Тема 3. Засади кримінального процесу

ТЕМА 3. ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

ПЛАН:

Вступ

1. Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження.

2. Конституційні засади кримінального провадження.

3. Спеціальні засади кримінального провадження та їх характеристика.

Висновки

РЕКОМЕНДОВАНІ НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від

28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт.

2012 р. // Голос України. — 2012. — № 90—91. — 19 травня.

Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]: станом на 17 січ. 2012 р.

— Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: станом на

17 січня 2012 р. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини [Електронний

ресурс]: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 груд. 1966 р. — Режим

доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043

Конвенція про захист прав і основних свобод людини [Електронний ресурс].:

станом на 27 трав. 2009 р. — Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004

Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню або арешту в будь-якій

формі: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р. //

Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ:

[монографія]. — Дніпропетровськ, 2002.

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах /

[упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова]. — К.: ПАЛИВОДА А.В.,

2011. — 456 с.

Бараннік Р. В. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її

сім’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України: [монографія] /

Р. В. Бараннік, В. П. Шибіко. — К.: КНТ, 2008. — 212 с.

Бартащук Л. П. Гарантії забезпечення права людини на повагу до честі і

гідності у кримінальному судочинстві України: автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Л. П. Бартащук. — К., 2011.

— 24 с.

Галаган О. І. Захист прав і свобод суб’єктів кримінального судочинства в

Україні та ФРН: [навч. посіб.] / О. І. Галаган, В. А. Савченко. — Івано-Франківськ:

Місто НВ, 2011. — 200 с.

Гриненко А. В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в

досудебном уголовном процессе: [монографія]. / Гриненко А. В., Кожевников Г. К.,

Шумилин С. Ф. — Х.: Консум, 1997. — 96 с.

Гриненко С. О. Реалізація принципу безпосередності у досудових стадіях

кримінального процесу України: [монографія] / Гриненко С. О. — Х.: Оберіг, 2008.

— 224 с.

Гринюк В. О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в

кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова

експертиза» / В.О. Гринюк. — К., 2004. — 20 с.

Зінченко І. Л. Система принципів кримінального процесу та проблема їх

класифікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.

12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-

розшукова діяльність» / І.Л.Зінченко. — Х., 2010. — 20 с.

Колодій А. М. Принципи права України / Колодій А. М.; НАВСУ. — К.:

Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.

Король В. В. Засади гласності кримінального судочинства України: поняття,

зміст, підстава обмеження: [монографія] / Король В. В. — Івано-Франківськ: Плай,

2003. — 250 с.

Крижанівській В. В. Принцип презумпції невинуватості у кримінальному

процесі (порівняльн0-правове дослідження): [монографія] / Крижанівський В. В. —

К.: Обрії, 2009. — 164 с.

Кримінально-процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / за заг.

ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. — [6-те вид., переробл. та допов.]. — К.:

Юрисконсульт; ЮСТІНІАН, 2010. — 896 с.

Кримінальний процес: [підруч.] / за ред. Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної. —

Х.: Право, 2010. — 608 с.

Лобойко Л. М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України:

[монографія] / Лобойко Л. М.; Юрид. акад. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2004. —

215 с.

Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства /

Маляренко В. Т. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 320 с.

Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному

судочинстві України та їх значення / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду

України. — 2004. — № 7. — С. 3—13.

Маркуш М. А. Принцип змагальності у кримінальному процесі України:

[монорафія] / Маркуш М. А. — Х.: Вапнярчук Н. М., 2007. — 208 с.

Мірошніченко Т. М. Принципи кримінального процесу / Т. М. Мірошніченко

// Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: короткі тези доп. та

наук. повідомлень республіканської наук.-практ. конф. — Х., 1995. — С. 16—19.

Михеєнко М. Конституційні принципи кримінального процесу / М. Михеєнко

// Вісник Академії правових наук України. — Х., 1997. — № 2 (9). — С. 100—112.

Навроцька В. В. Засада диспозитивності та її реалізація в кримінальному

процесі України: [монографія] / Навроцька В. В. — Львів: ЛДУВС, 2010. — 440 с.

Попелюшко В. О. До питання про зміст та правовий механізм забезпечення та

реалізації права обвинуваченого на захист / В. О. Попелюшко // Адвокат. — 2002. —

№ 1. — С. 18—21.

Рогальська В.В. Змагальність у досудовому провадженні (за матеріалами

діяльності слідчих підрозділів ОВС): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова

експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. В. Рогальська. —

Дніпропетровськ, 2012. — 20 с.

