Ризики, що виникають при здійсненні факторингової операції 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ризики, що виникають при здійсненні факторингової операції



При факторингу банк покриває значну частішу ризиків постачальника, зокрема:

кредитні ризики;

 

• валютні ризики:

• процентні ризики;

• ліквідні ризики.

Під кредитними ризиками розуміють ризики компаній, пов'язані з несплатою поставок з відстрочкою платежу. При факторинговому обслуговуванні постачальник,

отримавши кошти від банку в рахунок чергової поставки з відстрочкою платежу, передає банку право вимоги платежу за цією поставкою. Таким чином банк, здійснюючи фінансування поставки і не маючи постачальника у ролі свого дебітора,у разі неоплати цієї поставки покупцем несе збитки стосовно авансового платежу постачальнику самостійно. Отже, кредитний ризик постачальника бере на себе банк-фактор.

Покриття валютних ризиків постачальника припускає можливість негайно конвертувати грошові кошти, отримані від банку як авансовий платіж з поставки, під оплату валютного контракту (при здійсненні експортно-імпортного факторингу).

Це дає змогу постачальникам не використовувати типові методи хеджування цих ризиків та завищувати ціну поставки в національній валюті, захищаючи себе від девальвації національної грошової одиниці.

При факторингу постачальник покриває так звані процентні ризики. Ці ризики виникають у компаній, що будують свій бізнес на залучених обігових коштах. За різкої зміни ринкової вартості цих коштів змінюється і ціна товарів постачальника. При факторингу банк гарантує, що вартість грошових ресурсів буде залишатися на незмінному рівні впродовж тривалого періоду. Цей аспект факторингу є додатковим стабілізуючим фактором для бізнесу постачальника.

Ліквідні ризики становлять ризики виникнення касових розривів, нестачі коштів для покриття поточних затрат тощо. Касові розриви виникають у постачальників у разі розбіжності грошових потоків, які виникають за рахунок дебіторської заборгованості покупців, та потоків коштів, що йдуть на погашення власної кредиторської заборгованості постачальника. При факторингу постачальник отримує кошти за поставку від банку практично в момент здійснення поставки, тому ліквідні ризики постачальника стають ризиками банку.

Трастові послуги

Трастові послуги — це вид діяльності комерційного банку з управління майном, що за домовленістю з клієнтом передається банку. Управління майном за своєю специфікою близьке до банківської справи і пов'язане з виконанням операцій з обліку, збереження цінностей, розміщення грошових коштів тощо. Доручителями банку виступають, як правило, приватні та юридичні особи, благодійні та інші фонди. Приватним особам банки надають декілька видів послуг: розпорядження успадкуванням, управління персональними трастами. опікунство та збереження майна, агентські функції.

Розпорядження успадкуванням охоплює операції з отримання рішень суду, збору та забезпечення зберігання успадкування, сплати адміністративних витрат за розрахунками з кредиторами, сплати податків, розподілу майна.

Управління персональними трастами (майном, що було передане банку для

управління) передбачає: розміщення коштів, депозитні операції, отримання доходів, виплату доходів клієнту, облікові операції, фінансовий аналіз.

Під трастовими операціями розуміють операції банків або фінансових інститутів управління майном, виконання інших послуг за дорученням і в інтересах клієнта н правах його довіреної особи. До них належать управління спадщиною, управління пенсійними, державними, муніципальними фондами, опікунство, виконана агентських функцій (виплата дивідендів за акціями, зберігання цінних папері продаж облігацій тощо).

Банки, що використовують трастові операції, можуть мати такі цілі:

• отримання додаткового прибутку у вигляді процента від прибутку або вигляді фіксованої суми;

• встановлення контролю над компаніями, фондами і їх грошовими коштами;

• придбання вигідних клієнтів і зміцнення зв'язків» ними;

• подолання обмежень, встановлених для банків законодавством деяких країн в галузі інвестиційної діяльності тощо.

Для клієнтури вигідність трастових операцій полягає «такому:

• велика прибутковість операцій, оскільки траст передбачає надання клієнту всього прибутку, що отримується внаслідок управління його власністю (за винятком комісійних, що отримуються банком);

• клієнт може брати участь у процесі управління коштами й у виборі напрямів інвестування;

• банк зберігає анонімність проведення таких операцій, оскільки розпорядник траста має право здійснювати операції від свою імені і звичайно не повідомляє відомостей про обсяг переданого в траст капіталу і про того, кому цей капітал належать;

• психологічна привабливість для клієнтів трастових операцій.

