ТОП 10:

Визначення нормативів граничних параметрів деградованих земель



 

Найбільш серйозним фактором зниження продуктивності земельних ресурсів є деградація агроландшафтів, яка, перш за все, пов’язана з водною та вітровою ерозією. Вона перетворилася на надзвичайне явище сьогодення, яке безпосередньо загрожує самому існуванню ґрунту, як провідному засобу сільськогосподарського виробництва і незамінному компоненту біосфери.

На переконання більшості фахівців першопричиною деградації земель необхідно вважати результат неякісного управління земельними ресурсами. Вона характеризується як «тимчасове або стійке зниження родючості ґрунту в результаті діяльності людини» (UNEP, 1992) і є глобальною проблемою. На нашу думку, налагодження дієвої системи державного управління земельними ресурсами неможливе без існування розроблених та затверджених нормативів у галузі охорони земель на рівні національних стандартів.

Розробка передбачених чинним законодавством нормативних документів із стандартизації на сьогодні є вкрай актуальною, особливо це стосується є розроблення нормативів показників граничних параметрів деградованих земель. Ці показники, що характеризують деградованість земель, дозволять деталізувати екологічні передумови використання земель за цільовим призначенням, зокрема у складі сільськогосподарських угідь.

Необхідність розробки нормативів показників деградації земель обумовлена низкою чинників, серед них варто відмітити положення чинного законодавства передбачені у статтях 30 та 34 Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 № 962-IV. Ці показники встановлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель.

До нормативів показників деградації земель належать показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення

Земельний фонд України потерпає від надмірного антропогенного навантаження, що обумовлено по-перше, незадовільним співвідношенням угідь, серед яких переважають сільськогосподарські угіддя і більш за все рілля, по-друге, деградацією ґрунтів, що викликано нехтуванням законами еколого-безпечного використання як у сфері сільськогосподарського виробництва, так і в інших галузях економіки.

Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнали згубного впливу водної ерозії, складає 13,4 млн. га, в тому числі 10,6 млн. га орних земель (32% від загальної площі цих угідь). У складі еродованих земель обліковується 4,5 млн. га з середньо- та сильнозмитими ґрунтами, в тому числі 68 тис. га тих, які повністю втратили гумусовий горизонт. Поряд з площинною ерозією досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення. Площа активних ярів складає 157,0 тис. га. Негативний вплив ярів проявляється на прилеглій території площею близько 1 млн. га. Вітровій ерозії систематично піддається більше 6 млн. га, а в роки з пиловими бурями – до 20 млн. га.

За іншими якісними показниками (засоленість, дегуміфікація, солонцюватість, перезволоженість та ін.) земельний фонд також має сталу тенденцію до погіршення. Так, наприклад, 10,8 млн. га (25,8 %) сільськогосподарських угідь складають кислі ґрунти, 2,3 млн. га (5,4 %) солонцюваті і 1,7 млн. га (4,1 %) – засолені. Крім того, 1,9 млн. га сільськогосподарських угідь займають перезволожені, 1,8 млн. га – заболочені і 0,6 млн. га – кам’янисті ґрунти.

Останнім часом посилились процеси деградації ґрунтового покриву, які обумовлені техногенним забрудненням. Найбільшу небезпеку для навколишнього середовища представляє забруднення ґрунтів радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб та ін.

Середньорічний приріст еродованої ріллі за цей період складає близько 100 тис. га. Особливо високими темпами зростає площа середньо- та сильнозмитих ґрунтів, а найбільший приріст площ еродованих ґрунтів відмічається в районах відносно благополучних в ерозійному відношенні. Остання обставина є наслідком протиерозійних заходів, що впроваджуються на найбільш підданих ділянках і недостатньої уваги до відносно благополучних територій. Прискорення ерозійних процесів великою мірою обумовлено тим, що в останні роки держава різко скоротила асигнування на охорону, поліпшення і раціональне використання земельних ресурсів. Сільськогосподарські підприємства, що переважно орендують земельні ділянки, не зацікавлені здійснювати інвестування землеохоронних заходів за рахунок власних коштів.

Поряд з площинною ерозією досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення. Площа активних ярів складає 157,0 тис. га. Негативний вплив ярів проявляється на прилеглій території площею близько 1 млн. га.

Вітровій ерозії систематично піддається більше 6 млн. га, а в роки з пиловими бурями – до 20 млн. га. Щорічний прояв пилових бур відмічається в Донецькій, Запорізькій та Харківській областях.

Відмітимо, що і за іншими якісними показниками (засоленість, солонцюватість, перезволоженість та ін.) земельний фонд має сталу тенденцію до погіршення. Так наприклад, за даними Держземагентства України 10,8 млн. га (25,8 %) сільськогосподарських угідь складають кислі ґрунти, 2,3 млн. га (5,4 %) солонцюваті і 1,7 млн. га (4,1 %) – засолені. Крім того, 1,9 млн. га сільськогосподарських угідь займають перезволожені, 1,8 млн. га – заболочені і 0,6 млн. га – кам’янисті ґрунти.

