Кредитні операції з векселями

Вексель - це цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов'язання однієї особи щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений строк.

Кожен з досить розвинутих комерційних банків має в своєму арсеналі повний спектр законодавчо дозволених вексельних операцій. Ці операції ретельно розглянуті в положенні Національного банку України "Про роботу банків з векселями" від 28.05.99 № 258.

Кредитні, торговельні та гарантійні вексельні операції поділяються на активні та пасивні.

Врахування (дисконт) векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі.

Згідно з Положенням Національного банку України "Про операції банків з векселями", розрахунок суми, яка належить до сплати пред'явнику векселя, здійснюється за формулою:

S )(1 – g) - р (6.1)

Де Р — сума, що виплачується пред'явнику за врахований вексель; S — номінальна сума векселя;

I - процентна ставка, за якою нараховуються проценти на номінальну суму векселя;

- кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем;

— кількість днів від дня, з якого нараховуються проценти на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем;

п — кількість днів року;

d —дисконтна ставка, за якою розраховується дисконт і проценти, що утримуються на користь банку;

v — процентна ставка, за якою нараховується комісія;

g— процентна ставка, за якою нараховується дамно;

р — сума порто.

Дисконтні й заставні операції з векселями дають банку можливість з меншим ризиком порушення своєї ліквідності вкладати в ці операції більш схильні до несподіваного вилучення депозити (кошти на розрахункових, поточних та інших аналогічних рахунках).

У випадку несподіваного вилучення таких коштів банк дня збереження своєї ліквідності може рефінансуватися в установах Національного банку України або в піших банках на умовах перерахування та перезастави векселів.

Переврахування векселів використовується комерційними банками дія отримання грошових коштів від НБУ для власного фінансування, що у кінцевому рахунку становить одну із форм інтервенцій, які впливають на загальний обсяг грошових коштів у господарському обігу держави.

Банки можуть кредитувати позичальників під заставу векселів. Заставна вартість векселя в основному становить 60—90% від номіналу. Проте, як свідчитьвітчизняна банківська практика, цей показник може сягати 25 % від номіналу векселя та нижче.

Банк має можливість у разі неповернення клієнтом кредитних коштів у звичайному порядку відшкодувати їх шляхом:

• продажу заставлених векселів:

• їх обміну на інший актив;

• передачі векселів для припинення зобов'язань банку.

Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем-заставодавцем договору застави, в якому встановлюється ціна застави, а також місце зберігання заставлених векселів.

Остаточне рішення щодо прийняття в заставу конкретних векселів приймається банком на підставі проведеної юридичної та фінансової експертизи і доводиться до відома позичальника. Далі визначається оціночна вартість пакета векселів і сума кредиту, що надається. З позичальником укладається договір застави. Банк може згідно з договором застави одержати від позичальника право перезастави та інкасування заставлених векселів.

Звернення стягнення на заставлені векселі у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом банк здійснює у порядку, передбаченому договором застави (Додаток 6.2) та чинним законодавством. Звернення банком стягнення на заставлені векселі здійснюється шляхом пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі чи шляхом продажу векселя.

Врахування векселів

Врахування (дисконт) векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу зі { знижкою (дисконтом) за грошові кошти з мстою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі.

Комерційні банки при проведенні операцій врахування виходять з таких позицій. Вони купують торговельні (товарні) векселі, тобто ті, що видані на підставі товарного боргу. Поряд з питанням про походження векселя, важливим також питання про благонадійність та платоспроможність осіб, що залишили на векселі підписи. Банки купують векселі, що мають не менш ніж два підписи і кредитоспроможних фірм.

Враховуючи вексель, банк тим самим надає векеследержателю-пред'явнику строковий кредит. Особа, яка має бажання пред'явити векселі до врахування, подає в банк заяву встановленого банком зразка. Рішення щодо можливості прийняття до врахування (відмови у врахуванні) приймається уповноваженим органом банку або уповноваженою на це особою. Врахування векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про врахування.

На самих векселях пред'явник зобов'язаний на вимогу банку зробити передавальний іменний або бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника. Це дає можливість банку потім довести добропорядність придбання векселя.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку як дисконт, розраховується напідставі дисконтної ставки банку і погоджується з пред'явником. Дисконтна ставка визначається виходячи з ринкової вартості ресурсів, ступеня ризику та інше.

Згідно з Положенням Національного банку України "Про операції банків з векселями", розрахунок суми, яка належить до сплати пред'явнику векселя, здійснюється за формулою:

S )(1 – g) - р (6.1)

 

Де Р — сума, що виплачується пред'явнику за врахований вексель; S — номінальна сума векселя;

I - процентна ставка, за якою нараховуються проценти на номінальну суму векселя;

- кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем;

— кількість днів від дня, з якого нараховуються проценти на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем;

п — кількість днів року;

d —дисконтна ставка, за якою розраховується дисконт і проценти, що утримуються на користь банку;

v — процентна ставка, за якою нараховується комісія;

g— процентна ставка, за якою нараховується дамно;

р — сума порто.

Кредиту формі врахування векселів надасться шляхом:

• перерахування на поточний рахунок пред'явника у строк, встановлений у договорі про врахування;

• оплати кредиторської заборгованості пред'явника за умови подання документів, що підтверджують наявність такої заборгованості (акт звірки заборгованості, договори на поставку продукції, товарно-транспортні накладні тощо). У цьому разі банк перераховує кошти на поточний рахунок відповідного кредитора пред'явника у порядку, встановленому чинним законодавством та нормативними документами НБУ.

До різновидів врахування належать врахування пред'явника.

Банки використовують цей різновид врахування у разі врахування короткострокових векселів при безумовній впевненості в кредитоспроможності платника за векселем (одного з індосантів) або можливості переврахувати (продати) вексель.

Врахування з реверсом різновид врахування, за якого пред'явник векселя дає банку письмове позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або при настанні певних обставин. Тому за допомогою реверсу векселі відчужуються і передаються банку лише в тимчасове використання (Додаток 6.1).

Із технічного погляду врахування векселів з реверсом подібне до позики, забезпеченої векселями, і операцією "репо" з відкладальними та/або скасувальними умовами.

Операції врахування і переврахування векселів у ринковій економіці набули такого масового характеру, що дають змогу центральним банкам кожної країни використовувати відповідне маніпулювання офіційною обліковою ставкою для впливу па ліквідність усієї банківської системи і загальних обсягів кредиту.