Лейкозу виникає відносно пізно.

При всіх видах лейкозу порушується нормальний гемопоез, тому що лей­козні

клітини не тільки заміщують кровотворну паренхіму кісткового мозку, а й

гальмують диференціювання нормальних стовбурових клітин. Наслідком

пригнічення гемопоезу під час гострого лейкозу єпанцитопенія — змен­

шення кількості всіх нормальних клітин крові.

 

Анемія під час лейкозу за механізмом свого виникнення є переважно дис-

гр'.ггропоетичною (гіпопластичною і метапластичною), частково — гемолі­

тичною. Автоімунний гемоліз еритроцитів спостерігається під час хронічного

тімфолейкозу. Крім того, у зв'язку з геморагічним синдромом може розвину­тися

постгеморагічна анемія.

Геморагічний синдром у випадку лейкозу зумовлений не тільки тромбо­цитопенією,

а й функціональною неповноцінністю лейкозних тромбо­цитів

(тромбоцитопатія) та ураженням стінок кровоносних судин лей­козними

інфільтратами. Нерідко сильна кровотеча є причиною летального кінця хвороби.

ДВЗ-синдром під час лейкозу є наслідком значних порушень у системі гемостазу.

Лейкозні клітини здатні до секреції прокоагулянтів. Так, у разі го­строго

промієлоцитного лейкозу пухлинні клітини продукують тромбопластин, який

зумовлює внутрішньосудинне зсідання крові, а також протеази, що інгібують

фактори VII, XII, XIII, і активатори плазміногену. Все це спричинює кровотечу.

 

ЛЕКЦІЯ № 12

ТЕМА: ПАТОМОРФОЛОГІЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

 

БРОНХІТ

Хвороби, при яких основні патологічні процеси розвиваються в органах дихання (легені і дихальні шляхи) об’єднують в групу «Хвороби органів дихання». При цих хворобах порушується функція не тільки органів дихання, але й інших систем і органів. Із хвороб органів дихання найчастіше зустрічаються:

n бронхіт,

n запалення легень(пневмонії),

n бронхоектатична хвороба та

n емфізема легенів.

Бронхіт -це запалення бронхів.

Він може бути гострим і хронічним.

Гострий бронхіт виникає звичайно в результаті інфекції.

Етіологія гострого бронхіту є:

- віруси і бактерії, які викликають респіраторні захворювання;

- патогенна дія сухого або холодного повітря, пилу;

- вдихання тютюнового диму, папір хлору, окису азоту.

- спадкова неспроможність бар’єрних механізмів слизової

оболонки,

- недостатність клітинних І гуморальних захисних факторів

місцевого значення.

- звичайно гострий бронхіт поєднується з запаленням гортані та трахеї –

ларингітом і трахеїтом,

- у виникненні бронхіту, трахеїту та ларингіту велике значення має

охолодження організму, яке знижує опірність слизової оболонки до

збудників інфекції,

Частіше всього зустрічається

катаральний бронхіт, при якому відмічається:

а) повнокров’я та різке набрякання слизової оболонки бронха;

б)запальний ексудат накопичується в бронхах, трахеї;

в)рефлекторний кашель - який викликають запалення слизової

оболонки та подразнення її мокротою.

Іноді процес набуває катарально - гнійного, або гнійного характеру.

Бойові отруйні речовини викликають фібринозне запалення, яке має крупозний або некротичний характер.

Інколи можлива деструкція слизової з розвитком виразок.

Запалення починається із слизової оболонки (ендобронхіт), потім переходить на м’язів шар (панбронхіт).

Серозний І слизовий катари швидко завершується видужанням.

Гнійний, фібринозний і фібринозно – гемарагічний катари, а також виразково – деструктивний бронхіт,мають затяжний перебіг і часто переходять у хронічну форму або пневмонію.

 

 

Наслідкигострого бронхіту бувають різними.

1) При катаральних формах звичайно наступає повне одужання.

2) Перибронхіт -якщо запальний процес зі стінок бронха переходить на оточуючу його сполучну тканину.

3) Перибронхіальна пневмонія - якщо запальний процес зі стінок бронха переходить на легеневу тканину. При цьому запалення проходить в середині бронхів, розповсюджується на кінцеві їх розгалуження, на альвеолярні ходи та на легеневу

тканину, що супроводжується бронхопневмонією.

ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ.

Розвивається як наслідок тривалого гострого бронхіту.

Його причинами можуть бути:

збудники інфекцій, а також

тривале подразнення бронхів фізичними та хімічними речовинами.

Характерно дифузне ураження всього бронхіального дерева.

При цьому:

1) слизова оболонка бронхів гіперемована;

2) всі шари стінки бронха інфільтровані лімфоцитами, нейтрофілами,

макрофагами;

3) е пітелій поступово злущується;

4) залози атрофуються;

5) часто виникає метаплазія мерехтливого епітелію в багатошаровий плоский;

6) тривале запалення в стінці бронха призводить до дистрофії м’язових волокон та нервових закінчень;

7) атрофується та гине еластичний каркас.

В наслідок цих змін:

а) знижується еластичність бронха, і він не може виконувати свою

дренажну функцію,тобто виводити слиз та ексудат;

б)слизово- гнійний ексудат застоюється в бронхах, мікроби, що

знаходяться в ньому, підтримують запалення.

в)склероз судин та порушення кровопостачання бронха обумовлюють

гіпоксію його стінки, що активує фібробласти, та наростання склерозу.

г)стінки бронха нерівномірно розширюються, утворюючи порожнини у

вигляді мішків, або циліндрів - бронхоектази. Цьому сприяють кашльові

поштовхи. В бронхоектазах накопичується гнійний ексудат, який

постійно підтримує запалення стінок бронха.

д)запалення поступово набуває продуктивного характеру, розвивається

грануляційна тканина, яка, розростаючись у вигляді поліна, може різко

звужувати чи повністю закриває просвіт бронха, що призводить до

ателектазу ділянки легень.

Хронічний бронхіт проявляється в таких формах:

а) хронічний слизистий або гнійний катар з атрофією слизової, кістковим

переродженням залоз і метаплазією призматичного епітелію в

багатошаровій плоскій,

б) поліпозний хронічний бронхіт - хронічне продуктивне запалення з

утворенням поліпів із грануляційної тканини,

в) деформуючий хронічний бронхіт - деформація бронха при дозріванні

грануляційної тканини, розростання сполучної тканини в м’язовому

шарі, склероз і атрофія слизової

 

УСКЛАДНЕННЯ:

1. В огнищева бронхопневмонія -в запальний процес втягується оточуюча

легенева тканина -

2 .Склероз тканини легень.

5.Виникнення вогнищ хронічної пневмонії.

6.Розвиток склерозу в фокусі запалення.

7.Бронхоектази стають багаточисленними, і вміщують гнійний ексудат.

Хронічні бронхіти завжди супроводжуються порушенням дренажної функції бронхів, що спричиняє їх вмісту у нижніх відділах, закриття просвіту бронхіол і розвиток бронхолегеневих ускладнень (ателектаз, обструктивна емфізема, хронічна пневмонія, пневмофіброз).