Характеристика цінних паперів та видів банківської діяльності на фондовому ринку

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) — складова фінансово-економічної системи, яка забезпечує вільний обіг коштів у формі пінних паперів, сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, створює умови для конкуренції та обмеження монополізму.

Основна функція фондового ринку полягає в мобілізації грошових коштів вкладників на досягнення цілей організації та розширення виробництва, доступу підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами, капіталу, у зв'язку з тим, що купівля цінних паперів означає не то інше, як передачу частини грошовою капіталу в кредит. Інша функція інформаційна. Вона полягає в тому, що ситуація на ринку цінних паперів надає інвесторам інформацію про економічну кон'юнктуру в країні та дає їм орієнтири для вкладання свого капіталу. В цілому ж, функціонування капіталу у формі цінних паперів сприяє формуванню ефективної та раціональної економіки, оскільки він стимулює мобілізацію вільних грошових ресурсів в інтересах виробництва і їх перерозподіл відповідно до потреб ринку.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Встановлено такі форми цінних паперів:

— пайові: визначають частку кожного власника в загальній емісії цінних паперів;

— боргові: визначають боргові зобов'язання емітента перед власником;

— похідні: особлива група цінних паперів, які мають встановлені законом реквізити та підтверджують обов'язки, внаслідок виконання яких здійснюється перехід прав власності на базовий актив та проводяться розрахунки;

— приватизаційні: особлива група державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безкоштовне отримання в процесі приватизації частини майна державного підприємства, державного житлового фонду, земельного фонду.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом або в них спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує, перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відновлення втрачених іменних цінних паперів здійснюється державними: органами, підприємствами, установами й організаціями, що випустили ці папери.

Права та обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покуплю) чи його уповноваженій особі.

Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах.

Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у бездокументарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією і цінних паперів та фондового ринку.

У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким., що не відбувся.

Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду Існування цінних паперів у бездокументарній формі. Вимоги до оформлення і веденій обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

В Україні можуть, випускатися такі види цінних паперів:

—акції;

—облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик:

—облігації місцевих позик;

—облігації підприємств;

—казначейські зобов'язання республіки;

—ощадні сертифікати;

—інвестиційні сертифікати;

—векселі;

—приватизаційні папери.

Акція — цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право па участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акція має містити такі реквізити: фірмову назву акціонерного товариства та його адресу, найменування цінного наперу — "акція", її порядковий номер, датувипуску, дані про вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (до іменноїакції), обсяг статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, її також кількість акцій, що випускаються, термін виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, який має містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, за якою виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.

Відповідно до законодавства України, банки можуть випускати такі види акцій:

1. За правами власників акцій:

— прості (забезпечують акціонеру законні та статутні права: на участь в управлінні акціонерних товариств, частину прибутку акціонерних товариств, на отримання інформації тощо);

— привілейовані (гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності банку, надають пріоритетне право, порівняно з власниками простих акцій, на участь у розподілі майна банку в разі його ліквідації, не даютьвласнику права голосу). Прості акції більш поширені, ніж привілейовані, оскільки щодо випуску привілейованих акцій діють законодавчі обмеження (випускаються на суму не більше 10 % статутного капіталу банку), а також прості акції більш дохідні.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання

дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участі, в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, «значеному в акції, незалежно від величини одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, якщо прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам за простими акціями перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може здійснюватися доплата для досягнення розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статутного фонду акціонерного товариства.

Порядок реалізації переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.

2. За формою передачі власності (формою розпорядження):

— іменні акції (зазначається ім'я власника — тільки він є акціонером і користується відповідними правами);

— на пред'явника.

Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій.

Випуск і обіг іменної акції фіксується у реєстрі власників акцій. Реєстр може вести сам банк-емітент або за його дорученням реєстратор цінних паперів. До нього має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів.

3.3а формою, в якій здійснюється випуск та обіг акцій:

— акції в документарній формі;

— акції, що маютьбездокументарну електронну форму, тобто у виглядікомп'ютерних записів.

Більш поширеним в Україні є акції в документарній формі. Акціонерам видаються акції або сертифікати акцій на сумарну номінальну вартість акцій, якими вони володіють.

Випуск акцій — це єдиний засіб збільшення величини статутного капіталу банку, створеного у формі акціонерною товариства.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує, зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений \ ньому термін >, виплатою фіксованою процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Банківські облігації можуть бути:

—іменними та на пред'явника;

—процентними та цільовими (безпроцентними);

—вільного та обмеженого обігу;

—в документарній та бездокументариій (у вигляді записів на електронних

рахунках) формах.

