Наукові підходи щодо відновлення та підвищення родючості ґрунтів

 

Однією з основних причин стримування виробництва в Україні сільськогосподарської продукції є істотне зниження продуктивності ґрунтів через стійке погіршення їх якісних показників. З продуктами ерозії в середньому виноситься 11 млн. тонн гумусу, 0,5 – азоту, 0,4 – фосфору та 0,7 млн. тонн калію. Щорічний дефіцит основних елементів живлення в ґрунті становить понад 110 кілограмів на гектар.

Фосфатний режим ґрунтів в цілому несприятливий для отримання високих і сталих урожаїв. Дефіцит фосфору спостерігається в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Забезпеченість ґрунтів калієм дещо краща, ніж фосфором – площі орних земель з низьким і середнім вмістом калію становлять 30 відсотків.

Останніми роками інтенсивно збільшуються площі кислих і солонцевих ґрунтів. На сьогодні більш як на 40 відсотках орних земель необхідно систематично проводити роботи з хімічної меліорації. Інтенсивність процесів руйнування і деградації ґрунтів досягла небезпечного для продовольчої безпеки та економічної стабільності держави рівня.

Важливою загальнодержавною зхадачею стає:

відтворення та охорони родючості ґрунтів, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення;

підвищення врожаїв сільськогосподарських культур, збільшення обсягу виробництва високоякісної та екологічно чистої продукції;

отримання стабільного прибутку сільськогосподарськими підприємствами, зміцнення їх фінансово-економічного стану, покращення добробуту населення;

усунення негативних явищ у сучасному розвитку ґрунтових процесів;

забезпечення продовольчої безпеки держави;

розроблення та впровадження механізму економічного стимулювання робіт, пов’язаних з відтворенням та охороною родючості ґрунтів.

Основні завдання охорони родючості грунтів:

припинення процесів зменшення вмісту в ґрунтах гумусу і поживних речовин та досягнення їх бездефіцитного балансу;

створення сучасних систем ґрунтозахисного землеробства з елементами біологізації;

проведення хімічної меліорації ґрунтів у науково обґрунтованому обсязі;

підвищення рівня застосування мінеральних добрив на підставі даних агрохімічного паспорта земельної ділянки;

здійснення контролю за відтворенням та охороною родючості ґрунтів на підставі даних агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення та інших результатів моніторингу ґрунтів;

проведення відтворення родючості ґрунтів на техногенно забруднених землях сільськогосподарського призначення на підставі результатів моніторингу ґрунтів, розроблення технологічних проектів;

формування національного та регіональних банків даних про якісний стан ґрунтів і забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи щодо відвернення негативних процесів та ліквідації їх наслідків, планування ґрунтозахисних та інших заходів;

економічне стимулювання робіт, пов’язаних з відтворенням та охороною родючості ґрунтів.

Перчочерговими завданнями у галузі охорони земель є:

вдосконалення нормативно-правової бази;

утворення державної служби охорони родючості ґрунтів та її територіальних органів з вирішенням питань фінансового і матеріально-технічного забезпечення діяльності цієї служби;

створення сучасних систем ґрунтозахисного землеробства з елементами біологізації;

здійснення контролю за відтворенням та охороною родючості ґрунтів на підставі даних агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення та інших результатів моніторингу ґрунтів;

припинення процесів деградації ґрунтів;

впровадження ресурсозберігаючих технологій використання агрохімікатів;

проведення моніторингу і комплексної оцінки техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення та агрохімічних заходів щодо відтворення їх родючості;

розроблення механізму формування та ведення національного та регіональних банків даних про якісний стан ґрунтів і забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи щодо відвернення негативних процесів та ліквідації їх наслідків, планування ґрунтозахисних та інших заходів.

На наступних етапах необхідно забезпечити:

підвищення рівня застосування мінеральних добрив на підставі даних агрохімічного паспорта земельної ділянки;

створення сучасних систем ґрунтозахисного землеробства з елементами біологізації;

подальше припинення процесів деградації ґрунтів та досягнення відтворення їх родючості;

здійснення контролю за відтворенням та охороною родючості ґрунтів на підставі даних агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення та інших результатів моніторингу ґрунтів;

продовження роботи з моніторингу і комплексної оцінки техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення та проведення агрохімічних заходів щодо відтворення їх родючості;

формування національного та регіонального банків даних про якісний стан ґрунтів і інформаційно-аналітичної системи щодо відвернення негативних процесів та ліквідацію їх наслідків, планування ґрунтозахисних та інших заходів.

