Постанова процесуального рішення.

Важливим чинником кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду є скла-дання процесуальних документів.

Процесуальні документи-це протоколи, постанови, підписки, доручення, повідомлення, описи, обвинува-льні висновки, судові рішення, апеляційні та касаційні скарги, апе-ляційні та касаційні провадження, ухвали, складені й оформлені в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, що відображають процесуальні дії та є носіями певної інформації.

Найпоширенішими процесуальними документами є протоколи й постанови.

Протоколи-це процесуальні документи, у яких відображається хід проведення і результат слідчих дій. Найчастіше -це протоколи: допитів, обшуку, огляду.

Постанови-це процесуальні документи, у яких мотиву-ються рішення та розпорядження прийняті: слідчим під час розслідування, прокурором, а також рішення, які виніс суддя одно-особово чи апеляційний суд під час провадження у кримінальній справі.

Винесенням постанови порушуються кримінальні справи; при-тягуються особи, як обвинувачені; призначаються експертизи.

Доречно знати, що у текстах постанов не лише викладаються встановлені обставини, а й дається їм оцінка, наводяться підстави і мотиви прийнятого рішення тощо.

При розслідуванні можуть складатися і такі документи, як підписка, письмова вказівка, обвинувальний висновок тощо.

Обвинувальний висновок.

Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання.

При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи.

У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Обвинувальний висновок підписує слідчий із зазначенням місця і часу його складання.

Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи.

(Стаття 223 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 6834-10 від 16.04.84, Законом № 2670-111 (2670-14) від 12.07.2001)

Обвинувальний висновок — підсумковий процесуальний документ попереднього слідства, в якому викладається сутність обвинувачення та його підстави (докази); дається юридична оцінка дій обвинуваченого (кваліфікація); визначаються межі майбутнього судового розгляду та передумови винесення вироку.

Обвинувальний висновок являє собою унікальний юридичний документ, в якому дається офіційна оцінка дій обвинуваченого та здійснюється публічний аналіз зібраних у справі доказів, публічно визначаються юридично значимі елементи об'єктивної істини, встановленої у справі. Він є найважливішим гарантом захисту прав і законних інтересів обвинуваченого та всіх інших учасників процесу, гарантом правосуддя, слугує юридичним фактом, що суттєво змінює процесуальні правовідносини. Судовий розгляд у кримінальній справі здійснюється тільки в рамках обвинувачення, а суд не може вийти за рамки обвинувального висновку та своїм рішенням погіршити стан обвинуваченого, якщо обвинувачення не змінено прокурором.

Складанням обвинувального висновку завершується попереднє слідство, після чого слідчий не має права провадити будь-які процесуальні дії.

Розгляд справи в суді може бути розпочатий не раніше ніж через три доби після дня вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку. За існуючим законодавством обвинувальний висновок — один з небагатьох процесуальних документів, один з екземплярів якого вручається обвинуваченому в оригіналі, а в

необхідних випадках — і з письмовим перекладом його рідною мовою або мовою, якою він володіє. Це суттєвий елемент забезпечення обвинуваченому права на захист.

Судове слідство в суді починається з публічного оголошення обвинувального висновку. Тим самим обвинувальний висновок є актом обвинувачення, документом, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення.

Слід зауважити все-таки, що ані прокурор, ані захисник не можуть так досконало знати матеріали справи, як слідчий. Слідчий повинен бути не зацікавленим у справі та через свій обвинувальний висновок спробувати внести до залу суду встановлену ним істину. Істину і тільки істину він повинен констатувати і стверджувати, правді та правосуддю він повинен невтомно служити.

Обвинувальний висновок — це відповідь на зло справедливістю. А тому він не повинен нести будь-якого обвинувального ухилу, змагальної риторики, емоційного забарвлення. Слідчий не виконує функції обвинувачення, він носій функції встановлення істини, а служіння істині не терпить суєти, невігластва, політизованості, однобокості.

Обвинувальний висновок складається із вступної, описово-мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частіші вказується, в якій кримінальній справі складено обвинувальний висновок, хто і за якими статтями кримінального закону притягається до відповідальності, що було приводом та підставою порушення справи, місце і час складання обвинувального висновку.

