Змістовий модуль 1. Загальні засади правознавства та окремі галузі юриспруденції

Тема 1. Основи теорії держави і права

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- походження держави і права;

- виникнення права;

- сутність та функції держави;

- форми держави у сучасному світі;

- основні етапи розвитку української державності;

- сутність та система права;

- правовідносини.

План вивчення теми

 

1. Передумови виникнення держави і права.

2. Теорії виникнення держави.

3. Право - особливий вид соціальних норм.

4. Поняття, ознаки і суть права.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання студенти повинні запам’ятати, що держава є формою організації суспільного життя, системою соціального управління, що забезпечує цілісність суспільства, його нормальне, стабільне функціонування.

ЇЇ виникнення обумовлене потребою суспільства зберегти свою цілісність за його розшарування на нерівні за своїм соціальним становищем верстви та необхідністю здійснення ефективного соціального управління за умов збільшення населення, заміни безпосередніх родоплемінних зв’язків на опосередковані відносини товарообміну продуктами виробництва, що є проявом ускладнення суспільного життя.

Тому держава як універсальна політична форма організації суспільства виникла в результаті розпаду родового ладу. Причинами виникнення держави у правовій науці прийнято вважати:

- три суспільні поділи праці - вирізнення скотарських племен, відокремлення ремесла від рільництва, виникнення й розвиток торгівлі;

- появу надлишкового продукту, сім ї, приватної власності й майнової нерівності;

- утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами і появу між класових конфліктів;

- неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності й конфлікти.

В подальшому економічно пануючі класи підпорядкували собі державу як гаранта свого привілейованого стану.

Таким чином, потреба суспільства у реалізації організаційно-правових функцій була головним фактором виникнення держави.

Студенти повинні знати, що право, як і держава, виникло завдяки необхідності управління соціальними процесами.

Причинами виникнення права у найбільш загальному вигляді прийнято вважати:

- потребу суспільства у врегулюванні економічних відносин, утвердженні статусу товаровиробників-власників;

- необхідність у забезпеченні стійких економічних зв’язків та умов для економічної самостійності;

- перетворення людини у відносно самостійного індивіда з претензією на соціальну свободу.

Таким чином, студенти повинні уяснити, що виникнення права пов’язане з розвитком виробництва, ускладненням політичного і духовного життя суспільства, становленням особистості як учасника суспільних відносин та з формуванням держави, для якої право було механізмом суспільного регулювання.

При підготовці до другого питання студенти повинні зрозуміти, що у теорії держави і права існують різноманітні концепції виникнення держави.

Однією з теорій виникнення держави і права є історико–матеріалістична теорія, прихильниками якої були Л.Морган, К.Маркс, Ф. Енгельс та ін. У вітчизняній юридичній науці вона набула домінуючого значення. Згідно з даною теорією держава - це продукт природно-історичного розвитку суспільства. Так, якщо первісне суспільство характеризувалося відсутністю держави, то його подальший економічний розвиток призвів до появи матеріальних і соціальних умов виникнення держави. Логіка процесу виникнення держави відображена в уже згадуваних етапах розвитку суспільства як єдиного цілого. При цьому економічно пануючий та наймогутніший клас одночасно стає й класом політично пануючим. Захопивши публічну владу, цей клас формує вигідні для себе органи влади. До того ж економічний розвиток суспільства призводить до необхідності управляти суспільними справами. Ці функції бере на себе держава. В історико-матеріалістичній теорії розрізняють три основні форми виникнення держави:

- афінську;

- римську;

- германську,

які пов’язані з особливостями виникнення держави у цих народів.

