Практичне заняття 1. Правова охорона земель в Україні.

1. Поняття, зміст, правові форми охорони землі як основного національного багатства України.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним на­ціональним багатством, що перебуває під особливою охоро­ною держави. Це положення Основного Закону країни відоб­ражено і деталізовано у Земельному кодексі України, Законі України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року¹ та ін­ших актах земельного законодавства.

Правова охорона земель являє собою систему врегу­льованих нормами права організаційних, економічних та інших суспільних відносин щодо забезпечення раціональ­ного використання земельного фонду країни, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподар­ського обороту, захисту земельних ресурсів від шкідливих антропогенних впливів, а також щодо відтворення та під­вищення родючості грунтів, продуктивності земель лісово­го фонду, забезпечення особливого правового режиму зе­мель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. її основне завдання полягає в забезпеченні збереження та відтворення земель­них ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель є надзвичайно важливим чинником забезпечення продовольчої та екологічної безпе­ки країни. Тому важливу роль у здійсненні завдань право­вої охорони земель відіграє держава шляхом виконання ря­ду своїх функцій.

У процесі здійснення правової охорони земель держава виконує чотири основні функції — регулюючу, стимулюючу, контрольну та каральну.

Регулююча функція правової охорони земель зводиться до встановлення правил раціонального використання земельних ресурсів. Такі правила можуть встановлюватися, наприклад, у формі обов'язків власників і користувачів земельних ділянок щодо їх раціонального використання, нормативів допустимої експлуатації земель, нормативів їх якісного стану та допусти­мого антропогенного навантаження на земельні ресурси.

Стимулююча функція правової охорони земель поля­гає в запровадженні економічних стимулів раціонального ви­користання та охорони земельних ресурсів, які передбачені, зокрема, ст. 205 ЗК України.

Контрольна функція правової охорони земель зводить­ся до здійснення відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування державного контролю за вико­ристанням та охороною земель.

Каральна функція правової охорони земель виявляєть­ся у встановленні санкцій за порушення правил раціональ­ного використання і охорони земель та їх застосуванні до по­рушників земельного законодавства. Такі санкції застосову­ють суди, а також державні інспектори з контролю за вико­ристанням і охороною земель та деякі інші посадові особи.

Важливим напрямом державної політики щодо охорони земель є стандартизація і нормування у галузі використання земель, які здійснюються шляхом прийняття нормативів і стандартів. Вони визначають вимоги щодо якості земель, до­пустимого антропогенного навантаження на грунти та окре­мі території, а також щодо допустимого сільськогосподар­ського освоєння земельного фонду країни. В Україні застосо­вуються, зокрема, нормативи: оптимального співвідношен­ня земельних угідь; якісного стану грунтів; гранично допус­тимого забруднення грунтів; деградації земель та грунтів.

Охорона земельних ресурсів здійснюється також шляхом рекультивації порушених земель, що включає комплекс орга­нізаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямова­них на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Згідно з Земельним кодексом при здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару грунту, власни ки земельних ділянок і землекористувачі повинні забезпечу­вати зняття, складування, зберігання поверхневого шару грунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий, або на іншу земельну ділянку для підвищення Ті продуктив­ності та інших якостей. Нарешті деградовані і малопродук­тивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, підлягають кон­сервації, яка становить окремий напрям охорони земель.

Важливе значення у забезпеченні охорони земель має юридична відповідальність за порушення земельного зако­нодавства. Особи, винні в недодержанні передбачених зако­нодавством вимог щодо охорони земель, можуть бути при­тягнуті до адміністративної, цивільної, а в ряді випадків і до кримінальної відповідальності.

 

Охорона земель передбачає здійснення заходів щодо охорони найважливішого їх компонента — грунтів¹. Серед вели­кої кількості наявних у нашій країні типів грунтів найпоши­ренішими є чорноземи. їм властива висока природна родю­чість через високий вміст гумусу.