В описово-мотивувальній частині викладаються: обставини справи як вони були встановлені на попередньому слідстві: об'єкт посягання; предмет посягання; спосіб вчинення злочину, інші його обставини; шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, які настали; характер суб'єктивної сторони — умисно чи за необережності вчинено злочин; місце, час, мотиви злочину; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого обвинувачення; доводи, наведені кожним із них на свій захист, і результати їх перевірки; зібрані у справі докази та відомості, які характеризують особистість обвинуваченого; виявлені пом'якшуючі та обтяжуючі його відповідальність обставини.

Описова частина, як правило, починається з викладу всього обсягу вчинених обвинуваченим злочинів та їх юридичної оцінки. Потім викладаються окремі епізоди в хронологічному або системному порядку.

Кожний епізод описується окремо та повністю із зазначенням усіх обставин предмета доказування. Потім викладаються докази.

У резолютивній частині обвинувального висновку наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, дається стисле формулювання пред'явленого обвинувачення із зазначенням його суті та юридичної кваліфікації.

Формулювання пред'явленого обвинувачення повинно відповідати хоча б трьом вимогам:

— у ньому мають бути викладені всі факти злочину і дана оцінка ролі кожного з обвинувачених;

— воно має фактично та юридично збігатись з тим, що сказано про злочин в описовій частині;

— воно має відповідати висновкам постанови про притягнення особи як обвинуваченого і не виходити за її межі.

В обвинувальному висновку не можуть ставитися у провину обвинуваченому епізоди, за якими йому не було пред'явлено обвинувачення.

Обвинувальний висновок, складений мовою, якою не володіє обвинувачений, підлягає перекладу в письмовій формі його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.

Обвинувальний висновок підписує слідчий, зазначаючи при цьому місце та час його складання.

Вирок.

Ви́рок — рішення суду першої інстанції або суду апеляційної інстанції, постановлене в судовому засіданні з питання про винність або невинуватість відданої до суду особи (підсудного) та про призначення або непризначення йому покарання.

Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані.

Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України.

Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.

Ухвала.

Державний Герб України

СОЛОМ'ЯНСЬКА РАЙОННА РАДА М. КИЄВА

Виконавчий комітет

УХВАЛА

16.10.2006 м.Київ №115

Про надання житлової площі громадянам,

які перебувають на квартирній черзі

Розглянувши списки для надання житлової площі громадянам – працівникам підприємств, організацій та установ Солом'янського району і пропозиції житлової комісії, керуючись Положенням про порядок наданої житлової площі в Україні, виконком

УХВАЛИВ:

громадянину Панченку П.П., який працює інструктором в.... з 1986 року, проживає за адресою: вул. Малишка, 3, кв. 26, займає кімнату площею 18,5 кв.м у трьохкімнатній квартирі (з підселенням), на площі якої проживає чотири особи, у складі:

1. Панченко Петро Павлович – заявник;

2. Панченко Ірина Андріївна – дружина;

3. Панченко Олег Петрович – син;

4. Панченко (Петренко) Олена Іванівна – невістка.

виділити трьохкімнатну квартиру по вул. Народного ополчення, 24, житловою площею 56 кв.м згідно з чергою №... з... року.

 

Голова виконкому (підпис) С.В.Садовий

Секретар (підпис) В.Т. Томчук

 

Примітка до Ухвали:

Ухвала – це розпорядчий документ, що приймається місцевими Радами народних депутатів або їх виконкомами в колегіальному порядку для розв'язання найважливіших питань, що становлять їх компетенцію.

Ухвалами називають також спільні акти, що видаються кількома неоднорідними (колегіальними і тими, що діють на основі принципу єдиноначальності, державними органами, громадськими організаціями тощо).

За своїми юридичними властивостями ухвали можуть бути нормативними чи індивідуальними.

Змістом нормативної ухвали є робота підприємств торгівлі, побутового обслуговування населення тощо. її готують члени держадміністрації, місцевих Рад, постійні комісії.

Індивідуальна ухвала складається для встановлення опіки, про прийняття до експлуатації будівлі тощо. її готують депутати, спеціалісти та зацікавлені організації.

Розпорядчий документ містить такі основні реквізити:

Герб України, назва установи, зазначення місця видання, назва виду документа (УХВАЛА), дата й номер документа, заголовок, текст ухвали, підписи голови і секретаря установи, печатка.

Ухвала складається із вступної частини, в якій констатується стан питання, що розглядається, і постановчої, що містить перелік заходів із зазначеними термінами виконання та перелік службових осіб, які відповідають за своєчасне втілення їх у життя, а також тих, кому доручено контроль за виконанням ухвали.

Наказ.