Останнім часом посилились процеси деградації ґрунтового покриву, які обумовлені техногенним забрудненням.

Аналіз інформації, що характеризує забруднення ґрунтів різними токсичними сполуками свідчить, що близько 20 % території України перебуває в незадовільному стані. Найбільшу небезпеку для навколишнього середовища представляє забруднення ґрунтів радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб та ін. У ґрунтовому покриві, що прилягає до міст з розвиненою промисловістю, спостерігається забруднення важкими металами. Значні площі земельних угідь забруднені радіоізотопами (цезій, стронцій), найбільше їх на Поліссі.

Геологічні негативні явища поширені більш як на 50 % території України. Особливо небезпечні в цьому відношенні складчасті споруди Криму та Карпат, Придністров’я, Середнє Придніпров’я та деякі інші регіони.

Таким чином, сучасний стан значної частини земельних ресурсів України можна охарактеризувати як кризовий та передкризовий, з тенденцією до прогресуючого погіршення, просторово неоднорідний, небезпечний можливістю прояву супутнього впливу на людину та біоту радіаційного опромінення, агрохімікатів, промислових викидів. У структурі земельного фонду України значні площі займають ґрунти, які характеризуються незадовільними властивостями (змиті, дефльовані, засолені, солонцюваті, перезволожені тощо), що обумовлено здебільшого антропогенними факторами. Це деградовані і малородючі ґрунти. Їх раціональне використання вимагає певних заходів організаційно-господарського, меліоративного, агротехнічного, агрохімічного характеру.

Ґрунти, в яких показники деградації і низької родючості перевищують порогові значення, за якими використання цих земель екологічно шкідливо і економічно недоцільно, виводяться під консервацію. Значення показників, за якими деградовані і малородючі ґрунти виокремлюються, представлені в табл.

 

 

Показники, що характеризують ґрунтові властивості, які обумовлюють необхідність віднесення земель до деградованих

Ознаки деградованих земель Одиниці виміру Нормативи граничних параметрів деградованих земель
Легкий гранулометричний склад уміст фізичної глини (частинок діаметром менше 0,01 мм), % а) зона Полісся – до 5 б) зона Лісостепу – до 10 в) Степові зони і південні райони Лісостепу (крім Західного) – до 20
Важкий гранулометричний склад уміст фізичної глини (частинок діаметром менше 0,01 мм), % у Прикарпатті – більше 50 у решті зон, провінцій: а) на лесових породах – понад 75 б) на нелесових породах – понад 60
Скелетність уміст уламків гірських порід розміром понад 3 мм, % більше 20 % від об’єму ґрунту (у 30 см шарі ґрунту)
Змитість ступінь еродованості ґрунтів розмиті, сильно- та середньозмиті
об’ємна маса, г/куб.см більше 1,5 – для суглинкових і глинистих ґрунтів; більше 1,8 для супіщаних і піщаних ґрунтів
Дефльованість ступінь дефльованості ґрунтів сильно- та средньодефльовані
об’ємна маса, г/куб.см більше 1,5 – для суглинкових і глинистих ґрунтів; більше 1,8 для супіщаних і піщаних ґрунтів
Засоленість % від ваги ґрунту, у перерахунку на токсичні солі більше 0,4
Солонцюватість % увібраного натрію від суми ввібраних основ а) для автоморфних ґрунтів – більше 5 б) для напівгідроморфних і гігроморфних ґрунтів – більше 10-
Перезволоженість і заболоченість ступінь перезволоженості ґрунтів сильноглейові ґрунти, мінеральні і органогенні болотні ґрунти природного походження, вторинно-підтоплені ґрунти
Болотні органогенні неглибокі і мінеральні осушені ґрунти тип ґрунтів болотні органогенні неглибокі і мінеральні осушені ґрунти

 

Оцінювання деградації земель та розробка нормативів граничних показників є досить складним питанням. Водночас відповідність земель нормативам показників гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів є підставою для віднесення таких земель до деградованих. До нормативів показників деградації земель належать, в тому числі, показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ.

Виконані дослідження дозволяють встановити чіткі граничні показники, на підставі яких може здійснюватися виокремлення у загальній структурі землекористування деградованих земель, використання яких для інтенсивного сільськогосподарського виробництва екологічно шкідливе та економічно недоцільне.

В порядку обговорення О.П. Канашем, А.Г. Мартином та Т.О. Євсюковим пропонується, визначити п’ять груп нормативів показників гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів (наведено у таблицях):

- нормативи граничних показників еродованості ґрунтів;

- нормативи граничних показників деградованості ґрунтів;

- нормативи граничних показників деградаційних геологічних явищ;

- нормативи граничних показників деградованості осушених ґрунтів;

- нормативи граничних показників деградованості зрошуваних ґрунтів.

