ТОП 10:

Проект загальнодержавної програми використання та охорони земель України



 

Проект Загальнодержавної програми використання та охорони земель був вперше розроблений у 2004 році Головним науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою. Цим документом було визначено перспективи використання та охорони земель усіх категорій на п’ятнадцятирічний період, зокрема:

 

Використання та охорона земель сільськогосподарського призначення

Основними напрямами використання земель сільськогосподарського призначення в України є їх залучення:

- для виробництва сільськогосподарської продукції;

- для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

Землі сільськогосподарського призначення передбачено використовувати:

- фізичними особами – громадянами, юридичними особами – сільськогосподарськими підприємствами, установами та організаціями.

За цільовим призначенням сільськогосподарські землі будуть використовуватися фізичними особами:

- для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

юридичними особами:

- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільськогосподарського виробництва.

Станом на 01.01.2004 року площа земель сільськогосподарського призначення становила 43 млн. га, з них рілля – 32,5 млн. га.

Передбачено зменшення сільськогосподарської освоєності території на 3047,9 тис. га, та зниження розораності до 48,5 відсотка шляхом виведення малопродуктивних, деградованих та радіаційно забруднених земель з інтенсивного сільськогосподарського використання та переведення їх в природні території. Всього передбачається вилучити для першочергової консервації (на протязі до 2020 року) 3047,9 тис. га орних земель, у тім числі 2004,1 тис. га під реабілітацію і 1043,8 тис. га під трансформацію, з них за період до 2015 року і за період до 2020 року. Решта деградованих і малопродуктивних земель намічено вилучити після 2020 року.

Передбачається трансформація на засадах еколого-безпечного використання 390,9 тис. га природних кормових угідь, збільшення багаторічних насаджень, а також збалансування площ перелогів відносно ріллі.

Використання направлене на збільшення виробництва сільськогосподарської продукції за умови охорони та раціонального використання земель, а також досягнення екологічно оптимізованої структури земельного фонду України.

Землі сільськогосподарського призначення передбачено використовувати з обмеженнями щодо вирощування певних сільськогосподарських культур, розорювання сіножатей і пасовищ, використання деградованих малопродуктивних, а також техногенно-забруднених земельних ділянок:

- на богарних землях – 36,0 млн. га;

- на зрошуваних землях – 2,5 млн. га;

- на осушених землях – 3,3 млн. га.

Намічено розширення осушення і зрошення сільськогосподарських угідь.

Основний блок сталого розвитку сільського господарства – Подільський, Придніпровський, Східний, Центральний та Південний райони. В результаті здійснення зазначених заходів вже у 2015 році валовий збір зерна може бути доведено до 54,0 млн. тонн, цукрових буряків – 25,5 млн. тонн, олійних культур -2,1 млн. тонн, картоплі – 15,4 млн. тонн, овочів – 5,5 млн. тонн, плодів і ягід – 1,3 млн. тонн. Буде реалізовано 2,0 млн. тонн худоби та птиці у живій вазі, одержано і перероблено 28,9 млн. тонн молока, 14,9 млрд. шт. яєць, 10 тис. тонн вовни. Ці обсяги забезпечать продовольчу безпеку держави, потреби населення у продовольстві та переробної промисловості у сировині і збільшать обсяги реалізації сільськогосподарської продукції на експорт.

Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, впровадження екологічно обґрунтованих систем ведення сільського господарства (КМОТ) та адаптованих до місцевих умов технологій, а також обмеження їх, вилучення (викупу), у тім числі особливо цінних ґрунтів.

Передбачаються такі види охорони земель сільськогосподарського призначення:

- рекультивація порушених земель;

- захист земель від ерозії;

- захист земель від підтоплення;

- захист земель від заболочення;

- захист земель від вторинного засолення;

- захист земель від зсувів;

- захист земель від переущільнення;

- захист земель від забруднення промисловими радіоактивними та хімічними речовинами;

- поліпшення сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів;

- створення полезахисних лісосмуг, інших ґрунтозахисних лісонасаджень;

- ґрунтові обстеження сільськогосподарських угідь;

- геоботанічні обстеження природних кормових угідь;

- інші обстеження;

- розробка різних видів районування сільськогосподарських земель.

