Класифікація порушених земель для рекультивації

 

Головна задача, яку вирішує рекультивація, це – мінімізація шкоди, спри-чиненої гірськотехнічними, будівельними та іншими роботами, пов’язаними з порушеннями земної поверхні. При цьому мається на увазі перш за все віднов-лення екосистем на порушеній території та виключення токсикогенного впливу на оточуюче середовище винесених на денну поверхню гірських порід.

Концепція використання порушених земель, яка склалася в минулі роки (за часів існування СРСР) і зафіксована нормативними актами, що діють і досі, передбачає безумовне повернення їх після рекультивації в ті самі угіддя, з яких вони були вилучені, тобто, в умовах України, в зв’язку з високою землеробсь-кою освоєністю, здебільшого у ріллю.

Це спонукає до дуже витратної технології розкривних та рекультивацій-них робіт, яка включає селективну розробку гумусованого шару, його тимчасо-ве зберігання в буртах та трансплантацію в подальшому на сплановану поверх-ню гірських порід. Одержаний економічний ефект на створених у такий спосіб орних землях не виправдовує витрат, а екологічний ефект може бути досягну-тий із значно меншими витратами, якщо едафотопи новостворюваних техно-генних екосистем формувати з біологічно придатних розкривних порід без по-криття гумусованим шаром.

Про це свідчать численні зарубіжні, а також вітчизняні дослідження, яки-ми доведено, що едафотопи сформовані з потенційно-родючих порід (в умовах України – це перш за все леси та лесовидні суглинки, а також неогенові глини, моренні відклади тощо) та їх суміші можуть забезпечити створення екологічно сталих екосистем з фітоценозами із злакових та бобових травосумішок, чагар-никової та деревної рослинності, які швидко адаптуються в навколишнє сере-довище. Більш того, у Болгарії, Угорщині, Румунії та ін. країнах є досвід ство-рення високопродуктивних агроценозів з вимогливими до ґрунтових умов культурами безпосередньо на потенційно-родючих породах. Таким чином, відмова від обов’язкового повернення порушених земель у ріллю практично знімає необхідність такої глибокої селективності у розкривних і рекультива-ційних роботах (безумовно не викликає сумніву необхідність селективної роз-робки токсичних порід). Валова розробка розкривних порід, крім того значно здешевить вартість видобувної сировини.

Створені у такий спосіб техногенні екосистеми можуть використовува-тись з лісогосподарською, рекреаційною метою, як лукопасовищні угіддя. В умовах величезної розораності території країни, особливо її степової та лісо-степової частин, увагу треба звернути на використання рекультивованих площ, як резервату, який забезпечує збереження генофонду природної флори і фауни. Це, перш за все, стосується платоподібних відвалів з плоскою вершиною, які піднесені на 25-50 та більше метрів над оточуючою територією, териконів, спо-творених підземною розробкою площ. Їх просторова ізоляція створює найліпші умови для засолення та репродукції природної флори та фауни.

У США створення ріллі на рекультивованих землях має обмежений хара-ктер, незважаючи на те, що розораність складає 11 %, проти 57,5 % в Україні. Тут переважає створення в процесі рекультивації порушених земель сіножатей та пасовищних угідь (у тому числі як кормової бази для диких тварин) та лісо-насаджень з природоохоронною та рекреаційною метою (парки, зелені зони, а також, слід підкреслити, угіддя для полювання). При цьому проводиться част-кове планування порушеної території з формуванням хвилястого та нерівного рельєфу, який забезпечує, за думкою американських спеціалістів, кращі умови для росту рослин та розселення тварин. Це дуже слушний момент, на який треба звернути увагу, бо також є резервом для зменшення витрат на рекультивацію.

В Україні рекультиваційна тематика отримала досить солідне наукове об-ґрунтування. Роботами вітчизняних дослідників (М.Є. Бекаревича, Л.В. Єтеревської, М.Т. Масюка та ін.) висвітлено багато найважливіших питань рекультивації порушених земель, що дозволило удосконалити технологію розкривних робіт та формування техногенних едафотопів, запропонувати класифікацію гірських порід за ступенем придатності для використання в землеробстві і лісоводстві, розробити рекомендації щодо гірськотехнічного та біологічного етапів рекультивації, які забезпечують прийнятні екологічні умови для агрофітоценозів і виключають негативний вплив токсичних порід.

