ТОП 10:

Складання тематичних регіональних схем використання і охорони земельних ресурсів, розроблення протиерозійних басейнових схем



 

У системі землевпорядної документації схема землеустрою адміністративно-територіального утворення є передплановим і передпроектним документом, сполучною ланкою між плануванням і організацією використання та охорони земель на відповідному рівні і подальшою основою розроблення проектів землеустрою.

Схема землеустрою адміністративно-територіального утворення (області, району, території ради) — це комплекс текстових і графічних матеріалів, що мають юридичний, технічний, економічний і зміст і наукове обґрунтування проблем, що розглядаються.

Зокрема, схема землеустрою адміністративного району є техніко-економічною основою для територіального міжгалузевого і міжгосподарського перерозподілу земель, удосконалення системи землеволодінь і землекористувань, розроблення пропозицій щодо організації території району в цілому й окремих сільськогосподарських підприємств, меліорації й охорони земель, шляхової мережі та інших елементів інженерної, соціальної і виробничої інфраструктури, а також розроблення проектів територіального і внутрішньогосподарського землеустрою та ін.

Основне призначення схеми землеустрою адміністративного району як передпроектного і передпланового документа полягає в обґрунтуванні удосконалення розподілу земель з урахуванням розвитку економіки земельних відносин в районі і відповідно до потреб різних галузей у земельних ділянках, а також у забезпеченні комплексного і взаємопов'язаного виконання всіх запроектованих на території району заходів регіонального, міжгалузевого, міжгосподарського і господарського рівнів.

У результаті розроблення схеми землеустрою адміністративно-територіального утворення встановлюється система показників, яка забезпечує обґрунтованість і реальність перспективних і поточних планів раціонального використання й охорони земель.

В умовах глибоких соціально-економічних перетворень, зміни форм власності на землю і засоби виробництва, переходу до економіки ринкового типу, вдосконалення землекористування сільськогосподарських підприємств, формування системи сталого землекористування основне призначення схеми землеустрою адміністративного району полягає у виявленні найефективніших, екологічно безпечних і соціально орієнтованих напрямів використання земельних ресурсів, створенні умов для науково обґрунтованого територіального, міжгалузевого, міжгосподарського і за формами власності перерозподілу земель, економічно цілеспрямованого розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, а також у інформаційно-довідковому забезпеченні становлення ринкових відносин на території району (області).

Зважаючи на це, основними питаннями, які слід розв'язати у схемі землеустрою, є:

• проведення аналізу стану й використання земель та оцінювання ресурсного потенціалу земельних ресурсів адміністративно-територіального утворення, трансформації земельних відносин і визначення на цій основі головних шляхів удосконалення розподілу земель, їх раціонального використання й охорони;

• економічне районування та еколого-ландшафтне, ерозійне, еколого-агроекологічне зонування території адміністративно-територіального утворення;

• виявлення земельних ділянок, які не використовуються, нераціонально використовуються або використовуються не за цільовим призначенням і не відповідно до дозволеного використання, таких, що вибули з обігу або віднесені до менш цінних угідь;

• формування або уточнення площ спеціальних земельних фондів для регулювання обігу земель;

• оптимізація складу і співвідношення угідь, виявлення резервів земель, придатних для сільськогосподарського виробництва, меліорації і поліпшення, обґрунтування внесення цих земель до фонду перерозподілу і встановлення черговості залучення їх у сільськогосподарський обіг;

• уточнення меж територій (земель) природоохоронного, природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення;

• виділення земель з різними режимами використання, а також земель, обмежених у використанні й обтяжених правами інших осіб;

• уточнення меж земель поселень, а також аналіз стану і використання земель комунальної та державної власності;

• обґрунтування потреби в земельних ресурсах для розвитку галузей різних форм господарювання на землі, визначення потреби в земельних ділянках для надання їх громадянам і юридичним особам для сільськогосподарських і несільськогосподарських цілей;