Існують також інші концепції виникнення держави, а саме:

- теорія суспільного договору - Грацій, Спіноза, Гоббс, Руссо, Радищев та ін.;

- психологічна. Згідно з цією теорією, держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людини –Петражицький;

- теорія насильства, за якою держава виникла в результаті завоювання одних народів іншими - Гумплович, Каутський, Дюрінг та ін.;

- органічна, обґрунтована англійським філософом Г. Спенсером. Автор проводив аналогію між державою та біологічним організмом, який народжується, функціонує і відмирає;

- теологічна, автором якої був Ф Аквінський. Держава, за його твердженням, має божественне походження;

- патріархальна теорія - Аристотель, Фільмер, Михайловський, згідно з якою держава є результатом розвитку сім’ї по батьківській лінії;

- технократична, суть якої полягає у виникненні держави у зв’язку з необхідністю здійснювати управління технічними засобами та знаряддями праці - З. Бжезінський;

- географічна;

- космічна;

- демографічна;

- антропологічна та ін.

При підготовці до наступного питання студенти повинні знати, що кожне суспільство має регулювати відносини між людьми. Таке регулювання та охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм.

Студентам треба запам’ятати, що соціальні норми - це історично зумовлені правила поведінки чи діяльності людей, що мають загальний характер, є результатом свідомої вольової діяльності людини і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Студенти повинні знати, що розрізняють такі види соціальних норм:

- юридичні;

- моральні;

- корпоративні;

- звичаї, традиції.

Правові (юридичні) норми посідають особливе місце в системі соціальних норм. Ця особливість виражається в соціальній цінності права, в його ознаках і функціональній ролі у суспільстві. Відмінності правових норм від інших соціальних норм наведено нижче Таблиця 2.1.:

Таблиця 2.1.

Відмінності правових норм

Правові норми	Інші соціальні норми
1. Виникають разом із державою, встановлюються чи санкціонуються нею.	1. Існують у будь-якому суспільстві, встановлюються чи санкціонуються іншими суб’єктами.
2. Виражають волю домінуючої частини суспільства.	2. Виражають волю різних верств населення.
3. Утворюють внутрішньо-узгоджену цілісність, єдність - систему права.	3. Можуть існувати і безсистемно, не будучи внутрішньо узгодженими
4. Існують у суспільстві як система норм.	4. Існують здебільшого у вигляді декількох відносно самостійних систем нормативного регулювання.
5. Формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов’язків.	5. Виражаються не тільки через права та обов’язки, а й через загальні принципи, цілі, гасла тощо.
6. Формально визначені, зовнішньо-обєктовані.	6. Зазвичай позбавлені формальної визначеності, можуть виражатись у будь-яких, не завжди фіксованих формах.
7. Мають точно визначені межі дії.	7. Не завжди мають точно визначені межі дії.
8. Забезпечується державним примусом та іншими засобами.	8. Забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом та іншими позадержавними засобами

Таким чином, студентам треба зрозуміти, що право, як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв’язком із державою, напрямками та способами впливу на суспільні відносини.

При підготовці четвертого питання студентам треба запам’ятати, що в юридичній літературі право розглядають як загально соціальне явище і як волевиявлення держави - юридичне явище.

При цьому ознаками права є:

- нормативність;

- вираження права в законах та інших джерелах права, які встановлюються державою;

- державне забезпечення;

- право - це міра свободи людини, критерій її поведінки у суспільстві;

- загальнообов’язковий характер.

Отже, право слід розглядати як єдину, юридично цілісну внутрішньо узгоджену систему загальнообов’язкових норм поведінки, встановлених чи санкціонованих державою з метою регулювання суспільних відносин.

 

Ключові поняття

 

Держава - форма організації суспільного життя, система соціального управління, що забезпечує цілісність суспільства, його нормальне, стабільне функціонування.

Соціальні норми - історично зумовлені правила поведінки чи діяльності людей, що мають загальний характер, є результатом свідомої вольової діяльності людини і забезпечується різноманітними засобами соціального впливу.

Право - єдина, юридично цілісна внутрішньо узгоджена система загальнообов’язкових норм поведінки, встановлених чи санкціонованих державою з метою регулювання суспільних відносин.

 

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття суспільства, його структуру та основні ознаки.

2. Назвіть та охарактеризуйте основні теорії походження держави.

3. Визначте поняття, ознаки та сутність держави.

4. Охарактеризуйте типи держави.