 

Використання та охорона земель житлової та громадської забудови

Збільшення площ земель під житловою та громадською забудовою має складати 29,8 тис. га. Розвиток земель даної категорії визначений Генеральною схемою планування території України. Землі населених пунктів, передбачено використовувати для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.

Визначення земель житлової та громадської забудови (населених пунктів, інших урбанізованих територій) передбачено шляхом встановлення меж населених пунктів, посвідчення права володіння та користування цими землями.

Перерозподіл земель житлової та громадської забудови планується здійснювати відповідно до генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, планів земельно-господарського устрою шляхом розмежування земель державної, комунальної та приватної власності з дотриманням державних стандартів і норм регіональних та місцевих правил забудови.

Напрями використання земель житлової та громадської забудови:

- для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва;

- для створення житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів;

- для розташування багатоквартирних жилих будинків;

- для розміщення громадських будівель і споруд та об’єктів загального користування;

- проведення функціонального зонування земель з визначенням зон: промислової, житлової, комунально-складської, зовнішнього транспорту, приміської;

- виявлення територіальних резервів містобудування та визначення напрямів та характеру їх використання;

- підвищення поверховості будівель у містах, запровадження принципово нових структур житлових будівель;

- підвищення щільності міської забудови у 1,5-2 рази за рахунок використання підземного простору, раціональної компоновки та розміщення будівель і споруд, складування продукції та відходів;

- перепланування сільських населених пунктів;

- досягнення екологічної безпеки земель житлової та громадської забудови застосуванням прогресивних технологій будівництва;

Заходи щодо охорони земель житлової та громадської забудови.

При здійсненні містобудівної діяльності передбачені заходи щодо:

- максимального збереження площі земельних ділянок з ґрунтовим і рослинним покривом;

- зняття та складування у визначених місцях родючого шару ґрунту з наступним використанням його для рекультивації земель та благоустрою населених пунктів і промислових зон;

- недопущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок;

- дотримання екологічних вимог, установлених законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об’єктів.

 

Використання та охорона земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

Використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення спрямоване на збереження, вивчення, відтворення і охорону в природному стані типових та унікальних природних комплексів, утворень, цілісних ландшафтів, окремих природних об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Станом на 01.01.2004 року, площа земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення становила 2671,4 тис. га, в тому числі 218 об'єктів природоохоронного призначення на площі 370,8 тис. га.

Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення передбачено використовувати за такими напрямами:

- у природоохоронних цілях;

- у науково-дослідних цілях;

- в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

- в освітньо-виховних цілях;

- для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Площа земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення збільшиться на 3603,6 тис. га за рахунок перспективних територій для заповідання, у тім числі створення мережі еталонних природних ділянок ґрунтів, і становитиме 6275 тис. га.

Охорона земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення спрямована на дотримання режиму територій і об’єктів природно-заповідного фонду та охоронних зон встановлених навколо них.

Організацію нових та упорядкування існуючих об’єктів природно-заповідного фонду передбачено здійснювати шляхом розробки спеціальних проектів землеустрою у яких будуть передбачені наступні заходи:

- рекультивація порушених земель;

- берегоукріплення;

- протизсувні роботи;

- протияружні заходи;

- протипаводкові заходи;

- створення захисних лісових насаджень;

- інші.

 

Використання та охорона земель оздоровчого призначення

Землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей, передбачено використовувати як землі оздоровчого призначення.

Використання земель оздоровчого призначення спрямоване на розвиток курортів, санаторно-курортних закладів, лікувально-оздоровчих місцевостей, особливо цінних та унікальних природних ресурсів та загальнопоширених природних лікувальних ресурсів.

В Україні, станом на 01.01.2004 року, налічувалося 34,1 тис. га земель оздоровчого призначення, в тім числі 915 об'єкт оздоровчого призначення на 8,6 тис. га.

Загальнодержавною програмою передбачено розширення земель оздоровчого призначення на 3,2 тис. га відповідно до програм розвитку курортів.