Державний Герб України

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
НАКАЗ
10.10.2006 м. Київ №00056

Про переведення навчання

в академії на українську мову

 

Згідно із Законом про мови і ст. 10 Конституції України навчання в академії має здійснюватися українською мовою. У зв'язку з цим
НАКАЗУЮ:

1. Усю систему документації в академії з... вести державною мовою.

2. Викладання предметів з усіх без винятку навчальних дисциплін здійснювати українською мовою з....

3. Проректору з навчальної роботи К. М. Макарченку організувати проведення занять з документоведення українською мовою з працівниками, які зайняті підготовкою й оформленням документів, а також з професорсько-викладацьким складом у термін до....

4. Проректору з наукової роботи О. І. Довгалю забезпечити переклад розроблених попередньо інструкцій, положень та інших нормативних документів українською мовою у термін до....

5. Начальникам кафедр забезпечити переклад попередньої документації, розроблених навчально-методичних матеріалів українською мовою у термін до....

6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

7. Наказ оголосити керівному складу академії.

Ректор (підпис) Б.В. Сергеєнко

Примітка до Наказу:

Наказ – основний розпорядчий документ управлінської діяльності, що видається керівником органу на основі єдиноначальності та містить індивідуальні приписи або правові норми з питань внутрішньоорганізаційної діяльності, звернений до підпорядкованих органів і працівників.

Наказами з основної діяльності оформляються рішення керівника, пов'язані з організацією роботи, порядком діяльності установи чи її структурних підрозділів. Вони видаються й тоді, коли треба довести до відома керівника директивні документи, що надійшли від вищих органів, спланувати конкретні заходи щодо їх виконання, призначити відповідальних осіб, терміни доведення цих заходів.

Накази можуть бути нормативні та індивідуальні.

Нормативний – це наказ керівника про затвердження правил внутрішнього порядку та трудового розкладу в структурі. Він загальний і безособовий, оскільки маються на увазі не лише конкретні особи, а весь колектив працівників, встановлює певні правила.

Індивідуальний – це наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, преміювання однієї чи кількох осіб. Він не має нормативного характеру.

Важливе значення має процедура складання та оформлення наказу. Вона визначається інструкціями з діловодства, правилами про порядок оформлення і підготовки проекту наказу та іншими правовими актами.

У ньому передбачається обов'язкове дотримання ряду вимог і правил, які повинні забезпечувати юридичну повноцінність документів, оперативне їх виконання, правильне і всебічне вирішення питання.

Проект наказу обов 'язково погоджується з усіма зацікавленими особами даної установи, а в разі необхідності – й інших організацій. Ці особи, відповідно до своєї компетенції, повинні погодити питання, що містяться у проекті наказу. В окремих випадках наказ, якщо він виданий з порушенням вимог, підлягає скасуванню.

До проекту наказу додаються документи, які обґрунтовують його доцільність. Наказ набуває чинності з часу підписання його керівником установи, якщо інший термін не зазначений у самому наказі.

Право підписання наказу мають перший керівник, його заступники та інші посадові особи відповідно до їх обов'язків, повноважень, компетенції, що визначаються законодавством.

Особливе значення надається доведенню наказу до відома виконавців та зацікавлених осіб. Трудове законодавство, наприклад, зобов'язує адміністрацію під розписку ознайомити працівника з наказом про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Здебільшого наказ діє постійно, тобто продовжує правові наслідки протягом усього часу, поки не закінчиться його термін або він буде відмінений компетентною особою чи органом.

Відповідно до законодавства України наказ видає та підписує міністр, керівник центрального галузевого відомства, начальник управління та відділу тощо.

Основними елементами наказу є: найменування акта й органу щодо якого він видається; назва виду документа; дата; місце видання; номер; заголовок; текст наказу з додатками (якщо вони є); підпис керівника органу; візи (у разі потреби); виконавець.

Як правило, текст наказу з основної діяльності складається з двох частин: констатуючої і розпорядчої.

У констатуючій частині викладаються причини й обставини, що зумовили видання наказу, зазначаються його мета і завдання, дається оцінка існуючого стану справ. Ця частина наказу викладається за можливістю стисло і торкається лише тих питань, щодо яких будуть дані приписи в розпорядчій частині. Вона може обмежуватись однією-двома фразами. Наприклад: Відповідно до Указу Президента України від...№..., З метою усунення недоліків..., Згідно з наказом... №... від..., За підсумками першого кварталу цього року в...» тощо.

