Тема 11. Аграрне земельне та екологічне право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- аграрні правовідносини як предмет регулювання;

- джерела аграрного права;

- земельні правовідносини як предмет земельного права;

- земельне законодавство України;

- екологічні права та обов’язки громадян;

- право природокористування;

- юридичну відповідальність за порушення екологічного законодавства.

 

План вивчення теми

 

1. Поняття екологічного права.

2. Правове регулювання використання природних ресурсів.

3. Правова охорона атмосферного повітря.

4. Правова охорона рослинного і тваринного світу.

5. Основи земельного права України.

6. Право власності на землю.

7. Гарантії права на землю.

8. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

9. Характеристика аграрного права як самостійної галузі права.

10. Характеристика суб’єкта та об’єкта аграрного права.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При розгляданні першого питання студентам треба зрозуміти, що суспільство існує в природному середовищі, яке для всіх людей є неодмінною складовою, без якої неможливе існування. З розвитком суспільства розширюється його взаємодія з природою, збільшується потреба людей у використанні природних ресурсів, тому очевидною є необхідність правової регламентації таких відносин. Згідно зі ст.50 Конституції України, кожен має право на безпечне життя і здоров’я, довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предмету побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Студентам треба знати, що згідно з чинним законодавством України, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного існування живої і неживої природи, навколишнього середовища, захисту життя і здоров я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Студенти повинні знати, що ці відносини складаються між громадянами, організаціями, органами державної влади та місцевого самоврядування з приводу належності, використання, відтворення об’єктів охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних та інших потреб. Залежно від природних об’єктів їх можна поділити на сім груп -див. рис. 3.

 

Рис. 3. Класифікація екологічних правовідносин

 

Виходячи із наведеної класифікації, кожна із перерахованих груп відносин має відповідне коло джерел нормативного регулювання та галузь законодавства, як-от: земельне, лісове, законодавство про тваринний світ, надра, природно-заповідний фонд тощо.

Таким чином, студенти повинні уяснити, що екологічне право - галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають з приводу використання, відновлення, охорони об’єктів природного середовища, та забезпечують раціональне використання природних ресурсів та їх охорону.

При підготовці до наступного питання студенти повинні звернути увагу на те, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб: естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Підставами для виникнення права природокористування є адміністративні акти органів державної влади та місцевого самоврядування, інші юридичні факти (дії, події).

При розгляданні наступного питання студентам треба знати, що охорона атмосферного повітря - це система заходів, пов’язаних зі збереженням, поліпшенням ті відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Студенти повинні знати, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. В нашій державі передбачена система заходів, спрямованих на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров я людей та навколишнє природне середовище. Основним документом, що регулює зазначене питання, Закон України «Про охорону атмосферного повітря», який визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

При підготовці до наступного питання студентам необхідно знати, що тваринний світ є одним із компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.

Студенти повинні запам’ятати, що відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об’єкти якого перебувають в умовах природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України та іншими нормативними актами, зокрема Законом України «Про тваринний світ».

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських тварин, а також діяльність, пов’язана з охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються відповідним законодавством України.

Студентам треба знати, що об’єктами тваринного світу, на які поширюється дія зазначеного вище Закону, є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні і безхребетні в усьому їх видовому і популяційному розмаїтті та на всіх стадіях розвитку, які перебувають в умовах природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі:

- частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

- продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск, тощо).

Крім того, студентам треба знати, що об’єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

При вивченні цього питання студенти повинні також знати, що об’єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об’єктом права державної або комунальної власності.

Громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Студентам необхідно також знати, що законодавством України врегульований також порядок захисту рослинного світу, до якого відносять рослини сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічні і лісові насадження, дерева, чагарники, рослинність закритого ґрунту, продукція рослинного походження і та ін.

Студенти повинні запам’ятати, що відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, іншими нормативними актами, зокрема Законом України "Про рослинний світ".

Завданням законодавства України про рослинний світ є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань. Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками чинне законодавство поділяє на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

При підготовці до наступного питання студентам треба запам’ятати, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, управління земельними фондом та охорони земель.

Студентам необхідно запам’ятати, що суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Студенти повинні знати, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

- землі сільськогосподарського призначення;

- землі житлової та громадської забудови;

- землі оздоровчого призначення;

- землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

- землі рекреаційного призначення;

- землі історико-культурного призначення;

- землі лісового фонду;

- землі водного фонду;

- землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

При розгляданні наступного питання студентам треба знати, що законодавством урегульоване право власності на землю, яке передбачає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Об’єктом права власності на землю є земельні ділянки.

