Економічні основи банківської справи

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….9

Розділ 1 Економічні основи банківської справи…………………………...11

1.1 Сучасна банківська система України……………………………………11

1.1.1 Банківська діяльність: поняття, процес становлення, функції….11

1.1.2 Реорганізація банківської системи України……………………...13

1.1.3 Основи організації бухгалтерського обліку в банківських установах України………………………………………………………….16

1.2 Суть комерційного банку і організаційні основи його функціонування……………………………………………………………….32

1.2.1 Банк як головна складова фінансово-кредитної системи……….…32

1.2.2 Класифікація комерційних банків…………………………………..37

1.2.3 Організаційно-управлінська структура комерційних банків……...39

1.2.4 Сутність, основні принципи організації банківських операцій, їх класифікація…………………………………………………………….……..42

1.2.5 Порядок створення, реєстрація та ліцензування комерційних банків…………………………………………………………………………..44

1.2.6 Державне регулювання діяльності комерційних банків…………...49

1.2.7 Поняття ліквідності комерційних банків та її значення для стабільності банківської системи…………………………………………….54

1.3 Ресурси банку та їх формування………………………………………….57

1.3.1 Економічна характеристика та джерела формування банківських ресурсів, їх класифікація………………………………………………….57

1.3.2 Банківських капітал: суть, структура, функції та значення………58

1.3.3 Характеристика фондів банку, що формують його капітал………65

1.3.4 Достатність капіталу банку……………………………………...….68

Розділ 2 Операції комерційних банків з організації розрахунків і обслуговування платіжного оборотупідприємства і організацій………...72

2.1 Основи організації грошових розрахунків у народному господарстві..72

2.1.1 Характеристика платіжного обороту……………………………...72

2.1.2 Суть та принципи організації безготівкових розрахунків. Система і законодавча база розрахунків в Україні…………………………….…75

2.1.3 Відкриття і ведення банківського рахунку. Характеристика різних видів рахунків……………………………………………………………..81

2.2 Форми та способи безготівкових розрахунків, сфера використання і порядок проведення розрахункових операцій…………………………...….87

2.2.1 Оформлення розрахункових документів та порядок їх приймання і виконання банками………………………………………………………..87

2.2.2 Розрахунки із застосування платіжних доручень…………….…..89

2.2.3 Розрахунки із застосування платіжних вимог-доручень…………94

2.2.4 Міжбанківські розрахунки та механізм їх здійснення……………96

Розділ 3 Депозитні операції комерційних банків……………………….....114

3.1 Депозитні операції комерційних банків з юридичними особами…….114

3.1.1 Економічний зміст депозитних операцій, їх класифікація та загальна характеристика…………….………………………………….114

3.1.2 Механізм здійснення строкових депозитних операцій з юридичними особами…………………………………….…………….116

3.1.3 Правила бухгалтерського обліку депозитних операцій………..119

3.1.4 Облік номіналу депозиту…………………..……………………..120

3.1.5 Процентні витрати………………………………..…………….…121

3.1.6 Погашення депозиту………………………..……………………..124

3.1.7 Облік депозитних операцій в іноземній валюті……..……..……125

Розділ 4 Кредитні операції комерційних банків………………………..…126

4.1 Основні теоретичні положення кредитних операцій та їх облік у банках……………………………………………..……………………….…126

4.1.1 Сутність, принципи та функції кредиту, його роль в економіці………………………………………………………..………..126

4.1.2 Форми та види банківського кредиту…………………………….129

4.1.3 Організація кредитної роботи в банку……………………...……129

4.1.4 Облік кредитних операцій……………………………………..….131

4.2 Організація банківського кредитування………………………….….…134

4.2.1 Поняття і складові кредитної політики банку…………….….….134

4.2.2 Етапи процесу кредитування……………………………………..136

4.2.3 Плата за кредит…………………………………………………….136

4.3 Система оцінки кредиспроможності позичальника банку……….…..139

4.3.1 Поняття та сутність кредитоспроможності клієнта банку…...…139

4.3.2 Підходи до оцінки кредитоспроможності позичальника…..…...140

4.3.3 Визначення класу позичальника банку, формування резервів під кредитні ризики та їх облік……………………………………………..143