Правова охорона грунтів — складова правової охорони зе­мель. Усі передбачені земельним законодавством вимоги що­до раціонального використання та охорони земель повною мірою стосуються і грунтів. Однак охорона грунтів має ряд особливостей, які відображені у правовому регулюванні їх охорони та використання. Ці особливості виявляються, по-перше, у забезпеченні підвищеної правової охорони земель, вкритих цінними в екологічному, економічному, сільськогос­подарському та соціальному відношеннях видами грунтів, та, по-друге, у правовій регламентації використання земель, пов'язаного з відокремленням ґрунтового покриву від мате­ринської основи та його перенесенням на інші землі.

Перша особливість правової охорони грунтів виявилася у запровадженні в земельне законодавство категорії «особливо цінні землі». Згідно зі ст. 150 ЗК України до особливо цінних зе­мель належать: 1) ділянки сільськогосподарського та іншого призначення з особливо цінними видами грунтів, а саме: чорно­земи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі оггідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дер­нові глибокі ґрунти Закарпаття; 2) землі дослідних полів науко­во-дослідних установ і навчальних закладів; 3) землі природно-заповідного фонду; 4) землі історико-культурного призначення.

Підвищений рівень правової охорони особливо цінних зе­мель виявляється у встановленні законодавством загальної заборони на використання таких земель не за їх основним ці­льовим призначенням. Так, вилучення особливо цінних зе мель, вкритих особливо цінними видами грунтів, а також зе­мель, на яких розташовані дослідні поля науково-дослідних ус­танов і навчальних закладів, для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, передбачених ст. 150 ЗК України. А відповідно до Закону України «Про при­родно-заповідний фонд»¹ та Закону України «Про охорону культурної спадщини»² на землях природоохоронного та істо­рико-культурного призначення забороняється будь-яка діяль­ність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Разом з тим, Земельний кодекс України дозволяє вилучен­ня (викуп) для суспільних та інших потреб ділянок особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності (для будівництва об'єктів загальнодержавного зна­чення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та ін.). Таке вилучення (викуп) може здійснюватися за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради лише після отримання відповідного дозволу від Верховної Ради України.

Друга особливість правової охорони грунтів зумовлена тим, що грунти як природну субстанцію можна відокремити від материн­ської основи, що може негативно позначитися на їх природних властивостях, зокрема на виконанні грунтами екологічної, сіль­ськогосподарської та інших функцій. В зв'язку з цим у ст. 168 ЗК України грунти проголошено об'єктом особливої охорони та вста­новлений спеціальний порядок проведення діяльності, пов'язаної з порушенням ґрунтового покриву земель. Так, власники і корис­тувачі земельних ділянок не мають права знімати та переносити ґрунтовий покрив земельних ділянок без спеціального дозволу ор­ганів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. Згідно з постановою Кабінету міністрів України «Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель» від 25 грудня 2002 р. державний контроль за використанням та охороною земель здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель як урядовий ор­ган державного управління, що діє у складі Держкомзему України. Саме Державна інспекція має право видавати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок.

Рекультивація земель — це комплекс організаційних, техніч­них, біотехнологічних та правових заходів, здійснюваних з ме­тою відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та про­дуктивності порушених земель. Земельний кодекс України про­голошує грунти земельних ділянок, незалежно від їх власниць­кого статусу чи цільового призначення, об'єктом особливої охо­рони. Це означає, що, по-перше, права власників земельних ді­лянок і землекористувачів щодо ґрунтового покриву на їх ділян­ках обмежуються законом. Зокрема, вони не мають права здій­снювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють дер­жавний контроль за використанням та охороною земель. По-друге, у разі отримання дозволу на проведення діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані забезпечити зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та його нанесення на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. Громадяни та юридичні особи, які не викону­ють вимог законодавства щодо рекультивації земельних діля­нок, притягуються до юридичної відповідальності.