5. Надайте загальну характеристику і поняття форми держави.

6. Охарактеризуйте форми державного територіального устрою

7. Охарактеризуйте форми державно-правового режиму.

8. Надайте поняття та охарактеризуйте види функцій держави.

9. Назвіть основні закономірності виникнення права.

10. Визначте поняття, ознаки та функції права.

11. Охарактеризуйте джерела права.

12. Визначте поняття, структуру та види правовідносин.

13. Надайте поняття законності та правопорядку.

14. Охарактеризуйте види суб’єктивних прав громадян.

 

Бібліографічний список

Основна література: 1-4, 17, 18, 20.

Додаткова література: 1 - 3, 5, 7-15, 16-18, 19, 33-38, 45.

Тема 2. Конституційне право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- сутність конституції та її роль в житті держави;

- загальну характеристику Конституції України;

- територіальний устрій України. права і свободи людини та громадянина. форми народовладдя в Україні;

- систему державних органів в Україні.

 

План вивчення теми

 

1. Конституційне право - провідна галузь права України.

2. Конституція України як Основний Закон держави.

3. Конституційні форми демократії в Україні.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При розгляданні першого питання студентам необхідно звернути увагу на те, що Конституційне право - провідна галузь національного права України, оскільки його норми регламентують найбільш важливі суспільні відносини, а саме:

- основи конституційного ладу;

- правовий статус людини і громадянина;

- державний устрій;

- порядок організації і функціонування органів державної влади;

- основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні.

Студенти повинні знати, що предметом конституційного права України - є особливе коло суспільних відносин у сфері політичної організації суспільства та функціонування державного механізму.

Предмет конституційного права України становлять:

- відносини політичного характеру та функціонування вищих органів державної влади;

- найважливіші економічні відносини;

- відносини, що стосуються правового статусу людини, громадянина;

- відносини, що складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення та відносини, пов’язані з державно-територіальним устроєм України;

- відносини, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування.

Студентам треба знати, що методи конституційно-правового регулювання - це сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що є предметом галузі конституційного права.

До його особливостей відносять:

- загальність;

- максимально високий юридичний рівень;

- імперативність;

- універсальність;

- доцільність;

- поєднання безпосереднього, прямого регулювання з опосередкованим.

Студенти при вивченні цього питання повинні знати, що до суб’єктів конституційно-правових відносин належать:

- народ України;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства;

- Українська держава;

- органи державної влади України;

- народні депутати, посадові і службові особи;

- політичні партії і громадські організації;

- територіальні громади, органи місцевого самоврядування;

- адміністративно-територіальні одиниці;

- державні та інші підприємства, установи, організації, навчальні заклади тощо.

До об’єктів конституційно-правових відносин належать:

- державна влада;

- власність;

- волевиявлення народу;

- права, свободи, обов’язки людини і громадянина;

- суверенітет;

- розподіл компетенції між Україною і Автономною Республікою Крим;

- населення адміністративно-територіальних одиниць.

Крім цього, студенти повинні знати, що систему джерел конституційного права України становлять:

- Конституція України;

- міжнародні акти про права людини, ратифіковані Верховною Радою України;

- Декларація про державний суверенітет України від 16.07.90р.;

- Акт проголошення незалежності України від 24.08.91 р.;

- закони України, підзаконні акти;

- рішення Конституційного Суду України тощо.

При розгляданні другого питання, студентам треба запам’ятати, що Конституція - це Основний закон держави, який приймається вищим представницьким органом держави або самим народом, визначає

суспільний та державний устрій, порядок формування та діяльності органів державної влади і управління, адміністративно-територіальний устрій, основні права та обов’язки громадян, має найвищу юридичну силу, особливу структуру та особливу процедуру прийняття.

Конституція має такі юридичні властивості:

- нормативність;

- установчий характер;

- програмний характер;

- вища юридична сила;

- особлива юридична природа;

- особливий предмет правового регулювання;

- підвищена стабільність;

- підвищена охорона з боку держави;

- здатність стимулювати суспільні відносини;

- здатність здійснювати ідеологічний і світоглядний вплив.

