Характеристика платіжного обороту

Платіжний механізм — одна з базових структур ринкової економіки. Від його чіткої і безперервної роботи залежить загальна ефективність функціонування економічних інститутів.

Грошовий обіг - безперервний рух грошей у сфері обігу і виконання ними функції засобу обігу та платежу.

Основною частиною грошового обігу є платіжний обіг, в якому гроші функціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань (рис. 2.1).

 

Рисунок 2.1 - Схема платіжного обігу.

Платіжний обіг може мати такі форми: — готівкові платежі;— напівготівкові платежі;— безготівкові платежі.

Готівкові розрахунки здійснюються між фізичними та юридичними особами, між окремими громадянами, а також на незначні суми між підприємствами, організаціями, установами. В Україні готівкові гроші обслуговують, в основному, сферу особистого споживання (рис. 2.2).

 

Рисунок 2.2 - Схема платежів у готівковій формі.

У сфері готівкового обігу відбувається кінцева реалізація створених в народному господарстві товарів і перевіряється якість зв'язку між суспільним виробництвом та особистим споживанням. Тому від етапу готівково-грошового обігу багато в чому залежить нормальна циркуляція грошей в країні, стійкість їх

купівельноїспроможності.

Особливості обігу готівки:

— обіг готівки є дорожчим процесом порівняно з безготівковим обігом (високівитрати на їх друкування, транспортування, зберігання);

—готівкові гроші, незважаючи на їх абсолютну ліквідність, не приносять доходу;

—з погляду державних інтересів розрахунки готівкою перешкоджають здійснювати контроль за грошовим обігом;

— він дає змогу фізичним та юридичним особам приховувати від податкових служб реальні доходи і таким чином ухилятися від сплати податків;

— він дає змогу ухилятися від державного контролю за законністю бізнесу.
Тому в багатьох країнах світу прийнято законодавчі акти, що обмежують

готівкові розрахунки і передбачають особливу систему контролю за їх здійсненням.

Напівготівкові платежі передбачають наявність банківського рахунку або у кредитора, або у дебітора (рис. 2.3).

Рисунок 2.3 - Схема напівготівкового платежу.

Прикладом напівготівкового платежу є випадки, коли фізична особа сплачує готівку за розрахунковий чек, яким сплачус за товари фірмі; оплата комунальних послуг фізичними особами.

Особлива ознака безготівкового платіжного обігу (рис. 2.4) полягає в тому, що для платежів використовуються тільки безготівкові гроші, а тому як платник, там і одержувач коштів повинні мати рахунок у банку.

Рисунок 2.4 - Схема безготівкового платежу.

Структурними елементами, то визначають сутність способу платежу, є платіжний засіб, властива йому форма руху і суб'єкти платежу.

В безготівковому платіжному обороті функціонують чотири безготівкові засоби платежу:1) гроші на банківських рахунках; 2) кредит, оформлений документально; 3) акцептовані або видані платникам платіжні документи (вексель, акредитив): 3) вільні кредитні ресурси банку.

Гроші безготівкового платіжного обігу відображаються на кореспондентських рахунках банків у 1ІБУ.

В Україні переважна більшість безготівкових розрахунків здійснюється між юридичними установами і незначна частка - за участю фізичних осіб (перерахування на вклади заробітної плати, пенсій, гонорарів, оплата із поточного рахунку вкладника комунальних послуг, використання кредитних карток).

Таким чином, банківська система с вихідним пунктом кругообігу готівкових грошей і безготівкових платежів, а створення платіжних засобів є її важливою функцією.