згоду на обов’язковість яких надала держава.

 

Кримінальний кодекс України - це систематизований законодавчий акт, що закріплює цілісну єдність кримінально правових норм і інститутів, розташованих залежно від характеру і змісту в певній послідовності.

 

Будова кодексу:

· Загальна частина – 45 розділів.

· Особлива частина – 20 розділів.

· Перехідні положення.

· Прикінцеві положення.

· Додаток – перелік майна, що не підлягає конфіскації.

Злочини поділяються за критерієм родового об’єкта:

· Проти майна.

· Проти особи.

· Тощо.

 

Статті поділяються на частини, в окремих є примітки (даються визначення, інша важлива інформація).

Особлива частина, будова норми:

 

Диспозиція – опис суспільно небезпечного діяння, умови.

 

Буває:

· Проста - називає діяння не розкриваючи його ознаки (ч.1 ст. 369).

· Описова - викладаються специфічні і суттєві ознаки (ст. 264).

· Бланкетна - відсилає для встановлення ознак певного діяння до інших нормативних актів.

· Відсильна - відсилає до іншої статті кримінального кодексу у якій передбачаються певні ознаки злочину (ст. 403, 445).

 

Рішення Конституційного суду у справі за поданням 46 народних депутатів України у справі про зворотну дію кримінального закону у часі від 19 квітня 2000р.:

Основна особливість банкетної диспозиції полягає у тому, що така норма має загальний (передається словесно-документною формою відповідної статті ККУ і включає положення інших НПА) і конкретизований зміст.

· Із загальним змістом пов’язане визначення кримінальним законом діяння як злочин певного виду та встановлення за нього кримінальної відповідальності.

· Конкретний зміст передбачає деталізацію положень певних НПА, що наповнює к-п норму більш конкретним змістом.

· З’ясування конкретного змісту дозволяє визначити загальний зміст, а потім і зміст всієї норми.

 

Санкції:

· Відносно визначена (вказана верхня межа (нижня визначена в загальній частині) або верхня і нижня.

· Альтернативна (кілька видів покарання).

 

Чинність кримінального закону у просторі - поширення дії чинного закону на певну територію, коло осіб (ст. 6-8 ККУ).

 

· Принцип територіальності (відповідальність за злочини, вчинені на території України, ст.6). Закон України від 04.11.1991 року «Про державний кордон України».

· Принцип громадянства.

· Принцип універсальності.

· Принцип реальності.

 

Об’єкти, що належать до території України:

· Військові літаки, інші літальні апарати з розпізнавальними знаками.

· Військові кораблі, шлюпки під прапором України.

· Цивільні кораблі, шлюпки, літаки та ін. літальні апарати, якщо вони перебувають у відкритому морі (просторі).

· Континентальний шлейф (до глибини 200 м).

· Територіальні води (12 миль від точки найбільшого відпливу).

· Підводні кабелі та трубопроводи.

· Космічні кораблі та інші космічні об’єкти.

· Станції на території Антарктики.

· 200-мильна риболовецька зона.

 

Віденська конвенція про дипломатичні зносини 24.04.64 р.

Положення про дипломатичне представництво 10.06.1993 р.

 

Повний імунітет мають: посол, посланник, дипломат, радник, військовий отаман.

Обмежений імунітет: обслуговуючий персонал дипломатичного представництва (при виконанні службових обов’язків).

 

· Принцип громадянства (ч.1, ст.7 ККУ).

Ч.2 ст.7 – неможливість повторного притягнення до відповідальності.

· Принцип універсальності: ст.8 поширюється на громадян, осіб без громадянства, іноземців.

· Принцип реальності ст.8 (друга частина).

 

На підставі обмеження Європейською Конвенцією 1982, 1983, 1964 рр.

 

Форми обмежень:

1. Передача іноземних громадян, засуджених в Україні, для відбування покарання в тій державі, громадянами якої вони є - ч.2. ст. 10 ККУ.

2. Екстрадиція – видача іноземців (апатридів) які вчинили злочини поза межами України - ч.3 ст.10 ККУ.

3. Передача повноважень по здійсненню нагляду - ст.75-79, 81, 107 ККУ.

 

Юрисдикція ЗУ може доповнюватися ст. 9 ККУ.

 

Чинність кримінального закону у часі ч.2 ст.4 ККУ

 

Припинення чинності:

· Зміна обставин, які зумовили його прийняття;

· Припинення (скасування).

· Заміна іншим законом.

 

Злочини:

· З матеріальним складом (за законодавчим приписом передбачають настання суспільно небезпечних наслідків).

· З формальним складом.

Ч. 3 ст. 4 ККУ.

Рішення КСУ від 19.04.2000 р. зворотна дія КЗ ст.5 ККУ.

 

Ст.185 ККУ.

 

Тлумачення кримінального закону – з’ясування змісту кримінально-правової норми.

· Судове.

o При розгляді конкретної справи.

· Наукове – науково-практичні коментарі.

 

За способом тлумачення:

· Граматичне.

· Історичне.

· Системне.

 

Граматичне тлумачення – з’ясування змісту норми шляхом аналізу етимології слів, синтаксису, пунктуації – ст. 394.

 

Історичне тлумачення – з’ясування історичних обставин, причин прийняття акту.

 

Злочинна група – стійке об’єднання злочинців, які тривалий час здійснюють злочини.

 

Системне тлумачення – зіставлення норми з нормами ін. галузей.

 

За обсягом:

· Буквальне – зміст КЗ відповідає його текстуальному вираженню.

