ВЕНІАМІН (БЕНІАМІНИК) (43: 29-30)

 

 

Б іблійна оповідь про Йосипа розпочинається не від його дитинства, а від юності. Ми знаємо про нього лиш те, що він син Якова і Рахілі, має одинадцять братів. Йому 17 років, він наймолодша дитина у батька, улюбленець його, утіха старості. Батько справляє тільки Йосипові квітчастий "кетонеш" — сорочку (від грецького "хітон"). Брати заздрять йому. Неприязнь посилюється, коли Йосип починає розпові­дати батькові про їхні погані вчинки.

До того ж Йосип у присутності братів розповів батькові про свої два сни. Ось ці сни: "А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму" (37: 7); "Оце снився мені ще сон,— і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені" (37: 9). Вислухавши це, батько сказав: "Що тоза сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя, та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?" (37: 10).

Одного дня батько посилає Йосипа провідати братів, які пасуть отари далеко від дому. Брати здалеку бачать його яскраву сорочку; вони вирішують убити його. Заступається за Йосипа лише найстарший брат, який радить не вбивати його, а вкинути в яму (це була криниця без води), де він помре сам, а на них не буде крові. Так вони й зробили.

Раптом бачать: іде караван, везе до Єгипту пахощі, бальзам і ладан. Брати вирішують продати Йосипа цим ізмаїльтянам. "І продали Йосипа ізмаїльтянам за двад­цять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту" (37: 28).

Брати зарізали козеня, вмочили сорочку Йосипа у кров козеняти і понесли батькові. «І він пізнав його й сказав: "Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип!"» (37: 33). Батько роздер на собі одяг, зодягнув верету (рядно) і багато днів справляв жалобу по своєму улюбленцеві.

Йосипа привезли до Єгипту і продали Пентефрієві (Потіфару) — царедворцеві фараона, який був начальни­ком його охорони. Йосип у домі свого господаря стає потрібною людиною — наглядачем та розпорядником і дома, і в полі. Яким був Йосип у цей час? Молодий і красивий, він "був гарного стану та вродливого вигляду" (39: 6). Звідси і його ім'я — Йосип (Іосиф) Прекрасний:

 

—Ото, як би я хотіла побачити, як ви вбрались за прекрасного Іосифа,— сказала Олеся, спідлоба погляда­ючи на Балабуху (І. Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й).

 

—Ти всім подаєш ідеї,— розізлився Грак, вити­раючи піт з чола,— Тебе всі люблять, а ті, хто їх втілює в життя, — ненавидять, Чудновський теж вважає, що Торквемада це я, а ти — Йосиф Прекрасний (О. Чорно г у з).

 

Цей вислів вживається на означення не лише красивої, а й цнотливої людини:

 

Тетяна. Оттак наші знають! Ви себе рівняєте з Іосифом? Далеко куцому до зайця! Наш піп говорить, що Іосиф тим і щасливий був, що батька свого шанував і почитав по Богові первого... (І. Котлярев­ський).

 

Жінка Пентефрія закохується в Йосипа, всіляко його переслідує, але Йосип противиться її домаганням. Зрештою Пентефрієва жінка, залишившися з ним наодинці, ухопила Йосипа за рукав; він вирвався, а одяг залишився у неї в руках. Цей одяг вона використала як звинувачення: начебто Йосип хотів її збезчестити.

"Пентефрієва жінка" у переносному значенні — жінка віроломна, мстива і розпусна:

Не пускайся з жінкою чужою Ні в дорогу, ні в гостину жодну. Тямиш, як Пентефрієва жінка Йосипа в темницю засадила.

(І. Франко)

 

Пентефрій кидає Йосипа до в'язниці. Але Йосип умів прихиляти до себе серця людей. І тут, у в'язниці, "начальник в'язничого дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничім" (39: 22).

У цей час провинилися у чомусь чашник і пекар фараона й потрапили до в'язниці. Опікуватися ними начальник в'язниці поставив Йосипа. Одного ранку запитав їх Йосип: "Чому ваші обличчя сьогодні сумні?" А вони сказали йому: "Снився нам сон, а відгадати немає кому" (40: 8). Йосип попросив, щоб вони розповіли йому свої сни.

