Рекультивація порушених земель. Етапи рекультивації.

У багатьох країнах світу в зв'язку з інтенсифікацією промислового виробництва зростає ступінь індустріального впливу на природні ландшафти. Мільйони гектарів землі зазнають безпосереднього впливу промислових розробок, унаслідок яких змінюється рельєф земної поверхні та літологічна основа, повністю знищується рослинний і ґрунтовий покриви.

Рекультивація земель - це комплекс інженерних, гірничотехнічних, меліоративних, біологічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на відновлення продуктивності порушених промисловістю територій та повернення їх до стану, придатного для різних видів післяпромислового використання.

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил суспільства рекультивацію порушених земель розглядають як комплексну проблему відновлення продуктивності і реконструкції порушених промисловістю ландшафтів, створення на місці "промислових пустель" нових культурних ландшафтів.

Головна мета рекультивації - повернення порушених земель у господарське користування, попередження негативних наслідків змін природно-територіальних комплексів, створення на місці порушень продуктивних і раціонально організованих елементів культурних антропогенних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього середовища.

Процес рекультивації порушених земель здійснюється поетапно. Розрізняють три головні етапи: підготовчий, гірничотехнічний та біологічний.

Підготовний етап включає в себе обстеження порушених і порушуваних земель, складання техніко-економічних обґрунтувань і технічних робочих проектів з рекультивації.

Гірничотехнічний етап передбачає підготовку території до запроектованого виду цільового господарського використання.

Біологічний етап передбачає заходи з відновлення родючості й продуктивності порушених земель.

У залежності від цільового використання найбільш поширеними є такі напрями рекультивації техногенних ландшафтів:

- сільськогосподарський - створення на порушених землях орних площ, пасовищ, садів, ягідників, лук;

- лісогосподарський - створення лісокультур цільового призначення;

- водногосподарський - створення різного роду штучних водойм;

- рекреаційний - створення зелених відпочинкових зон поблизу великих населених пунктів;

- санітарно-гігієнічний - озеленення й консервування гірничих відвалів та промислових площ;

- будівничий - приведення порушених земель у стан, придатний для промислового і житлового будівництва.

· Класифікація порід за придатністю до сільськогосподарського освоєння за Горбуновим Н.І.

Відкрите добування корисних копалин призводить до істотного погіршення екологічної ситуації як на видобувних підприємствах, так і на навколишніх територіях. Порушення гідрологічного режиму на одних територіях призводить до втрат підгрунтових вод на інших, а також до підтоплення та заболочення ґрунтів і підґрунтя. Під час обвіювання вітром териконів і відвалів розкривних порід повітря забруднюється пилом та газами. Водяні потоки зносять пухкі породи в гідрографічну мережу. При цьому забруднюються балкові й річкові долини, замулюються стави, ріки, озера, гине риба. Техногенне руйнування ґрунтового покриву зменшує площі орних земель.

Будь-яке будівництво виводить із сільськогосподарського та лісового користування певну частину земель. З різким зростанням урбанізації великі площі сільськогосподарських угідь відводять під міське та промислове будівництво. Порушується будова ґрунту і при спорудженні різних комунікацій — газо-, нафто-, водопроводів, ліній електропередач.

Вибору способу розкриття передує визначення придатності розкривних порід до рекультивації, яке здійснюють при детальному геологорозвідуванні родовища корисних копалин. М. І. Горбунов і співавтори (1974) визначають придатність за такими головними ознаками: реакцією середовища (рН), вмістом токсичних солей, вмістом увібраного натрію, гранулометричним складом, мінеральним складом фракції 1–2 нм, твердістю ґрунтової кірки, вмістом гумусу тощо. Цих ознак цілком достатньо, щоб віднести породу до однієї з таких категорій: 1) цілком придатні; 2) придатні; 3) придатні, але потребують деякого поліпшення; 4) непридатні або такі, що потребують докорінного поліпшення.

Розподіл грунтів за ступенем порушення.

Забруднення грунтів за величиною зон поділяється на фонове, локальне, регіональне і глобальне. Фонове забруднення близьке до його природного складу. Локальним вважається забруднення фунту поблизу одного або декількох джерел забруднення. Регіональним забруднення вважається при переносі забруднюючих речовин до 40 км від джерела забруднення, а глобальним - при забрудненні фунтів декількох регіонів (областей).

Забруднення земель залежить в основному від класу небезпечних речовин, які попадають в грунт:

1 клас - високонебезпечні речовини;

2 клас - помірнонебезпечні речовини;

3 клас - малонебезпечні речовини.