Але ці дослідження виконувались під кутом зору, як вже було сказано, обов’язкового повернення порушених земель після рекультивації в ті ж угіддя, з яких вони були вилучені, тобто здебільшого в ріллю. Пропагувалася і науково обґрунтовувалась необхідність і економічна доцільність головним чином сіль-ськогосподарської спрямованості рекультивації, безумовним елементом техно-логії якої є використання гумусованого шару як трансплантанта на спланованій поверхні гірських порід.

Проте, сучасні вимоги по екологізації соціально-економічних умов життя обумовлюють необхідність зміни традиційних підходів щодо використання по-рушених земель, розширення варіабельності господарської направленості ре-культивації, що вимагає в концептуальному плані переносу пріоритету рекультиваційних робіт з сільськогосподарського напрямку на природоохоронний (рекреаційний).

Сукупність нормативних актів, за якими виконується рекультивація порушених земель в Україні, створена за часів Радянського Союзу. Ведучим документом в цій галузі є “Основные положения о рекультивации земель, нарушенных при разработке месторождений полезных ископаемых и торфа, проведении геологоразведовательных, строительных и других работ”.

В “Основных положениях” декларуються два моменти, яких повинні бу-ли обов’язково притримуватися всі проектні, видобувні і будівельні організації і підприємства, а саме: пріоритет сільськогосподарського використання пору-шених земель і повернення рекультивованих земель в ті ж самі угіддя, з яких вони були вилучені.

Крім того, окремою постановою зобов’язувалось зняття і збереження родючого гумусованого шару ґрунту при видобувних роботах та раціональне його використання, під чим розумілося покриття ним поверхні рекультивова-них земель або малопродуктивних угідь.

Ці положення в подальшому були тиражовані в численних рекомендаціях і методичних вказівках по рекультивації земель та різних програмах, зв'язаних з рекультивацією.

Оскільки землеробська освоєність країни дуже висока, то порушені землі в більшості випадків припадають на сільськогосподарські угіддя, в тому числі на ріллю, що обумовлює (згідно діючих нормативних актів) необхідність їх від-творення.

Це спонукає до дуже складної і витратної технології не тільки рекульти-вації, а й розкривних робіт: окреме зняття і складування родючого шару ґрунту, формування гірничо-технічного тіла відвалу із розкривних і вміщуючих порід, його планування і покриття поверхні родючим шаром, розрівнювання, повтор-не планування.

Разом з тим, необхідно відмітити, що в деяких рекомендаціях є посилання на можливість рекультивації без трансплантації родючого шару, але вони не набули правової чинності. Такі ситуації розглядаються як виняток, обумов-лений відсутністю родючого шару, внаслідок природних умов (розкривні робо-ти виконувались на сильнозмитих, неглибоких, слаборозвинених, низькопро-дуктивних ґрунтах) або в результаті техногенних умов.

Порушені землі є одним із злісних чинників забруднення навколишнього середовища токсикогенними інгредієнтами, що або безпосередньо впливають на людину через проникнення в організм разом з повітрям і водою, або опосе-редковано по трофічних ланцюжках разом з рослинними та тваринними проду-ктами, в яких вони накопичуються. Результатом стають захворювання, знижен-ня імунітету, генетичні ускладнення. Але цими результатами, хоч і найбільш вагомими, не вичерпується негативний вплив порушених земель на навколиш-нє середовище. Аерозольні або гідравлічні переміщення токсичних елементів можуть утворювати великі ареали забруднення з непередбаченими екологічни-ми наслідками. Найбільш важкими екологічними наслідками характеризуються відкриті розробки корисних копалин, при яких повністю руйнується ландшафт і на денну поверхню вивертаються абіотичні породи, часто-густо токсичні. Крім того, навкруги кар’єрів створюються воронки депресії підґрунтових вод, внаслідок чого надмірно дренується прилегла територія.