Тертишник В. М. Концептуальна модель системи принципів кримінального

процесу / В. М. Тертишник // Юрид. вісник України. — 2001. — 1—7 лютого (№ 5).

Трагнюк Р. Принципи і стандарти захисту учасників кримінального

судочинства у міжнародних документах / Р. Трагнюк // Право України. — 2002. —

№ 8. — С. 26—32.

Удалова Л. Д. Кримінальний процес України: [підруч.] /Удалова Л.Д. — К.:

ПАЛИВОДА А.В., 2007. — 352 с.

Чурікова І. В. Всебічність, повнота й об’єктивність процесуальної діяльності

слідчого: [навч. посіб.] / Чурікова І. В.; за заг. ред. П. П. Підюкова. — К.:

Калинівська друкарня, 2011. — 144 с.

Чурікова І. В. Порушення прав та законних інтересів громадян на досудовому

слідстві як наслідок недотримання порядку та умов проведення слідчих дій /

І. В. Чурікова // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час

проведення слідчих дій: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Донецьк, 24 лист.

2006 р.) / М-во внутр. справ України, Донец. юрид. ін-т, Луган. держ. ун-т внутр.

справ. — Донецьк, 2006. — С. 248—250.

Шишкін В. Змагальність – принцип судочинства в демократичному

суспільстві / В. Шишкін // Право України. — 1999. — № 12. — С. 21—24.

Шишкін В. Диспозитивність – принцип судочинства / В. Шишкін // Право

України. — 1999. — № 6. — С. 10—16.

Яновська О. Г. Концептуальні засади функціонування і розвитку змагального

кримінального судочинства: [монографія] / Яновська О. Г. — К.: Прецедент, 2011.

— 303 с. — Бібліогр.: с. 258—303.

ВСТУП

При вивченні цієї теми потрібно мати на увазі, що вона є однією з основних

тем з курсу кримінального процесу. Складнощі у засвоєні питань теми у курсантів

можуть виникнути через великий обсяг правової інформації, що зумовлено

дискусійними поглядами науковців на природу засад кримінального судочинства,

визначення їх поняття і системи, в яку відповідно до Кримінального процесуального

кодексу від 13 квітня 2012 року віднесено двадцять дві засади.

Виходячи з того, що в КПК не визначено чіткого поняття «засад (принципів)

кримінального процесу», по даному питанню існують три основні точки зору

науковців:

1.Принципи (засади) кримінального процесу – це такі основоположні засади,

які закріплено в законі (М.Л. Якуб, Михеєнко М.М. та ін.)

2.Принципи (засади) кримінального судочинства – це керівні ідеї та відправні

начала, які закріплені в законі, а також ті, які не дістали такого закріплення в

правових нормах, але випливають з них (П.І. Репешко та ін.).

3.Принципи (засади) кримінального процесу – це такі положення та керівні

ідеї, які не потребують обов’язкового законодавчого закріплення та оформлення

(В.М. Савицький, В.Т. Томін та інш.)

Пануючою в теорії вважається перша з наведених точок зору, згідно з якою до

засад (принципів) слід відносити лише положення, які закріплені в правових нормах.

Слід уяснити, що засади (принципи) виражають домінуючі в державі

політичні та правові ідеї, які стосуються завдань, способу формування і здійснення

кримінального судочинства, тобто положення, які визначають головні,

найважливіші моменти устрою й діяльності суб'єктів кримінального судочинства.

Порушення будь-якої з засад означає незаконність рішення в справі та обов'язково

тягне за собою його скасування.

Курсанти повинні чітко уяснити та вміти розкривати зміст кожної з засад,

пояснити її роль і значення в загальній системі демократичних засад кримінального

судочинства.

Треба пам'ятати, що за обсягом змісту і сферою дії засади кримінального

процесу іноді значно розрізняються, але відмінність ця швидше суто кількісна, а не

якісна. Тому засади не можна поділяти на основні й неосновні, головні і другорядні.

Тільки реалізація всіх засад в їх сукупності, в системі, у взаємозв'язку і взаємодії

може привести до виконання завдань кримінального судочинства.

ПРОВАДЖЕННЯ

Засади кримінально-процесуального права – це закріплені в правових нормах

вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і

визначають сутність організації і діяльності компетентних державних органів щодо

досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ.

