ІІ. Стадіі запалення. Основні форми.

1. АЛЬТЕРАЦІЯ - пошкодження тканини.

Найбільше виражена в тканинах, що виконують складні функції (наприклад,

В клітинах ЦНС, клітинах проксимального і дистального відділів нефрону), в

органах, що виконують опірну функцію (кісткова тканина). У волокнах

сполучної тканини альтерація незначна, в зв’язку із стійкістю опірних

тканин.

Морфологічно альтерація проявляється дистрофією і некрозом..

Внаслідок альтерації:

n порушується обмін речовин(в центрі запалення обмін знижується, а по периферії - підвищується);

n підвищується осмотичний тиск;

n білки, розпадаючись, підвищують онкологічний тиск;

n утворюються недоокислені продукти жирового і білкового обмінів, які мають кислу реакцію(молочна кислота), що веде до розвитку ацидозу.

 

2. ЕКСУДАЦІЯ -судинно - тканинні зміни, які являють собою сполучення гіперемії, набряку і

інфільтрації тканин клітинними елементами.

При цьому:

n порушується мікроциркуляція і місцевий кровообіг;

n рефлекторно звужуються приносні артеріоли, потім настає їх стійкерозширення, кровообіг сповільнюється, завершуючись стазом і тромбозом. Настає блокада венозних і лімфатичних шляхів, підвищується проникність стінки судин;

· лейкоцити мігрують із судин в тканини.

3. ПРОЛІФЕРАЦІЯ - характеризується розмноженням і збільшенням кількості

клітин у вогнищі запалення. При розпаді і порушенні обміну речовин

утворюються речовини, які стимулюють розмноження клітин.

Розмноження в основному клітин ендотелію, що вистилає кровоносні і

лімфатичні судини, клітин зовнішньої оболонки судин (адвентиціальні),

ретикулярні клітини, елементи мікроглії. Ці клітини набухають,

закруглюються і розмножуються, стають рухомими(блукаючі клітини),

які можуть фагоцитувати (макрофаги, або фібробласти).

При запаленні розмножуються клітини сполучної тканини - фібробласти,

утворюються волокнисті структури сполучної тканини.

За запаленням слідує процес регенерації (відновлення тканин). Молода, багата судинами сполучна тканина, називається грануляційною, створює бар’єр між вогнищем запалення і тканиною, а потім замінює пошкоджену тканину.

 

Перебіг і кінцевий результат запалення

Запалення буває: 1) гострим (переважно ексудація) і

2) хронічним (переважно проліфераці я).

Гострий процес може закінчуватись сприятливо, а може переходити і в хронічний. Частіше це буває: - у ослаблених людей, голодуючих, (при авітамінозах, у старих людей).

Гострий процес може провокуватися збудниками сифілісу(бліда спірохета): мікобактерії туберкульозу.

 

ГНІЙНЕ ЗАПАЛЕННЯ

Для гнійного запалення характерна перевага в ексудаті нейтрофільних лейкоцитів і великої кількості білка. Цей ексудат називають гноєм. Він має вигляд мутної маси, рідкої або густої

консистенції, сіруватого, жовто- сірого або жовто-зеленого кольору.

Особливість гнійного запалення - розплавлення тканини, яке проходить під дією протеолітичних ферментів, що містять лейкоцити.

Виникає: а)на серозних покровах;

б)в порожнинах (емпієма);

в) в глибині тканини - якщо гній дифузне пропитує тканини, то це

гнійна інфільтрація, або флегмона.

АБСЦЕС (ГНІЙНИК, НАРИВ)

- порожнина, яка утворена при гнійному розплавленні тканин і заповнена гноєм.

Утворений абсцес переважно відмежовується шаром грануляційноїтканини від сусідньої тканини, яка багата капілярами і є джерелом надходженняв гнійник лейкоцитів. Така оболонка з грануляційної тканини підтримує утворення гною і має назву піогенної мембрани

1.Якщо абсцес набуває хронічного перебігу, то навколо піогенної мембрани

р озростаєтьсясполучна тканина і утворюється капсула абсцесу.

2. Інколи гній проривається назовні, або в будь - яку порожнину, утворюючи на шляху прориву свищевий хід (фістулу).

3. Деколи гній прошаровуючи тканини, стікає в нижче лежачі частини тіла, а там утворюються нові гнійники - набряклі абсцеси.

 

ГНІЛІСНЕ АБО ГАНГРЕНОЗНЕ ЗАПАЛЕННЯ -

не є самостійною формою запалення, про нього говорять, коли у вогнища запалення потрапляють гнилісні бактерії які викликають гнилісний розпад тканин. Воно розцінюється як ускладнення іншого виду запалення (частіше гнійного або фібринозного), розвивається в частинах тіла легко доступних для інфекцій (гангренозна ангіна, гнилісний бронхіт)

 

КАТАРАЛЬНЕ ЗАПАЛЕННЯ

Характеризується наявністю в ексудаті великої кількості слизу.

За характером запалення може бути: а) серозним;

б) гнійним.

За перебігом може бути: а) гострим;

б) хронічним.

Катаральне запалення уражає тільки поверхневі шари слизової оболонки, тому після його закінчення уражена оболонка швидко відновлюється.

 

Кінцеві наслідки запалення.