4.3.4 Основні засади проведення оцінки кредитоспроможності позичальників зарубіжними банками…………………………………..148

Розділ 5 Операції банків з цінними паперами ……………………...……..151

5.1 Характеристика цінних паперів та видів банківської діяльності на фондовому ринку…………………………………………………..….……151

5.2 Емісійні операції банків……………………………………..…………172

5.2.1 Поняття емісії цінних паперів та емісійної діяльності банків….172

5.2.2 Розміщення акцій та їх обіг……………………………………….175

5.2.3 Операції банків з облігаціями власної емісії…………………….178

5.2.4 Депозитні (ощадні) сертифікати банків як інструмент емісійних операцій…………………………………………………………………..180

5.3 Інвестиційні операції банків з цінними паперами………………..…...181

5.3.1 Загальна характеристика операцій……………………………….181

5.3.2 Економічна характеристика портфелів цінних паперів…………183

Розділ 6 Операції банків з векселями………………………………………198

6.1 Класифікація вексельних операцій банку……………………………...198

6.2 Кредитні операції з векселями…………………………………….……203

6.2.1 Врахування векселів……………………………………………….205

6.2.2 Вексельне перерахування та вексельна перезастава…………….207

6.2.3 Рефінансування Національним банком комерційних банків…...208

6.2.4 Прийняття векселів у заставу за кредитом………………………210

6.2.5 Онкольний кредит…………………………………………………212

6.3 Торгівельні операції з векселями……………………………………….214

6.4 Гарантійні операції з векселями………………………………………...214

6.4.1 Авалювання векселів………………………………………………216

6.4.2 Видача гарантій на забезпечення оплати векселів………………217

6.5 Розрахункові операції банків з векселями……………………………..218

6.5.1 Оформлення заборгованості векселями………………………….218

6.5.2 Розрахунки з використанням векселів…………………………...219

6.6 Комісійні та довірчі операції з векселями……………………………..220

6.6.1 Інкасування векселів………………………………………………222

6.6.2 Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом)…………………………………………………………..223

6.6.3 Зберігання векселів………………………………………………..225

6.6.4 Купівля, продаж і обмін векселями за дорученням……….…….226

6.7 Організація роботи з векселями……………………………….………..226

6.8 Експертиза векселів………………………………………………....227

Розділ 7 Операції банків в іноземній валюті………………………………230

7.1Економічні та організаційні основи здійснення валютних оперцій……………………………………………………………..………....230

7.1.1 Валютні цінності та валютний ринок……………………………231

7.1.2 Класифікація валютних операцій………………………………...233

7.1.3 Відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті резидентів і нерезидентів……………………………………………………………...234

7.1.4 Відкриття та обслуговування поточних рахунків в іноземній валюті юридичних осіб – резидентів…………………………………...236

7.1.5 Відкриття та обслуговування рахунків в іноземній валюті фізичних осіб ……………………………………………………………237

7.1.6 Відкриття та обслуговування поточних рахунків в іноземній валюті представництв юридичних осіб – нерезидентів в уповноважених банках…………………………………………………………………….239

7.2 Торгівельні операції з іноземною валютою……………………………242

7.2.1 Поточні торгівельні операції з іноземною валютою…………….243

7.2.2 Строкові торгівельні валютні операції…………………………..245

7.3 Перекази готівкової та безготівкової іноземної валюти фізичними особами. …………………………………………………………………..…254

7.4 Міжнародні розрахункові операції. Поняття міжнародних розрахунків…………………………………………………………………...256

7.4.1 Економічні основи міжнародних розрахунків…………...……..256

7.4.2 Банківський переказ……………….……………………………..257

Розділ 8 Нетрадиційні банківські операції та послуги……………….…261

8.1 Лізингові операції............................................................................... ………..…………261