Оголошення природних територій курортними, проекти організації нових та упорядкування існуючих об’єктів оздоровчого призначення передбачено здійснювати шляхом розробки спеціальних проектів землеустрою та встановлення меж та режиму округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони .

Охорона земель оздоровчого призначення спрямована на дотримання режиму курортних територій, округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування а також на попередження негативних природних явищ: зсувів, яроутворення, підтоплення, руйнування берегів та здійснення заходів щодо охорони земельних ділянок на яких добуваються мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропа лиманів та озер, а також які розміщені в кліматичних та інших природних умовах сприятливих для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

 

Використання та охорона земель рекреаційного призначення

Використання земель рекреаційного призначення спрямоване на раціональне використання земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянках, зайнятих територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельних ділянок, наданих для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Станом на 01.01.2004 року, площа земель рекреаційного призначення становила 103,0 тис. га, в тому числі 4008 об'єктів рекреаційного призначення на площі 28,2 тис. га.

Території природних та окультурених ландшафтів, як ресурсного потенціалу для перспективного рекреаційного та лікувально-оздоровчого розвитку, становлять близько 7,7 млн. га. Особлива потреба в освоєнні його відчувається в найбільш заселених регіонах – Донецькому та Придніпровському. Для літніх видів відпочинку найбільш придатні приморські та лісостепові райони країни, для зимових – Карпати.

З урахуванням розподілу і якості рекреаційних ресурсів визначено їх потенціал і доцільні для курортно-рекреаційного використання на сучасному етапі і на перспективу території. За комплексом специфічних курортно-рекреаційних ознак виділено вісім регіонів: Донецький, Придніпровський, Східний, Центральний, Поліський, Подільський, Причорноморський і Карпатський. Передбачається збільшення земель рекреаційного призначення на період до 2020 року на 7,4 тис. га.

Охорона земель рекреаційного призначення здійснюється шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та зменшення антропогенного впливу на такі землі.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

 

Використання та охорона земель історико-культурного призначення

Використання земель історико-культурного призначення спрямоване на розвиток і збереження археологічних та історичних пам’яток, охоронюваних археологічних територій, пам’яток монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні території, які мають історичну цінність.

Станом на 01.01.2004 року, площа земель історико-культурного призначення становила 40,0 тис. га, в тім числі 647 об'єктів природоохоронного призначення на площі 7,1 тис. га.

Зосередження археологічних і архітектурних пам‘яток тісно пов‘язане з узбережжям Чорного моря і численних рік і річок України. В першу чергу це Дніпро, Десна, Рось, Дністер, Південний Буг. У названих ареалах концентрація пам‘яток і територій, що виділені для їх збереження та використання, нерівномірна.

Відповідно до Генеральної схеми планування території України, пропонується віднесення ареалів концентрації пам‘яток археології та архітектури до трьох категорій. Категорії ареалів визначають не лише їх культурну значущість, а й режим використання, виходячи з вимог охорони розташованих в них об‘єктів культурної спадщини і збереження історичних особливостей і своєрідності цих територій.

До першої категорії відноситься ареал найбільшої концентрації пам‘яток. Режим охорони ареалу є найближчим до режиму заповідних територій і виходить з вимог збереження ландшафту, регулювання, планування, забудови і регенерації найцінніших втрачених культурних і ландшафтних об‘єктів. Територія даного ареалу складає 791 км2, встановлення його передбачається на період до 2015 року.

В ареалі другої категорії режим охорони культурної спадщини більш пом‘якшений порівняно з ареалом першої категорії, як до її об‘єктів, так і щодо їх оточення і вимагає збереження конкретних природних і історичних рис охоплювальних ними територіальних утворень. Територія цього ареалу складає 1838,8 км2 і його встановлення передбачається до 2020 року.

В ареалі третьої категорії, найбільшим за розмірами і з невеликою концентрацією пам‘яток, режим охорони найм’якіший. Він передбачає, поряд зі збереженням самих пам‘яток і безпосередньо пов‘язаних з ними територій, врахування при плануванні загальних історичних особливостей цих територій. Територія, що охоплюється цим ареалом, складає 2714,8 км2, її встановлення передбачається на більш далеку перспективу.

