Державне обвинувачення поняття, процес формування та підтримання в суді

Державне обвинувачення поняття, процес формування та підтримання в суді

За чинним: - це певна процесуальна дыяльність органів досудового слідства, спрямована на розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК).

За проектом КПК: Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора або іншої уповноваженої цим Кодексом особи, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення;

Наукове визначення: - це самостійна кримінально процесуальна функція, стність якої складає регламентоване законом спрямування діяльності субьєктів обвинувачення (слідчого, прокурора, потерпілого та його представника), що здійснюється шляхом твердження про винуватість конкретної особи, яка вчинила злочин, і полягає у формулюванні та предьявленні обвинувачення, застосуванні до неї заходів процесуального примусу (в тому числі запобіжних заходів), збирання доказів винуватості цієї особи і обгрунтування кримінальної відповідальності обвинуваченого перед судом.

Метою обвинувачення є - охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто правоохоронна діяльність.

Обвинувачення починається з того моменту досудового слідства у кримінальній справі, коли зьявляється обвинувачений.

Обвинувальна діяльність, повьязана з процесом формування обвинувачення, знаходить своє вираження і протікає у специфічних процесуальних формах, безпосередньо виражаючись у встановлених процесуальних актах. Обвинувачення реалізується у:

1. постанові про притягнення як обвинуваченого

2. постанові про зміну (доповнення) обвинувачення

3. постанову про перекваліфікацію

4. обвинувальному висновку, що складається слідчим і затверджується прокурором

5. обвинувальній промові прокурора, який підтримує обвинувачення у суді

6. обвинувальному вироку суду

На стадії досудового слідства обвинувачення виникає у момент винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого. Це можливо за достаттності доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою; що цій особі має бути забезпечено право на захист від предьвяленого обвинувачення.

Прокурор - єдина процесуальна фігура, якій держава делегує повноваження щодо виконання функції висунення та підтримання ообвинувачення.

Затвердивши обвинувальний висновок слідчого, прокурор закінчує свою наглядову діяльність за законністю дій органами, що здійснюють Д і ДДС, і висуває державне обвинувачення та відстоює його у судових процесах.

Відповідно до чинного КПК саме в цей момент і відбувається перетворення обвинувачення на державне обвинувачення. Отже, затвердження прокурором обвинувального висновку слід вважати початком обвинувальної діяльності прокурора.

ст. 43 (Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним.)

Державне обвинувачення в суді - це кримінально-процесуальна та публічна діяльність пркоурора у доведенні перед судом твердження про вчинення конкретною особою злочину, висунуте у встановленому законом порядку, з метою забезпечення щодо неї реалізації кримінальної відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності.

 

Конституційні засади правосуддя

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Безпосередньо принципи правосуддя закріплені у ст. 129 КУ:

Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; (Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак)

3) забезпечення доведеності вини; (особу вважають невинуватою у вчиненні злочину й не можуть піддати кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в передбаченому законом порядку й встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції). Конкретним формулюванням цієї засади є норма кримінально - процесуального закону, згідно з якою ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону (ст. 15 КПК України). Юридичний зміст цієї засади становлять такі положення: а) ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 62 Конституції): б) обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом (ч. З ст. 62 Конституції); в) всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. З ст. 62 Конституції); г) висновок про винність особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на припущеннях; ґ) забороняється перекладати обов'язок доведення провини на обвинуваченого, домагатися його покарання шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (частини 2,3 ст. 22 КПК); д) з обвинуваченим не можна поводитися як із винним до остаточного вирішення кримінальної справи й офіційного визнання його винним у вчиненні злочину, а також публічно твердити в засобах масової інформації та в будь-яких офіційних документах, що ця особа є злочинцем. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну й моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням (ч. 4 ст. 62 Конституції)

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; (Ця засада полягає в тому, що в судовому засіданні ведуть між собою процесуальний спір дві сторони: в кримінальному судочинстві - сторона обвинувачення й сторона захисту)

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;(Прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування.з приводу застосування кримінального закону й міри покарання щодо підсудного. Прокурор, підтримуючи обвинувачення, зобов'язаний керуватися вимогами закону й своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на розгляді всіх обставин справи.)

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

 

Повноваження прокурора у підготовчій частині судового засідання у кримінальній справі.

I. Стосується явки:

- неявка потерпілого. Суд, окрім інших вислуховує також думку прокурора, вирішує питання про розгляд справи або відкладення його в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілого зьясувати всі обставини

- неявка цивільного позивача - теж саме.

- неявка свідків та експертів - теж саме.