Трастові послуги надаються як окремим особам, так і організаціям. Основні категорії послуг, що пропонуються банками фізичним особам:

• передача майна у спадщину;

• розпорядження майном, що заповідалося, в інтересах спадкоємців, після передачі його в спадщину;

 

• піклування про майно недієздатних або частково недієздатних осіб;

• розпорядження майном живої особи на її користь або на користь вказаної нею особи.

Завдання банку — отримати після смерті власника відповідні рішення суду, скласти докладний опис майна, зібрати і забезпечиш активи спадщини, сплатити адміністративні витрати, розрахуватися «а боргами, заплатити податки, розподілити частину майна, що залишилася між спадкоємцями згідно із заповітом, а також можливо зробити особисті послуги членам сім'ї тощо.

Підприємствам, організаціям банк може налапані різні послуги — здійснювати управління активами, тимчасово управляти справами компаній при ї реорганізації, банкрутстві, ліквідації та ін. Ґрунтуючись на укладеному з клієнта (юридичною особою) договорі, банк виконує такі операції:

• ведення рахунків для власників цінних паперів, емітентів;

• передачу прав власності на цінні папери;

• обмін цінних паперів за довіреністю (при реорганізації або злитті компаній);

• сплату процентів, погашення боргів;

• довірче управління фондами компаній (пенсійними та ін.);

• виплату дивідендів за акціями;

• звільнення майна від застави тощо.

При довірчому управлінні майном можливі дві ситуації. По-перше, коли банк (розпорядник) виконує функцію повного представництва інтересів клієнта. У цьому випадку розпорядник самостійно приймає рішення, без попередньої згоди та інформування клієнта. По-друге, банк може виконувати агентські функції, здійснюючи всі операції на основі попередніх розпоряджень клієнта.

Виконання агентських функцій становить основну сферу трастових послуг банку.

При цьому агентом є будь-яка особа, яка діє від імені й за дорученням іншої особи. Особа, що надає повноваження, називається принципалом, а яка виконує доручення,- агентом. Відносини, що виникають між ними, називають агентськими функціями. Банк виконує всі функції охоронця майна й активно управляє власністю, наприклад, аналізує стан портфеля цінних паперів, дає рекомендації і пропонує способи інвестування капіталу тощо. Виконуючи функції агента, банк, за домовленістю з клієнтом, може наділятися рядом прав: від імені клієнта укладати угоди, отримувати позики, виписувати чеки, передавати цінні папери, індосувати векселі та ін.

Агентські (посередницькі) функції полягають в такому:

1.Зберігання активів:

• приймання цінних паперів на іберігаппя;

• обмін цінними паперами;

• купівля-продаж цінних паперів з метою забезпечення збереження активів;

• отримання прибутків за цінними паперами;

• своєчасне сповіщення довірителя про надходження на рахунки за цінними паперами;

• доставка, пересилання цінних паперів клієнтам;

• погашення облігацій з минулим терміном;

• отримання сум за заставними;

• оренда сейфів і т. д.

Банк отримує, зберігає і видає цінності за дорученням клієнта без будь-яких ініціатив або активних функцій.

2. Управління активами клієнта як агента або представника, що передбачає проведення банком операцій з цінними паперами або здійснення інвестування за дорученням клієнта:

• купівля-продаж цінних паперів;

• здійснення інвестицій в цінні папери, формування портфеля цінних паперів і спостереження за курсами цінних паперів, що зберігаються в портфелі;

• отримання всіх видів прибутків (за дорученням клієнтів);

• оплата рахунків довірителя;

• розміщення цінних паперів у заставу;

• виконання функцій довіреної особи з облігаційної позики;

• операції з вексельним і чековим портфелем;

• оформлення страхових полісів і т. д.

Крім цього, банк здійснює інформаційне, правове, консультаційне, методичне й аналітичне обслуговування клієнтів.

Види трастів, що перебувають в управлінні банків, мають різні форми.

Прижиттєвий траст засновується особою за домовленістю з банком. Наприклад, клієнт переводить грошові кошти в довірче управління банку, доручаючи йому виплачувати прибуток протягом його жиггя, а після смерті передати капітал спадкоємцям.

Страховий трасі" виникає, якщо клієнт призначає банк довіреною особою за страховим полісом і доручає йому виплачувати прибуток або передати всю суму поліса своїм спадкоємцям після його смерті.

Корпоративний траст засновується у формі майна, що закладається в банку наприклад, для забезпечення випуску облігацій.