Начальник чашників розповів свій сон: "Бачив я в сні своїм, — ось виноградний кущ передо мною. А в виноградному кущі три виноградні галузки, а він сам ніби розцвів, пустив цвіт, і дозріли грона його ягід. А в моїй руці фараонова чаша. І взяв я ті ягоди, і вичавив їх до фараонової чаші, і дав ту чашу в руку фараона" (40: 9—11). Йосип сказав, що через три дні фараон звільнить чашника і поверне до себе. Нехай лише не забуде Йосипа і подбає про його звільнення.

Далі про свій сон розповідає пекар: "І я в сні своїм бачив, — ось три коші печива на голові моїй. А в коші горішньому — зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови" (40: 16—17)..Йосип так розгадав цей сон: "Три коші — то три дні. Ще за три дні підійме фараон голову твою з тебе, і повісить тебе на дереві, — і птах поїсть тіло твоє з тебе" (40: 18—19). Все збулося так, як сказав Йосип, тільки начальник чашників забув про нього.

Пройшло два роки. І сниться фараонові сон. "Ось він стоїть над Річкою [це Ніл]. І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, — і паслися на лузі. А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих" (41: 1—4). Фараон прокинувся, а потім знову заснув. І сниться йому: "... аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східним вітром. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних" (41: 5-7).

Ніхто з фараонового оточення не зумів розгадати цих снів. Тоді чашник згадав про Йосипа і розповів пронього фараонові. Той звелів негайно привести Йосипа з темниці.

Йосипа помили, переодягли і привели до фараона. Фараон розповів йому свої сни, і Йосип так розгадав їх: "Семеро корів добрих — то сім літ, і семеро колосків

П.Корнеліус. "Йосип пояснює сни фараону"

 

добрих — сім літ вони. А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, — сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східним вітром — то будуть сім літ голодних... Ось приходять сім літ, — великий достаток у всім краї єгипетськім. А по них настануть сім літ голодних, — і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край" (41: 26—30).

"Фараонова худа корова" — так кажуть про жадібного. Вислів "сім корів худих і сім товстих" вживається найчастіше або як порівняння, або як цитата:

 

Та ще мудрішим може показатись,

Коли столець лояльності поставиш

На користі столець і аж на верха

Сам сядеш, вищий понад тих нездарів,

Що на самих худих лояльних стільцях

Сидять худі, мов сім корів з Єгипту.

Амінь, амінь, кажу тобі, мій сину,

Що не худі товстих їдять корови,

Але товсті худих з їдять з кістками

І не подохнуть, тільки потовстіють.

(І. Франко)

 

Далі Йосип радить фараонові: "А тепер нехай фараон заздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею... і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі... І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі,— і край не буде знищений голодом" (41: 33-36).

Фараон у захваті від розуму Йосипа і від мудрості його Бога. Він проголошує Йосипа другою людиною в Єгипті — після себе; дає йому символ влади — свій перстень, дорогоцінну одежу, золотий ланцюг; одружує з дочкою жерця, дає йому почесне єгипетське ім'я Цофнат-Панеах, що означає "відгадник таємниць". Йосипові на цей час було ЗО років.

Усе в Єгипті відбувається так, як сказав фараонові Йосип. Настають голодні роки, і всі, не лише з Єгипту, а й з інших країв, ідуть до Йосипа купувати хліб, якого він назбирав ось скільки: "І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа" (41: 49).

Батько Йосипа Яків посилає десятеро своїх синів до Єгипту по хліб. Не пускає лише наймолодшого, Веніаміна, "щоб не спіткало його яке нещастя!" (42: 4). Брати приходять до Йосипа: він їх одразу впізнає, вони його — ні. Він зустрічає їх суворо, підозрює у шпигунстві й бере під варту на три дні, а потім випускає і каже: "Один брат ваш буде ув'язнений.., а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і будуть потверджені ваші слова..." (42: 19—20).

Брати схвильовані, вони згадали свою давню провину і вважають, що це їм кара за гріх. Коли вони так між собою розмовляють, Йосип все чує; він відвертається і плаче.