Облігації мають містити такі реквізити: найменування цінного папера — "облігація", фірмову назву та адресу емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; термін погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів. Купон на виплату процентів має містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, за якою виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплати процентів.

Облігації для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій) мають містити купонний лист.

Дохід від облігацій усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

Казначейські зобов'язання України (надалі — казначейські зобов'язання) — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

—довгострокові — від 5 до 10 років;

—середньострокові — від 1 до 5 років;

—короткострокові —до одного року.

Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, що затверджуються для довгострокових і середньострокових зобов'язань — Кабінетом Міністрів України, для короткострокових — Міністерством фінансів України.

Ощадний (депозитний) сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого терміну суми депозиту (вкладу) та процентів за ним. Відповідно до законодавства України сертифікат є цінним папером. Отже, ощадний сертифікат — депозит за змістом і процентний цінний папір зі формою.

Доходи за ним нараховуються у вигляді процентів на номінал, фіксованої премії чи виїрашу або як різниця між ціною розміщення та ціною погашення (сума дисконту) цінного паперу.

Бланки сертифікатів мають містити обов'язкові реквізити:

—назву "ощадний (депозитний) сертифікат";

—порядковий номер сертифіката та його серію (якщо випуск є серійним);

—дату внесення депозиту;

величина депозиту, оформленого сертифікатом (літерами га цифрами):

—зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;

—дату вимоги вкладником суми за сертифікатом;

—процентну ставку за користування депозитом; умови сплати процентної ставки — у разі вимоги вкладника про повернення вкладу до обумовленого строку;

—назву та адресу банку-емітента, а для іменного сертифіката назву (ім'я) вкладника;

—місце для підпису особи, яка уповноважена банком підписувати зобов'язання, та місце для печатки банку.

Банк, який випускає сертифікат, може долучити до його реквізитів та умов інші додаткові умови та реквізити, які не суперечать законодавчим актам України.

Сертифікат має містити також умови випуску, сплати та обігу сертифіката. Виготовлення бланків сертифікатів здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах відповідно до вимог Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку.

Бланк сертифіката заповнюється банком друкованим способом або від руки — чорнилом чи кульковою ручкою. Жодні виправлення при заповненні сертифіката не допускаються. Якщо при заповненні бланка сертифіката допущено помітній, то він вважається зіпсованим і підлягає знищенню.

Сертифікати можна класифікувати і за такими оишками:

1.3а способами випуску:

—випущені в разовому порядку;

—випущені серіями.

2.3а способами оформлення:

—іменні;

—на пред'явника.

Іменні сертифікати в обіг не потрапляють і не передаються іншим особам (не підлягають відчуженню). Ощадні сертифікати на пред'явника емітуються беззазначення власника, а вимогу за ними уступають, просто вручаючи сертифікат оез пред'явлення будь-якого документа.

Ощадні сертифікати на пред'явника — визначений засіб конфіденційного зберігання значних коштів у національній та іноземній валютах. Ллє якщо власник втратить його, то втратить вкладену суму так само безповоротно, як гаманець ізготівкою.

3.3а строкаті обігу:

- -строкові;

- до запитання.

Останніми передбачено повернення суми депонованих коштів та доходу на вимогу власників таких сертифікатів. У разі, якщо власник хоче повернути депоновані кошти за строковим ощадним сертифікатом раніше обумовленого терміну, йому виплачується нижчий процент (визначений на договірних умовах при видачі сертифіката).

4.3а способом сплати доходів:

- процентні: —дисконтні.

За процентними сертифікатами дохід обчислюється процентами, нарахованими на номінал. У свою чергу процентні ощадні сертифікати залежно від умов сплати процентів поділяються на сертифікати зі сплатою процентів у день їх погашення та з регулярною виплатою процентів після закінчення розрахункового терміну, обумовленого умовами випуску.

Дисконтні ощадні сертифікати розмішують зі знижкою (тобто вони оцінені нижче від їх номінальної вартості), однак погашають за номінальними ціпами. Відтак власники дисконтних сертифікатів одержують процентний дохід у вигляді знижки (дисконту). Дохід за ощадними сертифікатами виплачує банк, який їх

випустив.

5.3а видом валюти залучених коштів:

—випущені у національній валюті;

—випущені в іноземній валюті.

Фізичні особи купують ощадні сертифікати за готівку і в безготівковій формі.

Юридичні особи розраховуються «і придбання ощадних сертифікатів лише в безготівковій формі. Відповідно до статті 19 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" підприємства купують депозитні сертифікати за рахунок коштів, які надходять у їхнє розпорядження після сплати податків та процентів за банківський

кредит.

