Банк як головна складова фінансово-кредитної системи

Комерційні банки - це основа кредитної системи країни і саме вониконцентрують основну частину її ресурсів.

Діяльність ком. банків України регламентує Закон України "Про банки і банківську діяльність", прийнятий Верховною Радою України 07.1 2.2000 р. Банк - юридична особа, яка маг виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати такі операції: залучення у вигляді вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, навласних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Головною відмінністю комерційних банків від центрального банку є відсутність права емісії банкнот.

Суть комерційного банку можна розкрити також, визначивши його цілі та принципи діяльності в умовах ринкової економіки. Щоб досягнути основ мети своєї діяльності банку необхідно: 1) надавати якісні банківські послуги; 2)сприяти економічному розвитку корпоративних і поліпшенню добробуту індивідуальних клієнтів на основі взаємовигідного партнерства; Затримувати максимальний прибуток для власного розвитку; 4) завойовувати і утримувати передові позиції на фінансовому ринку країни.

Стратегічна ціль комерційного банку -бути найбільш надійним універсальним (чи спеціалізованим) банком країни, зорієнтованим на інтереси клієнтів, бути лідером у наданні повного спектра якісних послуг на всіх сегментах фінансового ринку, сприяти інтеграції у міжнародні ринки грошових коштів і капіталів.

Досягнення формальних цілей передбачає довгострокову націленість на прибуток, але, поряд з цим, банки прагнуть досягти цілого ряду вторинних цілей, хоча і з різним рівнем ефективності. "Магічним трикутником" банківської політики є прибуток, надійність та ліквідність (рис. 1.7), оскільки їх дуже важко досягти одночасно, щонайменше, у короткостроковий термін.

 

Рисунок 1.7 - Система цілей комерційного банку.

 

1) посередництво в кредиті. Важлива властивість (якість) банка в тому, то він усуває перешкоди, які виникають безпосередньо між торговим, промисловим підприємством-позичальником та власником вільних грош.ресурсів, виступаючи в ролі посередника. Банк має можливість мобілізувати вклади різних обсягів та різної терміновості, тому може надавати підприємцям кредити в необхідній їм сумі і на необхідні терміни. Разом з тим, спеціалізуючись на проведенні кредитних операцій, банки мають можливість достовірно визначити кредитоспроможність своїх клієнтів-позичальників.

2) посередництво в платежах заключається в тому, що банк бере на себе всі зобов'язання по веденню каси.

3) мобілізація грошових доходів і заощаджень та перетворення їх накапітал. Банк мобілізує грошові доходи і заощадження громадян у вигляді вкладів, в результаті чого вони перетворюються на позиковий капітал, який використовується суб'єктами господарської діяльності для розвитку своїх підприємств. Тим самим окремі грошові доходи ізаощадження за допомогою банків в кінцевому підсумку перетворюються на капітал.

Таким чином, в сучасній ринковій економіці з розподілом праці Б.С. має велике значення завдяки зв'язкам цієї системи з усіма секторами економіки.

Найважливіші завдання банків (економічна функція):

1) надання необхідного фінансування промисловим підприємствам, державним бюджетам і приватним господарствам;

2) надання широкого кола можливостей вкладання грошових засобів з мстою нагромадження заощаджень народного господарства;

3) забезпеченні безперебійного грошового обігу та обігу капіталу.

Принципи банківської справи:

1. Правовий режим здійснення банківської діяльності. Основні параметри організації та функціонування національних банків мають наближатися до загальноприйнятих стандартів і норм. Нині використовуються стандарти і норми, рекомендовані Базельським комітетом із питань банківського нагляду (Швейцарія).

2. Прибутковість. Прибуток — це те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається сенс його економічної діяльності. Але отримати якомога більший прибуток банк зможе лише тоді, коли він найкраще задовольнить потреби свого клієнта, якщо клієнт, отримавши банківську послугу, в свою чергу теж отримає прибуток. Отже, і для клієнта, і для банку існує спільна мета їх діяльності — прибуток.

3. Договірний характер відносин між банком та клієнтами. Клієнти самостійно вибирають банки дня кредитно-розрахункового та касового обслуговування, можуть обслуговуватися за різними видами банківських операцій в одному чи кількох байках.

4. Принцип "дешевше купити —дорожче продати". Стратегія банку полягає в якомога дешевшому придбанні ресурсів і продажі їх за найбільш високою ціною; крім того, необхідно враховувати фактори зниження ризику втрат (шляхом підбору надійних клієнтів, отримання гарантій, диверсифікації капіталу в освоєнні різних ринків позичкового капіталу).

5. Основне (незмінне) правило: "все для клієнтів, для їх безпеки на основі партнерських відносин, на принципі взаємної зацікавленості". Цей принцип діяльності грунтується на тому, що комерційні банки — ризикові підприємства, але ризикувати копи можуть лише обсягом свого капіталу.

Найважливішим активом, який не відображається в балансі банку, є довіра з боку його клієнтів. Щоб користуватися необмеженою довірою своїх клієнтів і залучати нових, банківські установи мають здійснювати комплекс заходів, рис. 1.8.

Основними проблемами вітчизняних банків, що ускладнюють їхню роботу на сучасному етапі: 1. Недосконалість законодавчої бази. 2. Депонування дешевих державних бюджетних коштів у банках із відповідними "зв'язками". 3. Недостатній захист кредитора, диктат позичальника. 4. Несумлінна робота агентських валютних пунктів. 5. Високий рівень оподаткування банків (сукупно — до 70 %). 6. Ненадійність державних цінних паперів (ОВД11, казначейських векселів, облігацій).7. Недовіра клієнтів до банків. 8. Відсутність заохочень з боку НБУ до створення міжбанківських ринків (особливо валютних). 9. Відсутність реєстру підприємств-боржників. 10. Висока вартість банківських операцій. 11. Слабка клієнтська база. 12. Заохочення діяльності кишенькових банків, фінансових груп. 13. Перекладення державних функцій на банки: валютний контроль, "прозорість" платежів. 14. Великі обсяги позабанківських операцій (нелегальна економіка). 15. Неоднакові умови роботи банків (резервування, рефінансування, бюджетні кошти, штрафи). 16. Нерішучість НБУ у питаннях закриття безнадійних банків. 17. Низькі вимоги до капіталізації банків, які не регулюються ліцензуванням за операціями. 18. Неможливість забезпечити банківську таємницю (інформування ДПА). 9. Вирішення монетарних проблем НБУ за рахунок банків.

 

 

 

 

 

 

		Створення іміджу надійної, солідної, універсальної установи
		Розвиток у банківського персоналу професіоналізму, оперативності, ввічливості
			Розширення асортименту послуг, гнучка цінова та асортиментна політика
Залучення і збереження фінансово - стабільних клієнтів
		Модифікація банківського обладнання з мстою якісного обслуговування більшої кількості клієнтів
		Визначення вимог до асортименту і якості послуг з боку клієнтів
		Оперативне і дієве реагування на скарга та пропозиції клієнтів
		Поліпшення якості інформаційно-рекламної продукції банку

Рисунок 1.8 - Комплекс заходів для збереження фінансово стабільних клієнтів і залучення нових.