Друге пришестя Христа на землю (матв. , 24: 44)

 

 

П онтій Пілат наказав віддати тіло Ісуса бага­тій людині, членові Синедріону Йосифові з Аримафеї на його прохання. Разом з Иосифом був Никодим, теж член Синедріону. Обидва вони були дру­зями Ісуса і не брали участі в засудженні його. Никодим раніше соромився цієї дружби і приходив до Ісуса вночі. Та тепер він відкрито прийшов з Иосифом забрати тіло Ісуса і приніс пахучі мазі. Йосиф приніс тонке полотно. Вони розлили пахучий^бальзам на це полотно і загорнули в нього тіло Ісуса. У Иосифа в саду була печера в скелі, гарно висічена і приготовлена для поховання. Вони поклали туди Ісуса, а вхід привалили великим каменем.

У цей час до Пілата прийшли священики та фарисеї і сказали йому: «Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: "По трьох днях Я воскресну". Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли та й не вкрали Його і не сказали народові: "Він із мертвих воскрес!" І буде остан­ня обмана гірша за першу...» (Матв., 27: 63—64). Пілат дозволив священикам поставити свою храмову сторожу і вони, "запечатавши каменя, біля гробу сторожу поста­вили" (Матв., 27: 66).

Печать на цьому камені вони ставили так: узяли шкіряного пояса, кінець якого поклали на камінь, а другий кінець на скелю і закріпили ці два кінці мокрою глиною, а вже до глини приклали печать.

Жінки, які дивилися на поховання Ісуса в печері, повернулися додому, щоб суботній день перебути в спо­кої, згідно з іудейськими законами. Субота починалась у них з шостої години вечора в п'ятницю. Якраз на цей час жінки повернулися додому. Весь вечір у п'ятницю і наступний день — суботу — вони тужили і гірко плакали. Разом з ними сумували апостоли Петро та Іван.

Момент воскресіння — вихід Ісуса з гробу — ніде в канонічних Євангеліях не описується. Тому на візантій­ських і давньоруських іконах воскресіння не зображува­лося.

У цих Євангеліях описуються події, які відбувалися одразу ж після воскресіння Ісуса. Ось як про це говорить Матвій: "Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні — це була неділя — прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб" (Матв., 28: 1). Про їх прихід в Євангелії від Марка говориться: "...Марія Магдалина і Марія Яковова і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його" (Марк, 16: 1). Ці пахощі звалися миро; жінки, які принесли їх, у текстах Євангелій названі мироносицями. Жінки «...говорили одна одній: "Хто від­валить нам каменя від могильних дверей?" А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий... І ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, — і жахнулись вони... А він промовляє до них: "Не жахай­тесь! Ви. шукаєте Розіп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, — нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, — там Його ви побачите, як Він вам говорив"» (Марк, 16: 3—7). Це був ангел.

"Мироносицями" називають жінок, які піклуються про ближніх аж до їхньої смерті й опоряджають їх в останню дорогу. Часом слово переосмислюється, "миро" сприй­мається як "мир", жінки тоді — захисниці миру, носії мирного способу співжиття.

Потім до порожнього гробу прийшли апостол Петро та "інший учень" (Іван Богослов) (Іван, 20: 2—10). Ісус після воскресіння — матеріальний, як усі, але не підпо­рядковується фізичним законам; він входить через замкнені двері, миттєво з'являється й миттєво зникає. Його перестають пізнавати навіть найближчі до нього люди: Марія Магдалина, побачивши його, спочатку думає, що це садівник (Іван, 20: 13).

Два апостоли, перед якими Ісус з'явився на шляху в Еммаус, пройшовши з ним велику частину шляху і увесь час розмовляючи з ним, аж у кінці шляху раптом пізна­ють його: «І наблизились вони до села, куди йшли., А Він удавав, ніби хоче йти далі. А вони не пускали Його й намовляли: "Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день". І Він увійшов, щоб із ними побути. І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив і, ламаючи, їм подавав... Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...» (Лука, 24: 28-31).

Того ж вечора вони повернулися до Єрусалима, щоб зустрітися з іншими учнями Ісуса. В той час, коли вони розповідали про свою зустріч з Ісусом, він сам раптом став посередині кімнати і сказав: "Мир вам!" Від неспо­діванки учні збентежилися, злякалися, гадаючи, що вони бачать духа. Тоді Ісус наказав їм доторкнутися до нього, щоб вони переконалися в тому, що це справді він, показав їм свої руки і ноги. Учні побачили рубці від ран, залишених цвяхами, побачили рану на ребрі (цю рану йому завдав списом солдат охорони розіп'ятих). Тоді апостоли зраділи; вони стали пригощати Ісуса рибою та медом. Він довго був серед них, розмовляючи з ними і навчаючи їх.

Невдовзі після цього Ісус з'явився сімом учням на морі Тиверіадському в Галілеї. Учні були там, де Ісус колись нагодував п'ятьма хлібами цілий натовп. Після невдалого улову учні сиділи на березі — і раптом вони побачили Ісуса. Він сказав їм, щоб вони знову закинули сіті. Улов був таким великим, що вони не змогли витягти сіті. Тоді Петро стрибнув у воду і поплив до берега, щоб звільнити місце в човні для риби. Усі рибалки дуже стомилися. Зійшовши на берег, вони побачили, що Ісус розпалив для них вогнище, але ще не були впевнені, що це він. Ісус звелів їм принести риби, приготувати її і сам поділив між ними рибу і хліб.

Тричі з'являвся Ісус перед своїми учнями. Після цього він з'явився на одній горі в Галілеї, де його бачили тисячі людей. Прекрасна картина Олександра Іванова "З'явлен­ня Христа народові" якраз і зображує цю подію.

Вислів "явлення Христа народові" при вживанні асоціюється насамперед із цією картиною, але може вжи­ватись у різних ситуаціях, коли несподіванка виявляється аж надто вражаючою.

Слово "воскресіння" і словосполучення з ним — " вос­кресіння з мертвих", "возстав од гробу" — стали крилати­ми. Вживаються вони тоді, коли йдеться про переможне утвердження того, що вважалося безсилим, віджилим. Наприклад:

Нас послано тільки пророкувати воскресіння мерт­вих і будить сонних. Се наше діло (П. Куліш).

Франко передбачав велику бурю і день воскресіння народу (О. К о б и л я н с ь к а).

Сьогодні, в час нашого національного воскресіння, ми знову звертаємо свій погляд до Шевченка і знову кажемо йому: поможи, поможи, бо за нас правда, слава і воля святая! (М. Вінграновський).

Сорок днів залишався Ісус на землі після свого воскресіння. Євангелія неоднаково подають останні слова, які промовив Ісус перед вознесінням. Але в цих неоднакових словах повторюється одна думка: "Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь!" (Матв., 28: 18—20). Цими словами закінчується Євангеліє від Матвія.

Іванов "З'явлення Христа народові"

 

Про вознесіння Ісуса на небо так розповідається в Євангелії від Луки: "І Він вивів за місто їх аж до Віфанії, і, знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись" (Лука, 24: 50—51).

Про друге пришестя Ісуса Христа на землю у Єван­гелії від Матвія сказано: "... прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте" (Матв., 24: 44). Сам Ісус про це каже так: "А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, — лише Сам Отець" (Матв., 24: 36).

Вислів "друге пришестя Христа на землю" вживається тоді, коли якась надзвичайно важлива подія відклада­ється на дуже віддалений час (у побутовому мовленні: "Будемо чекати на нього до другого пришестя").