Погашення сертифіката можна здійснювати трьома способами:

—сертифікатами нового випуску;

—готівкою (для фізичних осіб);

—безготівковими перерахуваннями в інші види вкладів або на рахунок до

запи гання.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий і переказний.

Простіш вексель містить такі реквізити:

—найменування — "вексель";

—просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму (тільки для простого векселя):

—зазначення терміну платежу;

—зазначення місця, в якому повинен здійснитися платіж;

—назву (ім'я) того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

—дату і місце складання векселя;

— підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити крім передбачених вище реквізитів:

—просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;

—найменування того, хто повинен платити (платника).

Документ, в якому немає будь-якого з реквізитів простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

—вексель, термін платежу за яким не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням;

—якшо немає додаткових вказівок, місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа для простого векселя), вважається місцем платежу й одночасно місцем проживання платника (векселедавця — для простого векселя);

—вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

Модель обігу цінних паперів складається з таких елементів (рис. 5.1):

емітенти — структури, які здійснюють випуск (емісію) цінних паперів, система обігу цінних паперів (комплекс законодавчих, нормативних актів та правил обігу цінних паперів);

— учасники ринку цінних паперів — суб'єкти фондового ринку, що забезпечують його функціонування, система державного регулювання;

— організована система купівлі-продажу цінних паперів (біржа);

— позабіржові організації (неорганізований ринок).

З погляду суб'єктів фондового ринку виокремлюють продавців (емітентів цінних паперів), покупців (інвесторів) та професійних учасників (брокерів та дилерів).

Банки на ринку цінних паперів можуть виступати емітентами цінних паперів; інвесторами, коли вони купують цінні папери за власні кошти; посередниками при операціях з цінними паперами; а також як депозитарії, тобто можуть здійснювати облік цінних паперівта вести реєстр акціонерів.

 

 

Рисунок 5.1 - Модель обігу цінних паперів.

Всі банківські операції з цінними паперами можна поділити на три групи:

—емісійні;

—інвестиційні:

—посередницькі (комісійні, клієнтські).

Загальна схема, яка визначає місце банків на ринку цінних паперів, наведена нарис. 5.2.

Емісійна діяльність банку полягає у випуску власних цінних паперів. Цінніпапери, що випускає банк, можна поділити на дві основні групи:

—акції та облігації;

—ощадні та депозитні сертифікати.

Банки, випускаючи власні акції та облігації з метою залучення коштів дляформування і поповнення статутного капіталу, виступають переважно як акціонерні, а не фінансово-кредитні товариства.

Здійснюючи емісію ощадних та депозитних сертифікатів з метою тимчасового залучення ресурсів га проведення окремих банківських операції, фінансування певних програм чи напрямів діяльності, банки виконують одну із основних функції - акумуляцію грошових та створення платіжних засобів.

 

Рисунок 5.2 - Місце банків на ринку цінних паперів.

Випуск банком цінних паперів відображається у пасивних операціях.

Інвестиційні операції — активні операції з вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені. Ці операції банк проводить з метою одержання прибутків від діяльності з цінними паперами та для забезпечення участі у статутному капіталі інших підприємств та контролю над їхньою власністю.

Основними видами інвестиційних операції банку є:

-арбітражна дилерська — виконання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок шляхом виставлення власних цін купівлі-продажу із зобов'язанням їх купівлі та (або) продажу за заявленими цінами;

—купівля акцій з метою утримання їх у своєму розпорядженні терміном більше ніж 1рік.

Посередницькі (комісійні, клієнтські) операції здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів. Метою проведення цих операцій є одержання доходу у вигляді комісійних винагород.

Основними видами посередницьких (комісійних, клієнтських) операції банку с:

— андерайтинг. тобто гарантоване розміщення на ринку випуску цінних паперів клієнтів-емітентів;

— трастові операції, тобто здійснення від свого імені та за винагороду протягом певного терміну довірчого управління цінними паперами, що належать іншій особі;

— консалтингові операції, які означають діяльність з обслуговування клієнтських операцій з цінними паперами;

— брокерська діяльність, тобто здійснення угод з цінними паперами як повірений чи комісіонер, що діє на підставі договору доручення або комісії.

Банки можуть здійснювати допоміжні за своїм характером види посередницької (професійної) діяльності, виконуючи роль інфраструктурних учасників ринку цінних паперів:

—діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

—депозитарну діяльність зберігача;

—розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних паперів.