По-третє, згідно зі ст. 166 ЗК України землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і мате­ринських порід та у гідрологічному режимі внаслідок прове­дення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

За відсутності в Україні спеціального правового акта з пи­тань рекультивації земель остання здійснюється відповідно до законодавства колишнього СРСР, яке не суперечить зако­нодавству України. Зокрема, технологічні питання здійснен­ня рекультивації земель регулюються державними стандар­тами, до яких належать ГОСТ 17.4.2.01-81 "Охорона природи. Грунти. Номенклатура показників придатності порушеного шару грунтів для землювання"; ГОСТ 17.5.3.04-83 "Охорона природи. Землі. Загальні вимоги до рекультивації земель"; ГОСТ 17.5.1.02-85 "Охорона природи. Землі. Класифікація порушених земель для рекультивації"; ГОСТ 17.5.3.06-85 "Охорона природи. Землі. Вимоги до визначення норм зняття родючого шару грунту при здійсненні земляних робіт".

Згідно із зазначеними державними стандартами, рекуль­тивація земельної ділянки складається з двох частин: техніч­ної рекультивації та біологічної рекультивації. Технічна рекуль­тивація є першим етапом відновлення ґрунтового покриву зе­мельних ділянок. Вона передбачає здійснення таких робіт, як засипання деформованої поверхні материнськими породами, планування, очищення, вирівнювання поверхні порушеної ді­лянки та інших. Біологічна рекультивація є завершальним етапом відновлення ґрунтового покриву земельної ділянки. В рамках біологічної рекультивації проводяться роботи щодо нанесення знятого раніше шару родючого ґрунту на порушену земельну ділянку в певній послідовності, визначеній проектом рекультивації земельної ділянки. Кінцевим результатом ре­культивації порушеної земельної ділянки має бути приведення її в стан, придатний для використання в сільскому, лісовому господарстві або інших галузях економіки.

Важливим напрямом охорони земель сільськогосподарсько­го призначення України є консервація деградованих, малопро­дуктивних і техногенно забруднених угідь. Відповідно до ст. 171 ЗК України до деградованих земель належать: а) земельні ді­лянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими грунта­ми, грунтами з підвищеною кислотністю або засоленістю, заб­рудненими хімічними речовинами грунтами та ін. Малопро­дуктивними землями вважаються сільськогосподарські угіддя, грунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське вико­ристання за призначенням є економічно неефективним.

Техногенно забрудненими є землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та негативного впливу на довкілля і здоров'я людей. До таких земель відносять і землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі забруднені важкими метала­ми, іншими хімічними елементами тощо (ст. 169 ЗК).

Консервація земель являє собою тимчасове виведення де-градованих, малопродуктивних і техногенно забруднених сіль­ськогосподарських угідь із сільськогосподарського викорис­тання, проведення на таких угіддях комплексу робіт з віднов­лення їхньої родючості (головним чином, залуження або заліс­нення) та повернення їх у сферу сільськогосподарського ви­робництва. Консервація земель здійснюється лише щодо зе­мель, відновити продуктивні та екологічні властивості яких у процесі їх сільськогосподарського використання неможливо. Що стосується техногенно забруднених земельних ділянок, то консервації підлягають лише землі, на яких неможливо одер­жати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я (ст. 172 ЗК).

З метою конкретизації норм Земельного кодексу України щодо консервації земель Держкомзем України видав наказ від 17 жовтня 2002 р. № 175, яким затвердив Порядок кон­сервації земель¹. Порядок обов'язковий для державних орга­нів виконавчої влади, поширюється на власників землі, зем­лекористувачів, у тому числі орендарів, і має рекомендацій­ний характер для органів місцевого самоврядування.

Обов'язок ініціювання консервації відповідних земельних ділянок покладений на власників і користувачів цих ділянок. Крім власників і користувачів землі, з ініціативою проведен­ня консервації тих чи інших земельних ділянок можуть ви­ступати місцеві землевпорядні та природоохоронні органи.