Якщо мотиви видання і мета наказу ясні й не вимагають спеціального обґрунтування, то констатуюча частина в наказі випускається.
Основною частиною наказу є розпорядча, в якій викладається його сутність. Вона починається словом «НАКАЗУЮ» і містить конкретні приписи про те, що має бути виконано. У ній зазначають заходи для виконання поставлених у наказі завдань, виконавців цих заходів, їх права й обов'язки, строки виконання, форми і методи роботи тощо. Структура розпорядчої частини залежить від обсягу і змісту наказу. В останньому пункті розпорядчої частини зазначають осіб, яким доручено здійснювати контроль за виконанням наказу.

103. Розпорядження.

Розпорядження — це документ, який видається посадо­вими особами, державними органами, установами, під­приємствами в межах їх компетенції й має обов’язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та під­леглих установ, яким адресовано розпорядження.

Розпорядження складають, як правило, підзаконні акти двох типів:

— загального характеру — тривалої дії (видають­ся Президентом, Кабінетом Міністрів та іншими
органами виконавчої влади для виконання указів Президента, законів і рішень Верховної Ради);

— окремого характеру — стосуються конкретного вузь­кого питання (видаються, як правило, в установах та на підприємствах їх керівниками та заступника­ми для вирішення оперативних завдань).

Розпорядження мають однаковий із наказами правовий статус, але замість слова «Наказую» вживаються слова«Вимагаю», «Доручаю», «Пропоную», «Забезпечити» тощо.

Розпорядження складаються з таких реквізитів:

1. Повна назва установи.

2. Назва документа.

3. Номер.

4. Дата видання.

5. Місце видання.

6. Назва (про що розпорядження).

7. Текст (констатуюча та розпорядча частини).

8. Додатки (при необхідності).

9. Посада, підпис, ініціали, прізвище особи, яка під­писала розпорядження.

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ № 12
03.05.2009 р. м. Суми

Про вдосконалення системи мовної підгоовки студентів та співробітників.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 8 вересня 1997 року «Про затвердження конкрет­них заходів щодо всебічного розвитку й функціонування української мови», наказу № 44 від 22.09.1997 р. Міністерства аграрної політики України «Про впровадження комплексних заходів щодо всебічного розвитку й функціонування української мови», розпорядження № 32 від 29 квітня 2002 р. управління освіти Сумської облдержадміністрації з метою подальшого всебічного впровадження української мови:

Створити робочу групу з перевірки якості діловодства на кафедрах і підрозділах університету (додаток № 1).

До 12 травня 2009 р. розробити систему заходів з поліп­шення якості мовної підготовки студентів.

Створити при видавничому центрі навчально-консульта­ційний пункт з української мови.

Організувати курси української мови для викладачів і співробітників університету з урахуванням рівня володіння українською мовою.

Деканатам факультетів подати пропозиції, а бібліотеці університету підготувати заявку на придбання україномов­ної навчально-науково-методичної літератури на 2008-2009 навчальний рік.

Деканам факультетів та завідувачам кафедрами активі­зувати роботу зі створення навчальних посібників та мето­дичних розробок українською мовою.

Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на проректора з навчальної роботи Лаврова М.К.

Ректор (підпис) С.В.Цесарський

104. Довідка.

Довідка — це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки можуть бути особисті й службові. Особисті довідки підтверджують той чи інший юридичний факт. Оскільки текст довідки особистого характеру типовий, то слід використовувати бланки установи чи підприємства, на яких від руки заповнюються тільки індивідуальні реквізити (кому, про що, для подання куди). Довідки службового характеру складають на запит або за вказівкою вищої організації чи службової особи. Довідка містить такі обов'язкові реквізити:

1. назву організації, що видає довідку;
2. дату видачі й номер довідки;
3. прізвище, ім'я та по-батькові особи, якій видається довідка;
4. текст довідки;
5. призначення довідки (куди подається);
6. підписи службових осіб, печатка, без якої довідка не має юридичної сили.

Київська середня школа № 25

Д о в і д к а

17.03.95 № 86

м. Київ

Коваленку Юрію Леонтійовичу в тому, що він працює вчителем фізкультури. Його посадовий оклад 120 грн. на місяць. Видано для подання до Інституту фізкультури.

Директор школи	(п і д п и с)	О. С. Самійленко
Секретар	(п і д п и с)	К. Г. Моторна

***

Жек № 601 м. Києва

105. Рапорт.