Таким чином, перед наукою і виробництвом стають питання відновлення, реабілітації порушеного ландшафту, інтеграції його в навколишнє середовище з максимально можливою адаптаційною спроможністю. До цього часу пріори-тет в рекультивації порушених земель належить сільськогосподарському напрямку, при якому неодмінним елементом рекультиваційних робіт фігурує вимога покриття рекультивованих земель гумусованим шаром потужність не ме-нше 50см. Але така технологія дуже витратна і отриманий економічний ефект не адекватний витратам на технічний та біологічний етапи рекультивації. Ви-ходячи з цього, а також беручи до уваги необхідність відновлення екосфери, пропонується перенести пріоритет рекультивації і використання порушених земель з сільськогосподарського напрямку на природоохоронний, при якому едафотопи формуються безпосередньо з абіотичних (нетоксичних) розкривних порід без покриття родючим шаром, що дає значну економію на розкривних і рекультиваційних роботах.

Порушені землі є одним із злісних чинників забруднення навколишнього середовища токсикогенними інгредієнтами, що або безпосередньо впливають на людину через проникнення в організм разом з повітрям і водою, або опосередковано по трофічних ланцюжках разом з рослинними та тваринними продуктами, в яких вони накопичуються. Результатом стають захворювання, зниження імунітету, генетичні ускладнення. Але цими результатами, хоч і найбільш вагомими, не вичерпується негативний вплив порушених земель на навколишнє середовище. Аерозольні або гідравлічні переміщення токсичних елементів можуть утворювати великі ареали забруднення з непередбаченими екологічними наслідками. Найбільш важкими екологічними наслідками характеризуються відкриті розробки корисних копалин, при яких повністю руйнується ландшафт і на денну поверхню вивертаються абіотичні породи, часто-густо токсичні. Крім того, навкруги кар’єрів створюються воронки депресії підґрунтових вод, внаслідок чого надмірно дренується прилегла територія.

Таким чином, перед наукою і виробництвом стають питання відновлення, реабілітації порушеного ландшафту, інтеграції його в навколишнє середовище з максимально можливою адаптаційною спроможністю. До цього часу пріоритет в рекультивації порушених земель належить сільськогосподарському напрямку, при якому неодмінним елементом рекультиваційних робіт фігурує вимога покриття рекультивованих земель гумусованим шаром потужність не менше 50см. Але така технологія дуже витратна і отриманий економічний ефект не адекватний витратам на технічний та біологічний етапи рекультивації. Виходячи з цього, а також беручи до уваги необхідність відновлення екосфери, пропонується перенести пріоритет рекультивації і використання порушених земель з сільськогосподарського напрямку на природоохоронний, при якому едафотопи формуються безпосередньо з абіотичних (нетоксичних) розкривних порід без покриття родючим шаром, що дає значну економію на розкривних і рекультиваційних роботах.

Визначення напрямків екологічно доцільного використання порушених земель неможливо без всебічного ознайомлення з їх якісною характеристикою. З цією метою проведено комплексне обслідування земель, порушених промисловими розробками по всіх основних басейнах і родовищах корисних копалин країни. При цьому у кожній природно-сільськогосподарській зоні було виділено ключові об’єкти, найбільш характерні за порушеннями, для більш детальних досліджень, що дало можливість розробити критерії виділення територій-аналогів техногенних ландашафтів.

Нижче подано короткий опис типів порушених земель за зональним принципом. Типи позначено римськими цифрами, роди – арабськими.

Поліська зона

I-1. Висока концентрація порушених земель дуже великими (понад 200 га) площами, мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками. Райони поширення порушених земель – Західне і Правобережне Полісся.

Порушені породи – торфовища низинні. Добувна сировина – торф на добриво та побутові потреби (головним чином паливо). Промислові торфорозробки. Види відвалів – зовнішні. Породи техногенних комплексів – некондиційні торф’янисті ґрунти.

