Золотий телець. Золоте теля (32: 1-8)

 

 

Н е так легко Мойсееві правити своїм непо­кірним народом. Бог вирішує допомогти йому: «І промовив Господь до Мойсея: "Осе Я до тебе прийду в густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі навіки!"» (19: 9).

Мойсей одержує наказ від Бога, як підготувати людей до цієї зустрічі: «Іди до людей і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони виперуть одіж свою. І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу. І обведеш границею народ довкола, говорячи: "Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її. Кожен, хто доторкнеться до гори, буде конче забитий!"» (19: 10—12).

На третій день "знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми. Т затремтів увесь народ, що був у таборі..." (19: 16).

Гора була вкрита димом і вся тремтіла. Звідти лунав голос сурми, а потім голос Бога, який наказав Мойсееві піднятися на гору. "І став народ здалека, а Мойсей підійшов до мороку, де був Бог" (20: 21).

Бог проказав Мойсееві заповіді, за якими мав жити Мойсей і увесь його народ.

Перша заповідь: "Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною" (20: 2—3).

Друга заповідь: "Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм..." (Інший варіант — церковнослов'янський: "нє сотворі сєбє куміра") (20: 4-5).

Третя заповідь: "Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиває Його ймення надаремно" ("всує" — по-церковнослов'янськи) (20: 7).

Четверта заповідь: "Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — для Господа, Бога твого!" (20: 8—10).

П'ята заповідь: "Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі..." (20: 12).

Шоста заповідь: "Не вбивай!" (20: 13).

Сьома заповідь: "Не чини перелюбу!" (20: 14).

Восьма заповідь: "Не кради!" (20: 15).

Дев'ята заповідь: "Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!" (20: 16).

Десята заповідь: "Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невіль­ниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!" (20: 17).

 

Крилатим стало і саме слово "заповідь" ("заповіді"), іокремі заповіді, які або цитуються, або переказуються. У найширшому значенні "заповідь" — це повчання, своєрідний наказ, найчастіше морально-побутового змісту:

 

Адже в наших писаннях директори нині не інакше як генеральні, головні інженери тільки як верховні жерці, масштаби не інакше, як трансконтинентальні, космічно-галактичні, будови тільки суперграндіозні, народні мільйони, як осіннє листя, килими-вертольо­ти, троянди на снігу — і тут же забування найпростіших заповідей типу не вкрадь, не вознесись в гордині, не уведи жону ближнього свого (П. З а г р е ­б е л ь н и й).

 

Вживається це слово також зі значенням "суворе правило поведінки", "неухильний обов'язок":

 

Вихований у твердій школі, я відмалку засвоїв собі дві заповіді. Перша — то було власне почуття того обов'язку, а друга — то потреба ненастанної праці (І. Ф р а н ко).

 

Популярним є вислів "не сотвори собі кумира" у зна­ченні — "не схиляйся ні перед ким і ні перед чим, як перед ідолом":

Зробити кумира з поганки, ледащиці — се ж гірший гріх! Адже він тим порушив Господню заповідь страшну, велику (Леся Українка).

 

Цей вислів може позначати справжню ціну того, чому людина поклоняється:

 

Відпущена всім часу міра,

А міра має береги.

Не сотвори ж собі кумира,

Кумири гірші, ніж боги.

(П. Д о р о ш к о)

 

Переконані атеїсти, навернені грішники, благород­ні чада і блудні синове, всі ми хоч раз у житті станемо перед ним, як на сповіді серця й сумління. Повернув­ши й відкинувши ідолів і кумирів, не робімо собі кумира зі смертного (Р. Л у б л о в с ь к и й).

 

Далі «промовив Господь до Мойсея: "Вийди до Мене на гору, і будь там. І дам тобі кам'яні таблиці, і закона та заповідь, що Я написав для навчання їх"» (24: 12). Мойсей піднявся на гору і пробув там сорок днів і сорок ночей. Назва цих кам'яних таблиць — скрижалі — стала теж крилатим словом. Коли кажуть: "скрижалі", — мають на увазі заповіт, твір, сповнений великих ідей, важливі закони:

 

Лишу я співи про красу,

Забуду власні жалі

І з гір високих понесу

Народові скрижалі.

(О. Олесь)

 

Доле моя! Світе мій великий! Благословляю вас, що не впіймали ви мене... Що звільнили ви мене від тягара управління чи його видимості, що не дали в мої руки скрижалів законів людських, не примусили забороняти, гнати, не терпіти, розлучати (О. Довженко).

