Класифікаційна характеристика видів та форм лізингу

Зупинимося більш детально на видах та формах лізингу, що визначені в Законі України "Про лізинг". У законі виділяють два види лізингу: фінансовий та оперативний.

Фінансовий лізинг — договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від

лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Для фінансового лізингу є характерними такі ознаки:

• лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю повну вартість об'єкталізингу;

• мінімальний строк користування об'єктом лізингу не може бути меншим строки за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору;

• об'єкт лізингу має бути обов'язково зарахований на баланс лізингоодержувача із зазначенням того, то його взято у фінансовий лізинг;

• ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта лізингу несе лізингоодержувач (якщо інше не буде прямо зазначено у договорі лізингу).

Оперативний лізинг — договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Для оперативного лізингу характерним є:

• неможливість викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем протягом дії договору (після припинення договору об'єкт оперативного лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві);

• вимога щодо максимального строку користування об'єктом лізингу, який має бути меншим строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу визначеної в день укладення договору;

• зарахування об'єкта лізингу на позабалансовий рахунок лізингоодержувача із зазначенням того, що його одержано в лізинг;

• покладення законом ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта лізингу на лізингодавця (якщо інше не буде прямо зазначено договорі лізингу)

• покладення всіх витрат, пов'язаних із страхуванням об'єкта лізингу, на лізингодавця (якщо інше не буде прямо зазначено в договорі лізингу).

Формами лізингу називають особливі взаємовідносини між сторонам лізингового договору і виокремлюють серед них такі.

1. Зворотний лізинг —це договір лізингу, який передбачає набуттялізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг.
Характерною ознакою цього лізингу є придбання лізингодавцем об'єкта лізингу у власника для подальшої (зворотної) передачі йому ж у лізині'. Підприємці укладають такі угоди з кількох причин. Найбільш поширеними з є:

• податки. Якщо в підприємства є повністю амортизовані основні засоби, які воно все ще використовує, підприємство може продати це майно лізингодавцю, а потім взяти його в лізинг і, таким чином, може списувати лізингові платежі як виробничі витрати.

• якщо у підприємства є у власності цінне майно, воно може використати ціактиви як заставу і скористатись грошима, щоб отримати прибуток після сплати вартості фінансування.

Обидві стратегії залежать від того, чи є в компанії майно зі значною ринковою вартістю і строком корисної служби. Потрібно пам'ятати, що придбання та зворотний лізинг все ж таки належать або до фінансового, або до оперативного лізингу, а відтак підлягають регулюванню відповідним законодавством про лізинг та оподаткування.

2. Пайовий лізинг — здійснення лізингу за участі суб'єктів лізингу на основіукладання багатостороннього договору та залучення одного або кількох Кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80процентів вартості набутого для лізингу майна.

Характерною ознакою пайового лізингу є укладання багатостороннього договору (за участі продавця об'єкта лізингу, лізингоодержувача) та залучення одного або кількох кредиторів, які інвестують свої кошти на придбання об'єкта лізингу, сумарний розмір яких не може перевищувати 80 процентів вартості об'єкта лізингу.

3. Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.