Сутність, принципи та функції кредиту, його роль в економіці

Необхідність кредиту зумовлена товарно-грошовими відносинами.

Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і

позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати. Видачу кредитів забезпечують кредитні операції комерційного банку.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони (суб'єкти кредитних відносин): кредитор, який надає кредити у тимчасове користування, і позичальник, який отримав кредит. А ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти,щодо яких укладається угода позички, є об'єктами кредиту. В умовах ринкової економіки об'єктом кредитних відносин переважно є гроші як загальний ресурс.

Принципи банківського кредитування — основні положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. Тобто це правила поведінки банку І позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

До принципів кредитування належать:

1. Цілеспрямованість кредитування: кредити надаються лише на визначені і кредитній угоді цілі (об'єкти користування).

2.Диференційованість кредитування: різним позичальникам кредити надаються на різних умовах, що залежать від характеру позичальника, спрямованості ті терміну надання кредиту, ступеня ризику тощо. Тобто комерційні банки не повинні формально (однозначно) підходити до надання кредиту клієнтам, які претендують ні його отримання.

3.Забезпеченість кредиту: відповідність між вартістю майна, що є заставок позички, і заборгованістю за позичкою; а також наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засоби забезпечення наданого кредиту (застава, поручительство, гарантія, страхування, тощо).

4.Повернений: кредит має бути повернуто позичальником банкові. Умова повернення є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин.

5. Терміновість кредиту — це необхідна форма досягнення повернення кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит мас бути не тільки повернуто, а й повернуто в заздалегідь обумовлений термін, тобто він передбачає конкретно виражений фактор часу. Термін повернення кредиту є граничним інтервалом часу, протягом якого кредитні кошти перебувають в розпорядженні позичальника, і є мірою, за межами якої кількісні зміни в часі перетворюються в якісні: якщо затягується термін користування кредитом, то викривлюється сутність кредиту, що негативно впливає на стан грошового обігу в цілому по країні.

6. Платність: за користування кредитом позичальник мас сплатити банку позичковий процент. Ставка банківського процента — це своєрідна "ціна" кредиту. Платність (ціна) кредиту стимулює підприємців до збільшення власних коштів і раціонального використання залучених коштів. Щодо банку, то платність кредиту забезпечує відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою процентів за залучені на депозити кошти, управлінські витрати, а також отримання прибутків для збільшення ресурсних фондів для кредитування та використання на інші власні потреби.

Всі перелічені принципи покликані забезпечити дотримання головного принципу: збереження основної суми кредиту при виконанні банком кредитних операцій.

Питання про функції кредиту є дискусійним не тільки щодо окремих функцій, а й їх кількості. Зупинимося лише на трьох:

— перерозподільна функція;

—функція створення грошей; —контрольна функція.

Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб. Такий перерозподіл лаг можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів для виробничого й особистого використання. За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, в цьому полягає перерозподільна функція кредиту.

Іншою функцією кредиту є створення грошей для грошової» обігу (емісійна функція), яку виконує, тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії (тобто розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу (причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх залучання в обіг).

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає з природи кредиту. Треба зазначити, що, вступивши в кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси. Умова повернення кредиту дає змогу не тільки виявити порушення процесу виробництва чи реалізації, а й стимулює підприємства, господарські товариства не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплати "зайвих" процентів банку, до обмеження чи повною припинення надання кредитів.