Студенти повинні знати, що Конституція України виконує такі функції, як:

- установча;

- правотворча;

- політична;

- економічна;

- стабілізуюча;

- охоронна;

- зовнішньополітична;

- ідеологічна.

Конституція України є основою правової системи держави, оскільки:

- норми Конституції мають основоположний характер для всіх суб’єктів державно-правових відносин;

- конституційні норми - юридична база не тільки для норм конституційного права, але і для інших галузей права України;

- жоден нормативний акт у державі не повинен суперечити нормам Конституції України;

- Конституція може бути змінена тільки конституційним шляхом;

- жоден інший нормативний акт держави не може мати назву – конституція;

- для ефективної реалізації Конституції створений особливий орган - Конституційний Суд України.

Студентам також треба знати, що конституційні принципи - це юридично виражені в Конституції закономірності організації і функціонування політичної, економічної, соціальної систем суспільства, правового статусу особи.

Крім того, студентам треба уяснити, що система конституційних принципів включає:

- народний суверенітет;

- економічний, політичний та ідеологічний плюралізм;

- законність;

- свободу особи та її розвиток;

- інтернаціоналізм;

- співіснування представницької і безпосередньої форми демократії;

- рівноправність громадян України.

За юридичними ознаками конституції класифікують таким чином:

- за часом дії (тимчасові) Венесуела до осередни 60-х р.;

- за політичним режимом (демократичні) країни Західної Європи;

- авторитарні – СРСР;

- за формою правління (монархичні) - Великобританія, Японія;

- республіканські - США, Росія, Україна, Німеччина;

- за формою територіального устрою (федеративні) - США, Росія, Німеччина, унітарні - Україна, Італія;

- за порядком внесень змін та доповнень (жорсткі) - Україна, США,

Франція, Іспанія, (гнучкі) - Конституція УРСР 1978р.;

- за способом прийняття (даровані) - Йорданія, Непал, Цейлон, (народно –суверенні) - Індія, Україна, Франція, Греція;

- за формою зовнішнього вираження (писані) - США, Росія, Україна, Німеччина, (неписані) - Великобританія, Ізраїль, Фінляндія.

При розгляданні наступного питання студенти повинні уяснити, що народовладдя в Україні здійснюється на основі Конституції через інститути безпосередньої чи представницької демократії. До інститутів безпосередньої демократії належать референдум та вибори.

Студенти повинні знати, що референдум - це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Враховуючи світовий і національний політичний досвід та теоретичні здобутки науки конституційного права можна класифікувати референдуми:

- за територіальною ознакою;

- за предметом;

- за змістом предмету.

За територіальною ознакою розрізняють референдуми:

- всеукраїнський - призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень. Згідно зі ст.73, 85 Конституції виключно Верховна Рада призначає Всеукраїнський референдум з питання про зміну території України, Президент, згідно з п.6 ст.106 Конституції, призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції України, і відповідно до п. 1. ст. 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

- місцевий - призначають відповідні ради з питань, що належать до їх компетенції;

- референдум, що проводиться у межах автономної Республіки Крим;

- референдум, що проводиться у межах інших адміністративно-територіальних одиниць.

Залежно від п р е д м е т у розрізняють референдуми:

- обов’язків - має місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом;

- факультативний - проведення якого можливе, але не обов’язкове.

За змістом предмету всеукраїнські референдуми поділяються на:

- конституційні, коли шляхом референдуму вирішуються питання прийняття, затвердження або зміни Конституції;

- законодавчі, коли народним голосуванням вирішуються питання, пов’язані з прийняттям, затвердженням, зміною законів. До останніх належать, як правило, також референдуми щодо прийняття, зміни або скасування інших правових актів.

Проведення всеукраїнських та місцевих референдумів складається з таких етапів:

- призначення референдуму;

- підготовка і проведення референдуму;

- голосування і визначення підсумків;

- опублікування і введення в дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом.