8.1.1Сутність та економічне значення лізингу………………………261

8.1.2 Класифікаційна характеристика видів та форм лізингу………..271

8.1.3 Механізм здійснення лізингових операцій комерційними банками………………………………………………..………..…274

8.1.4 Види лізингових платежів та методика їх розрахунку ……..….277

8.1.5 Ризики лізингових операцій....................... ……………………279

8.2Факторингові операції......................................... ………………...….280

8.2.1Основні поняття та елементи факторингу... ……….……….…..282

8.2.2Класифікаційна характеристика видів та форм факторингу….....285

8.2.3Механізм здійснення факторингової операції……………………288

8.2.4Факторинг у зовнішньоекономічній діяльності……………….....291

8.2.5Вартість факторингової послуги................. …………………...293

8.2.6. Ризики, що виникають при здійсненні факторингової операції……………………………………………………………………….295

8.3Трастові послуги.................................................. ……………………297.

8.4Організація послуг зі зберігання цінностей........ ……………………306

8.5Форфейтинг........................................................... ……………………307

8.5.1Основні поняття та елементи форфейтингу. ……………………307

8.5.2Механізм здійснення форфейтингової операції………………….309

8.5.3Вартість форфейтингової послуги............... ………...………….314

8.5.4Переваги та недоліки форфейтингового інансування……….….316

8.5.5Ризики, що виникають при здійсненні операції форфейтингу….318

ЛІТЕРАТУРА....................................................... …………………...324

ВСТУП

На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах. Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки — це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни що відбуваються на фінансовому ринку.

Останні десятиріччя корінним чином змінили погляди на банки та банківську діяльність. З одного боку, це обумовлено можливими практично миттєвими змінами умов функціонування банків. З іншого — все очевидніша інтеграція банківських систем, фінансова конкуренція, що посилюється, розвиток інформаційних тех пологій зводять нанівець традиційні методи здійснення банківських операцій. У зв'язку з цим у сучасних умовах банки досить швидко еволюціонують щодо використовуваних методів управління, тому на сьогодні важливого значений набувають проблеми формування класу високопрофесійних менеджерів-банкірів, спроможних здійснювати ефективне управління банківською діяльністю в умовах нестабільності й значних коливань на фінансових ринках та жорстких регулятивних обмежень. Це потребує постійного вивчення та аналізу новітніх способів, підходів до тдійснення банківських операцій, то. в свою чергу, тісно пов'язано із необхідністю впровадження комплексних заходів з підготовки кваліфікованих фахівців банківської справи, підвищення ефективності та вдосконалення діючих навчальних програм. Одним з таких заходів і є цей конспект лекцій з дисципліни «Банківські операції» для студентів економічних спеціальностей.

 

Розділ 1

Достатність капіталу банку

Термін "достатність капіталу" відображає загальну оцінку надійності банку, ступінь його схильності до ризику.

Достатність капіталу — здатність комерційного банку надавати традиційний набір банківських послуг стандартної якості незалежно від можливих збитків за активними операціями.

Фактори, що визначають достатність капіталу:— обсяг вкладних операцій, що здійснює комерційний банк; — величина ризику, який приймає на себе комерційний банк, здійснюючи свої активні операції.

Точно визначити обсяг капіталу, який повинен мати у своєму розпорядженні банк чи банківська система в цілому, важко, але він має бути достатнім для виконання уже зазначених функцій (захисної, оперативної, регулюючої), забезпечення довіри вкладників і органів контролю.

Сума необхідного капіталу залежить від ризику, який бере на себе банк. Основний принцип достатності: обсяг власного капіталу має відповідати обсягу активів з урахуванням ступеня їх ризику.

Таким чином, чи є капітал достатнім, чи ні, залежить від якості його активів, якості управління, політики в галузі діяльності та суми ризиків, які несе банк.

Разом з тим, надмірна капіталізація банку, випуск зайвої кількості акцій порівняно з оптимальною потребою у власному капіталі також не є благом, бо це негативно впливає на діяльність банку.