• удосконалення територіального і міжгалузевого перерозподілу земель;

• перерозподіл земель сільськогосподарського призначення з метою усунення недоліків у розміщенні існуючих землеволодінь і землекористувань (черезсмужжя, вклинення, вкраплення, далекоземелля та ін.), створення нових і впорядкування існуючих сільськогосподарських підприємств з урахуванням створення нових перспектив розвитку існуючих селянських та фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів;

• обґрунтування перспектив розвитку й удосконалення територіального розміщення галузей сільського господарства, інших галузей районного агропромислового комплексу та їх кооперування, об'єктів його інженерної, виробничої і соціальної інфраструктури, у тому числі розміщення господарських і виробничих центрів, шляхової мережі та інших комунікацій, розроблення пропозицій щодо вдосконалення спеціалізації й уточнення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням передбачуваного розподілу земель;

• розроблення заходів щодо поліпшення сільськогосподарських угідь, відновлення і консервації земель, рекультивації порушених земель, підвищення родючості ґрунтів, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, забруднення відходами виробництва і споживання, радіоактивними речовинами, поліпшення природних ландшафтів тощо;

• визначення потреби в капітальних вкладеннях, матеріальних і трудових ресурсах для реалізації намічених заходів, розроблення пропозицій щодо фінансування і здійснення заходів, передбачених схемою землеустрою;

• підготовка інформації, показників і нормативів з регулювання ринкових земельних відносин;

• розрахунок техніко-економічних показників, екологічної, економічної і соціальної ефективності заходів, намічених у схемі землеустрою.

На основі вирішення перелічених завдань у схемі землеустрою адміністративного району уточнюють існуючі і визначають проекти меж, місце розташування і площі земель:

1) інших муніципальних утворень територіальних громад, які перебувають у віданні розташованих у межах адміністративного району, а також в межах населених пунктів;

2) промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку, інформатики, для забезпечення космічної діяльності, оборони, безпеки, іншого спеціального призначення;

3) сільськогосподарського призначення, у тому числі сільськогосподарських організацій і селянських (фермерських) господарств усіх організаційно-правових форм і форм власності;

4) особливо охоронних територій і об'єктів;

5) спеціальних земельних фондів і фонду перерозподілу земель у складі земель сільськогосподарського призначення;

6) ділянок сільськогосподарських земель, переданих в оренду;

7) підсобних сільськогосподарських виробництв промислових підприемств та інших організацій;

8) ділянок, передбачених для розширення особистих селянських господарств, індивідуального житлового і дачного будівництва;

9) територій для ведення колективного садівництва, городництва і тваринництва.

У результаті розроблення схеми землеустрою, наприклад, адміністративного району формується організаційно-територіальна структура його розвитку. її основою має бути розроблювана в схемі система землеволодіння і землекористування, яка відрізняється за формами власності, галузевою приналежністю, формами господарювання з різним комплексом природних і економічних умов, особливостями антропогенних впливів, структурою населення і системою розселення, демографічними тенденціями, системою культурно-побутового обслуговування.

Під час розроблення схеми землеустрою адміністративно-територіальних утворень потрібно враховувати такі основні вимоги:

• поєднання інтересів суспільства і законних інтересів власників земельних ділянок та інших громадян на території адміністративно-територіального утворення;

• розмежування земель державної та комунальної власності;

• комплексність намічуваних заходів, що передбачають взаємопов'язаність інтересів і задоволення потреб різних галузей економіки в земельних ресурсах;

• пріоритет екологічних вимог над економічною доцільністю використання земель;

• диференційований підхід до встановлення правового режиму земель з урахуванням природних, економічних, соціальних та інших чинників;

• пріоритет збереження особливо цінних сільськогосподарських угідь і земель особливо охоронних територій;

• збереження єдності частин земельних ділянок і тісно пов'язаних з ними об'єктів нерухомого майна;

• запобігання негативним (шкідливим) впливам на здоров'я населення;

• економія матеріальних і трудових ресурсів;

• створення територіальних умов для впровадження індустріальних інтенсивних технологій у сільському господарстві;

• ефективне і повне використання земельного і економічного потенціалу адміністративного району;

• наукове обґрунтування, екологічна, економічна і соціальна ефективність намічуваних заходів.