· Обмежувальне – застосування закону до вужчого кола випадків.

· Розширювальне (поширене) – надає КЗ більш широкого змісту (дозвляє застосовувати до ширшого кола випадків) ч. 3 ст. 15 – зміст закону практично не змінюється; не плутати з аналогією закону.

Поняття злочину

 

Вічних злочинів немає.

Злочин поняття історичне.

В первісному суспільстві злочинності не було.

Визначення злочинного залежить від рівня розвитку суспільства.

 

Визначення злочину - проблема науки КП.

Підходи до визначення злочину:

· Формальний (злочин - діяння, заборонене законом).

· Матеріальний - визначення найсуттєвіших ознак.

 

Ульпіан: Злочин – діяння, пов’язане з насильством чи обманом.

Злочин - діяння що тягне за собою мученицькі чи такі, що ганьблять, покарання.

Класичне визначення, формальне - КК Франції 1791 р.

Формально-матеріальне – злочином є передбачене цим Кодексом суспільно-небезпечне винне діяння, дія або бездіяльність, вчинене суб’єктом злочину.

-караність.

 

Ознаки:

· Злочинність діяння (дія або бездіяльність).

· Винність діяння.

· Суспільна-небезпечність.

· Кримінально-протиправне (передбачене ККУ).

· Караність.

· Діяння вчинене суб’єктом злочину.

Злочин - форма усвідомленої, цілеспрямованої поведінки.

Злочином не можуть визнаватися думки, побажання, переконання особи, належність до певної соціальної групи, наявність певних особистих рис (жорстокість), рефлекторні, інстинктивні рухи.

 

· Характер суспільної небезпечності індивідуальний для кожного злочину.

· Ступінь суспільної небезпечності (якою мірою виражені властивості суспільно небезпечного діяння).

· Будь яке діяння не буде називатись злочином, якщо воно не передбачене КК.

· Неможливість застосування аналогії.

· Діяння через малозначність не становить суспільної небезпеки.

 

Законодавець розкриває зміст малозначності.

Злочин - діяння яке заподіює істотну шкоду

Істотність визначається у конкретних показниках: матеріальні збитки, шкода здоров’ю, втрата працездатності.

Істотність не вимагає конкретних критеріїв.

 

В деяких країнах істотність визначається як кваліфікуюча ознака певного виду злочину.

 

Відмежування від інших правопорушень може здійснюватися за всіма ознаками.

· Насамперед відрізнятись рівнем суспільної небезпечності (злочин-найнебезпечніше суспільне діяння).

· Кримінальна протиправність і караність (діяння визнається злочинним якщо ознаки і санкції закріплені в КК).

· Винність.

· В окремих випадках суб’єктами можуть бути і юр.особи (в ЦП,АП). А в КП лише фізична особа.

 

Класифікація здійснюється за родовими об’єктами:

· Проти життя.

· Проти власності.

· Проти держави.

 

За формою вини:

· Умисні.

· Необережні.

 

За предметом злочину.

За територіальним критерієм.

За суб’єктами.

 

Класифікація за КК:

За ступенем тяжкості ст. 12 КК.

Ст. 8.

Ч. 4 ст. 28.

Склад злочину

1. Поняття складу злочину

2. Значення складу злочину

3. Поняття складу злочину і поняття злочину

4. Структура і зміст складу злочину. Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину. Спосіб фіксації ознак складу злочину у законі.

5. Види складу злочину

6. Склад злочину і кваліфікація злочину

 

Поняття складу злочину

Термін склад злочину в науці використовується у різних значеннях:

- Коли він є своєрідною законодавчою моделлю злочину певного виду. Це конкретний склад злочину

- Як певна наукова абстракція, ми узагальнюємо зміст ознак, властивих всім видам злочинів або злочинам окремих категорій

- Такий, що характеризує реально вчинений злочин – юридичний склад злочину.

Юридичний склад злочину за Тацієм – сукупність встановлених у кримінальному законі суб’єктивних і об’єктивних юридичних ознак, що визначають вчинення суспільно-небезпечного діяння як злочинне.

Юридичний склад злочину за Шапченком – певна юридична конструкція і один із засобів викладення нормативного матеріалу.

Юридичний склад злочину – єдина і універсальна юридична конструкція, яка фіксуючи у кримінальному законі певний тип поведінки суб’єкта у поєднанні з іншими обставинами надає такому типу поведінки характеру злочину певного виду.

Юридичний склад злочину – сукупність встановлених кримінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують певний вид суспільно-небезпечного діяння як злочин.

Відображаються і ознаки, які характеризують об’єктивні обставини, за яких злочин може вчинятися. В межах законодавчої характеристики злочинів певного виду відбираються найсуттєвіші ознаки певного виду діяння, що відображають специфіку певного діяння, що є типовим.

Функції

- Він є засобом криміналізації – тобто встановлення кримінальної протиправності певного виду суспільно-небезпечного діяння

- Грає роль юридичної складової підстави кримінальної відповідальності особи – на це вказує ч. 1 ст. 2 кк

- Є критерієм розмежування злочинів від не злочинів

- Є критерієм розмежування різних складів злочинів

- Процесуальна функція – встановлює межі доказування при розслідуванні.

 

 

Значення складу злочину

Сукупність ознак, що характеризують у межах складу злочину злочинні діяння включаються ознаки (суб’єктивні і об’єктивні), що відображають не лише саме по собі діяння, але й обставини його вчинення, наслідки діяння, об’єкт кримінально-правової охорони