"Скрижалі"у широкому значенні — щось святе, недо­торкане, те, чому людина поклоняється:

 

Весь світ і досі ще танцює.

В смітті розбиті і брудні

Святі скрижалі кам'яні —

Червоний чорт по них гарцює

. (С. Черкасенко)

 

А ще є вислів "бути записаним на скрижалі". Він означає — здобути безсмертя, бути увічненим:

 

Ніколи твій образ, божусь, не зітреться

З скрижалів моєї душі й мого серця.

(А. Кримський)

 

Тому його (Франка) слова про дві заповіді, які він змушений був виконувати, варто повторювати як найпоетичніший текст, варто вирізьблювати їх на скрижалях кожної людської душі (Д. Павличко).

 

Крім заповідей, Бог на скрижалях написав Мойсееві, як має відбуватися богослужіння і як має будуватися храм. Святиня ця — вона звалася скінія — мала бути легкою, переносною. Стіни її робили з дощок, даху не було, замість нього — заслона. Підлоги теж не було — скінія ставилася на землі. Дверей також не було, замість них — заслона з блакитної, пурпурової та червоної тканини. Скінія ділилася на дві нерівні частини. Перша — більша — мала посередині золотий жертовник, на якому спалювали фіміам (запашні речовини). По один бік від жертовника стояв золотий стіл, на якому лежало 12 священних хлібин (кожної суботи їх замінювали на свіжі). З другого боку стояв золотий семираменний свічник, який і освітлював скінію.

За завісою була друга — менша — кімната, в якій стояв лише ковчег заповіту — скриня, в якій зберігалися скрижалі. До цієї кімнати міг входити лише первосвя­щеник — і то раз на рік. Ця кімната і звалася святая святих (святеє святих).

Вислів "святая святих" став крилатим і широко вжи­вається. Так називають щось таємне, заповітне, недосяж­не для непосвячених, а також щось дуже цінне, дороге:

 

Щороку 26-те лютого для кожного українця було тим днем, коли він зазирав у "святая святих" своєї душі й при світлі Шевченкових ідеалів запитував свою совість, чи справдила вона його заповіти (С. Єфре­мов).

 

— Ми помилково вважаєм: це наша справа влазити черевиками в кожну душу! — пригірчено заговорив Бергіная, — влазити в святая святих, і робити, що хочем (В. Барка).

 

У той час, коли Мойсей був на горі Сінай, іудеї звернулися до Аарона, якого Мойсей залишив замість себе: "Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, — ми не знаємо, що сталось йому" (32: 1).

Аарон наказав, щоб позбирали золоті сережки і принесли йому. З цих сережок він відлив золоте теля, якому тут же було принесено жертву. "І засів народ до їди та до пиття, і стали бавитися" (32: 6).

Вислів "приносити жертву богам" вживається і у високому стилі, і жартома — як щось віджиле, архаїчне, смішне:

 

— Як ти поважно миєш блюдечка, неначе жертву богам приносиш, — обізвалась до Махнівської Мураш­кова й змову зареготалась нервово й голосно на всю хату (Т. Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й).

 

Мойсей про це довідався від Бога, який дуже розгні­вався і хотів знищити весь народ. Мойсей ублагав Бога не робити цього і повернувся в табір. Розлючений, він побив скрижалі, які приніс від Бога, спалив золоте теля і примусив іудеїв випити попіл з водою. Далі Мойсей гук­нув: "Хто за Господа — до мене!" І зібралися до нього всі Левіїні сини; вони почали вбивати всіх відступників, "і впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка" (32: 28).

Вислів "золотий телець", "золоте теля" — як крила­тий — відійшов від свого первісного значення. Адже, зро­бивши золоте теля, іудеї порушили заповідь "не сотвори собі кумира", бо золоте теля і було кумиром, ідолом. Сьогодні в переносному значенні "золоте теля"— це багатство, збагачення як єдина мета життя:

 

На долах завжди вирувало своє життя: з прикрас золотих творили собі ідолів і поклонялись їм, побивали камінням пророків і з захватом слухали демагогів. Робили своїм ідолом золоте теля і підносили культ слабкостей людських (Є. С в е р с т ю к).

Третя книга Мойсеєва: Левіт

 

 

КОЗЕЛ ВІДПУЩЕННЯ.

КОЗЕЛ ОФІРНИЙ (16: 20-22)

МОЛОХ (18: 21; 20: 2-5)