Ризики, що виникають при здійсненні операції форфейтингу

Основним ризиком експортера є валютний ризик, що виникає у зв'язку з тим, що вартість векселів може бути виражена у валюті, інший ніж валюта, в якій він веде свій облік експортера, чи. інакше кажучи, ризик того, то зміни валютногокурсу будуть несприятливі для експортера. Ризик виникає в період між укладанням договору з форфейтером (коли експортер повинен прийняти фінансування з уже встановленої ставки) і постачанням товару імпортеру. Подібний ризик притаманний не тільки форфейтинговим операціям. Його можна уникнути за допомогою спеціального пункту в контракті, що дає змогу змінити кінцеву ціну відповідно до зміни курсу валюти.

З метою управління ризиками експортер може скласти список своїх форфейтингових контрактів у різних валютах залежно від термінів їх закінчення, що дасть йому можливість відстежувати свою потребу в коштах і за необхідності проводити форвардні операції. Останні означають позабіржові термінові валютні операції, що здійснюються банками і промислово-торговими компаніями по телефону чи телексу на договірній основі. У момент укладання угоди на умовах форвард фіксуються термін, курс і сума, але до настання терміну (звичайно від 1 до 6 місяців) суми за рахунками не проводяться. Угода форвард укладається за форвардним валютним курсом, що дорівнює курсу спот + премія/знижка.

Імпортер бере на себе зобов'язання після закінчення визначеного часу оплатити поставлену йому продукцію. При цьому сума і валюта фіксовані, відсоток за його боргом заздалегідь розрахований і включений у вартість векселів, а векселі виписуються в національній валюті імпортера. Тільки в тому випадку, коли національна валюта імпортера з якихось причин неприйнятна для форфейтера й імпортеру доводиться розраховуватися в іншій валюті, для нього виникає валютний ризик, що може бути хеджований за допомогою ф'ючерсів.

Імпортер, як і експортер, з метою контролю зміни курсу валюти і управління валютними ризиками повинен мати план припливу і відпливу коштів у кожній валюті. Якщо укладено кілька форфейтингових контрактів, різних за термінами, а також кілька ф'ючерсних контрактів, список для зручності управління може бути розбито на транші. У такий спосіб імпортер може контролювати свої ризики.

У будь-який форфейтинговій угоді гарант бере на себе зобов'язання оплатити векселі в термін, а також має право запросити імпортера виконати платіж. Таким чином, у нього з'являться умовні зобов'язання й умовні активи. Якщо вони виконуються одночасно, то гарант не несе ніяких ризиків. Однак є імовірність того, що імпортер затримає платіж. І хоча при цьому гарант одержує право вимагати сплати процента за прострочений платіж, є ризик того, що Імпортер виявиться цілком неплатоспроможним. Якщо імпортер дійсно не виконує своїх зобов'язань, у гаранта виникають проблеми з ліквідністю.

Найбільш ефективним методом контролю ризиків гаранта є встановлення кредитних лімітів на кожного імпортера і на загальний обсяг видаваних гарантій на кожну галузь. Критерії для визначення лімітів ґрунтуються на кредитному аналізі імпортерів. Рівень підготовки фахівців, здатних обґрунтувати такі ліміти, має бути дуже високим.

Необхідно пам'ятати, що гарант піддається ризику країни. Знизити ступінь цього ризику можна за допомогою встановлення лімітів сум па видачу гарантій для кожної країни.

Стосовно форфейтера. то з моменту підтвердження угоди на проведення форфейтингової операції і до моменту одержання коштів він несе ризики, різні на різних стадіях здійснення угоди.

1.Валютний ризик. Якщо форфейтер надає експортеру опціон на період до підписання контракту, він несе ризики несприятливої зміни процентних ставок, знизити які можна за допомогою форвардних контрактів.

До дати покупки боргових зобов'язань форфейтер завжди може відмовитися від угоди, якщо його щось не влаштовує. З моменту ж покупки векселів для форфейтера виникає ризик того, що з придбаними активами можуть виникнути складнощі (у зв'язку з їх неправильним оформленням, наявністю дозволу влади і т. д.).

Різні ризики виникають також залежно від способу, що форфейтер вибирає для фінансування своєї покупки. У більшості випадків форфейтер бере позику на фінансування своєї угоди в тійсамій валюті. її якій цю угоду укладено. Однак якщо. приміром, він узяв позику в євро. а валютою контракту с долари США, він автоматично піддається валютному ризику. Ллє якщо форфейтер забезпечив збіг термінів платежів за векселями і за своїм боргом, то валютний ризик можна хеджувати за допомогою одночасно виконуваних форвардних валютних контрактів. Якщо ж зазначені терміни не збігаються, то форфейтер хеджує ризик несприятливої зміни курсу валют лише частково.

2. Ризик несвоєчасної оплати векселів. З урахуванням імовірності даною ризику форфейтер повинен стежити за тим, щоб у нього завжди було достатньо власних коштів для виконання своїх зобов'язань (дня своєчасної оплати заборгованостей). Для цього форфейтер складає плани надходження і відпливу коштів. При цьому бажано, щоб між термінами погашення власних зобов'язань і оплатою векселів був невеликий розрив (на випадок несвоєчасного надходження платежів за векселями). Для управління ризиками форфейтер зазвичай складає такі списки за усіма своїми зобов'язаннями, а також за цінними паперами у різних валютах. Для зручності список може бути розділений на транші залежно від термінів. Кожному траншу відповідають визначені суми зобов'язань, що мають бути виконані у відповідний період.