Ознаки засад кримінально-процесуального права:

1)вони втілені у формі правових норм. Не можна вважати принципами ті

наукові та політичні ідеї, що не дістали відображення у нормах права;

2)норми-принципи є не вивідними, а навпаки – із них виводяться всі інші

норми кримінально-процесуального права (які перебувають «під нормами-

принципами»);

3)вони є найзагальнішими, фундаментальними правовими положеннями;

4)на їх основі побудована і діє вся кримінально-процесуальна система (ця

ознака принципів характеризує процес із середини);

5)вони характеризують кримінальний процес у цілому – ззовні;

6)норми-принципи діють на всіх або на більшості стадій кримінального

процесу і обов'язково в його центральній стадії – судовому розгляді кримінальної

справи;

7)порушення одного принципу, як правило, призводить до порушення інших

принципів і тим самим до порушення законності при провадженні у кримінальній

справі;

8)недотримання хоча б одного принципу спричиняє скасування прийнятих у

справі рішень та інші негативні наслідки.

Кожна ознака і всі вони в цілому підкреслюють загальність положень, що є

засадами кримінально-процесуального права. Однак у літературі триває полеміка

вчених щодо наявності або відсутності специфічних загальних правових положень

(засад), притаманних для окремих стадій.

Значення засад кримінально-процесуального права полягає в тому, що вони є:

1)гарантією дотримання прав і законних інтересів особи в кримінальному

процесі;

2)гарантією прийняття законних і обґрунтованих рішень у кримінальній

справі;

3)вихідними положеннями для тлумачення окремих кримінально-

процесуальних норм;

4)засобом, завдяки якому досягається упорядкованість у розв’язанні питань,

щодо яких є прогалини в праві, та у випадках застосування кримінально-

процесуального права за аналогією;

5)підґрунтям для вирішення всіх суперечностей, що виникають під час

провадження у кримінальній справі.

У КПК України 1960 року немає глави “Принципи кримінального

судочинства”, яка б чітко визначила поняття та закріпила статус кримінально-

процесуальних принципів, їх кількість. У новому КПК України міститься глава 2

“Засади кримінального провадження”, де в ст. 7 перераховуються усі принципи

кримінального процесу.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним

засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність перед законом і судом;

4) повага до людської гідності;

5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;

6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;

7) таємниця спілкування;

8) невтручання у приватне життя;

9) недоторканність __________права власності;

10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;

11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та

членів сім'ї;

12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те

саме правопорушення;

13) забезпечення права на захист;

14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;

15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у

доведенні перед судом їх переконливості;

16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;

17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи

бездіяльності;

18) публічність;

19) диспозитивність;

20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування

технічними засобами;

21) розумність строків;

22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Але не дивлячись на це, в ст.7 передбачено, що засади кримінального

провадження, передбачені главою 2, не є вичерпними.

Іноді до засад кримінально-процесуального права відносять і такі положення,

як економічність, планування, ефективність, науковість, гуманізм, справедливість,

толерантність тощо. На нашу думку, їх не можна вважати засадами процесуального

права, бо вони притаманні для всіх видів людської діяльності, в тому числі й тієї, що

її не врегульовано нормами права.

Усі засади кримінального процесу тісно пов'язані між собою, взаємно

обумовлюють один одного, а тому утворюють систему. В свою чергу, в цій системі

можна виокремити засади, що мають однакові ознаки. В процесуальній літературі

залежно від певних ознак засади кримінально-процесуального права поділяють на

кілька груп.

За юридичною силою джерела, в якому їх закріплено:

- конституційні – в Конституції України (головним чином у розділі 2 та в ст.

129);

- спеціальні (інші) – в інших законах, передусім, у КПК. Поділ засад процесу

на конституційні та спеціальні зовсім не означає, що одні із них (конституційні) є

головними, а інші (спеціальні) – другорядними. Всі вони мають у кримінальному

процесі однакові юридичну силу і значення.

Залежно від поширеності на функціональні частини кримінально-

процесуальної діяльності розрізняють засади:

- обвинувачення (переслідування);

- захисту;

- правосудця (вирішення справи).

Залежно від поширеності на галузі права засади поділяють на:

- загальноправові, тобто ті, що діють у всіх галузях права (наприклад, засада

законності), але виявляються з певними особливостями в кримінально-

процесуальному праві;

- міжгалузеві – діють у кількох галузях права (наприклад, засада

змагальності) і також по-особливому – в кримінально-процесуальному праві;

- галузеві – діють лише в межах кримінального процесу (наприклад, засада

розумності строків).

