Реформування вугільної промисловості в Україні.

Концепція реформування вугільної галузі України — схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. У Загальній частині вказується, що принципи реалізації державної політики щодо реформування та розвитку вугільної промисловості визначені в таких документах:

· Програма «Українське вугілля», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р.;

· Концепція розвитку вугільної промисловості;

· Указ Президента

· Енергетична стратегія України на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України;

· Програма діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків»

Проте виконання перелічених документів не забезпечує необхідних темпів реформування вугільної промисловості. Розвиткові галузі перешкоджає, зокрема, відсутність ефективного власника, розбалансування цін на товарну вугільну продукцію та продукцію, що використовується у її виробництві, недостатній обсяг інвестицій.

Динаміка основних показників стану державного сектору вугільної промисловості свідчить про посилення кризи в галузі. Стрімке зменшення кількості діючих шахт (з 276 в 1991 році до 160, з яких 140 державні, в 2008 році), виробничих потужностей (із 193 млн тонн вугілля у 1991 році до 95 млн тонн вугілля у 2007 році) та обсягів поставки вугілля на внутрішній ринок державними вугільними підприємствами (з 57 млн тонн у 1997 році до 28 млн тонн у 2007 році) посилює енергетичну залежність та загрожує енергетичній безпеці держави.

Основним чинником, що заважає розвиткові галузі, є недостатній обсяг інвестицій, який на сьогодні не дає можливості забезпечити випереджаюче введення в експлуатацію виробничих потужностей. Інші негативні чинники: недосконалість законодавства у відповідній сфері, низька ефективність управління галуззю на всіх рівнях, недосконала структура шахтного фонду та зношеність основних фондів вугледобувних підприємств, складні умови проведення гірничих виробок і низький рівень механізації гірничих робіт, значний ступінь зносу стаціонарного обладнання і недостатня чисельність працівників, насамперед основних гірничих професій.

Мета Концепції — забезпечення прискореного розвитку вугільної промисловості та досягнення показників роботи, передбачених Енергетичною стратегією України на період до 2030 року шляхом ринкового реформування підприємств і системного усунення кризових чинників.

Удосконалення законодавчої бази включає:

· розроблення законодавчих актів, спрямованих на створення умов для адаптації підприємств галузі до ринкового середовища та сприяння її розвитку. У першу чергу розробляються акти, спрямовані на підвищення престижності шахтарської праці, відновлення та зростання людського потенціалу галузі, розв'язання інших проблем, що сприятиме забезпеченню належного рівня техніки безпеки та охорони праці на вугільних шахтах, підвищенню рівня оплати праці шахтарів, соціальному захисту працівників галузі та членів їх сімей.

· Пріоритетом є створення законодавчої бази для прискорення процесів приватизації у вугільній галузі з урахуванням її особливостей. У відповідних законопроектах повинні бути враховані специфіка розвитку та структурного реформування вугільної промисловості, порядок приватизації підприємств галузі, механізм залучення недержавних інвестицій, визначення соціально орієнтованих зобов'язань стратегічних інвесторів, забезпечення надійного, безпечного для працівників та навколишнього середовища, функціонування приватизованих шахт тощо.

· Удосконалення законодавчої бази передбачає також розроблення актів, які визначають основні засади функціонування ринку вугілля, зокрема регулюють питання щодо вдосконалення відповідного механізму, та суміжних ринків (електроенергії, гірничого обладнання тощо); умови продажу вугільної продукції на біржових торгах, правила і специфіку укладення відповідних біржових контрактів; методи визначення базової ціни вугільної продукції на оптовому ринку вугілля або стартової ціни торгів; впровадження механізму гарантування найкращої ціни, за якого виробники вугільної продукції зможуть максимально відшкодувати свої виробничі витрати та будуть заінтересовані у продажу продукції на внутрішньому ринку вугілля.

Реформування відносин власності

Заходи, що здійснюються у сфері відносин власності, спрямовуються на системну приватизацію підприємств галузі. Основним методом приватизації вугільних підприємств і продажу пакетів акцій є відкритий аукціонний продаж.