II-2. Висока концентрація порушених земель дуже великими (понад 200 га) площами, мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками в сполученні з дрібноконтурними (до 10 га) та неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками. Торфорозробки локального розповсюдження.

Райони поширення – заплави річок повсюдно. Порушені породи – торфовища низинні, алювій сучасний. Добувна сировина – торф на ці ж потреби, промислові торфорозробки. Відвали розкривних порід – зовнішні, техногенні комплекси некондиційні торф’янисті ґрунти.

II-3. Висока концентрація порушених земель дуже великими (понад 200 га) площами, мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками в сполученні з дрібноконтурними (до 10 га) площами, неглибокими (5-10 м) кар’єрними виїмками торфорозробок локального розповсюдження.

Райони поширення – Лівобережне Полісся.

Порушені породи – торф низинний, воднольодовикові відклади. Добувна сировина – торф – промислові торфорозробки. Розкривні породи складуються у зовнішні вали. Техногенні комплекси – некондиційні ґрунти, воднольодовикові сучасні і давні алювіальні відклади.

III-5. Локальне розповсюдження порушених ґрунтів земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками.

Райони поширення – Західне і Правобережне Полісся. Рід порушених земель – давній алювій, воднольодовикові відклади. Добувна сировина – будматеріали (пісок). Зовнішні відвали майже відсутні. Техногенний комплекс складається з пісків.

Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками.

Райони поширення – Овруцький кряж. Від порушених порід – лесові породи. Видобувна сировина – будматеріали (пісок, глина). Зовнішні відвали відсутні, техногенні комплекси складаються з лесів і пісків.

IV-3. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).

Райони поширення – Мале Полісся. Порушені породи – воднольодовикові відклади. Добувна сировина – будматеріали (пісок), цементна сировина (крейдяномергель). Кар’єрні виїмки – безвідвальні.

IV-7. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками

Райони поширення – Лівобережне Полісся. Порушені породи – воднольодовикові відклади, осадові рихлі карбонатні. Добувна сировина – будматеріали (пісок), цементна сировина (крейдяномергель). Кар’єрні виїмки – безвідвальні глибиною на пісках 5-15 м, на крейдяномергельних відкладах – 15-30 м.

V-3. Рівномірне розповсюдження порушених земель дрібними площами з неглибокими кар’єрними виїмками.

Райони поширення – Полісся (повсюдно). Порушені породи – воднольодовикові відклади, давній алювій, глини. Добувна сировина – цементна сировина, а також сировина для цегельного і скляного виробництва.

Кар’єри – безвідвальні глибиною 5-15 м. Техногенні комплекси – піски, мергель.

VI-3. Рівномірне розповсюдження порушених земель дрібними площами з неглибокими кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими кар’єрними виїмками і середніми площами.

Райони поширення – Західне і Правобережне Полісся. Порушені породи – воднольодовикові відклади. Добувна сировина – будматеріали (граніти, гнейси та інші скельні породи).

Глибина кар’єрів від 5-15 м до 15-30 м. Відвали – зовнішні із суміші воднольодовикових пісків і продуктів руйнування скельних порід.

VII-9. Висока концентрація порушених земель з середніми площами і з середньоглибокими кар’єрними виїмками з зовнішніми відвалами.

Райони поширення – Верхньоіршавське родовище ільменіту. Порушені породи – воднольодовикові відклади та осадові рихлі породи (глина з кременем і піском). Добувна сировина – ільменіт.

Відвали – зовнішні висотою до 50 м складені воднольодовиковими пісками з домішкою глин і кременю і продуктів руйнування скельних порід. Глибина кар’єрних виїмок 25-30 м.

VIII-9. Висока концентрація порушених земель великими (100-200 га) і дуже великими (понад 200 га) площами з внутрішніми відвалами.

Райони поширення – Коростишівське родовище бурого вугілля. Порушені породи – воднольодовикові відклади, морена, лесові породи. Добувна сировина – буре вугілля з бучацького ярусу. Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – піски, леси. Глибина кар’єрних виїмок 15-30 м.