Залежно від організаційної побудови кримінального процесу засади поділяють

на:

- суто організаційні (наприклад, призначення слідчих і прокурорів,

централізація та єдиноначальність у системі органів прокуратури, виборність і

призначення суддів тощо)

- організаційно-функціональні (наприклад, засада одноособовості і

колегіальності, нагляду вищестоящих суддів за судовою діяльністю нижчестоящих)

- функціональні, суто кримінально-процесуальні (наприклад, засада

презумпції невинуватості, змагальності тощо).

Засади кримінального процесу, як зазначав М. С. Строгович, це кримінально-

процесуальні норми загального та визначального характеру, вони конкретизуються

та деталізуються в нормах права, що стосуються тільки кримінального процесу.

Тільки реалізація всіх засад у їх сукупності, в системі, у взаємозв'язку і

взаємодії сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства. Можливість

застосування кожної засади має бути так урегульовано в законі, щоб жодна засада

не заперечувала інший. Необхідно забезпечити розумний компроміс між окремими

засадами, і цим шляхом завжди йшов і йтиме законодавець. Все це зумовлює

необхідність передбачити в законі розумні винятки майже з кожної засади

кримінального процесу (крім засад законності та презумпції невинуватості). Але це

мають бути саме винятки, які не перекреслюють саму засаду, інакше вони

перетворяться на загальне правило, на протилежну конкуруючу засаду.

ХАРАКТЕРИСТИКА

Засада публічності закріплена в ст. 25 КПК України та передбачає, що

прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове

розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального

правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може

бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви

про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених

законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи,

яка його вчинила.

Засада публічності кримінального процесу проявляється:

як вимога закону до державних органів, що уповноважені здійснювати

кримінальне судочинство, вести процес від імені держави (ех оffiсіо);

як вимога закону до цих органів керуватися законом, діяти в межах своїх

повноважень на виконання поставлених завдань за власною ініціативою, в інтересах

держави, незалежно від інтересів, бажань та уподобань будь-яких інших державних

органів, службових осіб, політичних партій і громадських організацій, окремих

громадян;

заінтересовані громадяни та організації мають право звертатися до

уповноважених державних органів за захистом своїх прав та законних інтересів, що

охороняються законом, а останні зобов'язані вжити заходи щодо захисту їхніх прав

та законних інтересів.

Зміст засади публічності визначають такі правові положення:

обов'язки:

органів, які ведуть кримінальний процес, в межах своєї компетенції розпочати

досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак

кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне

провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі

надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити

всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального

правопорушення та особи, яка його вчинила;

цих органів встановити всі суттєві обставини, зібрати і перевірити всі

необхідні докази незалежно від клопотань сторін провадження;

органів, які ведуть процес, здійснити процесуальну діяльність протягом

певного строку;

державних органів, що ведуть процес, за наявності відповідних підстав надати

певний статус тим чи іншим його учасникам;

слідчого, прокурора і слідчого суддю щодо забезпечення прав всіх учасників

кримінального процесу;

заборони:

на здійснення слідчим, прокурором і слідчим суддею провадження у випадках,

якщо у них з'являються інші, окрім інтересів справи (загальносуспільних), інтереси;

домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у

кримінальному провадженні, шляхом насильства, погроз та інших незаконних

заходів.

Закон передбачає і деякі винятки із засади публічності – справи приватного

обвинувачення. Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є

провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви

потерпілого щодо кримінальних правопорушень, статті яких перераховані в ст. 477

КПК України.

Засада _________безпосередності дослідження показань, речей і документів

передбачає, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників

кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами

відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом

безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК. Суд може

прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому

засіданні, лише у випадках, передбачених КПК.

У виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка

чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки

для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших

обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи

достовірність показань, сторона має право звернутися до слідчого судді із

клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в

тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку

допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці

розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності

сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під

час судового розгляду.

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час

проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням

протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому

засіданні.

Допит особи згідно з положеннями ст. 225 КПК може бути також проведений

за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не

повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні. Для допиту тяжко

хворого свідка, потерпілого під час досудового розслідування може бути проведене

виїзне судове засідання. При ухваленні судового рішення за результатами судового

розгляду кримінального провадження суд може не врахувати докази, отримані в

порядку, передбаченому ст. 225 КПК, лише навівши мотиви такого рішення. Суд під

час судового розгляду має право допитати свідка, потерпілого, який допитувався

відповідно до правил ст. 225 КПК, зокрема у випадках, якщо такий допит

проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення

показань чи отримання показань щодо обставин, які не були з'ясовані в результаті

допиту під час досудового розслідування. З метою перевірки правдивості показань

свідка, потерпілого та з'ясування розбіжностей з показаннями, наданими в порядку,

передбаченому ст. 225 КПК, вони можуть бути оголошені при його допиті під час

судового розгляду.