Як правило, дешевше і вигідніше залучити кошти вкладників, ніж нагромаджувати власний капітал. Тому керівники окремих банків і органи нагляду за банками намагаються знайти оптимальне співвідношення між величиною власного капіталу та іншими статтями банківського балансу, враховуючи проблему "прибуток - ризик".

10 грудня 1987 р. Банк міжнародних розрахунків у місті Базелі затвердив основні критерії і стандарти оцінки банківського капіталу.

В березні 1988 р. Базельський комітет з регулювання і методів нагляду за банками, що складається із представництв центральних банків 12 розвинутих країн (Бельгії, Канади, Франції, Германії, Японії, Італії, Люксембургу, Голландії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії та СІП А) прийняв загальні принципи розрахунку показника "капітал/активи". На підставі цього документа кожна країна мала підготувати і затвердити законодавчо свої власні стандарти, які відповідали б Базельській угоді. Таким чином був введений у практику норматив достатності, так званий "коефіцієнт Кука", який встановлює мінімальне співвідношення між капіталом банку та його балансовими і позабалансовими активами, зваженими за ступенем ризику. Коефіцієнт встановлений на рівні 8 %.

В Україні з метою підтримання на належному рівні ліквідності балансу комерційних банків та забезпечення економічної стабільності в їх роботі НБУ ввів показники нормативів капіталу:

• мінімальний обсяг регулятивного капіталу (НІ);

• адекватність регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) (Н2);

• адекватність основного капіталу (Н3).

Мінімальний розмір регулятивного капіталу диференційований залежно від вінт банків на 17.01.2003 р.:

• для місцевих кооперативних банків — не менше 1 млн. євро;

• для регіональних банків, у т. ч. спеціалізованих ощадних та іпотечних — З млн. євро;

• для міжрегіональних банків, у т. ч. спеціалізованих інвестиційних і розрахункових, центрального кооперативного банку — 500 тис. євро.

Адекватність регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) (Н2) — співвідношення регулятивного капіталу банку і сумарних активів та певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Цей норматив відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитним або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають насебе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка І ризику, що її приймають на себе кредитори банку.

Нормативне значення нормативу Н2 для діючих банків не може бути нижчим за8 %. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити: протягом перших 12 місяців діяльності — не менше 15 %; протягом наступних 12 місяців — не менше 12 %; надалі — 8 %.

Адекватність основного капіталу(Н3) -співвідношення основного капіталу та загальних активів банку.

Норматив Н3 встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк в процесі своєї діяльності залежно від обсягу різноманітних ризиків.

Нормативне значення нормативу НЗ мас бути не меншим за 4 %.

Відповідно до чинного законодавства України для забезпечення реальної капіталізації банків за рівнем достатності капіталу їх поділяють:

• на добре капіталізовані (Н1 відповідає мінімальним вимогам, Н2 не менше ніж 17 %, НЗ — 8 % та більше);

• достатньо капіталізовані (НІ1 відповідає мінімальним вимогам, Н2 не менш ніж 8 % або наближається до 17 %, НЗ не менше ніж 4 % або наближається до 8 %);

• недокапіталізовані (Н1 відповідає мінімальним вимогам, Н2 не менше ніж 6 %, НЗ не менше ніж 3 % або наближається до 4 %);

• значно недокапіталізовані (НІ не більше 20 % установленого мінімального обсягу регулятивного капіталу.! 12 в межах від 6 до 2 %. 113 в межах від 3 'іо 1,3 %, обсяг активів з негативною класифікацією — в межах від 45 до 60 % регулятивного капіталу банку);

• критично недокапіталізовані (Н1 понад 20 % установленого мінімального обсягу регулятивного капіталу, Н2 менше ніж 2 %, НЗ менше ніж 1,3 %, обсяг активів з негативною класифікацією перевищує 60 % регулятивного капіталу банку).

 

Розділ 2

Видів рахунків

Банківський рахунок - спосіб зберігання коштів у банках і проведення грошових операцій через банки.