Одним лотом на відкритому аукціоні для продажу можуть виставлятися:

· цілісні майнові комплекси державних вугледобувних підприємств;

· шахти, які відпрацювали промислові запаси вугілля і повинні бути підготовлені до закриття;

· шахти, що закриваються;

· шахти із значними запасами вугілля, які тимчасово припинили виробничу діяльність;

· резервні ділянки для будівництва шахт;

· шахти-новобудови

Способи зменшення шкідливих викидів при перетворенні вугілля

Загальновідомо, що вугілля є одним з основних джерел виробництва теплової та електричної енергії. Пов’язано це з тим, що середньосвітові поклади вугілля удвічі перевищують взяті разом запаси нафти і газу. Враховуючи тенденцію до відмови від ядерної енергетики, можна стверджувати про зростання частки вугілля в енергетичному балансі всіх країн, в тому числі й України, де запаси вугілля переважають поклади нафти і газу майже у 20 разів.

З іншого боку, значна кількість видобутого та покладів розвіданого вугілля містить велику кількість сірки. Спалювання такої сировини призводить до забруднення довкілля діоксидом сірки. На сьогодні нема одночасно ефективної та рентабельної технології зменшення викидів SO2 при спалюванні вугілля на теплових електростанціях(ТЕС). У зв’язку з цим для виробництва енергії використовують низькосірчисте паливо або сплачують штрафи за викиди сірчистого ангідриду. Високосірчисте вугілля, як правило, не видобувають, не зважаючи навіть на сприятливі умови його залягання.

На кафедрі ХТНГ НУ “Львівська політехніка” розробляється процес оксидаційного знесірчування вугілля, суть якого полягає у перетворенні піритної сірки, яка у високосірчистому вугіллі становить основу загальної сірки. Окрім знесірченого вугілля в ході процесу внаслідок термічного розкладання органічної частини одержуються 1,7 – 20,7 % мас. смоли, яка може застосовуватися, як компонент котельних палив або нафтових будівельних бітумів. При знесірчуванні кам’яного вугілля отримуються гази з вмістом SO2 у межах 2,6 – 7,0 % об., з яких відомими методами можна одержувати зріджений діоксид сірки,; при використанні бурого – гази з концентрацією H2S 8,0 – 12,5 % об., що дасть змогу переробляти їх з метою виробництва сірки.

Розроблювану технологію доцільно реалізовувати на ТЕС, як першу стадію спалювання вугілля, що дозволить зменшити забруднення довкілля сірчистим ангідридом, в середньому, на 55 – 75 % та утилізувати вугільну сірку.

Одержання коксового газу

Основним способом переробки кам’яного вугілля є коксування. Даним методом із кам’яного вугілля одержують чотири основних продукти: кокс, коксовий газ, кам’яновугільна смола, аміачна вода.
Коксування (або піроліз) – це розклад органічних речовин без доступу повітря при високій температурі.
Цей процес здійснюється на коксохімічних заводах, де вугільна шихта переробляється в спеціальних камерах при температурі 1000-1200 ^оС. Камери відокремлені одна від одної опалювальними простінками, в каналах яких спалюють газоподібне паливо (коксовий або доменний газ) для підтримання високої температури. Кілька десятків таких камер утворюють батарею коксових печей. При нагріванні органічні речовини, що входять до складу кам’яного вугілля, зазнають складних хімічних перетворень, утворюючи леткі продукти, що збираються у газозбірнику. В камерах залишається кокс – твердий пористий матеріал, що складається з вуглецю і золи. Після завершення коксування кокс подають до башти гасіння, де його зрошують водою. Кокс використовують у металургійній промисловості як відновник для добування заліза з руд.
При охолодженні летких продуктів конденсуються кам’яновугільна смола, аміачна вода і залишаються газоподібні речовини – коксовий газ.
Коксовий газ після очищення у своєму складі містить 60 % водню, 25 % метану, 5 % карбон(ІІ) оксиду, 2 % етилену, 4 % азоту, 2 % карбон(VІ) оксид, 2 % інших газів. Він використовується як паливо в промисловості, а також як хімічна сировина. З коксового газу, наприклад, виділяють водень для різних синтезів.
Таким чином, з вугілля, завдяки значній різноманітності його складу, можна добувати незрівнянно ширший асортимент продуктів, ніж з нафти і природного газу.
Не можна не відзначити і негативний вплив коксохімічного виробництва на навколишнє середовище. Так, з однієї коксової печі при звичайному завантаженні шихти в атмосферу надходить 3-5 кг вугільного пилу; 2,2 кг карбон(ІІ) оксиду; 1,6 кг пари кам’яновугільної смоли та масел; 0,57 кг вуглеводнів; під час вивантаження готового коксу – 2,8 кг пилу; 0,6 кг оксидів нітрогену.