Заходи, які передбачаються схемою землеустрою, мають забезпечувати:

1) найповніше і найраціональніше використання земель відповідно до їх агроекологічної якості в галузях, які виробляють біологічну продукцію на основі енерго- і ресурсозберігаючих технологій;

2) зниження рівня негативного впливу на землю;

3) формування раціональної територіальної організації виробництва;

4) суворий режим економії земель у галузях промислового виробництва, енергетики, зв'язку, транспорту та іншого спеціального призначення;

5) підвищення господарської ролі дрібних і середніх населених пунктів;

6) розвиток інтеграційних зв'язків між землевласниками і землекористувачами всіх форм власності на землю і форм господарювання;

7) комплексна облаштованість сільської місцевості, що припускає розвинену інфраструктуру, ефективну переробку сільськогосподарської продукції і сировини, тісний зв'язок виробництва і споживання, ринкове обслуговування, адаптацію виробництва в адміністративному районі до ринкових умов.

При складанні схеми землеустрою одним із найважливіших питань є встановлення термінів її реалізації. Практика складання схем землеустрою показує, що схему землеустрою адміністративного району, як правило, слід розробляти на прогнозний і розрахунковий періоди.

На прогнозний період розробляють пропозиції щодо створення в майбутньому завершеної системи сталого землекористування, повної меліоративної, природоохоронної та інженерної облаштованості території адміністративного району, що забезпечують реалізацію продуктивного, земельного й іншого потенціалу.

На розрахунковий період пропозиції розробляють на найближчу перспективу, виходячи з аналізу й оцінювання сформованої системи розселення, земельних відносин і тенденцій у їх розвитку, ефективності використання земель і їх придатності для різних цілей, агроекологічного оцінювання, реальних економічних можливостей підприємств і організацій району.

Досвід планування використання земель засвідчує, що прогнозів ний період має становити не менш як 10—15 років, розрахунковий — до 5 років. За потреби через кожні 5 років у схему землеустрою можна вносити відповідні уточнення і доповнення.

Залежно від складу і повноти розроблених у схемі заходів, реальних матеріально-технічних, фінансових, трудових та інших ресурсів терміни реалізації схеми можуть бути іншими (менше або більше ніж 5 і 10 років).

Розроблені в схемі землеустрою пропозиції мають передбачати розв'язання основних питань, а саме:

1) на прогнозний період:

• склад і площі земель за категоріями, галузями, угіддями і формами власності;

• склад і обсяги робіт, пов'язаних з меліоративною, природоохоронною й інженерною облаштованістю території;

• черговість здійснення проектних заходів щодо облаштування території;

• оцінювання потенційної продуктивності земельних угідь при повному облаштуванні території, черговість і заходи для її досягнення;

• склад обов'язкових вимог, режимів, обмежень і обтяжень у використанні земель;

• пропозиції щодо охорони земель тощо.

2) на розрахунковий період:

а) встановлення складу й організація використання земель району, що передбачають:

• обґрунтування міжгалузевого розподілу земель;

• розподіл земель за категоріями, формами власності і правовим статусом;

• визначення земель, які можуть бути внесені до спеціальних земельних фондів;

• визначення земель, які можуть бути надані (продані) громадянам і юридичним особам для різних цілей;

• виділення охоронних територій і об'єктів, територіальних зон з особливим правовим режимом використання земель, особливо цінних земель;

б) удосконалення організації території району, у тому числі:

• створення нових і упорядкування існуючих землеволодінь землекористувань несільськогосподарського призначення;

• створення нових і упорядкування існуючих землеволодінь землекористувань сільськогосподарського призначення;

