Крилаті вислови ізНового Заповіту

 

 

Спочатку пригадаємо, що таке за християнськими уявленнями Старий Заповіт: це союз, угода Бога з людиною від створення світу до приходу Месії. Цей союз передбачав виконання людиною законів і велінь Божих, викладених у книгах Мойсея. Вважається, що люди не виконали умов цього союзу, не здолали "закоренілості злочинного серця і розпусних очей", тобто продовжували опиратися вимогам Божим.

Невеликі групи людей, що належали до іудейської віри, відчули внутрішню потребу вступити з Богом у новий союз. Саме таке пояснення ми бачимо в стародавніх рукописах дохристиянської общини, знайдених у кумранських печерах, неподалік від Мертвого моря. Община ця іменувалась "Новий Заповіт". Пізніше, в початкову пору християнства, так називали себе і ранньохристиянські общини.

Християнство — як нова віра — почало поширюватися, вчення передавалось як усним, так і писемним шляхом. Коли ж із великої кількості християнських творів, в яких розповідалося про життя й учення Ісуса Христа та його учнів, відібрали найдостойніші, назву "Новий Заповіт" перенесли на збірник таких творів. Значно пізніше їх було включено до Біблії.

Новий Заповіт складає приблизно п'яту частину Біблії; до нього входить 27 книг. Порядок розташування цих книг було встановлено у V столітті; цей порядок не залежить від часу їх написання.

Новий Заповіт побудований так: починається він з чотирьох Євангелій (Євангеліє — це грецьке слово, яке означає блага звістка"). За іменами їх авторів Євангелія звуться "від Матвія", "від Марка", "від Луки", "від Івана (Богослова)". Хоч Євангеліє від Матвія стоїть у цьому ряду першим, все ж, на думку більшості дослідників, найстарішим є Євангеліє від Марка

Читаючи Євангелія від Матвія, Марка і Луки, ми помічаємо чимало випадків збігу в зображенні подій. Одразу нидію, що їх пов'язує спільна точка зору на описуване, що вони спираються на відомості, взяті з тотожних або близьких джерел. На думку деяких дослідників, цими джерелами були усні розповіді, витворювані в християнських общинах, а потім об'єднані невідомими укладачами. Те, що деякі факти біографії Ісуса Христа в цих трьох Євангеліях майже однакові, навело вчених на думку дати цим трьом книгам спільну назву, щоб підкреслити їх спорідненість. Так Євангелія Матвія, Марка і Луки одержали назву синоптичних (від грецького слова "синопсис" — "спільна точка зору", "спільний погляд").

Євангеліє від Івана Богослова помітно відрізняється від синоптичних Євангелій (про нього поговоримо окремо).

Крім цих чотирьох Євангелій, до складу Нового Заповіту входить книга, яка зветься "Дії святих апостолів" і приписується авторові одного з Євангелій — Луці. Книжка ця написана пізніше за Євангелія; в ній розповідається про життя християнських общин після смерті Ісуса Христа.

Наступні книги — "Послання апостола Павла" (14 послань) і "Соборні послання" (7 послань). Завершується Новий Заповіт книгою "Об'явлення Івана Богослова". ("Апокаліпсис").

Крім цього Нового Заповіту, про який ми щойно говорили, існує ще чимало творів, написаних між 150 і 300 роками, але не визнаних церквою. Вважалося, що написання книг, які увійшли до загальновизнаного церквою Нового Заповіту, припадає на останні десятиліття І століття і перші десятиліття II століття н. е. Проте ця думка була спростована після знайдення кількох рядків Євангелія від Івана, написаних у 20—30-х роках II століття. Це була якась копія з Євангелія, а оригінал писався, мабуть, значно раніше. А якщо згадати, що це Євангеліє писалося пізніше трьох інших, то час написання усіх чотирьох Євангелій треба перенести — десь на середину І століття (з 50 до 120 років — приблизно).

Якою мовою писалися Євангелія?

Дехто з дослідників висловлює думку, що Євангелія від Матвія і, мабуть, від Івана були написані арамейською мовою. Це одна з давніх мов, якою розмовляли у ті часи іудеї Палестини. Дослідники текстів Нового Заповіту прийшли до думки, що засновник нової релігії — Ісус Христос — розмовляв галілейською говіркою арамейської мови.

Проте увесь Новий Заповіт — так як він дійшов до нас — було написано грецьким діалектом "койне" (так називається спільний" діалект). Цією говіркою користувалися, починаючи з ІІІ століття до н. е., жителі елліністичного Середземномор'я. На "койне" було перекладено і Старий Заповіт. Християнство перестало бути вірою невеликих, замкнених іудейських общин, тому й книжки мали бути зрозумілими для новонавернених християн далеко за межами рідної землі Ісуса.