Система безготівкових розрахунків с основою ділових відносин банківських установ з проведення грошового обігу готівкою або безготівкових операцій та клірингу.

До системи банківських рахунків для грошового обігу входять такі рахунки:

• поточний (контокорентний, з овердрафтом);

• поточний бюджетний;

• картковий;

• депозитний;

— кредитний(позичковий);
— кореспондентський.

Поточний рахунок - вид банківського рахунку для збереження грошових коштів І здійснення розрахунків. Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів і форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно д чинного законодавства України. Клієнт може зняти з цього рахунку суму, що не перевищує її фактичного залишку.

До поточних рахунків належать також контокорент і рахунок з овердрафтом.

Контокорентний рахунок (від італ. сопіосоггепіе — поточний рахунок) - єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції банку з клієнтом. На цьому рахунку відображаються, з одного боку, позички банку і всі платежі з рахунку за дорученням клієнта, а з іншого, кошти, що надходять на рахунок у вигляді переказів, повернення позичок. Це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі поточний і позичковий рахунки. Кредитове сальдо означає, що клієнт має власні кошти: дебетове — що в обіг залучена банківська позика і власник рахунку є боржником.

За кредитовим сальдо банк нараховує відсотки па користь клієнта, за дебетовим — стягує відсотки на свою користь як за надану позику. Відсотки на користь банку І нараховуються за більш високою ставкою, ніж на користі, власника рахунку.

Контокорентні рахунки відкриваються надійним клієнтам, першокласним позичальникам як ознака високої довіри. Власник рахунку у разі перевищення витрат над надходженнями маг можливість отримати без спеціального оформлення в кожному окремому випадку позичку в межах встановленого ліміту.

Овердрафт (від англ. — поверх залишку) - особлива форма надання короткострокового кредиту клієнту банку у випадку, коли величина платежу перевищує залишок коштів на рахунку клієнта. В цьому випадку банк списує кошти з рахунку клієнта в повному обсязі на суму, що перевищує залишок коштів, але в межах встановленого ліміту. В результаті овердрафту в банку утворюється дебетове сальдо.

Право користуватися овердрафтом надається найбільш надійним клієнтам банку за договором, в якому зазначається максимальна сума овердрафту, умови надання кредиту за овердрафтом, порядок його погашення.

Овердрафт відрізняється від звичайних позик тим, що в рахунок погашення заборгованості направляються всі кошти, що надходять на поточний рахунок клієнта.

Поточний рахунок з овердрафтом — це рахунок, за яким на основі угоди між банком і клієнтом допускається, що сума списання з рахунку перевищує величину залишку коштів, це означає надання позики.

Між контокорентним рахунком та рахунком з овердрафтом є певна різниця. При овердрафті такі позички виникають лише іноді і мають нерегулярний характер. Саме тому він має частіше пасивний (кредитовий) залишок. Наявність поточного рахунку з овердрафтом не виключає можливості для відкриття клієнту депозитних або позичкових рахунків, тоді як на контокорентному рахунку відображаються всі операції, здійснювані банком для клієнта. Крім того, контокорент відкривається суб'єктам господарювання — юридичним особам, а рахунок з овердрафтом може відкриватися як юридичним, гак і фізичним особам.

До поточних рахунків належать також рахунки зі спеціальними режимами їх використання, що відкриваються на підставі рішень Кабінету Міністрів України і Національного банку України, з визначенням режиму цих рахунків.

Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Субрахунки — це додаткові рахунки до поточного рахунку окремих філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів, які о самостійними.

Картковий рахунок (картрахунок) — банківський рахунок, розпорядження яким може здійснюватися за допомогою платіжної картки. На картрахунок зараховуються кошти, призначені для подальшого витрачання за допомогою платіжної картки.

Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі термін. Якщо підприємства використовують найману працю, то необхідно надати додатково копію документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків про наміри платника страхових внесків відкрити відповідні рахунки. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.

