Тваринництво та його вплив на екологію.

Вплив тваринництва природний ландшафт характеризується рядом специфічних особливостей. Перша у тому, що тваринницькі ландшафти складаються з різнорідних, але тісно пов'язаних між собою частин, як-от пасовища, вигони, ферми, зони утилізації відходів та т.д. Кожна частина вносить особливий внесок у загальний потік на природні комплекси. Друга особливість – менше територіальне поширення проти землеробством.

Випас тварин за першу чергу, впливає на рослинний покрив пасовищ: зменшується біомаса рослин i відбуваються зміни у видовій складі рослинного співтовариства. При особливо тривалому чи надмірному (для тварина) випасі грунт ущільнюється, поверхню пасовищ оголюється, що посилює випаровування і приводить у континентальних секторах поміркованого пояса дозасолению грунтів, тоді як у вологих районах сприяє заболочування.

Використання земель під пасовища поєднується і з винесенням поживних речовин з грунтів у складі підніжних кормів і сіна. Щоб компенсувати втрати поживних речовин, у прикордонні землі пасовищ вносять добрива,двоякість впливу яких описано на розділі про землеробстві.

Твариинцька галузь є важливим споживачем води, частку якого із загального сільськогосподарського водозабору припадає близько 70 км3 на рік.

Найбільш негативний бік впливу тваринництва на ландшафт – забруднення природних вод стоками тваринницьких ферм. Багаторазове підвищення концентрації органічних речовин, у прісноводних водоймах, потім у прибережній зоні морської акваторії істотно зменшує зміст кисню у питній воді, призводить до зміни співтовариства водних мікроорганізмів, порушення харчових ланцюгів, може викликати загибель риби та інші наслідки.

· Склад тваринницьких відходів, технологія їх зберігання та вплив на навколишнє середовища

Сьогодні, у світовій практиці для знешкодження і утилізації біологічних відходів використовують біологічний, хімічний та фізичний методи.

Біологічний метод оснований на здатності мікроорганізмів в процесі своєї життєдіяльності розкладати та/або поглинати органічні відходи. Цей метод лежить в основі функціонування худобомогильників та біотермічних ям.

Худобомогильник - ділянка землі для закопування трупів тварин, небезпечних в санітарному відношенні.

В худобомогильниках біологічні відходи розкладаються природнім шляхом впродовж тривалого проміжку часу при температурі навколишнього середовища. В таких умовах збудники небезпечний спорових інфекцій зберігають свою патогенність протягом десятиліть.

Біотермічна яма – споруда для знищення трупів тварин. Будувалася за типовим проектом з волого- і термостійкого матеріалу, закрита кришкою з отвором для притоку повітря. Процес розпаду трупів закінчується через 35-40 діб з утворенням однорідного без запаху компосту, придатного до використання як добрива.

Біотермічні ями мають значну перевагу перед худобомогильниками, оскільки в процесі знезараження трупів, забезпечують загибель більшості збудників інфекційних хвороб.

 

Недоліками біологічного методу утилізації є:

-створення нових худобомогильників та біотермічних ям - заборонено законодавством України;

-санітарно-захисна зона від території худобомогильника та біотермічної ями до житлових і громадських будівель (населених пунктів), зон відпочинку та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей, повинна бути не менше 1000 метрів.

-існуючі біотермічні ями, при промисловому вирощуванні та переробці тваринницької продукції, не в змозі задовольнити потреби великих сільськогосподарських підприємств;

-постійне вторинне забруднення атмосферного повітря продуктами розпаду органічних сполук - сірководнем та аміаком, та нерідко й екологічне забруднення навколишніх територій і ґрунтових вод внаслідок руйнування матеріалів із яких побудовані біотермічні ями;

Перевагою цього методу є лише відносна локалізація одного з елементів розповсюдження інфекції.

Хімічний метод знешкодження відходів полягає в нейтралізації біологічних відходів за допомогою хімічних реагентів.

В США з початку 80-х років минулого століття для знищення трупів тварин стали використовувати лужний або ферментативний гідроліз. Лужний гідроліз дозволяє розкладати тканини тварин і мікроорганізмів з отриманням нейтрального обеззараженого водного розчину з сильним аміачним запахом.

Залежно від кількості лугу і від використовуваної температури, тривалість процесу гідролізу може складати від трьох до шести годин. Після завершення процесу гідролізу, залишки скидаються в загальну каналізацію.

Технології хімічної переробки відходів володіють наступними перевагами:

- ці технології автоматизовані і прості у застосуванні; рідинні стоки можна скидати в каналізацію; не відбувається утворення продуктів згорання;

- якщо технологічний процес включає подрібнення відходів, то після переробки їх не можна пізнати на вигляд.