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18-річного віку, дієздатні і постійно проживають на території України в області, районі, місті, району в місті, селищі, селі.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального чи майнового стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови, становлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняється. Громадяни беруть учать у референдумі на рівних засадах. Кожний громадянин має один голос, бере участь у референдумі безпосередньо. При цьому студенти повинні звернути увагу на те, що голосування під час референдуму є таємним, контроль за волевиявленням громадян не допускається. Підготовка і проведення референдумів здійснюється на демократичних засадах, відкрито і гласно.

Підготовка і проведення всеукраїнського референдуму проводиться за рахунок державного бюджету, а місцевих - за рахунок відповідних місцевих бюджетів.

Студентам треба знати, що вибори - це форма безпосередньої демократії через формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування.

Залежно від підстав у сучасній правовій науці розрізняють кілька класифікацій видів виборів.

За територіальною ознакою вибори бувають:

- загальнонаціональні - загальнодержавні, які здійснюються на території всієї країни - вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України;

- місцеві - іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними вибори до представницьких органів місцевого самоврядування: сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних та міських голів.

За об’єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:

- вибори парламенту - вибори до Верховної Ради України;

- вибори на посаду президента України;

- вибори представницького органу територіальної автономії - вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- вибори представницьких органів місцевого самоврядування - міських, селищних, районних у містах, районних, обласних рад;

- вибори на посади сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяються на:

- чергові вибори, що проводяться у період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборчого органу або посади;

- повторні вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися;

- вибори замість вибулих депутатів, голів селищних, міських рад;

- вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:

- загальними, основними, коли в них за законом мають право брати участь усі виборці держави;

- частковими -додатковими, коли поповнюється склад Верховної Ради України, місцевих рад у разі дострокового вибуття деяких депутатів, або визнання виборів недійсними.

З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:

- дійсні - це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України і відповідному виборчому законі;

- недійсні - вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів.

Крім того, студенти повинні знати, що виборча система - це сукупність організаційних, юридичних та інших засобів формування представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування, здійснення громадянами своїх виборчих прав. Виборча система регулюються Конституцією України та Законами України «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Виборче право - це сукупність правових норм, що регулюють реалізацію громадянами права обирати активне виборче право до представницьких органів влади та на посаду Президента і права бути обраним (пасивне виборче право).

Виборчий процес - це врегульована законом діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування органів державної влади та місцевого самоврядування.

 

Ключові поняття

Конституційне право - провідна галузь національного права України, оскільки його норми регламентують найбільш важливі суспільні відносини.

Предмет конституційного права України - особливе коло суспільних відносин у сфері політичної організації суспільства та функціонування державного механізму.

Методи конституційно-правового регулювання - сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що є предметом галузі конституційного права.

 

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття галузі та інститутів конституційного права.

2. Охарактеризуйте предмет та метод науки конституційного права.

3. Охарактеризуйте джерела конституційного права України.

4. Охарактеризуйте форми народовладдя в Україні.

5. Назвіть центральні та місцеві органи влади в Україні, надайте їх характеристику.

6. Визначте та охарактеризуйте форму правління та форму державного устрою України згідно із Конституцією.

Бібліографічний список

Основна література: 1, 2-4, 5-6, 7-9.

Додаткова література: 5, 7-15, 16-18, 19, 33, 45.

 

 

Тема 3. Цивільне право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- цивільне право;

- принципи та функції цивільного права його джерела;

- поняття, зміст та види цивільних правовідносин;

- суб’єкти цивільно-правових відносин;

- представництво довіреність та позовна давність;

- поняття та зміст права власності;

- форми власності та захист права власності.

 

План вивчення теми

 

1. Поняття цивільного права і цивільних правовідносин. Цивільне законодавство.

2. Захист цивільних прав.

3. Правове регулювання власності в Україні.

4. Захист права власності.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При розгляданні першого питання, студенти повинні запам’ятати, що цивільне право - це система правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Майнові відносини - це відносини, що пов’язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Особисті немайнові відносини виникають завдяки здійсненню особою її особистих прав та свобод щодо немайнових благ.