Форфейтер може не одержати фінансування на умовах фіксованої процентної ставки. У цьому випадку він може прийняти на себе ризик фінансування за плаваючою ставкою, який він хеджує покупкою процентних ф'ючерсів.

В організації обов'язково мас бути людина, відповідальна за своєчасність представлення векселів до оплати. Бажано, щоб джерелом інформації про векселі, терміни дії яких закінчуються, були форми бухгалтерського обліку.

3. Ризик гаранта. Для управління ризиком неплатоспроможності гаранта форфейтери зазвичай встановлюють ліміти на одного гаранта. При цьому необхідно враховувати: чи є форфейтер підрозділом банку, чи є гарант банком або іншим інститутом. Тобто ліміти мають визначатися з урахуванням ризику всього інституту. Зазвичай в банках централізовано розробляється звіт, що відображає всі кредити і гарантії, надані даному клієнту. Цей звіт є основою для визначення лімітів гаранта.

4. Ризик країни. Форфейтер повинен визначити, в якій країні знаходиться гарант. Іноді це зробити не просто. Наприклад, Банк Англії мас відділення в багатьох країнах і відповідає за зобов'язаннями усіх своїх відділень. Але якщо валюта, що знаходиться в одному із закордонних відділень банку, не може бути переведена, можливості виставити позов головному банку обмежені. Не виключений і зворотний варіант: закордонне відділення своєчасно здійснило платіж у головний банк для подальшого перерахування форфейтеру, а той з яких-небудь причинзатримав платіж. У цьому випадку шанси форфейтера одержати належні йому кошти дуже малі. Таким чином, мова йде про необхідність ретельної оцінки ризику країни. Однак яка б точна не була оцінка, даний ризик цілком не усувається.

У деяких країнах страхові компанії надають поліс, причому надають лише країнам з невисоким ступенем ризику. Однак на певному рівні страховка стає невигідною для форфейтера. Взагалі форфейтери рідко користуються послугами страхових компаній, але саму можливість звернення до них форфейтери повинні мат и на увазі.

5. Ризик імпортера й експортера. Як вже згадувалося вище, форфейтер обов'язково вивчає компетентність і кредитоспроможність експортера й імпортера, а також доцільність операції в цілому. Якщо форфейтер раніше вже мав справу з даними партнерами, то перевірка не займає багато часу. Важливо визначити в кожному випадку, що вважати достатньою перевіркою: анкету, розмову з керуючими банків експортера й імпортера, бесіду з експортером і т. д. У будь-якому випадку форфейтеру доведеться затратити певний час і зусилля на вирішення цього питання, тому що в іншому випадку він може піддати себе невиправданому ризику.

в. Інші види ризиків. Поряд з перерахованими вище ризиками форфейтер піддається ризику несхоронності векселів і ризику неуповноваженої торгівлі векселями. Імовірність того, що векселі стануть об'єктом крадіжки, невелика. Однак векселі можуть бути загублені чи згоріти. По-перше, для забезпечення схоронності векселів необхідно тримати їх у вогнетривких шафах. По-друге, кількість працівників, що мають доступ до векселів, має бути обмежена. По-третє, вміст сейфів має перевірятися, слід проводити звірку з даними бухгалтерського обліку. По-четверте. форфейтер повинен застрахувати цінності, що знаходяться в його розпорядженні, на випадок пожежі, крадіжки і т. д. При цьому необхідно постійно стежити за покриттям страховкою зростаючих оборотів форфейтера.

У будь-якій форфейтинговій організації є. ризик не уповноваженої торгівлі векселями. Зазначимо методи, за допомогою яких форфейтер може знизити цей ризик:

• розподілити між різними працівниками функції дилера, обліку, здійснення платежів;

• здійснювати постійний контроль за відправленням і одержанням телексів; ключ мас мінятися постійно, але не регулярно;

• час від часу, але без попереднього попередження працівників, перевіряти вхідну і вихідну пошту;

• пронумерувати і строю враховувати бланки форфейтингових і взагалі дилінгових операцій;

• обмежити кількість працівників, що мають право підпису; обов'язково використовувати два підписи, один з яких належить керуючому;

• регулярно аналізувати результати з погляду прибутковості, очікуваних доходів чи збитків, допущених помилок.

 

ЛІТЕРАТУРА

1 Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. Посіб. — 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006.-311 с- (Виша освіта XXI століття).

2 Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г. Банківські операції: Підручник- К.: Знання, 2006. - 727с. - (Вища освіта XXI століття).

3 Операції комерційних банків/Р.Коцовська, В.Ричаківська та ін.-3-тє вид..: Алерта;Львів: ЛБІІ1БУ, 2003.-500с.

4 Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц.—К.:КНЕУ,2003.—347с.

5 ПетрукО.М. Банківська справа.-К.:Кондор, 2004.-461 с.

6 Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції: Навч.посібник. – К:Кондор, 2008. – 410с.