Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Протікання і завершення гломерулонефриту.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Гломерулонефрит протікає: а) гостро; б) підгострою або злоякісною; в)хронічно. Гострий гломерулонефрит розпочинається з інтракапілярних ексудативних змін, до яких швидко приєднується екстра капілярні ексудативні, а потом лише продуктивні зміни.
1. Гострий гломерулонефрит - триває близько року і носить характер інтракапілярного. Розпочинається з інтракапілярних ексудативних змін, до яких швидко приєднується екстра капілярні ексудативні, а потом лише продуктивні зміни. Імунні комплекси, які містять бактеріальні антигени, антитіла і комплемент локалізуються в базальних мембранах. Реакцією на пошкодження базальних мембран капілярів клубочків є проліферація клітин ендотелію і мезальних клітин. При гострому гломерулонефриті: а)капіляри клубочків різко повнокровні; б) нирки набрякають, збільшуються в розмірах, в) їх поверхня має сірувато-коричневий колір з червоним крапом (строката нирка) Гострий гломерулонефрит при своєчасному лікуванні зворотний. Однак іноді він переходить в хронічну форму. 2. Підгострий чи злоякісний гломерулонефрит ще називають «швидкоплинним» або злоякісним, що пов’язано із швидким розвитком (через 0,5-2 роки) хронічної ниркової недостатності. Характеризується екстракапілярноюпродуктивною запальною реакцією в капсулах клубочків нирок. В результаті проліферації нефромитових капсул в них утворюються характерні півмісяці, які здавлюють клубочки. При цьому: а)капіляри тромбуються, некротизуються, б)фібрин,який з’являється в клубочках,сприяє розвитку їх гіалінозу, в)нирки збільшуються в об’ємі,стають дряблі, г)їх кірковий шар широкий, жовто-сірий з червоним крапом (велика червона нирка). 3.Хронічний гломерулонефрит не завжди є завершенням гострого або підгострого. Частіше це самостійне захворювання, яке перебігає латентно з рецидивами протягом багатьох років і закінчується хронічною нирковою недостатністю. Зміни клубочків нирок при хронічному гломерулонефриті пов’язані з відкладанням в базальних мембранах їх капілярів імунних комплексів. Однак вони не фагоцитуються лейкоцитами і ізолюються(обволікаються) речовиною базальної мембрани. При цьому: а) базальна мембрана дифузне розширюється;
б) стінки капілярів стають товстими; в) розривається виражена проліферація мезангіоцитів; г) розчеплення потовщених мембран капілярів; д) петлі клубочків здавлюються, приймають лапчастий вигляд, зміщуються ближче до капсул і гіалінізуються; є) дистрофія епітелію, канальців, їх атрофія; ж) клітинна інфільтрація; і) склероз строми нирок. В результаті: - прогресуючого гіалінозу клубочків, - атрофії нефронів і - склерозу строми хронічний гломерулонефрит Склерозом і зморщенням нирок (вторинно-зморщені нирки). Нирки: - зменшується в розмірі, - поверхня їх дрібнозерниста, - на розрізі шар паренхіми нирок, особливо кіркової речовини стає дуже тонкий, сірувато-коричневого кольору. Хронічна форма, має характерні клінічні прояви у виді: а) олігурії; б) гематурії; в) протеїнурії; г) циліндурії. Внаслідок прогресування захворювання розвивається: - ниркова гіпертонія; - гіпертонія серця; - порушується вміст і співвідношення білків, що супроводжується набряками. В фіналі хвороби з’являються: - гіперазотемія; - уремія. Хронічний гемодіаліз і пересадка нирки - єдині засоби продовження життя хворих підгострим хронічним гломерулонефритом. За особливостями клінічного перебігу виділяють 4 форми хвороби: 1) Латентну, 2) Гіпертензивну, 3) Нефротичну, 4) Змішану (нефротично-гіпертензивну). Назви цих форм підкреслюють провідний синдром і ступінь його прояву.
П І Є Л О Н Е Ф Р И Т Пієлонефрит – неспецифічне запалення ниркової миски, її чашечок, паренхіми нирки з переважною локалізацією процесу в проміжній тканині. У зв’язку з цим, пієлонефрит називають інтерстиціальним нефритом. За характером запалення це гнійний нефрит, який може мати: - гострий або - хронічний перебіг. Хворіють переважно жінки, що зумовлено анатомічною будовою уретри і гормональним статусом. У чоловіків пієлонефрит розвивається, переважно в «простатичному» віці. Урогенному розповсюдженню інфекції (кишкова паличка, ентерокок, стрептокок, стафілокок, протей) сприяє дискінезія сечоводів і миски. Інфекція може проникати в нирку, в тому числі й у миску: - Гематогенним (сепсис, ангіна, пневмонія) і - Лімфогенним (черевний тиф, коліт, ентерит, ендометрит) шляхами.
Для розвитку пієлонефриту замало самого проникнення інфекції. Його виникнення визначається реактивністю організму і низкою місцевих причин, які зумовлюють порушення від сечі й сечовий стаз. При гострому пієлонефриті проміжна тканина всіх шарів нирки: - Набрякла і густо інфільтрована нейтрофілами, - Часто з’являються мікроабсцеси і геморагії, - Нирка збільшена, повнокровна. Порожнини мисок і чашок розширені, заповнені сечею або ж гноєм. На розрізі тканина нирки з наявністю абсцесів. Гострий процес ускладнюється: - Утворенням карбункула нирки; - З’єднанням гнійних порожнин із мискою (піонефроз); - Переходом запалення на: - Фіброзну капсулу (перинефрит), а також - Папіло некрозом. Для хронічного пієлонефриту характерне поєднання: Склеротичних процесів з ескудативно-некротичним. Канальці дистрофічно змінені і атрофовані. Просвіти збережених канальців розширенні й наповнені колоїдоподібним вмістом, епітелій приплюснутий. Так нирка за будовою нагадує щитоподібну залозу (щитоподібна нирка) Хронічний пієлонефрит ускладнюється: - Нейрогенною артеріальною гіпертензією і - Хронічною нирковою недостатністю. Сечокам’яна хвороба – хронічне захворювання, при якому в ниркових чашечках, мисках і сечоводах утворюються камінці, різні за величиною, структурою і хімічним складом (фосфати, урати, оксалати, карбонати). Нефросклероз – ущільнення і зморщення нирок у результаті розростання сполучної тканини.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 201; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.52.243 (0.011 с.) |