Режим використання земель історико-культурного призначення повинен забезпечити збереження самих пам’яток і врахування історичних особливостей оточуючих територій.

Охорона земель історико-культурного призначення здійснюється шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі.

Передбачено встановити охороні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.

 

Використання та охорона земель лісового фонду

Використання земель лісового фонду спрямоване на підтримання екологічної стійкості ландшафтів. Відповідно до Державної програми «Ліси України» передбачається формування лісомеліоративних систем з поліфункціональними властивостями, які об’єднують як лінійні елементи захисних насаджень, так і площинні. Одночасно вони будуть виконувати водоохоронні, клімато-регулюючі, санітарно-гігієнічні та рекреаційно-естетичні функції. У проектах з організації раціонального землекористування лісові масиви розглядаються в першу чергу з точки зору виділення ними енергії та речовини у фізіологічних процесах (фотосинтез, дихання, трансформація), механічної перепони розповсюдження пилу, диму, різних викидів, відновлення чистої води, кисню.

Передбачається завершення системи захисних лісосмуг. В системі захисних лісонасаджень будуть переважати стокорегулюючі лісосмуги, вздовж річок та навколо водойм, прияружні та прибалкові, що забезпечить створення на схилових землях своєрідного каркасу з вираженими меліоративними функціями.

Окрім лінійної системи захисних лісонасаджень в агроландшафтах передбачається створення суцільних протиерозійних і водоохоронних лісових насаджень на деградованих, малопродуктивних та забруднених радіонуклідами землях, ярах та балках, кам’янистих місцях і на пісках, вздовж магістральних доріг, річок та навколо водойм.

Загальна площа земель, де передбачається проведення заходів по створенню системи захисних лісових насаджень, складає 637,1 тис. га.

В результаті впровадження цих заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, подолання основних дестабілізуючих факторів екологічної ситуації – ерозії ґрунтів та виснаження річок, лісистість території України збільшиться з 17,3 до 18,3 відсотка в 2020 році. В окремих областях вона зросте більш істотно, наприклад, у Київській на 3,2 відсотка, Луганській – 2,0 відсотки, Рівненській – 1,9 відсотка, Херсонській – 1,1 відсотка. Суттєво поліпшиться захищеність сільськогосподарських угідь від ерозії, площа захищеної території буде складати близько 30 млн. га.

Охорона земель лісового фонду здійснюється:

- включенням цих земель до складу екологічної мережі;

- запровадженням ландшафтно-екологічних принципів лісомеліорації земель;

- обмеженням вилучення (викупу) для інших потреб;

- обмеженням антропогенного впливу;

- запровадженням дрібномасштабного ґрунтового обстеження;

- відновленням та розширенням площ лісів на землях іншого призначення.

 

Використання та охорона земель водного фонду

Станом на 01.01.2004 року в Україні обліковувалось 3442,2 тис. га земель водного фонду, з них 2421,0 тис. га вод, 951,8 тис. га боліт та водогосподарських підприємств – 69,4 тис. га.

Не передбачається суттєвого збільшення земель водного фонду, окрім як для будівництва магістральних каналів для зрошення та створення прибережних захисних смуг.

Передбачається удосконалення використання земель водного фонду:

- морів, річок, озер, водосховищ інших водних об’єктів, боліт, а також островів, прибережних захисних смуг вздовж морів, річок та навколо водойм;

- гідротехнічних та інших водогосподарських споруд і каналів, а також земель, виділених під смуги відведення для них;

- берегових смуг водних шляхів.

Землі водного фонду передбачається використовувати державними водогосподарськими організаціями, іншими юридичними особами та громадянами для:

- догляду за водними об’єктами;

- використання їх як транспортної мережі;

- джерел водозабезпечення галузей промисловості, комунального господарства, сільського господарства, рибного господарства та інших видів користування не заборонених законодавством.

Загальнодержавною програмою розвитку водного господарства намічено здійснення комплексу водоохоронних заходів спрямованих на встановлення та підтримання сприятливого гідрологічного стану об’єктів водного фонду, на запобігання шкідливої дії вод та створення і упорядкування водоохоронних зон:

- поліпшення якості забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки – будівництво та реконструкція водосховищ, ставків, каналів, водоводів – 2530,4 млн. м3;

- відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного стану об’єктів водного фонду:

- заходи на річках та водних об’єктах – 11,87 тис. км;

- благоустрій водосховищ та ставків – 4229 одиниць.