Земельні ділянки - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Студентам необхідно запам’ятати що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, що є необхідними для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

При підготовці цього питання студентам треба знати, що суб’єктами права власності на землю є:

- громадяни та юридичні особи (на землі приватної власності);

- територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (на землі комунальної власності);

- держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади (на землі державної власності).

При розгляданні останнього питання студентам треба знати, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Студентам необхідно запам’ятати, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування, і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов’язки чи обмеження.

В іншому випадку вони несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їхнім неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

До органів, що вирішують земельні спори, закон відносить суди, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

 

Ключові поняття

 

Предмет екологічного права - це екологічні правовідносини, які виникають в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки існування людей, які базуються на різних формах права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Екологічне право - це галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають з приводу використання, відновлення, охорони об’єктів природного середовища та забезпечують раціональне використання природних ресурсів та їх охорону.

Охорона атмосферного повітря - це система заходів, пов’язаних зі збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, управління земельним фондом та охорони земель.

Питання для самоконтролю

 

1. Назвіть та охарактеризуйте предмет екологічного права.

2. Охарактеризуйте джерела екологічного права України.

3. Назвіть основні принципи екологічного права.

4. Дайте загальну характеристику загального і спеціального природокористування.

5. Які форми власності на природні ресурси передбачає законодавство України.

6. Назвіть та охарактеризуйте основні принципи аграрного права.

7. Характеристика суб’єкта та об’єкта аграрного права.

 

Бібліографічний список

Основна література: 1, 12-13, 17-19.

Додаткова література: 4, 16-18, 32, 36, 45.

Тема 12. Фінансове право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- джерела фінансового права;

- фінансові правовідносини;

- Фінансовий контроль в Україні;

- Бюджетну систему України;

- державний бюджет України.

 

План вивчення теми

 

1. Фінансова діяльність та фінансове право України.

2. Бюджет і бюджетна система.

3. Система оподаткування в Україні.

4. Законодавство України про банки і банківську діяльність.

5. Правові основи страхування.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При розгляді першого питання студенти повинні знати, що фінансова діяльність держави зумовлена об’єктивною необхідністю і є процесом збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують практичне виконання функцій державою.

Студенти повинні запам’ятати, що фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями, які вони виконують. Гроші - загальний еквівалент, за допомогою якого вимірюються затрати праці виробників, а фінанси - економічний інструмент розподілу і перерозподілу національного доходу, знаряддя контролю за фондами грошових коштів.

Студентам треба знати, що сукупність всіх цільових фондів грошових коштів держави, необхідних для її функціонування, називають фінансовими ресурсами.

Фінансова політика - це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і забезпечення державою її функцій.

Головним завданням фінансової політики є забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми економічного і соціального розвитку, зовнішньополітичної діяльності.

Студенти повинні зрозуміти, що суспільні відносини, які виникають в процесі фінансової діяльності держави, складають предмет фінансового права.

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансове право - це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів органів держави та місцевого самоврядування з метою виконання нею своїх завдань і функцій.

При вивченні другого питання студенти повинні знати, що бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Студентам треба запам’ятати, що бюджет виконує в державі певні функції, а саме:

- перерозподіл національного доходу та ВВП;

- державне регулювання та стимулювання економіки;

- фінансове забезпечення соціальної політики;

- контроль за утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів.

Бюджетна система - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Студентам також необхідно запам’ятати, що згідно зі ст.7 Бюджетного кодексу, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах, як:

- єдність бюджетної системи України;

- збалансованість;

- самостійність;

- повнота;

- обґрунтованість;

- ефективність;

- субсидіарність;

- цільове використання бюджетних коштів;

- справедливість і неупередженість;

- публічність та прозорість;

- відповідальність учасників бюджетного процесу.

На рис.4. представлена бюджетна класифікація України.

 

Класифікація доходів бюджету	Бюджетна класифікація	Класифікація видатків бюджету
Класифікація фінансування бюджету	Класифікація боргу

 

Рис. 4. Бюджетна класифікація

 

Крім зазначеного вище, студенти повинні знати, що ст.2 Бюджетного кодексу України визначає поняття бюджетного процесу.

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Згідно ст.19 Бюджетного кодексу України передбачено такі стадії бюджетного процесу, як:

- складання проектів бюджетів;

- розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

- виконання бюджету, в т.ч. у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

- підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та прийняття рішення щодо нього.

Студентам треба знати, що Кабінет Міністрів України розробляє проект Закону «Про Державний бюджет України».

Закон «Про Державний бюджет України» приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійснюється:

- Верховною Радою України;

- Рахунковою палатою;

- Міністерством фінансів України;

- Державним казначейством України;

- Державною контрольно-ревізійною службою України

- Верховною Радою Автономної Республіки Крим

- Радою міністрів Автономної Республіки Крим

- місцевими державними адміністраціями;

- виконавчими органами відповідних рад.

Студентам необхідно також запам’ятати, що бюджетне правопорушення - це недотримання учасником бюджетного процесу порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

При розгляданні третього питання студенти необхідно запам’ятати, що система оподаткування - це сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов’язки й відповідальність платників.

Студенти повинні знати, що система оподаткування регулюється Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р.- в редакції Закону від 18.02.1997 р.

Функції податків викладено на рис.5.

 

Рис. 5. Функції податків

 

Студентам необхідно знати, що ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» визначає, що податок - це обов’язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначених законами України про оподаткування.

Студенти повинні знати, що ознаками податку є:

- примусовість та обов’язковість;

- безоплатність;

- безумовність;

- нецільовий характер;

- безповоротність.

Також студенти повинні знати, що оподаткування здійснюється на основі наступних принципів:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- обов’язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- соціальна справедливість;

- недопущення будь-яких проявів дискримінації;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- компетенція;

- єдиний підхід і доступність.

Також студенти треба знати, що податки можна класифікувати за певними ознаками:

1. За суб’єктним складом;

2. За формою обкладання;

3. Залежно від органу, який їх встановлює.

Студентам необхідно запам’ятати, що до об’єктів оподаткування закон відносить:

- доходи (прибуток), вартість (у т.ч. додана) продукції, (робіт, послуг);

- спеціальне використання природних ресурсів;

- майно юридичних та фізичних осіб та ін.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України.

Платники податків - це юридичні та фізичні особи, які згідно законодавства України, поділяються на резидентів (національні платники) і нерезидентів (іноземні платники).

При підготовці до останнього питання студентам необхідно знати, що відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 р. (в редакції Закону від 04.10.2001 р.).

Студентам треба запам’ятати, що страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій та доходів від розміщення коштів цих фондів).

Студенти також повинні знати, що страховики - це фінансові установи, які створені у формі акціонерних товариств, а також повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства», які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

При цьому учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України.

Страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Студенти також повинні знати, що за формою розрізняють добровільне та обов’язкове страхування.

Ключові поняття

 

Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетне правопорушення - це недотримання учасником бюджетного процесу порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Система оподаткування - це сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов’язки й відповідальність платників.

Податок - це обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначених законами України про оподаткування.

Платники податків - це юридичні та фізичні особи, які, згідно законодавства України, поділяються на резидентів (національні платники) і нерезидентів (іноземні платники).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

 

Питання для самоконтролю

1. Надайте поняття фінансового права України, визначте його систему та джерела.

2. Охарактеризуйте фінансово-правові норми та відносини.

3. Визначте поняття бюджетного права, охарактеризуйте бюджетні правовідносини та їх суб’єкти.

4. Визначте поняття і предмет податкового права України.

5. Охарактеризуйте суб’єкти і об’єкти податкових правовідносин.

6. Розгляньте правові основи системи оподаткування.

7. Надайте поняття податку та охарактеризуйте види податків.

Бібліографічний список

Основна література: 1-2, 4, 10, 21.

Додаткова література: 4, 16-18, 34, 36-37, 39-41, 42, 43-44, 45.

Тема 13. Банківське право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- предмет, метод, джерела банківського права;

- джерела банківського права;

- банківську систему України;

- Правовий статус Національного банку України;

- банківське кредитування.

 

План вивчення теми

 

1. Предмет, метод, джерела банківського права.

2. Поняття банківського права.

3. Банківські правовідносини: поняття, структура, види та особливості.

4. Джерела банківського права.

5. Місце нормативно-правових актів Національного банку України у регулюванні банківських відносин.

6. Банківське кредитування.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При підготовці до першого питання студенти повинні запам’ятати, що банківське право - це міжгалузевий комплексний правовий інститут, що об’єднує норми адміністративного, фінансового, цивільного та господарського права, які регулюють відносини між банками (небанківськими фінансовими установами) та іншими юридичними і фізичними особами в сфері банківської діяльності.

Студентам треба також знати, що банківське законодавство можна визначити як комплексну галузь законодавства, яка є сукупністю нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності.

При підготовці до другого питання студенти повинні зрозуміти, що банківські правовідносини - це врегульовані нормами права відносини, які виникають у сфері банківської діяльності а саме у процесі управління банківською системою, здійснення таких операцій, як приймання вкладів-депозитів від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також здійснення інших операцій на підставі виданої Національним банком України ліцензії або окремого дозволу.

Як і будь-які правовідносини, банківські правовідносини складаються з таких основних елементів, як суб’єкти, об’єкт, зміст банківських правовідносин.

Студенти повинні засвоїти, що суб’єктами банківських правовідносин є:

- Національний банк України;

- інші банки;

- фінансові установи, які на підставі дозволу НБУ мають право здійснювати певні банківські операції.

Крім того банківські правовідносини можуть виникати як між вищезазначеними суб’єктами, так і між ними, а також юридичними та фізичними особами-клієнтами банків та небанківських фінансових установ.

Студенти повинні знати, що об’єктом будь-яких правовідносин є те, з приводу чого здійснюють свою діяльність суб’єкти. Об’єктом банківських правовідносин є саме банківські операції незалежно від виду цих правовідносин. Зокрема, об’єктом кредитних правовідносин є відповідні кредитні операції, розрахункових-розрахункові. Навіть правовідносини, які виникають між НБУ та іншими банками щодо створення та ліцензування банків, також виникають з приводу здійснення відповідних банківських операцій.

Змістом банківських правовідносин є права та обов’язки суб’єктів банківських правовідносин у процесі організації та діяльності банків і небанківських фінансових установ щодо здійснення конкретних банківських операцій.

Студенти повинні знати, що на підставі різних критеріїв можна виділити такі види банківських правовідносин:

1. За правовою природою:

-фінансово-правові,

-цивільно-правові,

- адміністративно-правові.

2. За методом правового регулювання:

- відносини, засновані на рівності сторін;

- владно-майнові відносини.

3. За суб’єктним складом:

- За участю НБУ;

- правовідносини між НБУ та іншими банками;

- правовідносини між НБУ та небанківськими фінансовими установами;

- правовідносини між НБУ та іншими юридичними та фізичними особами.

3.2. За участю інших банків:

- правовідносини інших банків між собою;

- правовідносини між іншими банками та юридичними і фізичними

особами-їх клієнтами.

4. За видом банківських операцій:

- кредитні;

- депозитні;

- розрахункові;

- факторингові;

- лізингові.

Питання для самоконтролю

1. Визначте предмет та метод банківського права.

2. Охарактеризуйте джерела банківського права.

3. Охарактеризуйте банківську систему України.

4. Охарактеризуйте правовий статус НБУ.

5. Розгляньте та охарактеризуйте правовий статус державних банків України.

6. Охарактеризуйте правовий статус комерційних банків України.

7. Розгляньте банківське кредитування.

 

Бібліографічний список

Основна література: 1, 18-20, 21.

Додаткова література: 4, 16-18, 34, 36-37, 39-41, 43-45.

Тема 14. Міжнародне право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- систему міжнародного права;

- сферу дії міжнародного права;

- міжнародне і національне право.

План вивчення теми

1. Поняття і предмет міжнародного права.

2. Норми міжнародного права.

3. Співвідношення міжнародного і внутрішнього права.

4. Суб’єкти міжнародного права.

5. Основні принципи міжнародного права.

6. Відповідальність у міжнародному праві.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання студентам треба засвоїти, що міжнародне право - це особлива система права. Вона відрізняється від інших правових систем за методами правового регулювання, об’єктом і суб’єктами права, за способами нормоутворення і забезпечення юридичної сили.

Особливості міжнародного права випливають з характеру його суб’єктів, якими є лише суверенні й повністю незалежні держави. Суб’єктами міжнародного права є також міжнародні (міжурядові) організації, але оскільки вони створюються державами, то є похідними (іноді кажуть вторинними) суб’єктами міжнародного права.

Студенти повинні знати, що оскільки держави є основними суб’єктами міжнародного права, необхідно дослідити ознаки і особливості їхньої міжнародної правосуб’єктності.

1. Держави мають суверенітет. У міжнародному праві це слід розуміти як незалежність однієї державної влади від будь-якої іншої. Суверенітет знаходить своє відбиття у праві держави здійснювати виключну юрисдикцію щодо фізичних і юридичних осіб на всій території, звідси його називають також територіальним суверенітетом.

Ст.2 Конституції України встановлює, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Територіальний суверенітет означає також, що держава не може здійснювати будь-які виявлення своєї влади на території іншої держави, крім як на підставі дозволеної норми, яка випливає з загального міжнародного права або договору. Студенти повинні запам’ятати, що суверенітет однієї держави завжди обмежений суверенітетом іншої.

2. Держави мають міжнародну дієздатність і правоздатність. Міжнародне право сприйняло цивілістичну доктрину, з тим лише застереженням, що, як правило, держави не можуть позбавлятись дієздатності.

3. Як суб’єкти міжнародного права держави, беруть участь у міжнародній правотворчості, тобто створюють норми міжнародного права як безпосередньо, так й у міжнародних організаціях, і несуть відповідальність за їхні порушення. Можливість відповідати за порушення міжнародних норм - одна з головних ознак міжнародної правосуб’єктності.