Схематично предмет цивільного права можна зобразити таким чином - Таблиця 2.2.

Таблиця 2.2.

Предмет цивільного права

Майнові відносини	Немайнові відносини
майнові відносини, пов’язані з належністю майна певним особам: володіння, користування і розпорядження майном	нерозривно пов’язані з майновими: авторське право на твір тощо
майнові відносини, пов’язані з переходом майна від одних осіб до інших (купівля-продаж, поставка, оренда, найом).	Продовження таблиці 2.2. не пов’язані прямо з майновими, але іноді можуть впливати на них захист честі, гідності і ділової репутації.
майнові відносини, пов’язані з переходом майна від одних осіб до інших (купівля-продаж, поставка, оренда, найом).	не пов’язані прямо з майновими, але іноді можуть впливати на них захист честі, гідності і ділової репутації.

 

Вивчаючи це питання студентам треба знати, що учасниками цивільних відносин є:

- фізичні особи,

- юридичні особи,

- держава Україна,

- територіальні громади,

- Автономна Республіка Крим,

- іноземні держави.

Цивільно-правовий метод характеризується юридичною рівністю сторін, вільним волевиявленням, майновою самостійністю сторін, диспозитивністю, особливим способом вирішення майнових спорів і майновою відповідальністю.

Крім цього студентам треба знати, що до джерел цивільного права належать:

- Конституція України,

- Цивільний Кодекс України,

- закони України,

- акти Президента України,

- постанови Кабінету Міністрів України,

- нормативні акти інших органів державної влади України та Автономної Республіки Крим,

- міжнародні та цивільно-правові договори.

Студентам треба запам’ятати, що основним джерелом цивільного права є Цивільний Кодекс України, прийнятий 16.01.2003р., що набрав чинності з 01.01.2004 р. Цивільний кодекс визначає загальні засади цивільного законодавства.

При підготовці до другого питання студенти повинні знати, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Студенти повинні знати способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких належать:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов’язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної-немайнової шкоди;

- визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади;

органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, студентам необхідно знати, що законодавством України визначені й випадки захисту цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, нотаріусом, а також самозахист цивільних прав. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Також студенти повинні запам’ятати, що Цивільним кодексом України

передбачена можливість відшкодування особі моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При підготовці наступного питання студенти повинні звернути увагу на те, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Студентам треба знати, що суб’єктами права власності в Україні є:

- Український народ,

- фізичні та юридичні особи,

- інші учасники цивільних відносин, які є рівними перед законом.

Крім того, студентам треба запам’ятати, що право власності в Україні поділяється на:

- власність народу України,

- приватну власність;

- комунальну власність;

- державну власність.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При розгляданні останнього питання, студенти повинні запам’ятати, що закон забороняє власнику використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Право власності визнається в Україні непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Отже, студентам треба знати, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

 

Ключові поняття

 

Цивільне право - це система правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Майнові відносини - це правові відносини, що пов’язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Особисті немайнові відносини - відносини, що виникають завдяки здійсненню особою її особистих прав та свобод щодо немайнових благ.

 

Питання для самоконтролю

1. Надайте поняття цивільного права України та його систему.

2. Охарактеризуйте цивільне законодавство України та його джерела.

3. Надайте поняття, зміст та охарактеризуйте види цивільних правовідносин.

4. Назвіть та охарактеризуйте суб’єкти цивільно-правих відносин.

5. Надайте поняття та ознаки юридичної особи.

6. Охарактеризуйте цивільну правосуб’єктність.

7. Визначте та охарактеризуйте об’єкти цивільно-правих відносин.

8. Охарактеризуйте зміст цивільних прав.

9. Визначте поняття та сутність позовної давності.

10. Надайте поняття зобов’язального права.

11. Охарактеризуйте цивільно-правову відповідальність та назвіть її види.

Бібліографічний список

Основна література: 1, 5-6, 7, 20.

Додаткова література: 5, 6, 7-15, 16-18, 20-21, 45.