• удосконалення розміщення міжгосподарської шляхової мережі об'єктів міжгосподарського призначення, інших елементів інженерної виробничої і соціальної інфраструктури;

в) розміщення агропромислового комплексу району, у тому числі:

• удосконалення спеціалізації, кооперації та інтеграції підприємств АПК;

• розвиток і розміщення галузей сільського господарства;

• розміщення підприємств з переробки сільськогосподарської продукції і формування їхніх сировинних зон;

• розміщення підприємств з виробничого обслуговування сільського господарства;

г) організацію території сільськогосподарських підприємств:

• оптимізація структури земельних угідь;

• установлення площ і розміщення земельних ділянок, які використовують сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства на різному праві;

• удосконалення розміщення внутрішньогосподарських підрозділів, виробничих центрів, внутрішньогосподарської дорожньої мережі та інших об'єктів інженерної інфраструктури при формуванні системи землекористування в розрізі територій сільських рад;

• організацію угідь;

д) комплекс заходів щодо раціонального використання й охорони земель;

є) оцінювання ефективності заходів, передбачених схемою землеустрою.

Пропозиції щодо реалізації схеми землеустрою розробляють також із урахуванням прогнозного і розрахункового періодів.

Перелік основних заходів, що передбачаються для розроблення і й реалізації по періодах, можна доповнювати або змінювати залежно від завдання на розроблення схеми землеустрою, виданого замовником. |

Схему землеустрою адміністративного району розробляють, як правило, на основі схеми землеустрою території області, що дає можливість прив'язати заходи щодо використання й охорони земель району до території регіону й обґрунтувати узгоджені рішення загальних і взаємозалежних завдань.

Якщо схеми землеустрою території області немає, то за основу беруть концепцію (програму) соціально-економічного розвитку району і показники завдання на проектування.

При розробленні схеми землеустрою адміністративного району потрібно обов'язково використовувати раніше складені схеми і проекти землеустрою, схеми і проекти перерозподілу земель, формування спеціальних земельних фондів, меліорації й охорони земель, розміщення об'єктів будівництва, а також матеріали інвентаризації земель, чергові кадастрові плани, карти обмежень і обтяжень у використанні земель, матеріали оцінювання земель тощо.

Нормативно-правовою базою, яку використовують при складанні схем землеустрою, є земельне, природоохоронне та інше законодавство України і постанови Кабінету Міністрів України, регіональні цільові програми, відомчі нормативні акти, рішення органів державної влади й органів місцевого самоврядування, пов'язані з раціональним використанням і охороною земель.

При складанні схеми землеустрою слід керуватися нормативно-правовими актами, перелік яких наведено у збірниках законодавчих та нормативно-правових актів із питань земельних відносин, землеустрою, земельного кадастру, охорони земель.

Схеми протиерозійних заходів носять цільовий характер і визначають економічну доцільність заходів по захисту ґрунтів від ерозії. Схеми повинні включати землекористування (володіння) всіх господарств, які розміщені в зоні яружно-балкової системи, гідрографічного басейну, району, незалежно від відомчої підпорядкованості.

Регіональні схеми протиерозійних заходів розробляються на 15 років. При розробці схеми оптимальність проектних рішень забезпечується шляхом розробки і порівняння варіантів схеми або її складових частин.

Основою для розробки схеми є замовлення. Регіональна схема протиерозійних заходів розробляється в такій послідовності:

- підготовчі роботи;

- складання завдання на розробку;

- розробка;

- виготовлення і оформлення матеріалів;

- погодження і затвердження.