Траст на користь найманих службовців має дві форми — пенсійний фонд або план часті в прибутках, У першому випадку підприємець вносить кошти у фонд що перебуває в управлінні банку, для виплат співробітникам по досягнені пенсійного віку. Якщо працівники вносять гроші у фонд, то він називається пенсійним трастом з участю, в іншому випадку - без участі. У другому випадку підприємець переводить частку прибутку в траст-фонд, відкритий в банку, для подальшого розподілу внесків і подальших прибутків від фонду на користь працівників компанії.

Якщо у ведення банку передається реальна власність, банк може здавати її в наймання, експлуатувати відповідно до інструкцій клієнта. У цьому випаді виникає поняття траста з нерухомості. Це одна з найбільш поширених форм трастових відносин. Як правило, такий траст створюється шляхом взаємних вкладені. Із встановленням мінімальної межі майна, що вноситься, це може дати змогу мати деякі переваги при оподаткуванні. Траст з нерухомості може бути:

• акціонерним, у разі об'єднання високодохідного майна для випуску під нього акцій;

• заставним, що утворюється як і акціонерний, але одержує прибуток за рахунок операцій з купівлі-продажу заставних з нерухомості;

• комбінованим, що поєднує в собі можливість інвестування коштів у нерухомість і в позику під заставу.

Згідно з прийнятим у всьому світі трастовим законодавством, банк не має права розпоряджатися вилученими в трастове управління коштами як своєю власністю (у цьому полягає відмінність від інших залучених коштів), а може лише провести операції з переданим у довірче управління майном від свого імені, виходячи з інтересів клієнта. Отже, весь прибуток належить не банку і повинен бути перерахований бенефіціару, вказаному в договорі, за вирахуванням комісійної винагороди і величини операційних витрат.

Таким чином, за трастові послуги, що надаються, банк отримує комісійну винагороду, її величина може визначатися сумою самого траста, прибутків від нього або обох показників.

Комісія різна для окремих банків, оскільки залежить від багатьох чинників (наприклад, в США вона збільшується в міру ускладнення функцій керівника трастом: від 0,5—0,75 % капіталу в рік за управління приватним трастом і до 1—5 % за управління нерухомим майном або підприємством). Обов'язковим елементом політики трастового підрозділу банку мас бути чітке обгрунтування і пояснене клієнтам управлінської стратегії. Світова практика свідчить про те, що найбільшогоуспіху досягають ті банки, які в трастовому бізнесі орієнтуються на міру ризику, вищу за "помірну", що виражається в так званій агресивній управлінській стратегії або в агресивному управлінні довірчою власністю.

Агресивне управління довірчою власністю полягає, насамперед, в активному прагненні банків поліпшити показники керованих капіталів, активно аналізувати, прогнозувати і навіть "випереджати" ринок. Така діяльність передбачає ряд операцій з довіреними активами, в тому числі:

• заміну одних цінних паперів іншими, зокрема придбання для клієнтів таких акцій, ціни на які занижені і мають зростати найближчим часом;

• продаж частини активів;

• диверсифікацію капіталу з урахуванням поточної ринкової кон'юнктури і т. д.
Планування діяльності трастового підрозділу здійснюється на основі вироблених

банком принципів. Розглянемо деякі з них.

Основним і принцип "зважування" і визначення послідовності управлінських рішень, що проводяться з урахуванням інтересів клієнтів і перспектив майбутніх прибутків.

Найважливішим потрібно вважати також принцип встановлення "субординації" стратегічних і управлінських цілей. Ця проблема важлива тому, що близько із витрат, які несуть трастові відділи банків, пов'язані з довгостроковим управлінням капіталами. Трастові договори нерідко можуть укладатися на десятки років. У таких випадках виникають проміжні тактичні потреби в зміні структури довіреної власності або інших операцій. Реагування на такі потреби може супроводжуватися рішеннями, які невигідні клієнту в короткостроковому періоді, але надалі можуть принести йому значний прибуток.

На сьогодні трастові відділи банків США є великими інвесторами, в тому числі міжнародними. Найбільш поширений варіант сформувався в Японії, де були створені спеціалізовані трастові банки— "Міцубісі", "Сумітомо", "Тойо". Банки засновувалися на акціонерній основі як інституту довгострокового кредитування. Вони акумулюють депозитні внески населення у формі продажу так званих трастових сертифікатів — зобов'язань банку перед вкладниками з довірчого управління грошовою сумою, яка дорівнює номіналу сертифіката, в інтересах власника сертифіката.