Суд та інші учасники судового розгляду дотримуються усної форми

спілкування під час усього судового засідання. В усній формі вони сприймають всі

докази, які досліджуються в суді. Обвинувачений, свідки, потерпілі, експерти дають

показання усно.

Засада розумних строків полягає в тому, що під час кримінального

провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути

виконані або прийняті у розумні строки. Розумними вважаються строки, що є

об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття

процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК

строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих

процесуальних рішень (ч.1 ст. 28 КПК).

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор,

слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а

судового провадження – суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням

кількості підозрюваних, обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких

здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для

здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою,

неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді

першочергово.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або

стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження

щодо нього було закрите.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до

прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини,

що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих

процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК.

ВИСНОВКИ

Побудова правової держави в Україні висуває на передній план завдання щодо

забезпечення прав та законних інтересів громадян, верховенства закону у всіх

сферах державного та громадського життя. У галузях чинного законодавства засади

кримінального провадження повинні чітко нормативно закріпленні, оскільки вони є

однією із гарантій кримінального процесу, за допомогою яких і забезпечуються

захист прав і законних інтересів людей.

Тому питання про систему засад кримінального провадження є, на нашу

думку, одним з найважливіших і найскладніших. Початковим моментом при цьому є

поняття засад кримінального провадження. У науці ще й досі не вироблено єдиного,

загальноприйнятого визначення цього поняття. Причиною, як ми вважаємо, слугує

той факт, що поняття засад кримінального провадження більшість авторів

формулює як вихідні посилання щодо конкретної теми власного наукового

дослідження, на підставі чого й виникає система їхніх подальших висновків

стосовно організації та діяльності органів правосуддя, правил поведінки суб'єктів

кримінального провадження.

Засади кримінального провадження, які є загальними правовими

положеннями, розкриваються через зміст кримінально-процесуальних норм, що

регулюють конкретні права та обов'язки суб'єктів кримінального процесу.

На нашу думку, основу каркасу класифікації засад кримінального

провадження становлять, безумовно, конституційні засади. Загалом, конституційні

засади можна розглядати як закріплені в Конституції України основні правові ідеї,

які визначають побудову всього кримінального процесу, його сутність, характер та

демократизм. Вони складають базу, фундамент усього кримінального процесу.

До засад кримінального провадження належать:

1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4)

повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту

недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця

спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканність права власності;

10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від

самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; 12)

заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме

правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та

обов’язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними

суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) безпосередність

дослідження показань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження

процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність;

20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування

технічними засобами; 21) розумність строків; 22) мова, якою здійснюється

кримінальне провадження.

Зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України засади кримінального

провадження, передбачені цією главою, не є вичерпними.

Всі засади кримінального провадження пов'язані між собою, постійно

взаємодіють, але це не означає, що одні з них «підкоряються» іншим, оскільки є

засади, котрі є лише гарантіями здійснення інших засад, а є такі, котрі випливають з

інших засад. Тільки реалізація всіх засад у їх сукупності, в системі, у взаємозв'язку

може сприяти виконанню завдань кримінального судочинства.

 

ТЕМА 3. ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

ПЛАН:

Вступ

1. Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження.

2. Конституційні засади кримінального провадження.

3. Спеціальні засади кримінального провадження та їх характеристика.

Висновки

РЕКОМЕНДОВАНІ НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від

28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт.

2012 р. // Голос України. — 2012. — № 90—91. — 19 травня.

Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]: станом на 17 січ. 2012 р.

— Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: станом на

17 січня 2012 р. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини [Електронний

ресурс]: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 груд. 1966 р. — Режим

доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043

Конвенція про захист прав і основних свобод людини [Електронний ресурс].:

станом на 27 трав. 2009 р. — Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004

Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню або арешту в будь-якій

формі: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р. //

Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ:

[монографія]. — Дніпропетровськ, 2002.

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах /

[упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова]. — К.: ПАЛИВОДА А.В.,

2011. — 456 с.

Бараннік Р. В. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її

сім’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України: [монографія] /

Р. В. Бараннік, В. П. Шибіко. — К.: КНТ, 2008. — 212 с.