Якщо консервацію земельної ділянки ініціює П власник чи користувач, він має подати заяву або клопотання до відповід­ної державної адміністрації чи сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, у якій зазна­чаються причини проведення консервації земель.

До заяви або клопотання про ініціювання консервації зе­мельної ділянки додаються: копія документа, що посвідчує право на земельну ділянку; викопіювання із земельно-кадас­трового плану орієнтовних меж відповідної земельної ділян­ки; агрохімічний паспорт земельної ділянки (за наявності); матеріали власних спостережень (фотознімки), таблиці ди­наміки врожайності сільськогосподарських культур тощо.

Консервація земель здійснюється за рішеннями органів ви­конавчої влади та органів місцевого самоврядування. На підста­ві заяви або клопотання про консервацію земельної ділянки від­повідна державна адміністрація видає розпорядження (сіль­ська, селищна, міська рада приймає рішення) про створення ко­місії з обстеження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації. За результатами обсте­ження земельної ділянки у натурі (на місцевості) складається звіт про її стан та надаються пропозиції щодо її консервації.

Орган влади, до якого подані матеріали та висновок про консер­вацію земельної ділянки, повинен протягом ЗО днів розглянути їх та видати розпорядження (рішення) про консервацію земель дер­жавної або комунальної власності. Якщо земельна ділянка перебу­ває у приватній власності, розпорядження (рішення) про її консер­вацію приймається на підставі договору з власником ділянки.

Обов'язковою умовою проведення консервації земель є розробка відповідного проекту. Для підготовки проекту влас­ник земельної ділянки повинен укласти з землевпорядною організацією, яка має ліцензію на виконання землевпоряд­них робіт, договір на його розробку.

Після схвалення проекту консервації земельної ділянки дер­жавною землевпорядною експертизою він підлягає виконанню. Реалізовуючи проект консервації земельної ділянки, її власник чи користувач мають здійснити залуження чи заліснення ділян­ки. Залуження полягає у її засіванні насінням багаторічних трав, а заліснення—у закладенні деревних насаджень. Використання земельної ділянки, що перебуває у стані консервації, для вирощу­вання сільськогосподарських культур забороняється.

По закінченні строку консервації земельної ділянки комі­сія проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до відповідних органів виконавчої влади (місцевого самоврядування), які прийняли рішення про консервацію земель, пропозицію щодо повернення зе­мель до попереднього використання, продовження термінів консервації або про здійснення інших заходів щодо їх раціо­нального та екологічно безпечного використання.

 

2. Правова охорона ґрунтів та інших сільськогосподарських угідь.

3. Особливості правової охорони меліорованих земель.

4. Правова забезпечення рекультивації порушених земель.

5. Правове забезпечення використання техногенно забруднених земель.

6. Правове забезпечення консервації земель.

 

7. Правова охорона земель від забруднення небезпечними речовинами.

8. Нормування і стандартизація у сфері охорони земель.

 

Рекомендована література:

Основні джерела: 168, 170, 175, 296.

Додаткові джерела: 21, 25, 39, 45, 78, 100, 101, 106, 139, 181, 217, 218, 219, 221, 222, 265, 269, 406, 426, 427, 442, 454.

Нормативно-правові акти: 1, 2, 4, 6-10, 13, 19, 49, 50, 51, 53, 54, 73, 80, 97, 98, 99, 100, 107, 115, 116.

Задача 1

З метою отримання статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи мешканець села Загір’я Хитрик О. вивіз із зони відчуження вантажівку радіаційно-забрудненого ґрунту і розсипав останній поблизу своєї садиби.

Надмірне радіоактивне забруднення земель було виявлено під час проведення моніторингу земель. Враховуючи дану обставину природоохоронний прокурор звернувся із заявою до місцевого суду з вимогою про конфіскацію земельної ділянки у державну власність, як такої, що сприяла вчиненню правопорушення: в заяві прокурора було зазначено з’ясовані справжні обставини вчинку мешканця села Загір’я.

