Обґрунтування прокурором позиції щодо обсягу та порядку дослідження доказів в суді.

*** початок судового слідства. Зачитується обвинувальний висновок, підсудному розьяснюється суть обвинуваченні

Стаття 299. Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження

Після виконання зазначених у попередній статті дій головуючий з'ясовує думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити, та про порядок їх дослідження.

Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається постановою судді чи ухвалою суду.

Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного.

Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, провадиться обов'язково.

Однак існує декілька варіантів порядку дослідження доказів, доцільність яких підтверджена практикою розгляду справ у суді:

- якщо підсудний визнає свою вину повністю та бажає давати свідчення, є сенс допитувати його в першу чергу, а вже потім потерпілих, свідків, досліджувати інші докази;

- якщо підсудний не визнає своєї вини у скоєнні злочину або визнає себе винним частково, доцільніше провести допит потерпілих, можливо свідків, дослідити інші докази і тільки після цього, за умови бажання підсудного давати свідчення, допитати його самого.

У будь-якому разі:

- підсудний, якщо він тільки не відмовляється від дачі показань, повинен бути допитаний;

- згідно зі ст. 308 КПК потерпілий повинен бути допитаний перед допитом свідків;

- свідки, що не були допитані, не мають права знаходитись у залі судового засідання під час допиту інших учасників судового розгляду справи та дослідження будь-яких доказів у справі.

5. Перед остаточним вирішенням судом або суддею питання про послідовність дослідження доказів у справі необхідно опитати з цього приводу учасників судового процесу. Свою думку щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження сторони викладають у наступній послідовності: прокурор, потерпілий та його представник, цивільний позивач та його представник, цивільний відповідач та його представник, законний представник та захисник підсудного, підсудний. Якщо порядок дослідження доказів не можна визначити без допиту підсудного, закон допускає можливість вирішення цього питання після проведення допиту підсудного.

Коли учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи та розмір цивільного позову, суд вправі визнати дослідження доказів щодо цих обставин справи недоцільним. Незважаючи на вимогу закону щодо безпосереднього дослідження в судовому засіданні всіх обставин справи, ст. 299 надає можливість проведення скороченого судового слідства. При цьому факти, які сторонами не оспорюються, вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні. Такий доказовий статус цих фактичних обставин дає можливість для посилання на них у вироках та інших судових рішеннях. Крім того, доказове значення фактичних даних, що не оспорюються сторонами та не досліджуються в ході судового слідства, підвищується ще і забороною їх подальшого оспорювання в апеляційному порядку. Право суду визнати дослідженими докази щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються сторонами, базується на принципі диспозитивності кримінального процесу України (див. ст. 161 КПК). Сторони обвинувачення та захисту користуються свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Суд же повинен створити необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав (див. ст. 53 КПК).

Таким чином, якщо сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені наявними в справі доказами, які не потребують дослідження в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, має право також визнати фактичні обставини справи доведеними.

Якщо хід підготовчої стадії судового розгляду чітко визначений у законі, то порядок і послідовність дослідження доказів законом не регламентується, хоча має дуже велике значення для успішного виконання прокурором у суді обвинувальної діяльності. Тому важливо, щоб державний обвинувач висловив з цього приводу свою обмірковану, аргументовану, розраховану на особливості справи, пропозицію. Тим більше, що відповідно до чинного законодавства прокурор висловлює її першим.

Не можна обмежуватися висловами про дослідження "у звичайному порядку", "з допиту потерпілого" і не конкретизувати подальший перебіг судового слідства. Тактика прокурора з цього приводу визначається ще до судового слідства: чи доцільно почати дослідження доказів з допиту підсудних, потерпілих чи свідків, в якій послідовності, в якій частині судового розгляду краще провести огляд місця події, речових доказів, коли є сенс заслухати експертів, предьявити для впізнання особу або якусь річ тощо. Звичайно, відпрацьована тактика може в процесі судового засідання коригуватися залежно від ситуацій, які складаються. Це надає можливість обгрунтовано просити суд змінити порядок дослідження доказів.

Однією з обставин, що впливає на вибір прокурором порядку дослідження доказів, є визнання чи заперечення підсудним своєї вини. Звичайно, зазачений звязок існує, але прокурор не може у своїх пропозиціях виходити тільки з факту визнання чи заперечення вини.

Державний обвинувач повинен пропонувати суду науково обгрунтований, найбільш доцільний порядок дослідження доказів, метою якого Є:

- забезпечення зьясування всіх суттєвих обставин справи;

- заповнення можливих прогалин досудового слідства

- всебічний, повний і обьєктивний розгляд справи

- індивідуалізація вини кожного підсудного якщо їх декілька.

 

15 Тактика державного обвинувача в суді поняття, вибір позиції на кожній стадії судового процесу. Готуючись до судового слідства, прокурор повинен зробити все, щоб одержати найповнішу та достовірнішу інформацію щодо обставин справи, визначити основні завдання доказування у справі, тактику послідовності представлення доказів суду, методику дослідження їх у судовому засіданні.

Для уявлення і розмежування понять "тактика" та "методика" можна скористатися визначннями, що розроблені криміналістикою. Тактика - це система заходів та наукових положень, на яких вони грунтуються, а "методика" - це обумовлена предметом доказування система передбачених нормами права дій, здійснюваних у оптимальній послідовності.

До загальних проблем діяльності прокурора у процесі судового слідства, що складають загальну систему заходів та дій, входять:

1) підгтовка пропозицій щодо порядку дослідження доказів і планування участі прокурора у дослідженні доказів у судовому засіданні

2) тактика подання суду доказів, зібраних досудовим слідством

3) методика дослідження доказів у конкретних ситуаціях.

На стадії судових дебат:

- промова прокурора повинна чітко підкреслювати перш за все професіоналізм і компетентність, розвинуте етичне мислення, високу культуру моральних почуттів, глибоку внутрішню справедливість, що в цілому стверджують гуманістичні імперативи.

Початком обвинувальної промови є вступ. Необхідно дати оцінку злочину. Вона має виховний вплив на аудиторію, переконую суд і присутніх громадян, підсудного у небезпечності злочину.

ВСТУП:

- повинен відображати той конфлікт, на которому побудована промова

- повинен бути повязаний з головною частиною

- не повинен бути довгим

- стилістично повинен гармоніювати з основною частиною

 

Фактичні обставини справи необхідно викладати коротко і змістовно. Не слід зупинятися на несуттєвих деталях, без необхідності вводити у промову технічні, медичні та юридичні терміни.

Аналіз та оцінка доказів - дотримання законів формальної логіки.