При виконанні підготовчих робіт проводиться збір, вивчення і аналіз:

- даних про природно-кліматичні, інженерно-геологічні і гідрогеологічні умови території і їх вплив на прояв ерозійних процесів;

- природно-сільськогосподарське районування і матеріалів земельного кадастру;

- схем використання і охорони земельних і водних ресурсів, встановлення водоохоронних зон і прибережних смуг, районної планіровки, тощо;

- раніше виконаних проектно-вишукувальних робіт (проекти внутрігосподарського землеустрою, робочі проекти створення захисних лісонасаджень, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд, організації вирощування сільськогосподарських культур і ін.);

- матеріалів обліку еродованих земель, землевпорядних, ґрунтових, меліоративних, геологічних, ландшафтних і інших вишукувань;

- дані про заходи, що раніше проводились по боротьбі з ерозією ґрунтів (ступінь освоєння проектів організації території і її відповідності протиерозійним вимогам, види агротехнічних заходів, що застосовуються, їх обсяги і характеристика, площі існуючих захисних лісових насаджень, наявність протиерозійних гідроспоруд, їх види, стан і ефективність роботи, виположування і засипка ярів, потужність організацій, що виконують протиерозійні роботи, наявність протиерозійної техніки в господарствах);

- заходів по захисту річок і водоймищ (водозахисні зони і прибережні смуги малих річок і водоймищ, їх параметри, види і обсяги протиерозійних заходів, що застосовуються на цих територіях, режим використання сільськогосподарських угідь в межах водоохоронних зон і прибережних смуг);

- заходів по збереженню боліт як регуляторів гідрорежиму;

- території заповідників і заказників, місць проживання рідкісних тварин і розповсюдження реліктових і лікарських рослин, рекреаційних територій;

- економіко-статистичні дані на вихідний рік і проектні періоди по розвитку господарств (спеціалізація, міжгосподарські зв’язки, обсяги основних видів сільгосппродукції, урожайність сільськогосподарських культур, схеми чергування культур у сівозмінах).

При проведенні польового обстеження території господарств:

- виявляються вогнища ерозії і встановлюються причини їх виникнення; ділянки, схильні до інтенсивної площинної і лінійної ерозії, вітрової і іригаційної ерозії; зсувні явища, діючі вершини ярів і розмиті промоїнами ділянки, обвалені береги річок і водоймищ;

- встановлюються землі, що періодично затоплюються паводковими водами, мочарі на схилах;

- визначається тип ярів, стадія розвитку, середня їх глибина і ширина, наявність ґрунтових вод, що виклинюються, існуючі гідротехнічні споруди;

- оцінюється стан існуючих захисних лісових насаджень і намічаються господарські заходів по їх поліпшенню;

- орієнтовно намічаються місця створення захисних лісових насаджень, будівництва протиерозійних споруд, оптимальний напрямок захисних насаджень.

В період обстеження території господарств на копії планів внутрігосподарського землеустрою наносяться еродовані і ерозійно-небезпечні землі, тальвеги водопідвідних лощин, діючі яри, промоїни, крутосхили, зсуви, вітроударні схили, напрямок вітрів, місця обвалів берегів річок і водоймищ, території, що зіпсовані ярами і інші непридатні землі, що підлягають залуженню після засипки і планіровки або суцільному залісненню.

При відсутності матеріалів з позначеними межами водозахисних зон і прибережних смуг малих річок і водоймищ, проводиться обстеження прилеглих до них територій з відображенням на планах заплав річок, надзаплавних терас і крутих схилів берегів, а також балок, ярів, що безпосередньо впадають в річні долини і визначаються границі водозахисних зон і прибережних смуг. Дається характеристика господарського використання цих територій.

Після проведення підготовчих робіт складається завдання на розробку схеми. В завданні повинні бути відображені основні питання, що підлягають розробки у відповідності з задачами, що стоять перед схемою, розрахункові періоди, порядок розробки і погодження схеми, строки виконання робіт.

В завданні на складання схеми відображаються також:

- підстава для проектування;

- назва замовника, проектної організації, організацій, що виконують будівельні і лісопосадочні роботи;

- список землекористувань (володінь), які необхідно включити в яружно-балкову систему;

- очікуване придбання спеціальної протиерозійної техніки;

- показники розвитку сільськогосподарського виробництва на проектний період;

- обсяги капітальних вкладень, джерела фінансування і черговість здійснення робіт на всю територію, по видах і підпорядкованості господарств;

- особливі умови проектування і рішення окремих питань.