 

Нормативи граничних показників еродованості ґрунтів

Типи і підтипи ґрунтів Нормативи граничних щорічних втрат ґрунтової маси, т/га
Дерново-підзолисті 7,8
Ясно-сірі 8,0
Сірі та темно-сірі опідзолені 8,8
Чорноземи опідзолені 12,0
Чорноземи типові 16,0
Чорноземи звичайні 14,0
Чорноземи південні 12,0
Темно-каштанові 8,0
Каштанові 7,8

Нормативи граничних показників деградованості ґрунтів

Ознаки деградованих земель Одиниці виміру Нормативи граничних параметрів деградованих земель
Змитість ступінь еродованості ґрунтів розмиті, сильно- та середньозмиті
Дефльованість ступінь дефльованості ґрунтів сильно- та средньодефльовані
Засоленість відсоток від ваги ґрунту у перерахунку на токсичні солі більше 0,4
Солонцюватість відсоток увібраного натрію (Na) від суми ввібраних основ для автоморфних ґрунтів понад 5
для напівгідроморфних і гігроморфних ґрунтів понад 10
Перезволоженість і заболоченість ступінь перезволоженості ґрунтів сильноглейові ґрунти, мінеральні і органогенні болотні ґрунти природного походження, вторинно-підтоплені ґрунти
Болотні органогенні неглибокі і мінеральні осушені ґрунти тип ґрунтів болотні органогенні неглибокі і мінеральні осушені ґрунти

Нормативи граничних показників деградаційних геологічних явищ

Види деградаційних геологічних явищ Нормативи граничних показників прояву явищ
Активні зсуви понад 3 відсотки від загальної площі земельної ділянки
Карст понад 5 відсотків від загальної площі земельної ділянки
Розчленованість території ярами понад 0,4 км ярів на км2 території
Лінійна ерозія глибина розмиву і водоритвин щодо поверхні понад 40 см
Нанесення неродючого шару ґрунтів внаслідок ерозійних процесів понад 10 см

Нормативи граничних показників деградованості осушених ґрунтів

Види деградації Діагностичні критерії Одиниці виміру Нормативи граничних показників деградації
Вітрова і водна ерозія зменшення глибини гумусових горизонтів відсотків від початкової глибини понад 20
Дегуміфікація втрати гумусу відсотків від еталонного вмісту гумусу понад 10
середньорічна втрата торфової маси т/га понад 6
Окарбоначення вміст оксиду кальцію (CaO) вагових відсотків понад 20
Осолонцювання вміст увібраного натрію (Na) відсотків від суми увібраних основ понад 5
Озалізнення вміст вільних сполук заліза (Fe2O3) вагових відсотків понад 8
Забруднення радіонуклідами щільність забруднення Ki/км2 понад 1,0

Нормативи граничних показників деградованості

зрошуваних ґрунтів

Види деградації Діагностичні критерії Одиниці виміру Нормативи граничних показників деградації
Засолення вміст токсичних солей мЕкв/100 г ґрунту понад 1,5
Осолонцювання вміст увібраних натрію і калію (Na + K) % від суми обмінних катіонів понад 6 на важких ґрунтах
понад 8 на легких ґрунтах
Підлужування кислотність ґрунту рН водний понад 8,5
Дегуміфікація зменшення вмісту гумусу відсотків від вихідного понад 5
Погіршення агрофізичного стану ґрунтів вміст водостійких агрегатів діаметром понад 0,25 мм відсотків менше 35
рівноважна щільність г/см3 понад 1,4 на важких ґрунтах
понад 1,5 на легких ґрунтах
Забруднення важкими металами вміст солей важких металів мг/кг ґрунту понад 3,5

Передбачається, що відповідність земель зазначеним нормативам показників гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів, має розглядатися як підстава для віднесення таких земель до деградованих.

Впровадження нормативних граничних показників деградації земель слугуватиме розв’язанню завдань охорони земель та ґрунтів, поліпшенню якості сільськогосподарської продукції, підвищенню екологічної безпеки землеробства та збільшенню площ земель природоохоронного призначення. Застосування нормативів також позитивно вплине на зменшення правопорушень у сфері землекористування.


[1] Допускається збільшення БПК5, обумовлене «цвітінням» водойми. Вибір досліджуваних токсичних речовин при контролі якості води визначається органами санітарно-епідеміологічної служби з урахуванням місцевих умов. У разі перевищення числа ЛКП при використанні водного об’єкта для купання для вирішення питання про необхідність проведення оздоровчих заходів або закриття пляжу проводять додаткові дослідження на наявність сальмонел, шигел, енеровірусів і стафілококів. При відсутності в досліджуваних пробах сальмонел тифу і паратифів, шигел і за сприятливої епідемічної ситуації за узгодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби може бути продовжена експлуатація водного об’єкта, якщо число ЛКП не буде перевищувати 10000 в 1 куб. дм. При необхідності уточнення характеру та встановлення джерела мікробного забруднення проводяться дослідження води на вміст E.coli, ентерококів, фагів кишкових паличок.

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.74.77 (0.007 с.)