У відзиві на заяву прокурора гр. Хитрик зазначив, що нанесення ґрунту здійснювалося з метою проведення рекультивації земель.

 

Які порушення і ким були допущені у викладеній ситуації.

Яке рішення по справі має прийняти суд? Обґрунтувати рішення суду.

Вирішити справу.

 

Задача 2

Мешканець м. Василькова Ярко К. користувався на праві власності земельною ділянкою для ведення садівництва, що була свого часу ним приватизована.

Згодом до нього надійшла вимога міської ради протягом трьохмісячного терміну звільнити земельну ділянку від багаторічних насаджень, оскільки поруч має бути проведено ЛЕП, охоронна зона якої включатиме частину земельної ділянки.

Ярко К. у відповідь на таку вимогу висловив категоричну незгоду і зазначив, що як власник тільки він має право вирішувати долю дерев на земельній ділянці, крім того будівництво ЛЕП нанесе шкоди якості яблук, що ним вирощуються.

Заразом, Ярко К. звернувся до суду із позовом про порушення його прав власника на самостійне господарювання на земельній ділянці та принципу забезпечення екологічної безпеки при проектуванні ЛЕП із зобов’язанням міськради припинити запроектоване будівництво.

 

Чи були в даній ситуації порушені вимоги щодо охорони земель? Якщо так, то які.

Яке рішення має прийняти суд, обґрунтувати.

 

Задача 3

Київрада прийняла рішення про утворення Ландшафтного заказника місцевого значення „Острів Жуків”. Через деякий час нею ж було прийнято рішення про передачу частини заповідних земель для комерційного будівництва.

Прокурор м. Києва оскаржив прийняття даного рішення посилаючись на порушення в ньому вимог до охорони водно-болотних угідь, як місця перебування перелітних птахів, а також рідкісних та зникаючих видів рослин.

В процесі розгляду справи судом з’ясувалося, що у рішенні про оголошення території природно-заповідного фонду відсутня вказівка на площу заповідних земель.

 

Проаналізуйте викладену ситуацію на предмет дотримання норм законодавства про охорону земель.

Яке рішення повинно бути прийнято судом по справі.

 

Задача 4

ТОВ „Кактус” збудувало і ввело в дію на належних йому земельних ділянках дренажну систему, призначену для пониження рівня ґрунтових вод.

Внаслідок цього в мешканців прилеглих територій зникла в колодязях вода, почали всихати дерева на земельних ділянках. На скарги мешканців керівництво товариства відповіло, що роботи проводяться в рамках комплексу заходів з охорони земель відповідно до затвердженого ними проекту підвищення якості земель та упередження їх підтоплення та заболочування, який розроблено фахівцями підприємства.

Декілька мешканців сусіднього села звернулися із скаргами на дії ТОВ до обласного управління Мінприроди України.

Дайте оцінку діям ТОВ „Кактус”.

Якими повинні бути дії обласного управління Мінприроди України в описаній ситуації?

Вирішіть викладену ситуацію.

 

Задача 5

Компанія „Рапс” здійснювала вирощування технічних олійних культур на земельній ділянці товарного сільськогосподарського виробництва, що перебувала у власності компанії.

Перевіркою додержання вимог земельного законодавства інспектором з контролю за використанням земель встановлено наступні факти: вирощування с/г культур призводить до поступової деградації земель, таке вирощування здійснюється без проведення сівозмін, підтримання сталого рівня врожайності здійснюється за допомогою щорічного завезення на земельну ділянку нового родючого шару ґрунту.

Представник компанії „Рапс” зауважив, що в діях компанії немає складу правопорушення.

Проаналізуйте правомірність дій компанії „Рапс”.

Які заходи з охорони земель повинні здійснювати власники на землях с/г призначення.

Обґрунтуйте подальші дії інспектора.

 

Задача 6.

На фермера Ярового державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища при перевірці додержання норм земельного законодавства було накладено штраф за використання для посіву техногенно забруднених земель, що знаходяться у стані консервації.