IX-8. Висока концентрація порушених земель з великими площами з глибокими терасованими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.

Райони поширення – Овруцький і Коростенський кряж. Порушені породи – воднольодовикові піски, скельні породи. Добувна сировина – граніти, кварцити. Відвали – зовнішні висотою 10-50 м, схили – круті. Техногенні комплекси – піски, леси, уламковий скельний матеріал. Глибина кар’єрних виїмок до100 м.

Лісостепова зона

I-1. Висока концентрація порушених земель з дуже великими (понад 200 га) площами з мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками.

Райони поширення – Ірдинські болота в Черкаській області. Порушені породи – торфовища низинні. Добувна сировина – торф, промислові розробки. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – некондиційні торфянисті ґрунти.

II-2. Висока концентрація порушених земель з дуже великими (понад 200 га) площами з мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками в сполученні з дрібноконтурними (до 10 га) неглибокими (5-10 м) кар’єрними виїмками торфорозробок локального розповсюдження.

Райони поширення – заплави середніх і великих річок. Порушені породи – торф низинний, сучасний алювій. Добувна сировина – торф, промислові розробки. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – некондиційні торфянисті ґрунти.

IV-13. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).

Райони поширення – Волинська і Подільська височина. Порушені породи – леси, осадові рихлі і зцементовані карбонатні породи. Добувна сировина – карбонатні породи для цементного виробництва. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – лесових і рихлих зцементованих карбонатних порід.

IV-14. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).

Райони поширення – Західний Лісостеп. Порушені породи – лесові, осадові зцементовані карбонатні породи. Добувна сировина – будматеріали. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш четвертинних і осадових зцементованих порід.

IV-15. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).

Райони поширення – Правобережний Лісостеп. Порушені породи – лесові, осадові рихлі та скельні породи. Добувна сировина – будматеріали (пісковики, сланці, вапняки, граніти). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш четвертинних і осадових зцементованих або скельних порід.

IV-10. Рівномірне розповсюдження порушених земель з дрібними площами і неглибокими кар’єрними виїмками.

Райони поширення – Київське плато, Лівобережний Лісостеп. Порушені породи – леси. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глини). Відвали – відсутні, техногенні комплекси – піски, леси, глини. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15 м.

IV-11. Рівномірне розповсюдження порушених земель з дрібними площами і неглибокими кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими кар’єрними виїмками і середніми площами.

Райони поширення – Лівобережний Лісостеп (південна частина). Порушені породи – леси, алювій. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глина для цегельного виробництва). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – лесові породи, алювій. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15, 15-30 м.

IV-13. Велика концентрація порушених земель з середніми площами і середньоглибокими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.

Райони поширення – Товтровий кряж, Південне Побужжя. Порушені породи – леси, осадові зцементовані породи (пісковики, сланці, карбонатні вапняки, доломіти). Добувна сировина – будматеріали (вапняки, цементна сировина). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових порід і продуктів руйнування зцементованих порід. Глибина кар’єрних виїмок – 15-30 м.

IV-16. Висока концентрація порушених земель з великими (100-200 га) і дуже великими (понад 200 га) площами з внутрішніми відвалами.

Райони поширення – Звенигородсько-Ватутінський буровугільний басейн. Порушені породи – леси, червоно-бурі глини, строкаті глини, піски. Добувна сировина – буре вугілля. Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – леси, вуглисті глини, піски. Глибина кар’єрних виїмок – 60-90 м.

IV-18. Висока концентрація порушених земель з великими (100-200 га) і дуже великими (понад 200 га) площами з внутрішніми відвалами.

Райони поширення – Роздольське родовище сірки Львівської області. Порушені породи – леси, елювій, ріняки, мергель, вапняки, туфи. Добувна сировина – сірка. Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – суміш осадових рихлих і зцементованих карбонатних порід. Глибина кар’єрних виїмок – 40 м.

IX-17. Висока концентрація порушених земель з великими і дуже великими площами з глибокими терасованими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.

