Техноекологія: поняття, об’єкт, предмет і основні завдання.

Техноекологія – наука, яка вивчає взаємодію техносфери з ресурсами навколишнього природного середовища, зокрема їх вилучення, а також послідовність технологічних процесів, що зумовлюють негативний вплив на довкілля.

Об’єкти техноекології – це системи які сформулювалися і довгий час функціонують у навк. серед.

До об’єктів людської діяльності належать промисловість (хімічна, нафто-переробна, легка, харчова, металургійна, машино-будівна), сільське госп (землеробство, рослинництво, тваринництво), енергетика (атомна, теплова. гідро), транспортна (автомоб, залізниці), військова діяльність, космічна, урбоекологія, екологічна техніка, екологічна стандартизація.

Предметом дослідження є детальне вивчення структури та функціонування природи та штучних систем за допомогою кількісних методів.

Завданням техноекології є створення бази або основи для експлаутації біологічних систем, розробка шляхів і методів екологізації, створення маловідходних або безвідходних технологій, встановлення законів, екологотехнологічна система та дослідження зв’язків у середині самої системи.

Основні поняття.

Техноекологія – наука, яка вивчає взаємодію техносфери з ресурсами навколишнього природного середовища, зокрема їх вилучення, а також послідовність технологічних процесів, що зумовлюють негативний вплив на довкілля.

Техногенез – сукупність геоморфологічних процесів, обумовлених виробничою діяльністю людини.

Техносфера – область біосфери яка в минулому була перетворена людиною через прямий або непрямий вплив з метою покращення людських потреб.

Біосфера – область активного життя, що охоплює нижню частину атмосфери, гідросфери і верхню частину літосфери.

Інфраструктура – комплекс галузей господарства, що обслуговують виробництво.

Техніка – сукупність засобів людської діяльності створених для забезпечення виробничих процесів та обслуговування невиробничих потреб суспільства

Рівновага екосистеми – властивість зберігати стійкий стан у межах регламентованих антропогенних змін у тих природних комплексах що зазнають технологічного впливу.

Глобальний моніторинг – важливий етап для оцінки глобальних проблем навк. серед.

Види забруднень навколишнього середовища: інградієнтне, параметричне, біогенетичне, стаціонарно-деструкційне забруднення.

Втручання людини в природні процеси в біосфері, маючи на увазі небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за такими видами забруднень:

— інгредієнтне забруднення це сукупність речовин, кількісно чи якісно ворожі природним біогеоценозам;

— параметричне забруднення, пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (рівень шуму, радіації, освітленості тощо);

— біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;

— стаціально-деструкційне забруднення зміна ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.

Імпактне, регіональне, фонове забруднення.

Глобальний моніторинг – важливий етап для оцінки глобальних проблем навк. серед. Здійснюється на 3 рівнях:

імпактному рівні - вивчає забруднення на невеликих територіях.

Регіональнй - вивчає міграційні та трансформації забруднюючих речовин в певних регіонах, областях.

Фоновий - спостереження проводять у біосферномих заповідниках де не спостерігається господарська і виробнича діяльність і обмежений антропогенний вплив.

Оцінка параметрів забруднення в навколишньому середовищі.

за рівнем моніторингу забруднюючі речовини класифікують на різні класи. До системи екологічних нормативів цих речовин належать гранично допустима концентрація викидів. Для оцінки забруднюючими речовинами н. с. використовують коефіцієнт забруднення, який являє собою відношення вмісту речовин досліджених об’єктів до гранично допустимої концентрації або до фонової концентрації.

К=Среч/ГДКреч > 1; К=Среч/Сфон >=1; <1.

Більше=1- виявлено, менше 1- не виявлено.

Кларки елементів в ноосфері.

Кларк – це середнє арифметичне значення вмісту хімічних елементів в літосфері

Вимірюється в тонах.

Ноокларки – числа, які вказують середній вміст (в %) хімічних елементів у даному космічному тілі, в межах зони, доступної для впливу людини (в надрах у вузькому їх розумінні).

Загальна тенденція розвитку ноосфери полягає в збільшенні технофільністі. Найбільшу глобальну технофільність мають Cl, С, вона вельми висока у Pb, Sb, Zn, Cr, Sn, Mo, Hg.

Загальна маса Кларків хімічних елементів складає 3,9*10¹⁸ тон.

За Кларком всі хімічні елементи мають здатність до накопичення O, Si, Fe, Mg.

Технофільність.

Ступінь використання елемента відносно його вмісту в літосфері називають його технофільністю.

Поняття «технофільність елементів» було введено О.І. Перельманом (1973). Показником технофільності є відношення маси щорічного видобутку елемента до його кларку в літосфері. Технофільність елементів змінюється в часі і залежить від використання і видобутку визначених груп елементів.

Загальна тенденція розвитку ноосфери полягає в збільшенні технофільністі. Найбільшу глобальну технофільність мають Cl, С, вона вельми висока у Pb, Sb, Zn, Cr, Sn, Mo, Hg.

Біофільність.

Біофільність елементів (за А.І. Перельманом) - це відношення середнього вмісту елементів в живій речовині планети до кларку цього елементу.
Чим вище технофільність і менша біофільність, тим хімічні елементи на даному етапі розвитку техногенної діяльності небезпечний для живих організмів, тим більш його деструктивна активність.