Іаконодавча база розрахунків в Україні

 

Безготівкові розрахунки — система грошових розрахунків, які здійснюютьсябез участі готівки, тобто перерахуванням банком певної суми з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів або заліком взаємних вимог.

Значення безготівкових розрахунків полягає: 1)у прискоренні обігу грошових коштів; 2) зменшенні потреби в готівці; 3) зменшенні витрат напроведення касових операцій, збереженні грошей: 4) сприянні акумуляції тимчасововільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунках у банках (вони є кредитними ресурсами).

Безготівкові розрахунки в народному господарстві організовані за певною системою піл якою розуміють сукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, що висуваються до їх організації, визначених конкретними умовами господарювання, форм і способів розрахунків (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 – Система організації безготівкових розрахунків

 

Сучасна система безготівкових розрахунків орієнтована на обслуговування, в першу чергу, інтересів постачальника, що зводилися до виконання своїх планових завдань з виробництва і постачання продукції.

Розвиток ринкових відносин в економіці потребував зміни основ системи розрахунків, у т. ч. принципів їх організації.

Безготівкові розрахунки організовують за такими принципами:

• правовий режим здійснення розрахунків і платежів;

• здійснення розрахунків тільки через установи банків і під їх контролем;

• обов'язкове зберігання коштів у банках, за винятком залишків готівки в

касах клієнтів у межах встановлених лімітів;

самостійний (вільний) вибір форм розрахунків та платіжних інструментів;

• здійснення платежів на підставі укладених договорів про розрахунково-касове обслуговування за дорученням клієнта, за його згодою (акцептом);

• проведення платежів за наявності на поточному рахунку клієнта вільних

коштів або коли (право на одержання кредиту;

• самостійне нарахування платниками пені за несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу;

• відповідальність клієнтів за достовірність змісту платіжного документа, повноту і своєчасність сплати податків, зборів та обов'язкових платежів (за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами НБУ).

Нормативно-правовою базою для здійснення розрахунків і платежів в

Україні є:

• Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.;

• Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 р.;

• Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р.;

• Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 03,05.2001р.;

• Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 р.;

• Цивільний кодекс України;

• Арбітражно-процесуальний кодекс України;

• інструкція НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 29.03.2001 р.;

• інструкція НБУ "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземні) валюті" від 18.12.98 р. зі змінами та доповненнями;

— інструкція НБУ "Про міжбанківські розрахунки в Україні" від 27.12.99 р.
Організація безготівкових розрахунків має відповідати таким вимогам:

- забезпечувати своєчасність платежу за реалізовані товари і послуги;

• створювати умови для взаємного контролю платників і одержувачів коштів за дотриманням розрахункової і договірної дисципліни, а також для банківського контролю за учасниками розрахунків;

• сприяти зближенню моментів отримання і оплати товарно-матеріальних цінностей.

Виділяють такі способи безготівкових розрахунків: _

• шляхом перерахування коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів;

• шляхом зарахування взаємних вимог.

Для здійснення безготівкових розрахунків можуть застосовуватись акредитивна інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форма розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Дня забезпечення учасникам міжгосподарських розрахунків можливості успішно виконувати розрахунки розроблений широкий спектр різних форм платіжних інструментів.

Згідно із Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платіжний інструмент — це засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку платника. До платіжних інструментів відносять документи на переказ та спеціальні платіжні засоби.

Платіжні інструменти, що застосовуються у безготівкових розрахунках, базуються переважно на кредитному переказі грошей.

Дебетові інструменти, такі як вексель та чек, застосовуються в безготівкових розрахунках, проте так і не набули значного поширення.

Безготівкові розрахунки в Україні можуть здійснюватися із застосуванням платіжних інструментів у формі:

• платіжного доручення;

• платіжної вимоги-доручення;

• розрахункового чека:

• заяви на акредитив;

• векселя:

• платіжної вимоги;

• банківської платіжної картки;

• меморіального ордера.

Такі платіжні інструменти, як чек, заява на акредитив, вексель, платіжне доручення є традиційними формами безготівкових розрахунків у паперовій формі.

Сучасною формою безготівкових розрахунків є електронні платежі з використанням пластикових карток. Одним із функціональних призначень пластикових карток є здійснення за їх допомогою платежів. Пластикові картки відіграють ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову основу. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу. Але вони є підтвердженням того, що їх власники мають на своїх рахунках кошти, які можна привести в рух за допомогою карток.

Меморіальний ордер використовують для списання коштів з рахунку платника для:

— часткової оплати розрахункових документів;

• документального підтвердження операцій з перерахування на користь клієнтів-одержувачів (фізичних та юридичних осіб) внесених до каси банку коштів з банківських рахунків. У меморіальних ордерах, які банк складає для оформлення операцій з перерахування на рахунки одержувачів коштів, внесених юридичними або фізичними особами в касу банку готівкою згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 07.07.94 р. № 129, у реквізиті "Призначення платежу" зазначаються або номер і дата договору з одержувачем за його наявності, або найменування юридичної особи (прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи), яка внесла готівку до каси банку;

• перерахування коштів, зарахованих на рахунок "Кредитові суми до з'ясування":

• перерахування банком коштів дня вжиття заходів для виконання рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця про арешт коштів на рахунку;

— виконання банком платіжних доручень платника в довільній формі;
перерахування банком коштів у разі закриття акредитива;

— списання банком коштів з рахунку свого клієнта відповідно до наказу пропримусову сплату боргового обов'язання у разі несвоєчасного погашення клієнтомкредиту або відсотків за його користування, якщо це передбачено в кредитномудоговорі. У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера, який банкскладає для оформлення цієї операції, зазначаються назва, номер і дата наказубанку, номер і дата кредитного договору, за яким видавався кредит, а також назва істаття закону, який передбачає таке списання;

—здійснення банком-кредитором договірного списання коштів з рахунку свого клієнта на підставі його доручення про таке списання, обумовленого в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про палання банківських послуг. У реквізиті меморіального ордера "Призначення платежу" банк зазначає номер, дату і пункт договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання:

— документального оформлення внутрішньобанківських операцій.

Дата складання меморіального ордера має відповідати даті списання коштів з рахунку платника. Меморіальний ордер засвідчується підписами відповідального виконавця банку, який його оформив, і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.