Райони поширення – Кременчуцький залізорудний басейн. Порушені породи – леси, скельні породи. Добувна сировина – залізна руда. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – леси, піски та глини. Глибина кар’єрних виїмок – понад 100 м.

X-13. Висока концентрація порушених земель з дрібними площами з прогинами, провалами, териконниками.

Райони поширення – Львівсько-Волинський вугільний басейн. Порушені породи – леси, піски, крейдяно-мергельні породи. Добувна сировина – кам’яне вугілля. Відвали – териконники, техногенні комплекси – мергель, крейда.

Степова зона

III-2. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з мілкими торфокар’єрними виїмками (1-5 м) і неглибокими кар’єрними виїмками (5-10 м) по видобутку будівельної сировини.

Райони поширення – заплава Сіверського Донця. Порушені породи – торфовища низинні, алювій. Добувна сировина – торф, пісок. Відвали – зовнішні, майже відсутні, техногенні комплекси – некондиційні торфуваті ґрунти у суміші з піском.

III-10. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими кар’єрними виїмками (5-10 м).

Райони поширення – повсюдно. Порушені породи – леси. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глина, ріняки). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – леси.

IV-12. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).

Райони поширення – Задонецький Степ. Порушені породи – леси, елювій, рихлі крейдяно-мергельні породи. Добувна сировина – цементна сировина (крейдяно-мергельні породи). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових і рихлих карбонатних порід.

IV-13. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).

Райони поширення – Задонецький Степ, Південне Побужжя. Порушені породи – леси, рихлий крейдяно-мергель, рихлий вапняк, зцементований вапняк. Добувна сировина – цементна сировина (рихлі карбонатні породи, зцементований вапняк і доломіти). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових і рихлих карбонатних і зцементованих порід.

IV-15. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).

Райони поширення – Придніпровська височина. Порушені породи – леси, осадові рихлі породи, граніти, гнейси. Добувна сировина – скельні породи. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових і рихлих розкривних порід, уламки кристалічних порід.

IV-21. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).

Райони поширення – Кримське передгір’я. Порушені породи – леси, елювій-делювій, осадові зцементовані породи (пісковики, сланці, конгломерати, вапняки, доломіти). Добувна сировина – будматеріали (елювій-делювій гірських порід). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових і осадових зцементованих порід.

VI-10. Рівномірне розповсюдження порушених земель з дрібними площами і неглибокими кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими кар’єрними виїмками і середніми площами.

Райони поширення – Правобережний Степ. Порушені породи – леси. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глина, цементна сировина. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – лесові породи. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15, 15-30 м.

VI-10/Х-16. Висока концентрація порушених земель з дрібними площами, прогинами, провалами, териконниками.

Райони поширення – Правобережний Степ. Порушені породи – лесовидні та осадові рихлі породи. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глина, графіт, цементна сировина). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – лесові породи. Глибина кар’єрних виїмок – 15-30 м.

VI-10/Х-19. Висока концентрація порушених земель з дрібними площами, прогинами, провалами, териконниками.

Райони поширення – Донецький кам’яновугільний басейн. Порушені породи – лесові та осадові зцементовані некарбонатні (пісковики, сланці) та карбонатні (вапняки, доломіти). Добувна сировина – будматеріали (пісковики, щільні вапняки). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових порід і продуктів руйнування щільних порід. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15, 15-30 м.

VII-13. Висока концентрація порушених земель з середніми площами і середньоглибокими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.

Райони поширення – місцевості вздовж р. Південний Буг. Порушені породи – леси, вапняки, доломіти. Добувна сировина – кам’яне вугілля, будматеріали, цементна сировина – вапняки (черепашник), доломіти. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових порід і продуктів руйнування вапняків. Глибина кар’єрних виїмок – 15-30 м.

VII-22. Висока концентрація порушених земель з середніми площами і середньоглибокими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.

Райони поширення – півострів Тарханкут (Крим). Порушені породи – елювій-делювій гірських порід. Добувна сировина – будматеріали, цементна сировина – вапняки (черепашник), доломіти. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – продукти руйнування вапняків. Глибина кар’єрних виїмок – 15-30 м.