Завдання розробляється замовником разом з проектною організацією, погоджується з зацікавленими районними і обласними організаціями і затверджується вищестоящою організацією замовника.

При необхідності у відповідності з завданням на складання схеми проектна організація розробляє програму виконання робіт, в якій з урахуванням специфіки об’єкту проектування конкретизуються окремі питання схеми, уточнюються методичні положення їх розробки, а також обсяги і зміст матеріалів схеми. Програма виконання робіт погоджується з замовником і затверджується головним інженером проектної організації.

Розробка схеми здійснюється з використанням прогнозних, планових і проектних матеріалів по охороні природи в т.ч. по захисту ґрунтів від ерозії. При цьому проводиться:

- упорядкування границь землекористувань з метою ув’язки з границями природних комплексів і поліпшення протиерозійної організації території;

- встановлення складу сільськогосподарських угідь з врахуванням трансформації земель на перспективу в розрізі землекористувань і в цілому по яружно-балковій системі;

- визначаються місця будівництва і кількість протиерозійних гідроспоруд;

- уточнюються види і площі захисних лісових насаджень по видах (полезахисні, стокорегулюючі, прибалкові, прияружні, навколо ставків і водоймищ, навколо населених пунктів і виробничих центрів);

- виділяються площі, на яких необхідно провести контурно-меліоративну організацію території;

- виявляються місця можливою виположування ярів і їх засипка з метою залучення в сільськогосподарський обіг;

- визначається комплекс заходів по захисту малих річок і водоймищ;

- проводиться розрахунок в спеціальній протиерозійній техніці, обсягів виробництва основних видів продукції, обсягів і вартості запроектованих заходів і їх економічної ефективності;

- встановлюється черговість і строки виконання видів протиерозійних робіт.

В залежності від конкретних природних і економічних умов в комплексі заходів по боротьбі з водною і вітровою ерозією можуть переважати ті чи інші заходи. Вони повинні забезпечити одержання найбільшої ґрунтозахисної ефективності від запроектованих заходів при мінімальній витраті цінних земель і найменших затратах коштів на їх здійснення.

Визначення потреби капіталовкладень на здійснення передбачених схемою заходів проводиться за укрупненими показниками.

Економічна ефективність запроектованих заходів визначається в цілому по схемі згідно з методикою.

Проектна документація по розробці регіональної схеми протиерозійних заходів складається з текстових і графічних матеріалів.

Пояснювальна записка повинна вміщувати характеристику природно-кліматичних умов території і їх вплив на розвиток ерозії, ступінь еродованості, характеристику земельного фонду і рекомендації по раціональному використанню його на перспективу з урахуванням еродованості земель, пропозиції по проектуванню комплексу протиерозійних заходів, обсяги виробництва основних видів сільськогосподарської продукції, вартість і економічну ефективність запроектованих заходів.

Пояснювальна записка ілюструється схематичними кресленнями, графіками, діаграмами. Графічні матеріали (проектний план і картограма еродованості території) виготовляється у прийнятому масштабі.

 

Планування організації охорони земель на локальному рівні

 

Використання земельних ресурсів у сільському господарстві повинно бути тісно пов’язане з господарською придатністю території, забезпечувати високу ефективність виробничої діяльності, враховувати властивості й особливості землі та ландшафту, сприяти охороні й відтворенню продуктивних і інших корисних якостей землі. Таку проблему може вирішити сучасний землеустрій, який являє собою складний комплекс правових, соціально-економічних, організаційно-територіальних, екологічних, агротехнічних та інших заходів, спрямованих на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, раціонального землекористування. Але в ході земельної реформи землевпорядкування проходило спонтанно в зв’язку з високими темпами реорганізації підприємств. Практично були відсутні роботи, в яких обгрунтовувались би методи оптимізації структури земельних угідь при роздержавленні і приватизації земель, системно досліджувались би питання запровадження екологічних обмежень у використанні земель, а також порядку управління земельними ресурсами економічними методами.