Кінцевою метою грунтоохоронної діяльності є забезпеченняи:

стабілізації процесів відтворення родючості ґрунтів та досягнення бездефіцитного балансу поживних речовин;

створення сучасних систем ґрунтозахисного землеробства з елементами біологізації;

підвищення рівня застосування мінеральних добрив на підставі даних агрохімічного паспорта земельної ділянки;

здійснення контролю за відтворенням та охороною родючості ґрунтів на підставі даних агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення та інших результатів моніторингу ґрунтів;

продовження роботи з моніторингу і комплексної оцінки техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення та проведення агрохімічних заходів щодо відтворення їх родючості;

ведення національного та регіональних банків даних про якісний стан ґрунтів і забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи щодо відвернення негативних процесів та ліквідації їх наслідків, планування ґрунтозахисних та інших заходів;

створення передумов для раціонального землекористування, забезпечення продовольчої безпеки та економічної стабільності держави.

Окреслені завдання необхідно розв’язувати шляхом:

1) припинення процесів зменшення у ґрунтах вмісту гумусу і поживних речовин та досягнення їх бездефіцитного балансу. Для цього слід забезпечити:

збільшення надходження до ґрунтів органічних речовин та поліпшення умов їх гуміфікації шляхом раціонального використання органічних і органо-мінеральних добрив та розширення посівів сидеральних культур;

збільшення обсягу добування, приготування та внесення торфу, сапропелю, мулу та компостів, виготовлених на їх основі;

збільшення обсягу застосування мінеральних добрив до 130 кілограмів поживних речовин у перерахунку на гектар посівної площі;

розроблення нових видів вітчизняних мінеральних добрив і технологій їх застосування;

розв’язання проблеми нестачі фосфору в землеробстві шляхом збільшення імпорту фосфоровмісної сировини, промислового освоєння родовищ фосфоритів, використання відходів виробництва;

розширене використання мікродобрив;

забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами для відтворення та підвищення родючості ґрунтів;

2) створення сучасних систем ґрунтозахисного землеробства з елементами біологізації, що передбачають:

впровадження нових ґрунтозахисних технологій, зменшення площ просапних культур у польових сівозмінах, мінімізацію обробітку ґрунту, використання рослинних решток та органічних добрив;

застосування вермикультури, біологічних стимуляторів росту рослин, бактеріальних препаратів, насамперед азотфіксувальних та фосформобілізувальних мікроорганізмів;

3) проведення хімічної меліорації:

кислих ґрунтів – вапнуванням за традиційними, підтримувальними та локальними технологіями з доведенням обсягу вапнування до 900 тис. гектарів;

солонцевих ґрунтів – гіпсуванням у поєднанні з внесенням добрив, поступовим поглибленням орного шару та вирощуванням соле- і солонцестійких культур, зокрема буркуну, з доведенням обсягу гіпсування до 220 тис. гектарів;

4) здійснення контролю за відтворенням та охороною родючості ґрунтів на підставі даних агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення та інших результатів моніторингу ґрунтів, що передбачає:

аналіз результатів ґрунтового обстеження, проведеного в попередні роки;

функціонування мережі стаціонарних ділянок та польових дослідів, на яких проводиться спеціальний, кризовий та науковий моніторинг ґрунтів і забезпечується проведення комплексних досліджень з визначення якісного стану ґрунтів і розроблення прогностичних моделей та ґрунтозахисних технологій;

використання даних дистанційного зондування Землі щодо місцезнаходження досліджуваних ділянок;

розширення мережі дослідних ділянок до 5 тис.;

розроблення проекту програми проведення моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення;

проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на орних землях один раз на 5 років, на сіножатях, пасовищах і багаторічних насадженнях – кожні 5 – 10 років та у разі зміни власника земель (незалежно від часу останнього обстеження);

забезпечення землевласників і землекористувачів агрохімічним паспортом земельної ділянки, форма та порядок ведення якого встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики;

проведення нового ґрунтового обстеження, планування і здійснення заходів щодо відтворення та охорони родючості ґрунтів: на першому етапі виконання Програми – удосконалення нормативно-правової і методичної бази, матеріально-технічне забезпечення лабораторій державної служби охорони родючості ґрунтів; на другому та третьому – проведення картографування ґрунтів та оброблення інформації про їх якість з оформленням документації агрономічного і агроекологічного спрямування;

5) відтворення родючості ґрунтів на техногенно забруднених землях сільськогосподарського призначення шляхом проведення організаційних, біологічних, хімічних та фізико-хімічних, а також рекультиваційних заходів, що передбачає:

