Тактика державного обвинувача в суді поняття, вибір позиції на кожній стадії судового процесу.

Готуючись до судового слідства, прокурор повинен зробити все, щоб одержати найповнішу та достовірнішу інформацію щодо обставин справи, визначити основні завдання доказування у справі, тактику послідовності представлення доказів суду, методику дослідження їх у судовому засіданні.

Для уявлення і розмежування понять "тактика" та "методика" можна скористатися визначннями, що розроблені криміналістикою. Тактика - це система заходів та наукових положень, на яких вони грунтуються, а "методика" - це обумовлена предметом доказування система передбачених нормами права дій, здійснюваних у оптимальній послідовності.

До загальних проблем діяльності прокурора у процесі судового слідства, що складають загальну систему заходів та дій, входять:

1) підгтовка пропозицій щодо порядку дослідження доказів і планування участі прокурора у дослідженні доказів у судовому засіданні

2) тактика подання суду доказів, зібраних досудовим слідством

3) методика дослідження доказів у конкретних ситуаціях.

На стадії судових дебат:

- промова прокурора повинна чітко підкреслювати перш за все професіоналізм і компетентність, розвинуте етичне мислення, високу культуру моральних почуттів, глибоку внутрішню справедливість, що в цілому стверджують гуманістичні імперативи.

Початком обвинувальної промови є вступ. Необхідно дати оцінку злочину. Вона має виховний вплив на аудиторію, переконую суд і присутніх громадян, підсудного у небезпечності злочину.

ВСТУП:

- повинен відображати той конфлікт, на которому побудована промова

- повинен бути повязаний з головною частиною

- не повинен бути довгим

- стилістично повинен гармоніювати з основною частиною

Фактичні обставини справи необхідно викладати коротко і змістовно. Не слід зупинятися на несуттєвих деталях, без необхідності вводити у промову технічні, медичні та юридичні терміни.

Аналіз та оцінка доказів - дотримання законів формальної логіки.

Участь прокурора у допиті в судовому засіданні

ст. 300 КПК

Допит підсудного починається з пропозиції головуючого дати в справі показання, після чого підсудного допитує у першу чергу ПРОКУРОР.

ст. 303 - допит свідка, так само.

Саме з допиту починається судове слідство у кримінальній справі (тому, що це - основне джерело за допомогою якого можна дійти до переконливого уявлення про фактичні обставини справи).

ПРОБЛЕМИ ДОПИТУ ПРОКУРОРОМ:

- якщо на стадії досудового слідства коло учасників допиту обмежено, як правило слідчим, то у судовому засідання крім прокурора питання задають суддя, захисник, потерпілі, позивач-відповідач, підсудні.

- велика протидія з боку захисту (заперечення щодо питання, зустрічні питання тощо)

- у ході судового слідства допитуваний значною мірою передбачає коло можливих питань і готовий до них краще, ніж на досудовому слідстві. Вивчивши усі матеріали справи, проаналізувавши докази, він уже уявляє можливі для нього питання, що безумовно впливає на його відповіді в суді.

 

Зважаючи на це, прокурор у допиті повинен продемонструвати:

- чіткість і послідовність запитань;

- доступну форму розмови;

- неупередженість своєї позиції;

- терпіння, коректність, офіційність та тактовність;

- повагу до суду та прав усіх інших учасників процесу;

- обєктивну зацікавленість долею допитуваних і схвалення їхньої певної поведінки;

- упередження для допитуваних дискомфортної ситуації;

- повноту та вичерпність зясування всіх спірних питань. Своїми пошуками істини прокурор має сихилити допитуваного до щирих і правдивих показань.

 

ДО повинен повною мірою використати надане йому законом (300, 303, 308, 311) право першим після вільної розповіді підсудного, потерпілого, свідка, експерта для одержання необхідної інформації. Якщо першим питання задає суддя, то прокурор має підстави для коректного зауваження про порушення закону, мусить проявити в такій ситуації твердість та аргументовану обізнаність.

При допитах, які здійснює сторона захисту, прокуророві необхідно обовьязково реагувати на повторність запитань за зьясованими обставинами, їх некоректність, намагання перекрутити надані у суді показання з боку захисту шляхом заявлення клопотань про знаття судом таких запитань.

Прокурор використовує такі методи допиту:

 

перехресний - проводиться щодо одних і тих самих обставин відносно одного допитуваного обвинувачем, захисником, судом, іншими учасниками. Допомогає одержати інформацію про обставини справи, заповнити прогалини в показаннях.

особливості:

* допитується особа протилежної сторони

* можливий лише у судовому слідстві

* несподіваність, раптовість запитань допомогає одержати найбільш правдиву інформацію

шаховий допит - одна й та сама обставина зьясовується одним учасником процесу у декілької осіб. Характеризується тим, що при основному допиті певної особи за тими самими обставинами, про які йдеться, попутно ставляться запитання іншим, уже допитаним особам. Частіше це буває, коли допитуваний не досить чітко та зрозуміло висловлює своії показання. За допомогою показань інших осіб обвинувач може підтвердити або спростувати показання, що були надані цією особою під час основного допиту.

+ КПК надає можливість проведення очної ставки. Вона може бути первиною у суді (між допитаними підсудними, потерпілими та свідками, з якими вона ще не провадалися), так і між цими особами, якщо ставка вже проводилася під час досудового слідства. Спочатку задають питання особі, яка дає правиві показання, оскільки це впливає на іншого учасника

 

Шляхи вирішення державним обвинувачем конфліктних ситуацій в ході судового слідства.

Особливості конфліктної ситуації

Визначивши з більшим чи меншим ступенем імовірності характер ситуації, що може скластися при допиті кожного з викликаних у суд осіб, прокурор повинен розробити загальну тактичну схему допиту кожного з них і підібрати тактичні прийоми для досягнення цілей допитів.

Конфліктна ситуація в суді (невизнання або часткове визнання вини), має одну з двох типових особливостей — вона або вже була такою на досудовому слідстві і повторюється в суді, або раніше була безконфліктною (визнання вини в повному обсязі), а при розгляді справи у суді стала конфліктною.

Головне в першій особливості те, що прокурор вже знає суть конфлікту (за матеріалами вивчення справи) і намітив тактичні засоби його нейтралізації. Дана особливість у певній мірі полегшує задачі прокурора у спростуванні неправдивих показань суб'єкта, що раніше давались на досудовому слідстві. Однак слід враховувати, якщо допитуваний, з самого початку наполягав на своїй неправдивій позиції на досудовому слідстві, пройшов тактичну боротьбу зі слідчим (а можливо і декількома), знає обвинувальну аргументацією слідчого. Тому він і у суді, буде завзято заперечувати обвинувачення. Не виключається і висування нових, додаткових аргументів у захист своїх попередніх показань.

Інша особливість конфліктної ситуації, навпаки, характеризується несподіваним відмовленням допитуваного в суді від своїх попередніх, найчастіше правдивих показань, і дачею нових - неправдивих. В цій ситуації є два негативних моменти для державного обвинувача:

- фактор несподіваності самої зміни в показаннях;

- новизна неправдивої інформації;

Непередбачена зміна попередніх показань, особливо “основною” фігурою, завдає удару по системі вже підготовлених до використання доказів обвинувачення, вибиваючи з неї істотні ланки, а нова інформація ставить перед прокурором інші задачі, вирішувати які він повинен без підготовки, експромтом, підбираючи аргументи, що спростовують нові показання.

З урахуванням тих чи інших особливостей конкретної конфліктної ситуації і будується, як загалом, так і в подробицях, тактика судового допиту.