- заходи на прибережних територіях річок та водойм – створення та упорядкування водоохоронних зон – 2129 тис. га.

- запобігання шкідливої дії вод:

- берегоукріплення – 1102 км;

- будівництво дамб – 2345 км;

- будівництво гідротехнічних споруд – 755 одиниць.

- гідротехнічні заходи:

- вали усіх типів;

- водоскидні споруди, загати і перепади – 39,4 тис. одиниць;

- засипка та виположування ярів – 16,6 тис. га.

- гідротехнічні меліорації:

- завершення будівництва меліоративних систем – 316 тис. га;

- реконструкція та поліпшення стану меліоративних систем – 1378 тис. га.

При охороні земель водного фонду передбачається:

- збереження унікальних природних комплексів водно-болотних угідь, та включення їх до складу екологічної мережі;

- додержання особливого режиму використання земель у межах водоохоронних і прибережних смуг;

- зменшення антропогенного впливу на ці землі;

- при розміщенні водогосподарських об’єктів передбачаються заходи щодо захисту земель від несприятливих процесів;

- у зв’язку з інтенсивною акумуляцією продуктів ерозії у балках та долинах малих річок передбачаються заходи щодо їх очищення.

 

Використання та охорона земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Враховуючи наявність значних виробничих територій, що не використовуються, необхідність суттєвого зменшення землеємності промислових та інших виробництв до нормативів розвинених країн, прогнозоване зростання промислового виробництва, передбачається скорочення площ земель промисловості і особливо під відкритими розробками, кар’єрами, шахтами та відповідними спорудами (приблизно на 7 відсотків до 2015 року і на 8 відсотків до 2020 року).

Відбудеться збільшення земель транспорту на 17,4 тис. га, зв’язку, енергетики – на 2,9 тис. га.

Передбачається перевести до використання у народному господарстві земельні ділянки Міноборони, площею 60,7 тис. га, Держкомкордону, площею 553,5 га, та Міністерства внутрішніх справ України, площею 80,3 га. Тобто, близько 61 тис. га земель державної власності можна залучити до використання у народному господарстві.

Основні напрями поліпшення ефективності використання земель промисловості:

- планомірний і раціональний розподіл виробничих сил;

- “розвантажування” найбільш розвинених промислових районів і винесення шкідливих у санітарному відношенні промислових підприємств у нові промислові райони;

- обмеження будівництва промислових об’єктів у великих і середніх містах;

- розміщення промислових об’єктів на гірших землях;

- створення рівномірних та безперервних санітарно-захисних зон навколо промислових підприємств;

Основні напрями поліпшення ефективності використання земель залізничного та автомобільного транспорту:

- створення на смугах відводу суцільних лісових насаджень та приведення в належний стан вітро- і полезахисних насаджень;

- проведення повної рекультивації прилеглих до залізниць та автодоріг земель шляхом відновлення ґрунтового покриву і висадження насаджень на землях, які постраждали від електрифікації і ремонтних робіт;

- застосування грунтозберігаючих технологій при будівництві нових залізничних та автодоріг, спорудженні других і третіх колій, ремонтних роботах з мінімізацією прокладання зовнішніх під’їздів до залізничного полотна;

- оптимізація під’їзних колій на станціях і в товарних парках з метою виведення з балансу залізниць земель, які знаходяться під коліями, що не використовуються, а останні – після зняття колій і рекультивації передати на баланс органам місцевої влади;

- приведення до належного стану товарних складських приміщень і земельних ділянок на станціях і в товарних парках, які знаходяться на балансі Укрзалізниці відповідно до вимог Євросоюзу, зокрема – бетонування ділянок під сипучі вантажі та проведення водовідведення з них у відстійники з метою перешкоджання попадання забруднених стічних вод і сировинних матеріалів на прилеглі земельні ділянки;

- будівництво й введення в дію установок з утилізації нафтошламових відходів на всіх залізницях країни з вивільненням значних за обсягом площ земель;

- будівництво й введення в дію історично сформованих радіальних і кільцевих магістралей середніх і великих міст;

- розробку галузевої довгострокової програми підвищення ефективності землекористування на залізничному транспорті на тривалу перспективу.