обстеження техногенно забруднених ґрунтів та їх інвентаризацію, насамперед у Донбасі, Придніпров’ї та у приміських зонах Полісся;

створення за участю державної служби охорони родючості ґрунтів, екологічної, санітарно-епідеміологічної, геологічної, гідромеліоративної та інших служб єдиної системи проведення моніторингу техногенно забруднених земель;

екологічно безпечне поводження з твердими і рідкими відходами, очищення стічних вод, здійснення контролю за станом ґрунтів у разі використання осадів стічних вод у сільському господарстві, зеленому будівництві та рекультивації земель;

розроблення та проведення заходів з поліпшення екологічного стану техногенно забруднених ґрунтів та їх детоксикації;

удосконалення системи радіоекологічного моніторингу ґрунтів та сільськогосподарської продукції;

проведення уточнювального радіоекологічного обстеження земель сільськогосподарського призначення;

6) формування національного та регіональних банків даних про якісний стан ґрунтів, забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи щодо відвернення негативних процесів та ліквідації їх наслідків, планування ґрунтозахисних та інших заходів, що, зокрема, передбачають розроблення механізму формування та ведення зазначених банків даних і функціонування інформаційно-аналітичної системи, формування банків і системи, ведення банків та функціонування системи (третій етап);

7) економічного стимулювання робіт, пов’язаних з відтворенням та охороною родючості ґрунтів, зокрема:

здійснення компенсації витрат на проведення робіт, пов’язаних з відтворенням та охороною родючості ґрунтів, у розмірі від 30 до 100 відсотків вартості таких робіт за умови покращення або стабілізації якісного стану ґрунтів, що підтверджено даними агрохімічного паспорта земельної ділянки, виданого державною службою охорони родючості ґрунтів;

тимчасове звільнення від сплати земельного податку або часткового зменшення його ставки, надання пільгових кредитів, повне або часткове відшкодування відсотків за кредити, цільове субсидіювання для компенсації витрат на проведення робіт, пов’язаних з відтворенням та охороною родючості ґрунтів;

8) інформаційного забезпечення, яке базується на використанні результатів моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення (зокрема тих, що отримані із застосуванням дистанційного зондування Землі в геоінформаційних системах), даних інформаційно-аналітичної системи про відвернення негативних процесів та ліквідацію їх наслідків, планування ґрунтозахисних та інших заходів, а також про якісний стан ґрунтів та результати впровадження агротехнологій;

9) удосконалення нормативно-правової бази, що передбачає впровадження механізму стандартизації та нормування у сфері охорони родючості ґрунтів, установлення нормативів гранично допустимого забруднення, якісного стану ґрунтів, оптимального співвідношення земельних угідь, показників деградації земель та ґрунтів.

Наукове забезпечення охорони родючості грунтів спрямовується на:

проведення фундаментальних досліджень з поглиблення знань про родючість ґрунтів та її динаміку;

проведення тривалих дослідів з діагностики, еволюції та управління родючістю ґрунтів у регіонах;

вивчення причин, механізмів, масштабів, інтенсивності процесу деградації ґрунтової родючості і розроблення механізму його відвернення;

удосконалення методів районування (зонування) земель сільськогосподарського призначення;

регламентацію методів, технологій та засобів біологічного землеробства;

удосконалення методів відтворення та охорони родючості ґрунтів на техногенно забруднених землях сільськогосподарського призначення;

застосування дистанційного зондування Землі в геоінформаційних системах для оцінки продуктивності ґрунтів та проведення районування (зонування) земель сільськогосподарського призначення.

Проблеми, пов’язані з охороною родючості ґрунтів, потребують невідкладного розв’язання як на державному, так і на місцевому рівні. Для цього необхідно розробити і затвердити в установленому порядку місцеві програми охорони родючості ґрунтів, передбачивши в них першочергові заходи, спрямовані на вирішення питань:

на рівні Автономної Республіки Крим, областей та м. Севастополя – науково-методичного, програмного та організаційного забезпечення виконання Програми, формування і ведення регіональних банків даних про якісний стан ґрунтів; проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення та моніторингу ґрунтів; ведення польових дослідів та аналітичних робіт; розроблення та здійснення заходів щодо відтворення та охорони родючості ґрунтів;

на рівні районів – систематичний контроль якості землекористування, зміни родючості ґрунтів, технологій вирощування сільськогосподарських культур; створення екологічно безпечних і ефективно функціонуючих територій (полів) для демонстрації ґрунтозахисних технологій; консультаційна діяльність, надання допомоги землекористувачам у розробленні планів роботи з відтворення та охорони ґрунтів і їх виконанні.