Дім будувати на піску (матв. , 7: 26-27)

 

 

П ісля того, як Ісус пройшов випробування в пустелі, він починає свою проповідницьку пильність і збирає перших учнів: "А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, — і Він їх уздоровляв. І багато людей ішло зa ним..." (Матв., 4: 24—25).

Усі перелічені на початку цього розділу крилаті слова походять із однієї — порівняно невеликої — Нагірної проповіді Ісуса Христа. Своєю назвою ця проповідь завдячує такому описові в Євангелії: «І побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. І, відкривши уста свої, він навчати їх став,, промовляючи: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне"» (Матв., 5: 1—3).

У Нагірній проповіді є розділ, який зветься "Хто блаженний" ("хто носить в собі блаженство", "хто вгодний Богові"). Тут перераховується одинадцять можливостей бути блаженними. Серед них є такий вислів: "Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть" (Матв., 5:9). Цей вислів стосується людей, яким вдалося когось примирити:

 

Це був справжній миротворець [композитор М. Лисенко]. Люди всяких партій, напрямків, націо­нальностей, різного віку, полу, розвитку і вдачі — усі горнулись до його ніжної, ясної, без краю привітної душі... (Дніпрова Чайка).

 

Вислів "блаженні вбогі духом", названий першим, сприймався по-різному: одні вважали, що "прості духом" — це незіпсовані, простодушні, наївні люди; інші — а таких більшість — "простими духом" називали людей аж надто покірних, позбавлених почуття власної гідності, людей бездуховних:

— Обранець Божий той, хто вбогий духом, а вірою багатий, хто найбільше

боїться Господа.

— Ні, власне, той, Хто не боїться.

(Леся Українка)

 

Серед того заскорузлого в формалізмі і убогого духом товариства Борис повертався свободно, не як вищий, але як чоловік з іншого світу, як якийсь гість з чужих сторін

(І. Франко).

 

Вислів "алчущі і жаждущі" (церковнослов'янські слова, які означають "голодні і спраглі") взято з такої фрази Нагірної проповіді: "Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть" (Матв., 5: 6). Тут ідеться про людей, які пристрасно прагнуть правди. У переносному, розширеному значенні цими словами позначають людей пригноблених, знедолених, а також просто голодних і спраглих:

Алчна душа в князя Оскола, не може він задо­вольнити своєї жадоби, насипає скотниці, збирає землі, перетесує ліси (С. Скляренко).

 

Проте можливе вживання цього вислову й на позначення будь-якого пристрасного бажання.

Звертаючись до своїх учнів, апостолів, Ісус каже: "Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже ні на що, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. Ви — світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі" (Матв., 5: 13-16).

Вислів "сіль землі" вживається тоді, коли говориться про активну, творчу силу народу, про тих, хто виділяється своєю значущістю і є світлом, світильником для інших:

 

Дев'ятий вал... Чи ж то була вода, Що марне так розбилася об кручу? То ж сіль землі, то ж сила молода Ішла на смерть, на згубу неминучу. (Леся Українка)

 

Вислів "ні на йоту" потребує ширшого пояснення. У своїй проповіді Ісус каже: "Не подумайте, ніби я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйну­вати прийшов, але виконати, По правді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, — ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все" (Матв., 5: 17—18). Смисл цієї фрази такий: Ісус не збирається заперечувати чи принижувати написане в Старому Заповіті; навпаки, він прагне виконувати все те якнайточніше.

Що таке йота? Чому її обрано як порівняння з чимось луже невеликим, незначним? Йота — назва літери грецького алфавіту, яка позначала звук "і". Вона іноді писалась у формі рисочки під голосними, які звалися "альфа", "омега", "ета" (це були довгі, виразні а, о, є). Пропуск цієї рисочки не мав значення для вимови, але за правилами правопису вона мала бути в тексті.

Ось типове вживання цього вислову (в обох випадках "ні на йоту" могло бути замінене словом "зовсім", але категоричність сказаного була б послаблена):

 

Євгеній: Завида... я й сам розповім вам усе до йоти, і то по всій щирій правді (І. Франко).