Йосип наказує своїм слугам наповнити мішки братів збіжжям і в кожен мішок покласти те срібло, яким вони платили за збіжжя. Вийшовши за місто, один із братів відкрив мішок, щоб дати вівса ослові, побачив своє сріб­ло й злякався: «І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: "Що це Бог нам зробив?"» (42: 28).

Коли брати повернулися додому, вони розповіли про все батькові. Він не захотів відпускати Веніаміна, кажучи: "Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер і Веніаміна заберете? Усе те на мене!" (42: 36).

З'їли вони привезене, а голод все ще лютував у їхнім краї. Треба знову йти по хліб до Єгипту. І сказав батько синам: "Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарун­ки мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів. А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка. А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа. А Бог всемогут­ній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніаміна. А я,—певно стратив сина свого!.." (43: 11 — 14).

На цей раз Йосип зустрічає братів прихильно і влаштовує прийом, де особливу увагу приділяє Веніамі­нові (вони рідні брати: у них була одна мати, а у решти братів — інші матері). Напередодні від'їзду братів він наказує підкласти в мішки плату за хліб, а в мішок Веніаміна — свою власну срібну чашу.

Не встигають брати відійти від міста, як їх наздоганяє слуга Йосипа. Він каже, що пропала срібна чаша його пана. У кого вона буде знайдена, той стане рабом Йосипа. Чашу знайшли у мішку Веніаміна.

Брати в розпачі повертаються до дому Йосипа. Один з братів каже Йосипові, що коли Веніамін не повернеть­ся, то це вб'є їхнього батька. Він просить, щоб Веніамін повернувся до батька, а він сам залишиться в рабстві у Йосипа.

І тут Йосип наказав усім вийти, а залишитися — лише братам. І відкрився їм: "Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту...» (45: 4). Далі йде зворушлива сцена, коли Йосип плаче на шиї у Веніаміна, а Веніамін плаче на шиї в нього... "І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними..." (45: 15).

Йосип наказує братам повертатися додому, щоб передати батькові запрошення переселитися з усім родом в Гесем — прикордонну східну частину Нижнього Єгипту, де б вони могли вести звичне для них життя. Фараон дозволяє Йосипові дати братам колісниці для їхніх родин.І весь рід з Яковом попереду відкочовує до Єгипту, а Йосип виїздить їм назустріч. Знову радісні сльози зустрічі. Якова представляють фараонові; увесь рід благоденствує.

Наближається час смерті Якова. Він кличе до себе Йосипа, благословляє синів, а Йосипові наказує похова­ти себе в рідній землі. Він благословляє також синів Йосипа, виділивши молодшого, якому пророкує велике майбутнє. Після смерті Якова і днів жалоби по ньому Йосип везе ховати тіло батька до його рідного краю. Брати турбуються, що з ними буде після смерті Йосипа, але він заспокоює їх. Йосип помер, коли йому було 110 років. Родичі та одновірці дали слово, що коли вони будуть виходити з Єгипту, то заберуть і його останки.

Про молодшого брата Йосипа — Веніаміна слід додати, що у обох одна мати — Рахіль, яка помирає, народивши Веніаміна. Як уже згадувалося, саме тому, що вони рідні брати, а решта братів — рідні лише по батькові, Веніамін любив Йосипа, не заздрив і не був винний у; всіх його випробовуваннях. Рід Веніаміна прославиться пізніше (сам Веніамін народився у Віфлеємі, де колись народиться Ісус Христос).

З цього роду вийшов цар Ізраїлю Саул; апостол Павло казав, що він теж походить з "коліна Веніамінова".

У переносному, розширеному значенні це ім'я — Веніамін (Беніамін, Беніаміник) — вживається у багатьох європейських мовах на позначення улюбленця батьків, оточеного ніжністю і турботою.

 

Друга книга Мойсеєва: Вихід

ПЛАЧ НА РІКАХ ВАВИЛОНСЬКИХ

(Книга Псалмів. Псалом 136)

ВАВИЛОНСЬКИЙ ПОЛОН

ЄГИПЕТСЬКА НЕВОЛЯ (1: 14)