Основні напрями поліпшення ефективності використання земель трубопровідного транспорту:

- раціональний вибір траси (зведення до мінімуму проходження трубопроводу через орні землі, лісові угіддя та ін. і з врахуванням якісної характеристики угідь);

- залучення для будівництва мінімальної смуги;

- переважно підземним прокладанням.

Програмою передбачені заходи щодо охорони земель, промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення:

- рекультивація порушених земель;

- берегоукріплення;

- протизсувні роботи;

- протияружні заходи;

- протипаводкові заходи;

- створення захисних лісових насаджень;

- створення дрібних природоохоронних об’єктів ремізного призначення площею 0,5-1 га.

 

Використання та охорона земель, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

Господарська діяльність на цих землях регламентується Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" у відповідності з статтями 12, 13, 14 цього Закону.

Загальна площа земель, що знаходяться в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, складає 534,5 тис. га, в тому числі лісів 253,6 тис. га, забруднених сільськогосподарських земель, що не використовуються, – 126,7 тис. га. У межах зони радіоактивного забруднення (8,6 відсотка території України) виділяють три підзони по рівню забруднення 137Cs (Кі/км2):

- більше 15, де забороняються всі види господарської діяльності, забезпечується суворий природоохоронний режим та безумовне відселення жителів (0,3 відсотка площі країни);

- від 5 до 15, де забороняється будівництво нових та розширення діючих підприємств, курортно-рекреаційних закладів, обмежується сільгоспвиробництво, гарантується відселення жителів (0,5 відсотка);

- від 1 до 5, де забороняється будівництво нових та розширення діючих екологічно небезпечних підприємств водяться обмеження на будівництво нових закладів відпочинку (7,8 відсотка).

Передбачається консервація радіоактивно забруднених сільськогосподарських угідь.

Особливе положення серед територій, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, займає зона відчуження. Площа території зони відчуження складає 277,4 тис. га. До зони відчуження віднесено більше половини Поліського та Іванківського районів Київської області, а також близько 20 відсотків площі Народицького району Житомирської області.

За територіальними ознаками всю площу зони відчуження пропонується включити до складу Національної екомережі України, як зону екологічної катастрофи, де виникли стійкі й необоротні негативні зміни в навколишньому середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності.

 

Встановлення водоохоронних та інших зон особливого режиму землекористування

Для забезпечення охорони земель та безпечного проживання населення, а також для створення необхідних умов для експлуатації промислових, енергетичних, транспортних та інших об’єктів передбачається встановлення зон з особливим умовами землекористування (охоронних, захисних, санітарних, шумових та ін.).

До об’єктів, що мають особливий режим діяльності (землекористування), належать об’єкти:

- промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;

- природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Виділяють такі типи ЗОРЗ:

- охоронна зона – територія з особливим режимом використання земель і природокористування виділяється навколо особливо цінних природних об’єктів, об’єктів історичної і культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій з метою їхньої охорони і захисту від несприятливих антропогенних впливів, а також уздовж ліній зв’язку, електропередач, магістральних трубопроводів, земель транспорту – для забезпечення нормальних умов експлуатації та запобігання випадків можливого ушкодження;

- зона санітарної охорони – територія, що прилягає до підземних та відкритих джерел водопостачання, водозабірних споруд, водоводів, на які поширюються обмеження господарської діяльності з метою забезпечення їхньої санітарно-епідеміологічної надійності:

- водоохоронна зона – природоохоронна територія з регульованою господарською діяльністю, що регулюється і встановлюється вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм. Створюється для сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку. Зовнішні межі водоохоронної зони визначаються за спеціально розробленими проектами. Межі водоохоронних зон можуть встановлюватися тільки після складання і затвердження відповідної технічної документації;

- зона особливого режиму – території, що прилягають до військових об’єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, призначені для забезпечення безпеки, збереження озброєння, військової техніки й іншого військового майна, а також захисту населення, народногосподарських об’єктів і навколишнього середовища від впливу аварійних ситуацій, що можуть виникнути на цих об’єктах у наслідок пожеж, аварій і стихійних лих;

- санітарно-захисна зона – територія, що відокремлює об’єкти, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрацій, ультразвуку, електромагнітних хвиль радіочастот, електричних полів, іонізуючих випромінювань, від житлової забудови.