У Законі України "Про цінні папери і фондову біржу" зазначається, що діяльністю з випуску та обігу цінних паперів визнається посередницька діяльність, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності. Чинним законодавством України визначено ситуацію, в якій суб'єктами фондового ринку виступають як банки, так і небанківські торговці, котрі спеціалізуються на операціях з цінними паперами Отже, зараз в Україні немає визначеності щодо того, яким чином мас забезпечуватися ліквідність і стабільність ринку — за англо-американським зразком (ринок контролюють інвестиційні керуючі взаємних фондів, а на біржі та позабіржовому ринку діють небанківські брокери та дилери) чи в континентально-європейський спосіб (основними суб'єктами ринку є комерційні банки, які своїми активами забезпечують високу ліквідність паперів, що перебувають в обігу).

Кожен банк має обумовлену Законом Україні: "Про цінні папери і фондову біржу" можливість вибору щодо того, якими саме видами діяльності він буде займатися: випуском цінних паперів, комісійною, комерційною та іншими видами діяльності, пов'язаними з перерахованими вище, перш за все, консультаціями, зберіганням, обліком і веденням розрахунків за операціями з цінними паперами.

До основних цілей діяльності банків на ринку цінних паперів належать:

—залучення додаткових грошових ресурсів для традиційної кредитної і розрахункової діяльності на основі емісії цінних паперів;

—одержання прибутку від власних інвестицій у цінні папери за рахунок виплачуваних банкові процентів і дивідендів, а також зростання курсової вартості цінних паперів;

—одержання прибутку від надання клієнтам послуг за операціями з цінними

паперами;

—розширення сфери впливу банку і залучення нової клієнтури за рахунок участі в капіталах підприємств і організацій (через участь у портфелях їх цінних паперів), установи підконтрольних фінансових структур;

—доступ до дефіцитних ресурсів через ті цінні папери, що дають таке право і власником яких стає банк;

—підтримка необхідного запасу ліквідності.

Щодо конкретних видів операцій, то їх вибір залежить від типу політики на ринку цінних паперів, що обирає для себе банк. Найбільш загальні правила такого вибору наведені в табл. 5.1.

 

Таблиця 5.1 - Політика на ринку цінних паперів.

Вид діяльності	Обрана банком політикана ринку цінних паперів
Лгреси	Помі	Консервам і
Емісія цінних паперів	+	+	+
Інвестування в цінні папери	+	+	+
Фінансове брокерство	+	+	+
Інвестиційне консультування	+	+	+
Робота в режимі інвестиційної	+	+	+
Робота в режимі інвестиційного	+	-	-
Установа інвестиційних інститутів і довірче керування портфелями нєбанків.ських інвестиційних інститутів	+	+	+
Установа фондової біржі	+	-	-
Виконання функцій. спеціалізованої організації з обліку, збереження і розрахунків за цінними паперами	+	+	+

Функції банків в умовах централізованого ринку цінних паперів:

1. Гармонійне поєднання інтересів вклад/шків та інвесторів. Банк —невід'ємний і обов'язковий елемент будь-якої схеми фінансової трансакції в умовах централізованого ринку пінних паперів. Саме банки акумулюють кошти вкладників і забезпечують спрямування заощаджених капіталів у інвестиції.

2. Формування власного вторинного резерву. До банківських інвестицій у країнах з розвиненою ринковою економікою відносять цінні папери з терміном погашення понад один рік. Як відомо, платоспроможність банку на рівні його первинного резерву визначають касові активи, але с так званий вторинний резерв — це векселі, банківські акцепти, депозитні сертифікати (які можуть переказуватися), а також цінні папери — державні й корпоративні. Банки прагнуть диверсифікувати портфель ліквідних активів з обов'язковим урахуванням того, що певну частку (інколи досить значну) мають складати не лише короткотермінові активи, а й довготермінові.

3. Управління портфелями паперів своїх клієнтів в рамках так званої трастовоїдіяльності.

4. Функції зберігача майна і активне управління цією власністю. У тому разі, якщо цінностями, збереження яких довірено банку, є цінні напери, до функцій банку належать:

—аналіз стану портфеля цінних паперів;

—надання рекомендацій і розробка пропозицій щодо інвестування капіталу;

—зберігання фондових цінностей;

—організація купівлі-продажу та отримання доходу за цінними паперами.

Централізований спосіб організації ринку передбачає, що всі операції зкупівлі-продажу цінних паперів фінансово-кредитний заклад повинен здійснювати за біржовим курсом або згідно з офіційним курсом, визначеним іншим центром котирування (наприклад, позабіржовою централізованою комп'ютерною мережею). Отже, банк виконує замовлення клієнта на купівлю-продаж лише в тому разі, коли це замовлення можна виконати за біржовим курсом.