Наслідком масової трансформації державної форми власності на землю стало загострення екологічних проблем землекористування в зв’язку з невідпрацьованістю науково-методичних підходів до обґрунтування методів їх розв’зання. Посилення антропогенного тиску на земельні ресурси обумовило порушення екологічної рівноваги довкілля. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових і лісових угідь.

До вирішення економічних і екологічних проблем у сільському господарстві необхідно підійти через екологобезпечне використання земель. Сучасний землеустрій повинен як можна глибше враховувати екологічні вимоги, так як незбалансоване співвідношення між окремими елементами й компонентами агроландшафту приводить до погіршення стану агросередовища, деградації ґрунтів, дестабілізації природних і антропогенних ландшафтів. Тільки землеустрій, оснований на екологічно збалансованому підході до використання природних ресурсів, дозволяє забезпечити відновлення родючості ґрунтів, підвищити продуктивність сільськогосподарських угідь.

Людство стоїть перед необхідністю відмови від традиційного шляху розвитку сільського господарства, у тому числі й землеробства. Ейфорію техногенних методів ведення землеробства повинні змінити екологічно орієнтовані методи господарювання. Найперспективнішою є ландшафтна спрямованість систем землеробства та землеустрою.

Сказане опирається на наукові дослідження українських і зарубіжних учених про джерела і шляхи розвитку землеустрою. Наприклад, А.Н. Каштанов із співавторами пропонують ґрунтові різновиди, які є однорідними по типу технологічного впливу й адаптованості культур, об’єднати в агроландшафтний контур, який являє собою робочу ділянку. Відносно однорідні агроландшафтні контури можуть бути об’єднані в агроландшафтні масиви по генетичними, геоморфологічним, гідрологічним і мікрокліматичним умовам. На основі агроланшафтних масивів формуються поля сівозмін. Крім цього на агроландшафтних територіальних одиницях створюють господарські об’єкти (ферми, тракторні бригади і т.д.), а також селітебні ділянки, пасовища, сінокоси, інші види угідь.

Межі агроландшафтних систем, елементарною частиною яких є агроландшафтний контур, – це, як правило, чіткі (на відміну від природних) межі, часто історично сформовані на основі досвіду використання земельних, водних і лісових ресурсів, досвіду організації території. Межі агроландшафтних масивів співпадають із межами господарських об’єктів або господарств.

Агроландшафтні системи відрізняються від природних комплексів своєрідністю водного режиму, водної ерозії, дефляції, ґрунтоутворення, а також біологічного і геохімічного кругообігу речовин. Важливою особливістю агроландшафту є спрощення його як біологічної системи, порушення біохімічних і фізичних процесів, які відновлюють потенційну продуктивність.

Ландшафтно-екологічні одиниці, які формуються при синтезі ландшафтного і біоекологічного підходів, відображають комплексні фактори середовища, що дозволяє реалізувати адаптивний потенціал рослин.

В процесі землевпорядкування А.Д. Юрченко пропонував розподіл орних земель здійснювати на екологічно однотипні території-класи і ландшафтні підкласи. При цьому, класифікація орних земель повинна бути прив’язана до місцевих умов, враховувати регіональні особливості ведення рослинництва. Класи земель необхідно виділити, виходячи з принципу спільності природних і господарських показників, технологій використання земель, заходів по їх охороні і підвищенні продуктивності. Розподіл ріллі на чотири класи, які, в свою чергу, поділяються на ландшафтні підкласи здійснювати в залежності від швидкості досягнення стиглості ґрунтового покриву до весняних польових робіт; механічного складу; відмін хімічних властивостей ґрунтів, експозиції схилів; ступені ерозійної небезпеки; інших несприятливих природних процесів, переважаючих в конкретних територіальних умовах.