До недоліків можна віднести наступні:

- існує побоювання, що в стоках потужних систем переробки відходів, які використовують хлор або гіпохлорит, можуть бути присутні токсичні побічні продукти; існує потенційна проблема хімічної безпеки, пов'язана з речовинами, що застосовуються в процесі гідролізу; капітальні затрати: 130 - 1100 тис. доларів США.

Фізичний метод (термічний) оснований на знешкодженні відходів під впливом високих температур.

Ветеринарно-санітарний завод (ВСЗ) - підприємство по знезараженню і переробці трупів тварин та відходів тваринництва з подальшим використанням отриманих продуктів для кормових і технічних цілей. В СРСР почали масово будуватись з 1978 року. Біологічні відходи ветеринарно-санітарні заводипереробляють на м'ясо-кісткове, кісткове, м'ясне, пір'яне борошно та інші білкові кормові добавки методом прогрівання та стерилізацією водяним паром у вакуумних котлах (деструкторах) при максимальній температурі +1400С.

Перевагою цього методу утилізації у свій час було покращення культури ведення господарської діяльності та економічні чинники самих підприємств.

17. Рослинництво.

Росли́нництво — галузь науки, що займається вивченням особливостей реакції нових сортів, гібридів культурних і дикорослих видів рослин на дію біотичних, абіотичних та антропогенних факторів середовища; розробляє сортові технології вирощування стабільно високих урожаїв якісної продукції на засадах інтенсифікації, енергоощадження й екологічної безпеки.

Дослідження та розроблення, спрямовані на розв'язання теоретичних і практичних проблем підвищення продуктивності культурних та дикорослих рослин, якості й екологічної чистоти продукції.

Напрямки досліджень:

-Вивчення походження, історії окультурення рослин, опрацювання їх агрономічної класифікації та шляхів поширення за рахунок інтродукції й акліматизації.

-Вивчення особливостей формування врожаю рослин (культур, сортів) залежно від умов їх вирощування.

-Дослідження особливостей модифікаційної зміни рівня адаптивності рослин (сортів, гібридів) до дії абіотичних факторів середовища.

Наукове обґрунтування, розроблення інтенсивних енергоощадних, екологічно безпечних технологій (їх ланок, окремих комплексів) вирощування польових культур.

· Забруднення грунтів та природних вод мінеральними добривами та пестицидами. Їх шкідливість та наслідки впливу цих речовин на стан грунтів та водойм.

Мінеральні добрива та пестициди викликають багато проблем, пов'язаних із забрудненням, оскільки при розпиленні можуть потрапляти на навколишню територію, на людей і накопичуватися в ґрунті і корисних рослинах.

Розповсюдження пестицидів у навколишньому середовищі відбувається як фізичним, так і біологічним шляхом. Перший спосіб — розсіювання з допомогою вітру в атмосфері та поширення через водотоки. Другий — перенесення живими організмами по шляху харчування. Із просуванням організмів до вищих ланок харчового ланцюга концентрації шкідливих речовин зростають, нагромаджуючись у внутрішніх органах, переважно в печінці та нирках.

Застосування пестицидів призводить до пригнічення біологічної активності ґрунтів і перешкоджає природному відновленню родючості, викликає втрату харчової цінності та смакових якостей сільськогосподарської продукції, збільшує втрати і скорочує термін збереження продукції, знижує урожайність багатьох культур внаслідок загибелі комах-опилювачів. Втрати у нашому сільському господарстві тільки від зниження врожаю внаслідок недоопилення рослин.(оскільки ці препарати знищують природних опилювачів) покривають 30—40% прибутку, який приписують дії пестицидів.

Очевидними є негативні наслідки застосування пестицидів для здоров'я людини, причому спостерігається тенденція до їх зростання, водночас у об'єктів, які пригнічуються пестицидами, спостерігається певна пристосованість до них.

Не допускається застосування пестицидів, яке перешкоджає чи обмежує всі види водокористування, а також шкідливо впливає на навколишню флору і фауну. Внаслідок сільськогосподарського зрошення в поверхневі води не повинні потрапляти зворотні води, концентрація пестицидів у яких перевищує норму. У прибережній водоохоронній зоні не допускається застосування пестицидів, небезпечних для гідробіонтів. Забороняється внесення пестицидів у перший смузі зони санітарної охорони джерел централізованого господарсько-питного водопостачання. Авіарозпилення пестицидів не допускається у внутрішній і проміжній смугах зони санітарної охорони джерел централізованого господарсько-питного водопостачання й обмежується в прибережних водоохоронних зонах і на затоплюваних територіях. Неприпустимо скидати у водні об'єкти пестициди, їх рештки і відходи, пакувальні матеріали і стічні води, забруднені пестицидами, мити забруднені пестицидами тару, спецодяг, машини і обладнання в поверхневих водах, набирати воду забрудненим обладнанням. Санітарно-захисну зону узгоджують з водоохоронною зоною.