Функції державних органів управління щодо надання та вилучення земельних ділянок.

48. Державний земельний кадастр і його значення для здійснення державного управління земельним фондом. Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

49. Моніторинг земель. Види моніторингу земель, основні завдання та система органів, які наділені повноваженнями на його здійснення. Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. Залежно від терміну та періодичності проведення такі спостереження поділяють на базові (вхідні, що фіксують стан об'єкту спостережень на момент початку моніторингу), періодичні (через рік і більше) і оперативні (фіксують поточні зміни). Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним. Ведення моніторингу земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

50. Контроль за використанням і охороною земель. Контроль за використанням та охороною земель, за законодавчим визначенням, «полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України». Державний контроль за використанням та охороною земель
здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних
ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону
земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та
природних ресурсів. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та
обласними радами.Громадський контроль за використанням та охороною земель
здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються
відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі
положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по
земельних ресурсах. 51. Правова характеристика землеустрою: поняття, мета, завдання, зміст. Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та
екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин
та раціональної організації території
адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання,
що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і
розвитку продуктивних сил. Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального
використання та охорони земель, створенні сприятливого
екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.Основними завданнями землеустрою є:а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого
перерозподілу земель, формування раціональної системи
землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у
розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і
агросистем; б) інформаційне забезпечення правового, економічного,
екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних
відносин на національному, регіональному, локальному,
господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню
особливого режиму і умов використання земель;в) встановлення на місцевості меж
адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим
природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж
земельних ділянок власників і землекористувачів; г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування,
організації раціонального використання та охорони земель на
національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;
ґ) організація територій сільськогосподарських підприємств із
створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну
оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського
призначення, впровадження прогресивних форм організації управління
землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення
земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;
д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню
природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів,
рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних
угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів,
вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення
промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів
деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель,
попередженню інших негативних явищ;
е) організація територій несільськогосподарських підприємств,
організацій і установ з метою створення умов ефективного
землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель. Землеустрій передбачає:
а) встановлення (відновлення) на місцевості меж
адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і
землекористувань;
б) розробку загальнодержавної і регіональних програм
використання та охорони земель;
в) складання схем землеустрою, розроблення
техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
відповідних адміністративно-територіальних утворень;
г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими
природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;
ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і
землекористувань та створення нових;
д) складання проектів відведення земельних ділянок;
е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних
ділянок;
є) підготовку документів, що посвідчують право власності або
право користування землею;
ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують
еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а
також розроблення заходів щодо охорони земель;
з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної
з використанням та охороною земель;
и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з
використання та охорони земель;
і) проведення топографо-геодезичних, картографічних,
ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

52. Планування використання і охорони земельних ресурсів. Відповідно до ст. ст. 177 і 178 Земельного кодексу України планування використання та охорони земель здійснюється шляхом проведення робіт:-по складанню загальнодержавних і регіональних программ використання та охорони земель;-по природно-сільськогосподарському районуванню і зонуванню земель та особливо охоронних територій;-по складанню схем зонування земель в межах населених пунктах;- та територій для розміщення садівничих, городницьких і дачних об'єднань;- по складанню схем формування спеціальних земельних фондів.

Складовою частиною землевпорядної документації по плануванню використання та охорони земель повинна стати розробка питань, які містять систему заходів щодо формування сталого землекористування та обгрунтованому розміщенню, відповідно до екологічних і економічних вимог, компактних і оптимальних по площі землеволодінь, створення сприятливих територіальних умов для ефективного ведення сільськр-господарської та іншої господарської діяльності, сталому розвитку міст і інших поселень відповідно до містобудівної документації, розробці комплексу заходів щодо охорони земель. Для забезпечення системного планування та охорони земель кожне адміністративно-територіальне утворення повинне мати програму використання та охорони земель.Реалізація програм повинна здійснюватися шляхом подальшої розробки і реалізації схем землеустрою адміністративно-територіальних утворень, схем (проектів) міського землекористування.