Йосип. Йосип обручник (матв. , 1: 18)

 

 

У євангелії від Матвія розповідь про народ­ження Ісуса надзвичайно лаконічна. Ми тут нічого не довідуємося ні про його матір — Марію, ні про її чоловіка — Йосипа Обручника. Ось початок розповіді: "Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли його матір Марію заручено з Йосипом, то перш ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого" (Матв., 1: 18).

Проте віруючі завжди цікавилися життям Марії. Десь біля 200 року з'явився апокриф "Книга про різдво Марії", де про неї розповідалося багато такого, чого немає в Євангеліях. Із цієї розповіді ми довідуємося, що Марія походила з царського роду — з роду царя Давида. Її батьки — праведники Яким і Анна — довго не мали дітей; Марія була пізньою дитиною; її вони присвятили Богові. Коли Марії було три роки, її віддали на виховання в храм. (Є кілька відомих полотен художників, які так і звуться: "Введення в храм".) Там вона вихову­валася до 12-ти років; тоді ж вона дала обітницю довічної чистоти. Пізніше священики підшукали їй чоловіка, який поважав її обітницю, а водночас і опікувався нею.

Чоловіка цього звали Йосип Обручник (грецьке слово, яким його називають в апокрифі, може перекладатись як "столяр", "тесля"). Він теж нащадок царя Давида, але живе як простий, небагатий ремісник і відзначається своєю праведністю, добротою.

У домі Йосипа, розповідається в апокрифі, Марія пряде пурпурну пряжу для храмової завіси і в цей час одержує благу вість від ангола Господнього про майбутнє народження сина.

Та ось Йосип довідується, що його дружина вагітна: «А Йосип, муж її... хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з'явився йому Ангол Господній у сні, промовляючи: "Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній — то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів"» (Матв., 1: 19—21). При цьому ангел згадує пророка Ісайю, який сказав: "Ось діва в утробі зачне, і Сина породить" (Матв., 1: 23).

У всіх Євангеліях згадка про Йосипа є лише в розповідях про дитинство Ісуса. Востаннє його ім'я зустрічається там, де йдеться про паломництво Марії, Йосипа та Ісуса до Єрусалима на день релігійного повноліття Ісуса. Проте в апокрифі про Йосипа Теслю (кінець III — початок IV століття) говориться, що він помер у віці 111 років, перед смертю здійснивши паломництво в Єрусалим, де просив архангела допомогти йому в смертний час. Христос пообіцяв Йосипові, що його тіло не зотліє протягом тисячоліть. У деяких апокрифах говориться, що ховали Йосипа ангели.

Про подальшу долю Марії в Євангеліях немає майже нічого. Навіть про те, що вона була під хрестом свого розіп'ятого сина, говорить лише Іван; у Матвія і Марка про це не згадується. Іван говорить, що Ісус, умираючи па хресті, просив його потурбуватися про матір (Іван начебто взяв Марію з собою до Ефесу, де вона довго жила і померла, коли їй було 80 років).

Друга версія апокрифів: Марія померла в 52 роки в Єрусалимі й похована в Гетсиманському саду, але тіло її вознеслося на небо, бо коли відкрили її могилу, то замість останків Матері Божої знайшли там букет свіжих, начебто щойно зірваних троянд (відзначення цієї події — успіння Богородиці — спочатку ввела тільки східна церква в IV столітті, а римсько-католицька — через 200 років).

Найдавніші зображення Марії знаходимо в римських катакомбах, де переховувалися від переслідувань перші християни. Далі, впродовж віків, ці зображення помітно змінювались. У візантійських зображеннях Марія — цариця: одягнена в пурпур, на престолі, навколо — чоти­ри ангели, одягнені як придворні. А в Софії Київській є фреска, яка має назву "Нерушима стіна" (XI століття). На ній діва Марія — заступниця людей, сувора і справедлива.

 

"Благовіщення.Діва Марія" Мозаїка Софії Київської

Художники Рубенс і Кореджо, зображуючи Марію, намагались якомога більше наблизити її до уявлень простих людей про неї (дитяча цнотливість і материнська ніжність поєднувалися в цих зображеннях).

У католицькій Італії Рафаель створює тип Матері Божої, Мадонни (так її звуть католики — "моя пані"). У Рафаеля Мадонна ("Мадонна в зелені", "Мадонна в кріс­лі", "Сикстинська Мадонна") відзначається дивовижною гармонією земної краси і небесної чистоти; у ній є і величність, і простота, і урочистість, і ніжність. Мадонни Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Мурільйо зачаровують нас і сьогодні.

Рафаель "Сікстинська мадонна"

Марія в усі часи була уособленням духовної чистоти, великої материнської любові, її образ надихав митців слова:

 

Марія сина привела.

Єдиную тую дитину,

Що нас од каторги спасла!

І пресвятая, неповинна,

За нас, лукавих, розп'ялась! (Т. Шевченко)

 

У нашій мові, як і в багатьох інших, існує цілий ряд синонімічних найменувань Марії:

— За що ж ти, Пречиста Божа Мати, так невблаганно караєш мене? (О. Довженко).

 

...Кляла себе, й всеправедного Сина, І всі хрести життя земного... Возрадуйся ж, Пречиста Мати! Возрадуйся, Розп'ятий!

(С Черкасенко)

 

Схились, Мадонно, на причілок

Останньої хати в селі.

Усміхнись — і піди собі геть по ріллі,

Одганяючись од куль, як од бджілок. (П. Тичина)

 

Марія в очах усіх віруючих була порадницею, повірни­цею всіх незгод. Тому в кожній хаті висіла ікона з її зображенням:

 

"В одному кутку висів під самою стелею здоровий образ Печерської богородиці"

(І. Нечуй-Левиць­кий).

 

"Під стінкою стояв вузенький столик, на зразок вівтарного престолу, і полинялий образ католицької мадонни, ледь-ледь освітлений лампадою" (О. Д о в ж е н к о).

 

 

НА ЗЄМЛЄ МІР, І ВО ЧЄЛОВІЦЕХ БЛАГОВО­ЛЄНІЄ (Лука, 2: 14)

ДАРИ ВОЛХВІВ (Матв., 2: 11)

ІРОД (Матв., 2: 16)