РАПОРТ

 

Прошу надати мені чергову відпустку за 2006 рік з 1 липня 2006 року з правом виїзду до м. Севастополя.

 

Доцент кафедри
юридичного документознавства
підполковник міліції (підпис) Т.Т. Марченко

20.06.2006

У діяльності органів внутрішніх справ України всі працівники на відміну від заяви складають рапорт.

Рапорт – це письмове звернення працівника до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, покращення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи поясненням особистого характеру.

Рапорт має відповідати всім вимогам щодо його оформлення, містити відповідні реквізити. Пишеться рапорт на стандартному аркуші паперу формату А4 у довільній формі з дотриманням як технічних, так і лінгвістичних вимог.

Реквізити рапорту: адресат; назва документа (рапорт); текст-прохання та його обгрунтування (докази) – для рапортів про звільнення чи переведення; посада, звання, підпис, ініціали, прізвище; дата

106. Резюме.

Резюме — це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність і професійні успіхи та досягнення особистості, яка його складає.

Взагалі не встановлено якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме, але одним з найпоширеніших є зразок, коли подається:
1. Назва документа.
2. Прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка складає резюме.
3. Мета складання резюме.
4. Досвід роботи.
5. Освіта.
6. Знання мов.
7. Контактний телефон.

Може бути й інший варіант розміщення реквізитів: спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, потім у зворотному хронологічному порядку перераховуються посади, які ви обіймали до цього, а в кінці зазначається освіта.

Основна вимога до такого документа — вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

У фірмах, інституціях, агенціях, установах, зазвичай здійснюється комп`ютерне вивчення резюме, що полягає у виділенні головних (стрижневих слів): назв компаній, фірм, посад, стажу роботи, здобутої освіти. Комп`ютер “переглядає” резюме кожного із претендентів на вакантну посаду й відповідно до кількості знайдених стрижневих слів надає йому певний порядковий номер. Аби досягти успіху, під час складання резюме рекомендують дотриуватися таких правил:
1. Формулюйте свою думку зрозуміло, чітко, дохідливо.
2. Намагайтеся вжити якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.Під час комп`ютерного вивчення дієслова не читаються, а враховуються іменники, що є назвами посад, та професійні терміни.
3. Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.
4. Намагайтеся не вживати такі слова, як “я”, “ми”. Замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, створив, керував, вивчав, обізнаний з.
5. Не надсилайте своєї фотокартки, якщо цього спеціально не передбачено.
6 Не вказуйте розмір заробітної плати й особисті відомості.
7. Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру (ні в якому разі не крейдяний).

Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках.

Пам`ятайте: із тексту резюме має вимальовуватися образ автора — досвідченого, надійного, чесного працівника.

Резюме

Іваненко Ольга Петрівна

Мета: заміщення вакантної посади літературного редактора, коректора.

Досвід роботи:
з квітня 1999 року працюю на посаді літературного редактора тижневика “Київські Відомості”.
Маю досвід: 1) редагування авторський і перекладних текстів російською та українською мовами; 2) редагування наукових текстів; 3) редагуванн текстів, що пов`язані зі сферою економіки та банківської діяльності.
За час роботи у тижневику оволоділа технікою формування газетних шпальт.
На замовлення Християнського Народного Союзу редагувала перекладену з англійської мови книжку “Сучасний політик. Практичний посібник політичного діяча” (книжка вийшла друком у Києві в 1998 році).
З вересня 1997 року працювала старшим лаборантом кафедри української літератури Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова.
Маю публікації в журналах та наукових збірниках.

Освіта:
1992—1997 — навчання на філологічному факультеті Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Кваліфікація: вчитель української мови та літератури.

Знання мов:
вільно володію англійською, французькою мовами.

Контактний телефон: [phone].

107. Подання.

Подання — документ про назначення, переміщення чи заохочення особового складу, а також рекомендацію певних дій чи заходів з питань діяльності установи.

1. Прізвище, ім’я, по батькові ________________________________________________

2. Посада і місце роботи, служби _____________________________________________

3. Число, місяць, рік і місце народження _______________________________________

4. Стать ____________________ 5. Національність ______________________________

6. Освіта ____________ 7. Науковий ступінь, вчене звання ______________________

8. Які має державні та відомчі нагороди і дата нагородження _____________________

9. Домашня адреса _________________________________________________________

10. Загальний стаж роботи __________________________________________________

Стаж роботи у даному колективі _____________________________________________