І ще одне питання: що спільного між Старим і Новим Заповітом (адже вони вміщені разом у Біблії)? Користуючись нашими сьогоднішніми поняттями, можна сказати, що обидві частини Біблії міцно пов'язані сюжетно: непорочне зачаття є в пророцтві Ісайї (1: 22—23); народження месії у Віфлеємі — в пророцтві Михея (2: 4—6); про розправу царя Ірода з немовлятами — у пророцтві Єремії (2: 16—18); про поведінку апостолів при арешті Ісуса — у пророка Захари (13: 7). При цьому автори Євангелій всіляко підкреслюють зв'язок обох частин тексту.

Між нашим часом і часом написання Євангелій лежить величезна відстань. Чому ж і сьогодні ми можемо прочитати, що "без Євангелія немає ні Пушкіна, ні Гоголя, ні Достоєвського", чому в творах наших українських класиків (та й сучасних авторів) так багато цитат Із Біблії, крилатих слів, посилань на окремі біблійні сюжети? Ось як про це говорить один дослідник: "Важко назвати іншу книгу, котра б мала такий могутній вплив на формування всієї наступної літератури, як Євангелія. Основна причина цього в тому, що євангелісти проповідували загальнолюдські ідеали добра і справедливості, безмежної цінності людської особистості, рівності усіх народів перед Богом, переваги духовного начала над матеріальним. Крім того, євангелісти були талановитими письменниками".

Так, віддалені від нас тисячоліттями автори Нового Заповіту були справді людьми надзвичайно талановитими: крізь віки промовляють до нас їхня мудрість і простота, чистота помислів. І все це закарбовано у словах, які ми звемо крилатими.

Крилатим стало в нашій мові слово "Євангеліє".

Уже Тарас Шевченко вживає це слово в розширеному значенні:

 

Земля плаче у кайданах,

Як за дітьми мати.

Нема кому розкувати.

Одностайне стати

За Євангеліє правди,

За темнії люде! Нема кому!

Боже! Боже! Чи тож і не буде?

 

"Апостолом нового, щиролюдського Євангелія" називав Тараса Шевченка Іван Франко:

 

...Шевченко, як правдивий апостол нового, щиро ­людського Євангелія, кличе всім нам своє memento vivere от сими золотими словами: "...Кохайтеся, любі­теся, як серденько знає!"

Про євангельську доброту Шевченкових поезій говорить Дмитро Павличко:

З тих восьми речей, що склали перший "Кобзар", жодна не застаріла, не зблякла на тлі пізніших, вражаючих вогнем вулканічного гніву і лагідністю євангельської доброти Шевченкових поезій.

 

 

Євангеліє від Матвія

 

Євангеліє від Матвія написане між 85 і 110 роками. Писалося воно грецькою мовою ("койне"), навіть цитати зі Старого Заповіту тут подаються не арамейською мовою, а теж по-грецьки. Чи міг це Євангеліє написати апостол Матвій, який був митарем (збирачем податків) у Палестині? Скоріше всього — ні. Митар Левій (так його звали до того, як Ісус назвав його Матвієм) розмовляв по-арамейськи, хоч міг трохи знати і по-грецьки, бо спілкувався з грецькими купцями. Але навряд чи він так вільно володів грецькою мовою, щоб написати книжку. І чому Старий Заповіт він цитував по-грецьки (що для нього важко), а не по-арамейськи (що було б цілком природно)? І чому він писав Євангеліє аж через сорок років після смерті Ісуса, вже дуже старою людиною? І чому в тексті немає згадок про безпосереднє спілкування з Ісусом?

Усі ці питання поставали перед дослідниками, які прийшли до думки, що книжку написав не апостол Матвій, а хтось інший (теж Матвій, теж іудей, але не житель Палестини, бо якраз її він знав погано).

Текст цієї книжки свідчить про письменницький хист її автора: відчувається авторський стиль, є улюблені мовні звороти, досить чітка композиція, матеріал згрупований продумано. Проте з тексту видно, що автор користувався певними джерелами, з яких брав не лише окремі деталі, а й цілі "блоки". Він глибоко вірив у пророків Старого Заповіту: у цьому Євангелії події життя Ісуса — це здійснення пророцтв Старого Заповіту.

Переважна більшість євангельських крилатих слів походить саме з Євангелія від Матвія або зустрічається і в інших Євангеліях. Тому, щоб не порушувати послідовності розповіді про народження, життя і смерть Ісуса, усі крилаті вислови, які стосуються біографії Ісуса, зведено в одну розповідь. Місце, звідки взятий крилатий вислів, вказується.