І.Сприятливий - проходить розсмоктування ексудатів, омертвілих тканинних елементів та регенерація тканин.

ІІ. Несприятливий

1.Утворення рубця - при гнійному розплавленні, у ділянках некрозу, наприклад, розвиток пороків серця (утворення рубців в стулках клапанів).

2.Звуження (стриктури) - утворення рубцевих тканин(в стравоході, сечовивідному каналі тощо), які звужують просвіт органів.

3.Синехії - щільні спайки (при плевриті, перикардиті). Молода сполучна тканина вростає в оточуючі тканини.

4.Облітерація - зрощення порожнини.

Форми запалення.

1. Альтеративне - найчастіше в паренхіматозних органах (нирках, печінці, міокарді).

2. Ексудативне запалення: - серозне (ексудат має 5%білка, трохи лейкоцитів, загиблі клітини),

- гнійне,

- геморагічне.

3. Проліферативне(продуктивне) - протікає хронічно.

4.Специфічне хронічне, має чіткі особливості, характерні для запального

процесу,викликаного певним збудником.

Туберкульоз - специфічне запалення, яке викликається мікобактерією

туберкульозу.

Утворюються туберкульозні пагорбки, які складаються з

епітеліальних клітин. Не мають судин. До складу пагорбка входять

лімфоїдні клітини. По периферії вони утворюють лімфоїдний вал.

Сифіліс - збудник бліда спірохета.

В першій стадії проходять зміни в місті первинного впровадження

збудника (твердий шанкр) в реґіонарних лімфатичних вузлах.

В другій стадії - ураження судин і поява характерних інфільтратів

(сифіліди), на слизових оболонках і шкірі.

 

ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ЗАПАЛЕННЯ.

Перебіг запалення поділяють на 3 стадії: альтерації, ексудації, проліферації.

Альтерація - це ініціальна фаза запального процесу, суть якої полягає в місцевому

порушенні обміну речовин, дистрофічних змінах паренхіми і строми аж до

некрозу.

Розрізняють первинну і вторинну альтерацію.

Первинна - спричинюється самим шкідливим агентом,

Вторинна - спричинюється біологічно активними речовинами,що звільнюються

в процесі запалення.

Запальний процес завжди починається з підвищенням обміну речовин, особливо

на периферії вогнища, переважно за рахунок вуглеводів.

Вони розщеплюються не тільки за допомогою кисню, але й шляхом

анаеробного гліколізу, тому розпад іде не повністю, накопичуються

продукти проміжного обміну, молочна кислота, піровиноградна кислота,

янтарна кислота та інші. Порушується також обмін жирів і білків,

скупчуються кислі продукти їх неповного розщеплення. Скупчення кислих

продуктів призводить до розвитку місцевого ацидозу.

У вогнищі запалення зростає осмотичний і онкотичний тиск, який утримує

воду.

При зникненні агента запалення альтерація продовжується завдяки

біологічно активним речовинам – медіаторам запалення, що скупчуються в

вогнищі запаленні (вторинна альтерація).

 

Медіатори запалення бувають клітинного і плазменого походження.

Клітинні медіатори:

а) гістамін;

б) в тромбоцитах синтезується серотонін,

в) лізосомні ферменти гранулоцитів, базофілів, моноцитів(протеаза,

астераза, колагеназа)

г) лейкоцити, тромбоцити утворюють простогландіни.

Плазмені медіатори -це кініни і комплементи.

У всіх цих медіаторів однакова дія. Вони розширюють дрібні судини,

підвищують їх проникливість, викликають біль.

Ексудація - суть у другої стадії запаленняполягає в порушені крово- та

лімфообігу в мікроциркуляторному руслі - артеріолах, капілярах, венулах.

Спочатку запалення іде короткочасний спазм судин, який змінюється їх

розширенням, тобто артеріальною і венозною гіперемією; далі настає стаз.

Порушення кровообігу супроводжується ексудацією та еміграцією.

Ексудація - це вихід за межі судинного русла рідкої частини крові (води, білків,

електролітів).

Вона тісно пов’язана з

еміграцією, тобто виходом лейкоцитів;

перші - нейтрофіли, еозинофіли,

потім моноцити, лімфоцити; вони мігрують до центру

запалення.

З’являються Т-лімфоцити і плазмоцити, які виконують функцію

імунного захисту.

Скупчення клітинних елементів гематогенного і місцевого походження,

рідкої частини крові і хімічних речовин у зоні запалення називається

інфільтратом.

Основними функціями клітинного інфільтрату є:

а) фагоцитарна,

б) бар’єрна,

в)ферментативна.

г) секреторна - вони секретують близько 60 біологічно активних речовин –

монокінів, які стимулюють клітинний поділ.

Сюди належать:

- ітерлейкін-1, який активує фібробласти,

- колонієстимулюючий фактор, що стимулює розмноження

попередників гранулоцитів,

- фактори, що підсилюють ріст ендотеліоцитів і кровоносних судин.

Проліферація - 3 стадія загального процесу, під час якої припиняється пошкодження

івідновлюються зруйновані тканини.

Зростає кількість стимуляторів росту. Вони утворюються в

а) тромбоцитах - тромбоцитарний фактор росту,

б) моноцитах - інтерлейкін-1,

в) гепатоцитах - соматомедин та інших клітинах.