- шумова зона – територія, у межах якої перевищуються допустимі рівні шуму, що виділяється навколо (уздовж) аеродромів й інших об’єктів, що є його джерелами, з метою захисту населення від його впливу.

Встановлення ЗОРЗ об’єктів з особливим режимом використання земель проводиться від меж цих об’єктів, зокрема для:

- охоронних зон: повітряних ліній зв’язку, радіофікації й електропередачі – від крайніх проводів, магістральних трубопроводів – від осі трубопроводів, магістральних багатониткових трубопроводів – від осі крайніх трубопроводів;

- санітарно-захисних зон водоводів – від крайніх водоводів;

- водоохоронних зон: рік і озер – вздовж урізу води в меженний період, водоймищ – від урізу води при нормальному підпірному рівні;

- прибережних смуг – так, як і для водоохоронних зон;

- санітарно-захисних зон: підприємств із технологічними процесами, що є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами з неприємним запахом – безпосередньо від джерел забруднення атмосфери зосередженими викидами (труби й інше) або розосередженими викидами (ліхтарі будинків та ін.), а також від місць розвантаження сировини, смітників або відкритих складів; цвинтарів – від його меж; залізниць – від осі крайньої залізничної колії;

- зон мінімальних відстаней: автомобільних доріг – від підошви насипу або зовнішньої бровки канави;

- теплових мереж – від зовнішньої грані будівельних конструкцій каналів і тунелів при підземній прокладці;

- вибухонебезпечних зон кар’єрів – безпосередньо від межі кар’єру.

Для режимних об’єктів, які утворюють декілька ЗОРЗ і території яких розташовані одна до одної в різному порядку, межі можуть накладатися одна на одну, або примикати одна до одної. Зокрема, для ЗОРЗ курорту: перша зона округу санітарної охорони розташовується в центрі об’єкту, третя зона санітарної охорони у вигляді поясу по периферії, а друга зона розташовується у вигляді поясу між першою і третьою зонами.

 

Пропозиції з перерозподілу земель запасу і резервного фонду

В Україні станом на 01.01.2004 року площа земель запасу становила 3 909,8 тис. га, з них:

- сільськогосподарські землі – 2 808,3 тис. га;

- ліси та інші лісовкриті площі – 838,8 тис. га;

- забудовані землі – 30,8 тис. га;

- відкриті заболочені землі та води – 707,7 тис. га;

- відкриті землі без рослинного покриву – 324,2 тис. га.

Землі запасу доцільно перерозподілити таким чином:

- до земель сільськогосподарського призначення буде віднесено 2,8 млн. га;

- ліси та інші лісовкриті площі планується перевести до лісогосподарських підприємств на площі 0,8 млн. га;

- забудовані землі розподіляться таким чином: 4,0 тис. га переведеться до категорії земель житлової та громадської забудови, а 26,8 тис. га до категорії земель промисловості, транспорту і зв'язку;

- відкриті заболочені землі та води передбачено віднести до водного фонду площею 0,7 млн. га;

- відкриті землі без рослинного покриву передбачено віднести до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

Землі резервного фонду станом на 01.01.2004 року складали 876,5 тис. га, з них:

- сільськогосподарські землі – 751,0 тис. га;

- ліси та інші лісовкриті площі – 59,0 тис. га;

- забудовані землі – 0,5 тис. га;

- відкриті заболочені землі та води – 23,2 тис. га;

- відкриті землі без рослинного покриву – 33,8 тис. га.

Землі резервного фонду перерозподіляються таким чином:

- до земель сільськогосподарського призначення буде віднесено 251 тис. га;

- до земель природоохоронного призначення – 34 тис. га;

- до земель лісогосподарських підприємств – 59 тис. га;

- до земель водного фонду – 23 тис. га.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.226.243.36 (0.028 с.)