Відсотки за депозитним рахунком можуть перераховуватися на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуватися на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

Кореспондентський рахунок - рахунок для обліку розрахунків, що їх виконує. одна банківська установа за дорученням і за рахунок іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору. В нашій країні налагоджені кореспондентські відносини між комерційними банками, НБУ і комерційними банками. Деякі комерційні банки мають кореспондентські відносини з іноземними банками.

Зазначені рахунки відкриваються юридичним та фізичним особам на умовах, викладених в інструкції "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженій постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. № 527, та змінах до інструкції, затверджених постановою Правління НБУ від 14.04.2000 р. № 146 та від 20.03.2001 р. № 114.

Документи на відкриття, переоформлення всіх банківських рахунків суб'єктів підприємницької діяльності подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів і повноваження яких перевіряються уповноваженим працівником банку.

Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

• заяву на відкриття рахунку встановленого зразка. Заяву підписує керівник та головний бухгалтер підприємства, їх підписи мають бути розшифровані з обов'язковим зазначенням прізвища й ініціалів та ідентифіковані з підписами в картці зі зразками підписів та відбитком печатки;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. Бюджетні установи та організації замість свідоцтва про державну реєстрацію подають копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідну довідку;

• копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє. Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи указами Президента України, нотаріального засвідчення не потребують. Установи та організації, які діють на підставі законів, статути (положення) не подають;

• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку:

• копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, засвідчену нотаріально, або органом, що видав довідку;

• документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків, або його копію, засвідчену належним чином;

• картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства і чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищою організацією в установленому порядку. До картки вносять також зразок відбитка печатки підприємства;

• довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Після відповідної перевірки документів банк відкриває підприємству поточний рахунок з присвоєнням йому номера. Відкриття поточного рахунку в банку супроводжується укладанням між підприємством і банком договору про розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до названого договору банк бере на себе обов'язки із своєчасного комплексного розрахунково-касового обслуговування клієнта відповідно до діючих нормативних документів (проведення розрахунків, видача чекових книжок, а також виписок з особових рахунків, надання поштових і телеграфних, а також консультаційних послуг); із забезпечення збереження всіх грошових коштів, що надійшли на рахунки клієнта, з конфіденційності інформації про господарську діяльність клієнта.

Клієнт відповідно зобов'язується: дотримуватись вимог діючих нормативних актів, регулюючих порядок здійснення поточних і касових операцій, надавати в бані у встановлені терміни необхідні документи для організації розрахунково-касового обслуговування, заздалегідь в письмовій формі повідомити банк про закриття рахунку, а також про зміну організаційно-правової форми.

У договорі про розрахунково-касове обслуговування передбачається відповідальність обох сторін за невиконання взятих на себе зобов'язань.

У договорі фіксується величина штрафів за порушення як з одного, так і з іншого боку. Передбачається також порядок вирішення суперечок, термін дії договору й особливі додаткові умови.

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції із зарахування коштів.

Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.

Днем відкриття рахунку вважається дата, зазначена на заяві про відкриття рахунку у розділі "Відмітки банку".

Якщо в установі банку відкрито поточний рахунок клієнта, то:

• бюджетний рахунок відкривається на підставі заяви про відкриття бюджетного рахунку;

• картковий рахунок відкривається на підставі заяви про відкриття карткового рахунку та отримання платіжної картки та договору.

Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства з питань відкриття рахунків в установах банків. За порушення зазначених вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

 

Розділ 3

Облік номіналу депозиту

Депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення. Залежно від методу виплати процентів за депозитами — за період або на період (авансом) — змінюється сума, що надходить від депонента. У будь- якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігається.

За умовами виплати процентів за період проценти сплачуються періодично або в кінці терміну, визначеного депозитним договором. Згідно з умовами договору при сплаті процентів за період на дату залучення коштів здійснюється така бухгалтерська проводка:

Д-т: Поточний рахунок, кореспондентський рахунок, каса, депозитний рахунок

К-т: Депозити.