Накладення штрафу фермер оскаржив до суду, зазначивши, що приватизував земельну ділянку рік тому і за час її використання не забруднював її. Крім того, з моменту приватизації земельної ділянки жодних рішень про консервацію земель не приймалося – це могло мати місце тільки до набуття ним земельної ділянки у власність.

Відтак, до процесу судом було залучено міську раду, за рішенням якої земельна ділянка була передана у власність фермеру.

Розкрити порядок консервації земель.

Проаналізувати законність дій інспектора, фермера, ради.

Яке рішення по справі повинен винести суд?

 

Задача 7.

Сільська рада прийняла рішення, яким було вилучено для будівництво торгового центру земельні ділянки у землекористувачів Левченка (ділянка ріллі), Швидкого (частина присадибної ділянки), власника Косого (ділянка для ведення особистого селянського господарства). Даним рішенням вказаних осіб було зобов’язано звільнити земельні ділянки протягом місячного терміну. Заподіяні збитки наведеним особам постановлено відшкодувати виходячи з нормативної оцінки вилучених земельних ділянок.

Отримавши таке рішення, мешканці звернулися до Вас із проханням надати консультацію з приводу законності дії ради, враховуючи той факт, що про вилучення земельних ділянок раніше вони не попереджалися.

 

Який порядок вилучення земельних ділянок для суспільних потреб?

Проаналізуйте дії ради.

Яким чином можна захистити права мешканців?

 

Задача 8

Власники земельних ділянок в м. Києві звернулись із заявою до міськради, в якій зазначили, що внаслідок будівництва багатоповерхових жилих будинків на суміжній території відбувається погіршення гідрологічного стану ґрунтів: підтоплення земель, відсутність стоку дощової води, сповзання ґрунтів на схилах тощо. Як було виявлено за результатами аналізу проектної документації на будівництво забудовник не проводив геологічні вишукування стану земель, крім того на момент початку будівництва земельна ділянка в користування забудовникові надана ще не була.

В заяві ставилася вимога про відкликання дозволу на будівництво, зважаючи на те, що останнє порушує вимоги законодавства з охорони земель.

Яке рішення повинно бути прийнято радою?

Чи є в діях забудовника склад правопорушення?

Які способи захисту прав мешканців можуть бути використані в даному разі?

 

Задача 9

Регіональною програмою охорони земель Рівненської обл. було передбачено виділення коштів на проведення консервації та поліпшення стану земель області.

Керуючись даним документом з метою освоєння передбачених програмою коштів районна рада Сарненського району прийняла рішення про консервацію земель фермерського господарства гр. Кругляка, оскільки діяльність останнього є збитковою, і до того ж призводить до збільшення поголів’я птахів, котрі харчуються на полях фермера і „несуть загрозу поширення заразних хвороб” в межах району.

Не погоджуючись із таким рішенням ради фермер подав скаргу до обласної ради.

 

Який порядок консервації земель передбачений чинним законодавством?

Які порушення наявні у ситуації, що склалася?

Обґрунтуйте подальші дії обласної ради.

Задача 10

Гірничодобувне підприємство „Антрацит” запланувало розробку вугілля відкритим способом на належних йому земельних ділянках промисловості. До початку діяльності перед керівництвом підприємства постали такі питання:

- що робити із гумусним шаром (чорнозем), який вкриває поклади вугілля?

- чи можна продати цей чорнозем сільськогосподарським підприємствам за собівартістю робіт по його зняттю?

- чи повинно підприємство по закінченні робіт з видобування вугілля проводити якісь заходи з охорони земель на кар’єрі, що утвориться? Якщо так, то які.

- Які документи/дозволи тощо, визначені саме земельним законодавством, повинно мати підприємство для того, щоби розпочати роботи з видобування корисних копалин за викладених умов?

 

Дайте відповіді на поставлені питання з посиланням на норми чинного законодавства.