Землевпорядкування у сучасних умовах повинно виступати не тільки як система технічних заходів щодо перерозподілу земель, але і як дієвий засіб досягнення екологічної стійкості навколишнього середовища в гармонійному поєднанні економічних, соціальних та естетичних інтересів суб’єктів земельних відносин. Як частина системного методичного підходу до використання землі, ландшафтний підхід при землевпорядкуванні вимагає урахування цілісності досліджуємого об’єкту, обумовлену взаємовідносинами його елементів і зв’язками з середовищем. Такий підхід до вивчення земельних ресурсів і опрацювання способів їх використання визначає необхідність врахування того, що за будь-яким видом землекористування земельна ділянка або входить до однієї з ландшафтних одиниць, або охоплює кілька таких одиниць.

Наукові розробки С.М. Волкова свідчать, що організація території повинна базуватися на врахуванні об’єктивних економічних і біологічних законів, які діють незалежно від процесу господарської і природоохоронної діяльності людини. Цієї мети можна досягти при встановленні для конкретного ландшафту параметрів використання території. Основний зміст землевпорядного проектування в цьому випадку заключається у встановленні такої організації території, яка забезпечує підтримку екологічно стабільного ландшафту. Досвід показав, що еколого-ландшафтний підхід доцільно застосовувати спільно з агроекологічним. При цьому еколого-ландшафтний підхід обумовлює загальну конструкцію агроландшафту, а агроекологічний – наповнює його внутрішнім змістом. Ув’язка даних підходів у проекті землеустрою дозволяє вирішити, наряду з екологічними, соціально-економічні, правові, технічні, організаційно-господарські, технологічні та інші задачі.

Основні особливості внутрігосподарського землеустрою на еколого-ландшафтній основі заключаються в прив’язці агроландшафтних виділів (масивів, контурів, ділянок) за одиницями еколого-ландшафтного мікрозонування (урочищам, підурочищам, фаціям) до елементів організації території (земельних масивів виробничих підрозділів, сівозмінам, пасовищезмінам, сінокосозмінам, полям, робочим ділянкам і т.д.) і визначенні на цій основі способів використання й охорони земель.

Ділянки землі, які потребують однакової інтенсивності використання, однакової агротехніки і придатні для обробітку певних видів сільськогосподарських культур, об’єднуються у агроландшафтні виділи. Однорідні за генетичними, геоморфологічними, гідрологічними ознаками, мікрокліматичними умовами виділи утворюють агроландшафтний масив. В межах виділених водозборів проводиться груповування агроландшафтних масивів по формі, крутизні та довжині схилів і іншим покажчикам. Для кожного виділу визначається адаптивна сівозміна, яка пристосована до даних умов. Таким чином, в межах кожного підурочища (частини агроландшафту) розміщується своя сівозміна, адаптована до грунтово-екологічних умов даного ландшафтного виділу.

З метою екологостабілізуючої функції ландшафту на території господарства при землевпорядкуванні проектуються мікрозаповідники, які призначені для повної консервації частини ландшафту, тобто для відновлення його природного режиму.

Чупахін В.М. розглядає природний ландшафт і сільськогосподарське виробництво як єдину систему, в якій взаємодіють природні компоненти й антропогенна діяльність. Антропогенні сільськогосподарські ландшафти функціонують і розвиваються у відповідності з природними закономірностями, тому, діючи в злагоді з природою, можна досягти найбільш стійких результатів. Важливість і необхідність комплексного еколого-ландшафтного підходу з метою раціонального використання земельних ресурсів, збереження ґрунтової родючості очевидна. Нажаль, на практиці часто нехтують основним положенням цього підходу при організації сільськогосподарського землекористування, а саме збалансованим співвідношенням між експлуатацією, консервацією і покращенням земельного фонда конкретного типу і виду ландшафта, яке полягає в оптимальному використанні потенційних можливостей, що закладені в самих природних ландшафтах.







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.239.156 (0.018 с.)