Бартащук Л. П. Гарантії забезпечення права людини на повагу до честі і

гідності у кримінальному судочинстві України: автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Л. П. Бартащук. — К., 2011.

— 24 с.

Галаган О. І. Захист прав і свобод суб’єктів кримінального судочинства в

Україні та ФРН: [навч. посіб.] / О. І. Галаган, В. А. Савченко. — Івано-Франківськ:

Місто НВ, 2011. — 200 с.

Гриненко А. В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в

досудебном уголовном процессе: [монографія]. / Гриненко А. В., Кожевников Г. К.,

Шумилин С. Ф. — Х.: Консум, 1997. — 96 с.

Гриненко С. О. Реалізація принципу безпосередності у досудових стадіях

кримінального процесу України: [монографія] / Гриненко С. О. — Х.: Оберіг, 2008.

— 224 с.

Гринюк В. О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в

кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова

експертиза» / В.О. Гринюк. — К., 2004. — 20 с.

Зінченко І. Л. Система принципів кримінального процесу та проблема їх

класифікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.

12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-

розшукова діяльність» / І.Л.Зінченко. — Х., 2010. — 20 с.

Колодій А. М. Принципи права України / Колодій А. М.; НАВСУ. — К.:

Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.

Король В. В. Засади гласності кримінального судочинства України: поняття,

зміст, підстава обмеження: [монографія] / Король В. В. — Івано-Франківськ: Плай,

2003. — 250 с.

Крижанівській В. В. Принцип презумпції невинуватості у кримінальному

процесі (порівняльн0-правове дослідження): [монографія] / Крижанівський В. В. —

К.: Обрії, 2009. — 164 с.

Кримінально-процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / за заг.

ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. — [6-те вид., переробл. та допов.]. — К.:

Юрисконсульт; ЮСТІНІАН, 2010. — 896 с.

Кримінальний процес: [підруч.] / за ред. Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної. —

Х.: Право, 2010. — 608 с.

Лобойко Л. М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України:

[монографія] / Лобойко Л. М.; Юрид. акад. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2004. —

215 с.

Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства /

Маляренко В. Т. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 320 с.

Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному

судочинстві України та їх значення / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду

України. — 2004. — № 7. — С. 3—13.

Маркуш М. А. Принцип змагальності у кримінальному процесі України:

[монорафія] / Маркуш М. А. — Х.: Вапнярчук Н. М., 2007. — 208 с.

Мірошніченко Т. М. Принципи кримінального процесу / Т. М. Мірошніченко

// Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: короткі тези доп. та

наук. повідомлень республіканської наук.-практ. конф. — Х., 1995. — С. 16—19.

Михеєнко М. Конституційні принципи кримінального процесу / М. Михеєнко

// Вісник Академії правових наук України. — Х., 1997. — № 2 (9). — С. 100—112.

Навроцька В. В. Засада диспозитивності та її реалізація в кримінальному

процесі України: [монографія] / Навроцька В. В. — Львів: ЛДУВС, 2010. — 440 с.

Попелюшко В. О. До питання про зміст та правовий механізм забезпечення та

реалізації права обвинуваченого на захист / В. О. Попелюшко // Адвокат. — 2002. —

№ 1. — С. 18—21.

Рогальська В.В. Змагальність у досудовому провадженні (за матеріалами

діяльності слідчих підрозділів ОВС): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова

експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. В. Рогальська. —

Дніпропетровськ, 2012. — 20 с.

Тертишник В. М. Концептуальна модель системи принципів кримінального

процесу / В. М. Тертишник // Юрид. вісник України. — 2001. — 1—7 лютого (№ 5).

Трагнюк Р. Принципи і стандарти захисту учасників кримінального

судочинства у міжнародних документах / Р. Трагнюк // Право України. — 2002. —

№ 8. — С. 26—32.

Удалова Л. Д. Кримінальний процес України: [підруч.] /Удалова Л.Д. — К.:

ПАЛИВОДА А.В., 2007. — 352 с.

Чурікова І. В. Всебічність, повнота й об’єктивність процесуальної діяльності

слідчого: [навч. посіб.] / Чурікова І. В.; за заг. ред. П. П. Підюкова. — К.:

Калинівська друкарня, 2011. — 144 с.

Чурікова І. В. Порушення прав та законних інтересів громадян на досудовому

слідстві як наслідок недотримання порядку та умов проведення слідчих дій /

І. В. Чурікова // Криміналістичні та п<