Проценти авансом сплачуються одночасно із внесенням коштів на депозит. Таким чином, номінал депозиту буде більшим, ніж сума, отримана від депонента, на суму сплачених авансом процентів. У разі сплати процентів авансом на дату залучення депозиту здійснюється така проводка:

Д-т: Поточний рахунок, кореспондентський рахунок, каса, депозитний рахунок — на суму номіналу депозиту за вирахуванням сплачених авансом процентів

Д-т: Витрати майбутніх періодів — на суму сплачених авансом процентів

К-т: Депозити — на суму номіналу.

Процентні витрати

Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором.

Для розрахунку нарахованих процентів комерційні банки можуть використовувати номінальну або фактичну процентну ставку.

При використанні номінальної процентної ставки сума процентів за депозитом розраховується шляхом множення номіналу депозиту на процентну ставку, що вказана в депозитному договорі.

За допомогою фактичної процентної ставки сума процентів визначається за певний період з урахуванням раніше сплачених процентів шляхом застосування номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів.

Незалежно від методу накопичення процентів загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення терміну дії депозитного договору не змінюється.

Банк може залучати депозити за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. У разі залучення депозитів за плаваючою процентною ставкою банк (згідно з умовами договору) може застосовувати середньозважену або процентну ставку, що діяла на дату нарахування. Нарахування процентів за середньозваженою процентною ставкою здійснюється з урахуванням процентних ставок, що діяли протягом терміну депозитного договору.

Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності. Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки "Нарахованих витрат", на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.

Нарахування процентів за депозитами відображається проводкою:

Д-т: Процентні витрати

К-т: Нараховані витрати.

Якщо дати нарахування і сплати процентів збігаються, то банк згідно з умовами договору та з урахуванням внутрішньої облікової політики може безпосередньо відносити відповідну суму процентів на рахунки витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:

Д-т: Процентні витрати

К-т: Поточний рахунок клієнта.

Сплачені авансом проценти не рідше одного разу на місяць протягом терміну депозиту амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:

Д-т: Процентні витрати

К-т: Витрати майбутніх періодів.

Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує проценти, то згідно з умовами договору несплачені нараховані проценти приєднуються до депозиту або враховуються за рахунками нарахованих витрат.

Проценти за депозитом можуть сплачуватися:

— в момент погашення депозиту;

—періодично; —авансом.

Якщо проценти сплачуються на дату погашення депозиту, то банк здійснює такі проводки:

Д-т: Нараховані витрати — на суму процентів Д-т: Депозит — на суму номіналу депозиту

К-т: Поточний рахунок, кореспондентський рахунок, каса, депозитний рахунок.

У разі сплати процентів періодично після дати нарахування, банк здійснює таку проводку:

Д-т: Нараховані витрати

К-т: Поточний рахунок, кореспондентський рахунок, каса, депозитнийрахунок — на суму процентів.

Якщо банк при внесенні коштів на депозит сплачує проценти авансом, то сума раніше сплачених процентів амортизується щомісячно.

У разі капіталізації процентів сума нарахованих процентів періодично І приєднується до депозиту і відображається такою проводкою:

Д-т: Нараховані витрати

К-т: Депозити — на суму процентів.

Погашення депозиту

При погашенні депозиту у визначений договором строк здійснюється така бухгалтерська проводка:

Д-т: Депозити - на суму номіналу й у разі капіталізації з урахуванням суми процентів

К-т: Поточний рахунок, кореспондентський рахунок, каса, депозитний рахунок.

На дату погашення депозиту необхідно здійсниш нарахування процентів за період з останньої дати нарахування до дати погашення. У строковому депозитному договорі рекомендується передбачити порядок перерахування суми депозиту та процентів за ним після закінчення встановленого термін) депозиту. Для юридичної особи вказується номер поточного рахунку; для фізичної - номер рахунку вкладу, який, у разі його відсутності, відкривається за згодою клієнта відповідно до умов депозитного договору.

Якщо умовами договору не передбачено порядку перерахування суми депозиту після закінчення встановленого терміну, то сума депозиту, що не отримана депонентом своєчасно, обліковується за тим самим рахунком, що й раніше.