За ступенем забруднення грунти поділяються на сильно-забруднені, середньозабруднені, слабкозабруднені.

У сильнозабруднених фунтах кількість забруднюючих речовин в декілька разів перевищує ГДК. Вони мають низку біологічну продуктивність та істотні зміни фізико-хімічних, хімічних та біологічних характеристик, внаслідок чого вміст хімічних речовин у вирощуваних культурах перевищує норму.

У середньозабруднених фунтах перевищення ГДК незначне, що не призводить до помітних змін його властивостей.

У слабкозабруднених ґрунтах вміст хімічних речовин не перевищує ГДК, але перевищує фон.

· Рекультивація забруднених земель важкими металами, радіоактивними елементами, нафтою та нафтопродуктами.

Рекультивація земель - складова частина природооблаштування, полягає у відновленні властивостей компонентів природи і самих компонентів, порушених людиною або забруднених в процесі природокористування, функціонування технопріродних систем та іншої антропогенної діяльності для подальшого їх використання та поліпшення екологічного стану навколишнього середовища.

Землі, забруднені важкими металами, органічними речовинами або продуктами промислової переробки, на першому етапі очищають за допомогою сорбентів, рослин або мікроорганізмів (біодеструкторів), а потім включають у господарське використання під наглядом агрохімічних і санітарно - епідеміологічних служб.

Для створення рослинного покриву на землях, забруднених хімічними речовинами, необхідно враховувати видовий склад рослин, приурочений до таких земель. Наприклад, Мідь, залізо – Шипшина, Цинк - Фіалка, талабан Кобальт - Грецька чібіскусів, Свинець, хром - Гірчиця індійська. З

допомогою рослин можна визначити наявність металів в грунті.

Рекультивація (очищення) грунтів від техногенних продуктів за допомогою мікроорганізмів заснована на деструктірованіі (розкладанні) цих продуктів протягом регламентованого часу. На практиці цей спосіб застосовують для очищення грунтів, забруднених нафтою, нафтопродуктами і пестицидами.

Рекультивація забруднених земель радіоактивними елементами передбачає знімання верхнього радіоактивного грунту, переорювання земель.

Відходи, їх класифікація.

Відхо́ди — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону про Відходи). Відходи також є об'єктом права власності (Ст.8 Закону про Відходи). Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої.

Класифікувати тверді промислові відходи можна за такими ознаками:

-за галузями промисловості (відходи паливної, металургійної, хімічної та інших галузей);

-за конкретними виробництвами (відходи сіркокислотного, содового, фосфорокислотного та інших виробництв);

-за агрегатним станом (тверді, рідкі, газоподібні);

-за горінням (горючі та негорючі);

-за методами переробки;

-за можливостями переробки (вторинні матеріальні ресурси (ВМР), що переробляються або плануються надалі перероблятися, і відходи, що на даному етапі розвитку економіки переробляти недоцільно);

-за рівнем небезпеки (промислові відходи поділяються на чотири класи небезпеки).

Класи небезпеки відходів:

Перший — надзвичайно небезпечні

Другий — високонебезпечні

Третій — помірнонебезпечні

Четвертий — малонебезпечні

Клас небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них високотоксичних речовин розрахунковим методом або згідно з переліком відходів, наведених у Державному класифікаторі відходів. На всі види відходів розробляється технічний паспорт згідно з Міждержавним стандартом ДСТУ-2195-93, дія якого поширюється на 10 країн СНД.

· Морфологічний склад твердих побутових відходів.

Тверді побутові відходи – це відходи, які утворюються в процесі

життєдіяльності людини та накопичуються в житлових будинках, суспільних,

навчальних, лікувальних, торгоівельних та інших організаціях (це харчові

відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, листя, будівельні відходи,

макулатура, скло) і не мають наступного використання за місцем їхнього

утворення.

Класифікаційний каталог відходів являє собою перелік видів відходів,

систематизованих за сукупністю пріоритетних ознак:

• за походженням;

• за агрегатним і фізичним станом;

• за небезпечними властивостями;

• за ступенем шкідливого впливу.

Морфологічний склад ТПВ значною мірою залежить від кліматичних умов, пори року, часу, що пройшов з моменту їхнього утворення, ступеня благоустрою житла, наявності системи роздільного збору ТПВ, у т.ч. харчових відходів, рівня добробуту мешканців та ін.

Морфологічний склад ТПВ характеризуються такими основними компонентами: папір; картон; харчові відходи; дерево; метал (чорний і кольоровий); текстиль; шкіра, кістки; полімерні матеріали та інші