Трастові банки пропонують широкий спектр послуг:

• довірче управління акумульованими на трастових рахунках грошовими коштами за допомогою їх інвестування в цінні папери;

• довірче управління активами пенсійних фондів і фірм;

• позикова діяльність (накопичені депозити використовуються як ресурси довгострокового кредитування);

• управління інвестиційними портфелями клієнтів (банки на довірчій основі управляють накопиченими портфелями цінних паперів своїх клієнтів, беруть участь у зборах акціонерів і т. д);

• управління нерухомістю і здійснення інших опікунських функцій для клієнтів.

Хоч більшість установ вітчизняних банків мають ліцензію на проведення трастових операцій, весь потенціал їх не використовується.

Серед головних причин цього можна виокремлити:

• соціально-економічні умови, що склалися. Проблема полягає в тому, що внашому суспільстві немає значної групи населення, що має стабільний прибуток (накопичення), середнього класу, який і міг би пред'явити попит на довірчі послуги. Серед населення спостерігається велика диференціація в рівнях прибутку — переважна його частина практично знаходиться на межі бідності, інша ж части отримує, порівняно з першою групою, надприбуток. Цей прошарок населення м значні накопичення і теоретично міг би пред'явити попит на трастові послуги українських банків, але внаслідок певних політичних, економічних та інших причин вважає за краще переводити свої кошти в зарубіжні банки;

• відсутність чіткого законодавства, яке мас регулювати відношення в цій сфері. Комерційні банки, використовуючи наявні закони України "Про банки і банківську діяльність". "Про власність". "Про господарські товариства". "Про цінні папери фондову біржу" та ін., а також Цивільний кодекс України. Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" та ін., розробляють і використовую власні внутрішні положення про довірчі операції;

• нестачу вільних коштів у суб'єктів господарювання, які можна було відвернути від основної діяльності підприємства;

• недовіру населення до фінансових інститутів. Вкладники добре пам'ятаю хвилю афер, що прокотилася по країні з так званими "трастовими" фондами компаніями, що привласнили їх кошти. Насправді ці фірми навіть не можуть бути названі трастовими хоч би тому, що вони пропонують за "трастовими" договорам фіксований процент;

• нестачу фахівців з проведення трастових операцій.

У сукупності прибутків українських банків трастові операції займають незначне місце, менше 1 %. Переважна частина трастових послуг, близько 80 %, припадає ні декілька великих банків. Інші не мають в своєму розпорядженні необхідних для цього достатніх ресурсів, широких зв'язків з іншими кредитно-фінансовими інститутами. У більшості випадків банки використовують тільки деякі прості види трастових операцій, що здійснюються за довіреністю клієнта. У тому числі пропонують послуги зі зберігання цінностей в сейфах, з депозитарного обслуговування цінних паперів (реєстрацію, розрахунки за операціями, виплату дивідендів і т. д.), фінансового консультування, дослідження ринків і т. д. Деякі банки пропонують пакет послуг, пов'язаних з офшорними зонами.

Загалом, для фізичних осіб банки можуть виконувати такі операції:

• трасі з передачі майна у спадщину;

• траст заповітний (розпорядження майном, що заповідалося, передача його у спадщину і г. д.):

• піклування або опіка над майном недієздатних або частково дієздатних осіб;

• довічний траст (розпорядження майном особи на його користь або на користь вказаної ним сторони).

Для юридичних осіб:

формування, управління портфелями цінних паперів підприємств і організацій (в
цьому випадку об'єктами траста можуть виступати акції АТ, державні, муніципальні,
цінні папери, приватизаційні, компенсаційні сертифікати, векселі, чеки, грошові кошти, що утворюються па трастових рахунках при операціях: цінними паперами і т. д.);

створення спеціалізованих фондів забезпечення прибутковості для працівників, що засновуються підприємствами (пенсійні фонди, фонд участі в прибутках, фонд робочої акціонерної власності тощо), а також різних добродійних фондів, фондів допомоги, що засновуються місцевою владою, навчальними закладами і т. д.

У розвинутих країнах за допомогою трастових операцій банки отримали доступ до довгострокових фінансових ресурсів, заробляють комісійні за довірче управління капіталом. Здійснюючи трастові операції, банки тим самим диверсифікують джерела свого прибутку, захищають себе і клієнтів від різких коливань прибутковості, від фінансового ризику. Також потрібно сказати, що банки оперують не своїм, а чужим капіталом і несуть відповідальність лише в рамках трастового договору. Основний же ризик несуть власники капіталу.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 167; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.226.226.30 (0.053 с.)