Якісні зміни лейкоцитів у крові

Класифікація. Якісні зміни у крові виявляються як:

1) деге­неративні зміни лейкоцитів;

2) порушення співвідношення зрілих і незрілих форм лейкоцитів у крові

як у бік збільшення незрілих, так і в переважанні зрілих форм

лейкоцитів на тлі відсут­ності їхніх попередників;

3)цитохімічні, цитогенетичні та антигенні зміни лейкоцитів (особливо

характерні для лейкозів);

4)функціональні порушення лейкоцитів (передусім фагоцитної

активності нейтрофільних гранулоцитів та участі лімфоцитів у

імунних реакціях).

Дегенеративні зміни лейкоцитів.

Ознаками дегенеративних змін лейкоцитів є:

- анізоцитоз (різний розмір клітин);

- токсогенна зернистість (численні азурофільні гранули) в нейтрофільних гранулоцитах,

- вакуолі в цитоплазмі та ядрі;

- зникнення звичайної зернистості в гранулоцитах, пікноз або набухання ядра, його гіпер- або гіпосегментація, кільцеподібна форма ядра, відмінності в ступені зрілості ядра і цитоплазми, каріорексіс;

- цитоліз

Дегенеративних змін часто зазнають нейтрофільні гранулоцити і моно­цити. Причиною їхньої появи є продукція лейкоцитів з порушеним обміном речовин (при лейкозі, спадковій ферментопатії), що й зумовлює структурні аномалії, а також ушкодження лейкоцитів у кровотворних органах і в крові під впливом різних патогенних факторів (бактерій, вірусів, антитіл).

Наявність дегенеративних змін лейкоцитів (токсогенної зернистості, вакуолізації

тощо) може бути одною з діагностичних показників тяжкої інтоксикації

організму (в разі алкоголізму, гнійно-септичних хвороб, крупозної пневмонії,

скарлатини, гангренозного апендициту, гострої дистрофії печінки та ін.). Гіперсегментація нейтрофільних гранулоцитів характерна для мегалобластної анемії. Кільцеподібна форма ядра зустрічається у випадку тяжкого алкоголізму.

 

Порушення співвідношення зрілих і незрілих форм лейкоцитів у крові.

По­ява незрілих форм лейкоцитів у крові зумовлена:

- порушенням дозрівання їх у кровотворній тканині та

- підвищенням проникності кістковомозкового бар'єра.

Ці зміни зазвичай відбуваються на тлі посиленої продукції лейко­цитів унаслідок як реактивної, так і пухлинної гіперплазії лейкопоетичної тканини.

Переважання у крові зрілих, сегментоядерних клітин гранулоцитного ряду

(насамперед нейтрофільних гранулоцитів) за відсутності їхніх попере­дників

(паличкоядерних гранулоцитів і метамієлоцитів) і наявності дегене­ративних

змін у клітинах пов'язане з пригніченням кістковомозкового кро­вотворення.

Лейкемоїдна реакція (ЛР) — це зміни у крові та кістковому мозку у виг­ляді

збільшення кількості незрілих форм лейкоцитів, що подібне до

Лейкозу, проте відрізняється від нього за етіологією (причина часто

відома), патоге­незом (реактивна гіперплазія лейкопоетичної тканини

І відсутність неопластичної трансформації в ту пухлину крові, з якою

Є морфологічна подібність), клінічним перебігом (часто мають

Тимчасовий оборотний характер).

Класифікація.

Залежно від того, проліферація яких ростків кровотво­рення спричинила відповідні зміни картини крові, розрізняють лейкемоїдні реакції мієлоїдного та лімфоцитного типу.

До ЛР мієлоїдного типу належать:

- псевдобластні,

- промієлоцитні,

- нейтрофільні,

- еозинофільні ("велика еозинофілія"),

- базофільні, моноцитні реакції.

Серед ЛР лімфоцитного типу виділяють ЛР з переважанням:

- атипових лімфо­цитів або

- лімфоцитів типової структури.

Етіологія.

Причинами виникнення ЛР мієлоїдного типу є в основному ті, що спричинюють нейтрофільний, базофільний, еозинофільний лейкоци­тоз

ГЕМОБЛАСТОЗ. ЛЕЙКОЗ

Гемобластоз — клональна пухлинна хвороба, яка виникає з кро­вотворних клітин.

В основу класифікації пухлинних хвороб кровотворної тканини (ВООЗ,

1999) покладені:

- морфологічні,

- цитохімічні,

- імунологічні,

- цито-, мо­лекулярно-генетичні особливості гемобластозу.

Враховані також клональність і рівень диференціювання неопластичних клітин. Виділені такі основні види гемобластозу (класифікація надається у скороченому варіанті).

І. Мієлоїдні новоутворення:

1) мієлопроліферативні хвороби (хронічний мієлолейкоз, хронічний

нейтрофільний лейкоз, хронічний еозинофільний лейкоз, справжня

поліцитемія, есенціальна тромбоцитемія;

2)мієлодиспластичні синдроми (МДС

3)гострий мієлоїдний лейкоз.

 

Мієлопроліферативні хвороби — це хвороби, основою яких є пухлинна

трансформація стовбурових клітин — попередників мієлопоезу зі

збереженням їхньої здатності диференціюва­тися до зрілих клітин

Мієлодиспластичні синдроми — клональні новоутворення з первинним

ураженням поліпотентної стовбурової кровотворної клітини кісткового