VIII-16. Висока концентрація порушених земель великими (100-200 га) і дуже великими (понад 200 га) площами з внутрішніми відвалами

1. Райони поширення – Середнє Придніпров’я. Порушені породи – леси, червоно-бурі та рябі глини, піски. Добувна сировина – буре вугілля (Олександрійський басейн), марганцеві руди (Нікопольський басейн). Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – леси, червоно-бурі та строкаті глини. Глибина кар’єрних виїмок – 60-90 і 30-80 м.

2. Райони поширення – Донецький басейн. Порушені породи – рябі засолені глини, піски. Добувна сировина – вогнетривкі глини (Часов-Ярське, Новорайське, Октябрьське та ін. родовища). Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – леси, крейда, піски. Глибина кар’єрних виїмок – 30 м.

3. Райони поширення – Керченський півострів. Порушені породи – глини, піски. Добувна сировина – залізні руди (Камиш-Бурун). Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – леси, глина, вапняки. Глибина кар’єрних виїмок – 50-60 м.

IХ-17. Висока концентрація порушених земель великими і дуже великими площами з глибокими терасованими кар’єрними виїмками з зовнішніми відвалами.

Райони поширення – Криворізький залізорудний басейн. Порушені породи – леси, червоно-бурі глини, скельні породи. Добувна сировина – залізна руда. Відвали зовнішні – платоподібні, великі за розміром, схили круті, техногенні комплекси – леси, червоно-бурі глини, кристалічні породи. Глибина кар’єрних виїмок – 300-500 м.

IХ-18. Висока концентрація порушених земель великими і дуже великими площами з глибокими терасованими кар’єрними виїмками з зовнішніми відвалами.

Райони поширення – Донецький басейн. Порушені породи – леси, осадові рихлі, осадові зцементовані карбонатні (доломіти, вапняки). Добувна сировина – флюсова сировина – доломіти, вапняки (Новотроїцьке, Докучаївське та Комсомольське родовища). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – некондиційні вапняки, суміш щільних карбонатних порід. Глибина кар’єрних виїмок – понад 100 м.

Х-13. Висока концентрація порушених земель дрібними площами з прогинами, провалами, териконниками.

Райони поширення – Лівобережний північний Степ (Павлоградвугілля). Порушені породи – пісковики, сланці, вапняки. Добувна сировина – кам’яне вугілля. Відвали – териконники, техногенні комплекси – пісковики, сланці, вапняки. Глибина кар’єрних виїмок – понад 100 м.

Карпати

IV-20. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).

Райони поширення – Карпатське передгір’я. Порушені породи – леси, елювій-делювій скельних порід. Добувна сировина – будматеріали (скельні породи та щебінь). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш четвертинних і елювію-делювію скельних порід.

IV-24. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними і середніми площами з неглибокими терасованими кар’єрними виїмками.

Райони поширення – Карпати гірські. Порушені породи – елювій-делювій пісковиків, сланців. Добувна сировина – будматеріали (пісковики, сланці). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш елювію-делювію і осадових зцементованих порід. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15 м.

III -5. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками.

Райони поширення – Закарпатська низовина. Порушені породи – алювій давній. Добувна сировина – будматеріали (глина, пісок, ріняк). Відвали зовнішні – незначні, техногенні комплекси – суглинки, піски, ріняки.

Гірський Крим

IVа-23. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними і середніми площами з нагірними терасованими кар’єрними виїмками.

Райони поширення – Кримські гори. Порушені породи – елювій-делювій гірських порід, осадові зцементовані некарбонатні породи (пісковики, сланці), ті ж карбонатні (вапняки, доломіти). Добувна сировина – будматеріали (пісковики, сланці, вапняки). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш елювію-делювію з осадовими зцементованими породами. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15, 15-30 м.

Представлена типологія порушених земель лягла в основу розробки пріоритетних напрямків рекультивації в залежності від якісної характеристики порушених земель і стану земельних ресурсів.