5. Неможливість обміну інформацією між тими підрозділами, що працюють з клієнтами, і тими, що здійснюють операції з цінними паперами. Крім виконанняразових замовлень клієнтів і управління портфелями їхніх цінних паперів, банки здійснюють операції з купівлі-продажу паперів за свій рахунок, формуючи власний портфель вторинного резерву. Саме тому українським законодавством передбачена норма, згідно з якою, як уже згадувалося вище, банк зобов'язаний забезпечити неможливість обміну інформацією між тими підрозділами, пю працюють з клієнтами, і тими, що здійснюють операції з цінними паперами. Ця норма відтворює загальноприйняту світову практику, згідно з якою відділ, який відповідає за виконання замовлень клієнтів, не має права передавати інформацію працівникам, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів за власний рахунок. Дійсно, якщо банк отримав велике замовлення від клієнта, то він не повинен сам купувати чи продавати ці самі папери, бо інформація про велике замовлення може вплинути накурс.

Структура відображення цінних паперів у Плані рахунків бухгалтерськогообліку

Фінансовий облік операцій банків з придбання, продажу, розміщення, випуску, сплати доходу та погашення власних та придбаних цінних паперів здійснюється відповідно до "Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України", затвердженої постановою Правління НБУ від 20.08.2003 р. №355.

У Плані рахунків банків України облік операцій з цінними паперами здійснюється за такими балансовими та позабалансовими рахунками:

Балансові рахунки

каса:

рахунок 1001 А "Банкноти та монети в касі банку";

кореспондентський рахунок:

рахунок 1200 А "Кореспондентський рахунок у Національному банку України";

рахунок 1500 А "Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках";

поточний рахунок:

рахунок 2600 АП "Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності";

рахунок 2620 АП "Поточні рахунки фізичних осіб";

рахунок 2650 АП "Поточні рахунки небанківських фінансових установ";

Клас 1 Казначейські та міжбанківські операції

Розділ 14 Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ

рахунок 2801 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними

паперами для клієнтів";

рахунок 2901 П "Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними

паперами для клієнтів";

Клас 3 Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання

Розділ 30 Цінні папери в торговому портфелі банку. Розділ 31 Цінні папери в портфелі банку на продаж.

Розділ 32 Цінні папери в портфелі банку до погашення.

Розділ 33 Цінні папери власного боргу, крім субордииованого боргу.

рахунок 3541 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку";

рахунок 3641 П "Кредиторська заборгованість за розрахунками за ціннимипаперами для банку":

Клас 4 Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи

Розділ 41 Вкладення в асоційовані компанії.

Розділ 42 Вкладення в дочірні компанії.

9 Позабалансові рахунки

Розділ 93 Вимоги та зобов'язання щодо андерайтингу цінних паперів, спотованих та строкових фінансових інструментів валютного обміну.

Розділ 97 Цінні папери та матеріальні цінності клієнтів.

За кожним цінним папером банк заводить справу про характеристику його ринку, на підставі якої була здійснена його класифікація як цінного папера на продаж чи на інвестиції. У цій справі має міститись така інформація:

—сума та обсяг емісії цінного папера;

—наявність та кількість брокерів, банків або інших установ, що забезпечують постійне або майже постійне котирування;

—оцінка фінансового стану емітента;

—рішення керівництва банку про ліквідність ринку цього цінного папера.

Операції з купівлі-продажу цінних паперів відображаються у бухгалтерському обліку за датою операції (датою укладення угоди), тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно віддати руху коштів (дати розрахунку) за ці сю операцією або дати валютування (зміни прав власності па цінні папери).

Якщо дата передачі прав власності не збігається з датою укладення угоди, то зобов'язання щодо купівлі-продажу цінних паперів за датою угоди враховуються за позабалансовими рахунками.

Вкладення банків у цінні папери відображаються в Плані рахунків за ступенем ліквідності. У першому класі обліковують вкладення в цінні папери, які рефінансуються НБУ, а в третьому — вкладення в цінні папери інших емітентів.

У Плані рахунків виділені рахунки, за якими цінні папери обліковуються:

— за метою вкладень;

—формою отримання доходу:

—емітентами.

Наприклад, за рахунками груп №№ 310, 320 обліковуються цінні папери з не фіксованим прибутком за емітентами, а за рахунками груп №№ 311, 321 — боргові пінні папери за емітентами.

Дивіденди, що були оголошені за акціями в період, коли вони були в портфелі цінних паперів на продаж, обліковуються за рахунками: № 3108 "Нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з не фіксованим прибутком у портфелі банку на продаж" та № 6300 "Дохід у вигляді дивідендів".

Нарахування та облік доходів за цінними паперами здійснюється відповідно до принципу нарахування.

 

Емісійні операції банків