 

Які ж слова у прозі днів знайти, Який же голос дужий підібрати, аби на йоту ще хоч піднести знеможену поезію до правди? (В. П р о с т о п ч у к)

 

Є такий вислів: "А що зверх цього, те від лукавого" або коротше: "те — від лукавого". Узято ці слова теж з Нагірної проповіді: «А я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя великого; не клянись головою своєю, — бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.

Ваше ж слово хай буде: "так-так", "ні-ні". А що більше над це, то те від лукавого» (Матв., 5: 34—37).

"Від лукавого " —. у сучасній мові це щось зайве, неправильне, шкідливе:

 

Ну, що ж, коли продовжити ваш образ, то політика в нього, може, й від лукавого, але така Божа іскра сяє в багатьох його творах! (М. Стельмах).

 

Наступна частина проповіді дала крилатий вислів "не протився злому", який часто замінюють словами "непро­тивлення злу насильством ".

Ю.Шнорр фон Карольсфельд "Нагірна проповідь"

Ось слова Ісуса з проповіді: «Ви чули, що сказано: "Око за око, і зуб за зуба". А я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, — підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, — віддай і плаща йому... Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче позичити в тебе — не відвер­тайсь від нього"» (Матв., 5: 38—42).

Ви бачите, що тут йдеться про повну покірність, милосердя, всепрощення; з таким значенням цей вислів і вживається:

 

І довіку лев

не втомиться ягнят покірних жерти:

котре не з'їв учора, з'їсть сьогодні,

помилує сьогодні, завтра з'їсть,

аби його пустити до кошари.

А ваша віра: не протився злому!

(Леся Українка)

 

Образ жінки-матері в нашій дореволюційній поезії часто змальовувався у характері покірливості, в своєрідному "непротивленню злу насильством", — за винятком, звичайно, шевченківської матері-протестантки і поборниці правди (А. Малишко).

 

Оскільки протягом довгого часу текст Біблії був відомий віруючим переважно церковнослов'янською мовою, то частина крилатих слів із Нагірної проповіді потрапила в нашу мову саме в такій формі (сьогодні вони найчастіше вживаються іронічно).

Одним з таких висловів є іронічне твердження "во многоглаголанії нєсть спасєнія" ("у багатослів'ї, у веле­мовності нема порятунку"). Ми всі часом говоримо багато, довго, нудно, і громіздке слово "многоглаголаніє " дуже влучно це передає. У проповіді ці слова теж містять приховану насмішку: "А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, — бо думають, ніби вони будуть вислуханні за своє велемовство. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за наше прохання!" (Матв., 6: 7—8).

 

Потреба в живій істині ще не визріла, і звичка не додумувати до кінця ще залишилась... А в много­глаголанії — нема істини (Є. С в е р с т ю к).

 

Милосердя завжди, не тільки в часи Ісуса, було окрасою людської душі, — якщо воно було не роблене, а справжнє. Про це в Нагірній проповіді говориться так: "Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди... А як ти чиниш милостиню, — хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно" (Матв., 6: 1—4).

Образний вислів з цього тексту — "не знає ліва рука, що робить правиця (права)" — показує нам, як треба чинити добрі діла: скромно, тихо, непомітно навіть для самого себе.

На жаль, цей прекрасний вислів давно відійшов від свого первісного значення і найчастіше вживається, коли говорять про чиюсь безгосподарність, неорганізованість, забудькуватість тощо.

Вислів "хліб насущний " взято з церковнослов'янського речення "хлєб наш насущний даждь нам днєсь" — "хліб наш щоденний дай нам сьогодні", а це речення, в свою чергу, взяте з молитви, відомої, мабуть, усьому християнському світові. Ось вона українською мовою. Ісус у Нагірній проповіді каже: "Ви ж моліться отак:

Отче наш, що ecu на небесах!

Нехай святиться ім'я Твоє,

Нехай прийде Царство Твоє,

Нехай буде воля Твоя,

Як на небі, так і на землі.

Хліба нашого насущного

Дай нам сьогодні.

І прости нам довги наші,