При цьому береться до уваги і літологічний склад винесених на поверхню гірських порід, які представлені такими генетичними типами:

- торф низинний (очіс, торф-ґрунт і торф-органогенна порода);

- сучасні алювіальні відклади: піски, рідше супіски і суглинки;

- давні алювіальні і водно-льодовикові відклади, в абсолютній більшості випадків, легкого механічного складу;

- морена – здебільшого невідсортовані суглинки з невеликою кількістю дресви;

- лесові породи – в основному середнього і важкого механічного складу;

- осадові породи рихлі: неогенові і третинні глини (некарбонатні, карбонатні, засолені), піски харківського (глауконітові), полтавського, київського ярусів тощо;

- карбонатні осадові породи рихлі (крейдяно-мергельні);

- карбонатні осадові породи зцементовані (вапняки, доломіти, черепашник та ін.);

- осадові породи зцементовані некарбонатні (пісковики, сланці, карпатський фліш);

- кристалічні породи (граніти, гнейси, кварцити);

- елювій-делювій гірських порід.

Перелічені породи відносяться здебільшого до придатних для біологічної рекультивації (торф низинний, лесові породи, незасолені глини, суглинки, супіски, в тому числі моренні, піски воднольодовикові, алювіальні, глауконітові) або малопридатних (піски – воднольодовикові зандрові, алювіальні руслові, ріняки, не міцно зцементовані роздроблені щільні породи карбонатні і некарбонатні – піcковики, конгломерати, доломіти, вапняки, крейдяно-мергельні породи).

Всі ці породи без спеціальних агротехнічних заходів можуть бути використані для створення життєдіяльних екосистем з трав’яною або деревною (малопридатні породи) рослинністю, маючи на увазі те, що останні в більшості випадків знаходяться у суміші з придатними породами або при розкривних роботах можуть спеціально змішуватись. Створення фітоценозів з багаторічних злаково-бобових сумішок на цих субстратах не є неможливим.

Поряд з цим на денну поверхню виносяться і непридатні (токсичні) породи – засолені, сульфід-вміщуючі тощо. Токсичні осадові породи звичайно закладаються в основу відвалу і перекриваються придатними, що виключає їх вплив на оточуюче середовище.

Пріоритетні напрямки рекультивації порушених земель в залежності від характеру порушень

Основні напрямки рекультивації та використання порушених земель розроблені з урахуванням якісної характеристики розкривних порід, які винесені на денну поверхню (петрографічного, літологічного, гранулометричного, хімічного складу) типу техногенних комплексів (кар’єрів, відвали зовнішні і внутрішні, териконники), зональних та фаціальних особливостей природних умов, геоморфології порушеної території.

Крім того, бралася до уваги господарська освоєність території (склад земельних угідь, розораність, лісистість), традиційні напрямки рекультивації порушених земель. Все це преломлювалось під кутом зору необхідності покращення санітарно-гігієнічного стану навколишнього середовища, рекреаційного забезпечення території, створення умов для відтворення природної флори і фауни, екологічної реабілітації порушених ландшафтів.

В зв’язку з цим значно більшу питому вагу в поданих нижче пропозиціях займають напрямки рекультивації, які направлені на створення природних екосистем з деревно-чагарниковою рослинністю, фітоценозами із різнотравно-бобово-злакових травосумішок, аквальних екосистем на вироблених кар’єрних виїмках.

Тому, наприклад, лісогосподарський напрямок рекультивації не означає використання території виключно для отримання деревної продукції, але і створення умов для рекреації, заселення її аборигенною флорою і фауною. Так само сільськогосподарський напрямок рекультивації без трансплантації гумусованого шару трансформується в природоохоронний, екологічний, в якому знаходять собі місце представники місцевого природного рослинного і тваринного світу. Це ж відноситься і до водоймищ на місці кар’єрних виїмок. Наприклад, торфокар’єрні виробки охоче заселяються іхтіофауною, бобрами, ондатрою та ін. водними тваринами.