 

+

Стаття 58. Відвід прокурора

Правила, передбачені статтями 54 і 56 цього Кодексу, стосуються прокурора. Проте коли прокурор брав участь у проведенні досудового слідства в справі, у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу.

 

Питання про відвід прокурора на досудовому слідстві вирішує вищестоящий прокурор, а в суді - суд, який розглядає справу, відповідно до правил, передбачених частинами 1 і 2 статті 57 цього Кодексу. Якщо справа розглядається суддею одноособово, від одноособово вирішує питання про відвід прокурора.

 

Питання про відвід прокурора в стадії судового розгляду вирішується судом, який розглядає справу, відповідно до правил, передбачених ч. 1 і 2 ст. 57 КПК.

 

6. Якщо відвід, заявлений прокурору, в суді задовольняється, то слухання справи відкладається і вживаються заходи до заміни прокурора.

 

Відповідно до п. п. 1 і 3 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються обов'язки по підтримці державного обвинувачення в суді, а також по здійсненню нагляду за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство. Виконання прокурором цих функціональних обов'язків не є підставою для його усунення від подальшої участі у справі. Це пояснюється тим, що основним напрямом діяльності прокурора є здійснення функції кримінального переслідування, формулювання і обґрунтування обвинувачення щодо конкретної особи. Тому до прокурора не можуть пред'являтися такі вимоги, як до судді (участь у проведенні досудового слідства, у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку).

 

13 Засоби фіксування судового процесу у кримінальній справі та роль прокурора в їх застосуванні. Основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання. У ході кожного судового засідання суду першої інстанції, а також при кожній окремій процесуальній дії, вчиненій поза постійним місцем засідання суду першої інстанції, складається протокол. У суді апеляційної інстанції протокол судового засідання ведеться у випадках, передбачених цим Кодексом.

У протоколі судового засідання відображаються всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні чи при вчиненні окремої процесуальної дії.

На вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду у суді першої чи апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3 - 7 - 15

Державне обвинувачення поняття, процес формування та підтримання в суді

За чинним: - це певна процесуальна дыяльність органів досудового слідства, спрямована на розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК).

За проектом КПК: Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора або іншої уповноваженої цим Кодексом особи, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення;

Наукове визначення: - це самостійна кримінально процесуальна функція, стність якої складає регламентоване законом спрямування діяльності субьєктів обвинувачення (слідчого, прокурора, потерпілого та його представника), що здійснюється шляхом твердження про винуватість конкретної особи, яка вчинила злочин, і полягає у формулюванні та предьявленні обвинувачення, застосуванні до неї заходів процесуального примусу (в тому числі запобіжних заходів), збирання доказів винуватості цієї особи і обгрунтування кримінальної відповідальності обвинуваченого перед судом.

Метою обвинувачення є - охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто правоохоронна діяльність.

Обвинувачення починається з того моменту досудового слідства у кримінальній справі, коли зьявляється обвинувачений.

Обвинувальна діяльність, повьязана з процесом формування обвинувачення, знаходить своє вираження і протікає у специфічних процесуальних формах, безпосередньо виражаючись у встановлених процесуальних актах. Обвинувачення реалізується у:

1. постанові про притягнення як обвинуваченого

2. постанові про зміну (доповнення) обвинувачення

3. постанову про перекваліфікацію

4. обвинувальному висновку, що складається слідчим і затверджується прокурором

5. обвинувальній промові прокурора, який підтримує обвинувачення у суді

6. обвинувальному вироку суду

На стадії досудового слідства обвинувачення виникає у момент винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого. Це можливо за достаттності доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою; що цій особі має бути забезпечено право на захист від предьвяленого обвинувачення.

Прокурор - єдина процесуальна фігура, якій держава делегує повноваження щодо виконання функції висунення та підтримання ообвинувачення.

Затвердивши обвинувальний висновок слідчого, прокурор закінчує свою наглядову діяльність за законністю дій органами, що здійснюють Д і ДДС, і висуває державне обвинувачення та відстоює його у судових процесах.

Відповідно до чинного КПК саме в цей момент і відбувається перетворення обвинувачення на державне обвинувачення. Отже, затвердження прокурором обвинувального висновку слід вважати початком обвинувальної діяльності прокурора.

ст. 43 (Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним.)

Державне обвинувачення в суді - це кримінально-процесуальна та публічна діяльність пркоурора у доведенні перед судом твердження про вчинення конкретною особою злочину, висунуте у встановленому законом порядку, з метою забезпечення щодо неї реалізації кримінальної відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності.