Тема 7. Основи соціального законодавства



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 7. Основи соціального законодавства



Мета:засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- поняття соціального захисту та його види;

- джерела права соціального захисту та забезпечення населення;

- правові основи пенсійного забезпечення.

План вивчення теми

1. Поняття права соціального захисту та соціального забезпечення.

2. Джерела права соціального захисту та забезпечення населення.

3. Пенсійне забезпечення в Україні.

4. Державна соціальна підтримка сім’ї, материнства й дитинства, інших категорій громадян.

5. Державні соціальні допомоги.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання студентам треба знати, що ст.1 Конституції України проголосила Україну правовою і соціальною державою, яка повинна визнавати та забезпечувати основні соціальні права людини і громадянина.

У зв’язку з цим держава бере на себе зобов’язання захистити найбільш уразливі верстви населення, які з об’єктивних причин обмежені у здійсненні своїх прав і забезпеченні законних інтересів.

Так, студенти повинні знати, що згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Студентам треба запам’ятати, що соціальний захист полягає у встановленні державою гарантій права громадян на працю, допомогу на випадок безробіття, допомогу у разі втрати працездатності, у старості, державну допомогу малозабезпеченим сім’ям та сім’ям з дітьми, допомогу і пільги окремим категоріям громадян та ін.

З цією метою законодавством держави встановлюються державні соціальні гарантії.

Студенти повинні розуміти, що розвиток і вдосконалення соціальної політики держави, спрямованої на забезпечення соціальних прав громадян, неможливий без відповідної самостійної галузі права - права соціального захисту.

Право соціального захисту - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.

Основною складовою права соціального захисту є право соціального забезпечення.

Студентам треба знати, що право соціального забезпечення - це сукупність правових норм, які регулюють відносини у сфері матеріального забезпечення верств населення, окремих громадян, які в силу об’єктивних причин можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування, або потребують додаткового матеріального забезпечення та не можуть самостійно уникнути соціальних ризиків.

При підготовці до наступного питання студентам треба запам’ятати, що основними нормативно-правовими актами, що регулюють пенсійне забезпечення в Україні, є Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Студентам треба знати, що закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел та ін.

Крім того, студенти повинні знати, що згідно з вищеназваним Законом України максимальний розмір пенсії за віком не обмежується. В той же час, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики за наявності у чоловіків 25 років -у жінок 20 років страхового стажу. При цьому умовами призначення пенсії за віком є досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.

Студентам треба також знати, що система недержавного пенсійного забезпечення входить складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових пенсійних виплат.

При вивченні останнього питання, студентам потрібно знати, що Законом України «Про державну допомогу сім ям з дітьми» (в редакції Закону 2002 р.) встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, студенти повинні знати також, що право на державну допомогу мають незастраховані громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

При цьому студенти повинні пам’ятати, що дитиною визнається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Студентам треба знати, що розмір державної допомоги сім’ям з дітьми визначається Верховною Радою України щороку у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, яка дорівнює 25 відсоткам від встановленого рівня прожиткового мінімуму.

01.06.2000 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», який спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім ям.

Отже, студенти повинні зрозуміти, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям полягає у щомісячній допомозі, яка надається у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

При цьому студенти треба знати, що малозабезпеченою сім’єю визнається сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Прожитковий мінімум для сім ї - це визначена для кожної сім’ї залежно від складу, сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення».

Студенти також повинні звернути увагу на те, що право на державну допомогу закон надає малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.

Студентам треба знати, що строк, на який призначається державна соціальна допомога у загальному випадку, складає шість місяців. Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягли 65-рчного віку і не мають інших джерел для існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

Крім того, студенти повинні знати, що в нашій державі на законодавчому рівні визначено організаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю. Основним нормативним документом, що регулює зазначене питання, є Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», прийнятий Верховною Радою України 21.06.2001 р.

Соціальною роботою з дітьми та молоддю визнається діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб.

При вивченні цього питання студентам треба звернути увагу на те, що з метою надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді, розроблення та здійснення системи заходів по створенню умов, достатніх для життєдіяльності різних категорій дітей та молоді, здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, проведення системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання в нашій державі функціонує система суб’єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю, до яких відносяться уповноважені органи, які здійснюють відповідну соціальну роботу, та фахівці із соціальної роботи.

Студенти повинні також знати, що окрема увага у законодавстві приділена захисту прав інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів. Так, Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 р. зазначеним особам гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їхніх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.

Розмір державної соціальної допомоги призначається в залежності від категорії, до якої належить особа, та у відсотках до прожиткового мінімуму, і підвищується у зв’язку із його збільшенням.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або на дітей-інвалідів віком до 16 років призначається органами соціального захисту населення і виплачується державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей-інвалідів.

 

Ключові поняття

 

Право соціального захисту - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.

Право соціального забезпечення - це сукупність правових норм, які регулюють відносини у сфері матеріального забезпечення верств населення, окремих громадян, які в силу об’єктивних причин можуть втратити тимчасово або назавжди засоби існування або потребують додаткового матеріального забезпечення та не можуть самостійно уникнути соціальних ризиків.

Дитина - це особа віком до 18 років - повноліття, якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Малозабезпечена сім’я - це сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Прожитковий мінімум для сім’ї - це визначена для кожної сім’ї, залежно від її складу, сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення».

 

План вивчення теми

1. Види соціального захисту населення в Україні.

2. Джерела права соціального захисту та забезпечення населення. Сімейний кодекс України, 2002 р..

3. Правові основи пенсійного забезпечення в Україні.

4. Державна соціальна підтримка сім ї, материнства й дитинства, інших категорій громадян.

 

Бібліографічний список

Основна література:1, 5-6, 21.

Додаткова література:16-18, 19-21, 22-23, 45.

 

 

Тема 8. Кримінальне право

Мета:засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- поняття кримінального права;

- систему кримінального права;

- поняття злочину та його ознаки;

- підстави кримінальної відповідальності;

- кримінальне покарання.

 

План вивчення теми

 

1. Поняття кримінального права.

2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України.

3. Кримінальна відповідальність.

4. Кримінальне покарання та його види.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання студентам треба запам’ятати, що кримінальне право - це система правових норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, яка суспільна дія є злочином і яке покарання може бути застосоване до особи, котра його вчинила.

Крім того, студентам треба знати, що завдання кримінального права становлять:

- охорону суспільного ладу України, його політичної і економічної систем, захист державного суверенітету від злочинних посягань;

- забезпечення захисту життя, здоров’я, часті і гідності громадян, їх конституційних прав і свобод;

- захист власності, громадського порядку, довкілля;

- викорінювання усіляких порушень правопорядку і, перш за все, злочинів;

- забезпечення миру і безпеки людства;

- усунення причин, що породжують злочини.

При вивченні другого питання студентам необхідно знати, що основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України, який прийнятий 05.04.2001 р. і набрав чинності 01.09.2001 р. Він складається з Загальної та Особливої частини.

Студенти повинні уяснити, що у Загальній частині представлено норми загального значення, зокрема щодо поняття злочину, його ознак, дії Кримінального кодексу України у просторі та часі, класифікації та підстав кримінальної відповідальності, кримінального покарання його видів, призначення покарання та звільнення від нього.

Особлива частина Кримінального кодексу України визначає відповідальність за конкретні види злочинів.

Студенти також повинні знати, що Кримінальний Кодекс України діє відносно певного кола осіб, у певних просторових та часових межах, це регулюються ст.4 Кримінального кодексу України.

Також студентам треба запам’ятати, що у відповідності до ст.6 Кримінального кодексу України особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним Кодексом України… Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України, а також, якщо його виконавець або хоча б один зі співучасників діяв на території України.

При розгляданні третього питання студентам треба запам’ятати, що кримінальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення злочину, який полягає у застосуванні до винної особи заходів державного примусу у формі кримінального покарання.

Крім цього, студентам треба також знати, що підставою для кримінальної відповідальності є факт учинення злочину та його склад. Вона застосовується лише судом і лише до особи, винної у скоєнні злочину.

Кримінальній відповідальності підлягає осудна особа за вчинення будь-якого злочину з 16 років, а за деякі найбільш небезпечні злочинні діяння кримінальну відповідальність встановлено з 14 років (ст.22 Кримінального кодексу України).

Студенти також повинні знати, що законом передбачені і підстави звільнення від кримінальної відповідальності. До них належать:

- дійове каяття винного;

- примирення винного з потерпілим;

- передача особи на поруки;

- зміна обстановки;

- закінчення строків давності;

- закон про амністію чи акт помилування;

- застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх;

- спеціальні види звільнення за Особливою частиною Кримінального Кодексу України.

При розгляданні останнього питання, студенти треба знати, що кримінальне покарання - це особливий захід державного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи, винної у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Студентам необхідно уяснити, що застосовуючи кримінальне покарання, держава переслідує наступні цілі:

- настання негативних наслідків для винного (кара);

- виправлення і перевиховання засудженого;

- запобігання вчиненню засудженим нових злочинів (спеціальне попередження);

- запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальне попередження).

Також студенти повинні запам’ятати, що кримінальне покарання характеризується тим, що не має на меті завдати фізичних страждань засудженій особі або принижувати її гідність, що кримінальне покарання являє собою справедливий акт правосуддя.

 

Ключові поняття

 

Кримінальне право - це система правових норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, яка суспільна дія є злочином і яке покарання може бути застосоване до особи, котра його вчинила.

Злочин - це передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Склад злочину - це сукупність передбачених кримінальним кодексом ознак, які визначають суспільно-небезпечне діяння як злочин.

Об’єкт злочину - те, на що спрямований злочин - власність, майнові та немайнові права, свободи і обов’язки громадян.

Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, яка вчинила злочин; нею можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що досягли 16, в окремих випадках-14 років.

Об’єктивна сторона злочину - зовнішня форма злочинної діяльності, яка піддається спостереженню, оцінці.

Суб’єктивна сторона злочину - це вина, тобто наявність у особи психічного ставлення до дії або бездіяльності у формі умислу або необережності.

Осудна особа - це особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Кримінальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення злочину, який полягає у застосуванні до винної особи заходів державного примусу у формі кримінального покарання.

Кримінальне покарання - це особливий захід державного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи винної у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке кримінальне право?

2. Назвіть завдання кримінального права.

3. Охарактеризуйте основне джерело кримінального права України.

4. Що таке кримінальна відповідальність?

5. Охарактеризуйте осудність за кримінальним правом.

6. Кримінальне покарання, його характеристика.

 

Бібліографічний список

Основна література:1, 5-6, 16.

Додаткова література:7-8, 16-18, 26-31, 33, 38, 45.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.48.64 (0.02 с.)