Ізбієніє младєнцев (матв. , 2: 16)

НИНІ ОТПУЩАЄШІ (Лука, 2: 29)

СВЯТЕ СІМЕЙСТВО

 

 

М арія з Йосипом жили в Назареті, а Ісус народився у Віфлеємі. Чому? В Євангеліях це пояснюється так: їм обом треба було йти до Віфлеєма тому, що цар, званий кесарем Августом, наказав зробити перепис усіх людей на своїй землі задля сплати податків. Йосип і Марія повинні були йти до Віфлеєма, бо це місто царя Давида, з роду якого вони походять.

Прийшовши до Віфлеєма, Йосип і Марія хотіли знайти собі місце на заїжджому дворі, але там його не знайшлося. Тоді вони пішли спочивати у притулок, де пастухи пересиджували негоду (це була печера або по-. вітка). Там і народився Ісус. Мати сповила його і поклала її ясла, бо іншого місця не було.

В Євангелії від Матвія нічого не говориться про те, що новонародженого відвідали пастухи. Але в Євангелії під Луки про це розповідається так: «А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: "Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме". І ось раптом з'явилася з Ангелом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: "Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!"» (Лука, 2: 8—14). Останні слова цього тексту стали крилатими церковнослов'янською мовою: "...на зємлє мір, і во человіцех благоволєніє".

 

Друга ознака та, що військовий маршал воюється тоді, коли є війна, а американський Маршалл починає воюватися тоді, коли на землі мир, і во чєловіцех благо­волєніє (Остап Вишня).

Перекладається цей вислів так: "Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!'', але в такій формі вислів крилатим не став. Далі Лука розповідає: «І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: "Ходім до Віфлеєма й побачимо, що сталося там, про що сповістив нас Господь". І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію, та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитинку було їм звіщено. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...» (Матв., 2: 15—18).

В Євангелії від Матвія розповідається про інші відвідини Віфлеєма: «Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалима зо сходу, і питали: "Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його і прибули поклонитись Йому". І як почув це цар Ірод, занепокоїв­ся, і з ним увесь Єрусалим. І зібравши всіх первосвяще­ників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: "У Віфлеє­мі Юдейськім, бо в пророка написано так"» (2: 1—5). Далі наводиться цитата зі Старого Заповіту про Віфлеєм: «Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєма, говорячи: "Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому". Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшов­ши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі» (Матв., 2: 7—12).

Цих мудреців звали ще волхвами. Вислів "дари волхвів" став крилатим. Так говорять про несподівані багаті подарунки або приємну несподіванку. Волхви — узагаль­нено — могутні люди; яким багато дано:

 

О матері! Щасливі тричі ви,

Коли про вашу любую дитину

Не дбають ні царі, ні мудрії волхви.

(Леся Українка)

 

«Спостеріг тоді Ірод, — говориться далі, — що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців пін був випитав. Тоді справдилося те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: "Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми і не дається розважити себе, бо нема їх..."» (Матв., 2: 16-18).

З тих часів ім'я Ірод стало синонімом до слів "мучитель", "тиран":

 

Я шукаю Наталочку

Та сина Івана.

Дочку свою Наталоньку...

Та шукаю пана,

Того Ірода, що, знаєш?..

(Т. Шевченко)

 

В українській мові це ім'я вживається як лайка, коли йдеться про жорстоку, нелюдську поведінку когось:

 

—... а Митько начеше, сучий син, чуприну та й дражнить дівчат по селу. А я за цього ірода гній вергаю, аж хребет тріщить (Г. Тютюнник).

 

Вислів "ізбієніє младенцев" в українській мові вживається саме в такій формі — як цитата з церковно­слов'янського тексту — найчастіше жартома, коли і ідеться про нерозумну розправу над кимось.

Вислів "нині отпущаєші" є частиною фрази: "Нині отпущаєші раба твоего, владико, по глаголу твоєму, із миром" (Лука, 2: 29). Цей вислів пов'язаний з першими днями життя Ісуса. Коли дитині виповнилося шість тижнів, її перевезли до Єрусалима. Мати немовляти пішла принести жертву в Єрусалимському храмі. Ця жертва — дві горлиці — була бідною, бо й Марія була бідною (багаті жертвували двох ягнят).

Ісус — первісток, перший син Марії, — а тому мав бути посвячений Богові. Коли Марія з Йосипом прийшли на подвір'я храму, щоб передати горлиць священикові, до них підійшов старий Семен (його звуть Богоприємець). Він з нетерпінням очікував появи Ісуса і нарешті дочекався. Семен довго жив і просив у Бога смерті. Бог обіцяв йому, що він тоді помре, коли поба­чить Месію-збавителя, спасителя людства. Від Святого Духа Семен довідався, що дитина — Спаситель — у храмі. Він підійшов, узяв дитину на руки і сказав: "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасителя". Потім він благо­словив Марію та Йосипа, сказавши Марії про її майбутні страждання: "...і меч душу прошиє самій же тобі..." (Лука, 2: 35). Звідти зображення її у католиків: Марія з серцем, пробитим мечем (іноді сімома мечами).

Вислів "нині отпущаєші" означає — людина дочека­лася чогось, на що сподівалася, людина закінчила якийсь етап у своєму житті:

 

Я, власне, сими днями скінчила одну свою по­вість... врешті скінчила, прочитала в товаристві, удостоїлась похвали і серйозної критики і потім сказала: "Нині отпущаєші йому..." (Леся Українка, лист до М. Драгоманова, 29.01.1894 p.).

 

Часом вислів уживається майже в прямому значенні — коли йдеться про близьку смерть:

 

... а от якось Яновський, після однієї розмови про бачене в нашій мандрівці... сказав мені:

— Слухайте, який розумний і душевний Ігор Муратов. Можете з мене глузувати, але, право слово, з його слів багато чого вияснюється. Старію я, мабуть, із своїм буркотінням...

 

І додав, маючи на увазі нашу розмову про "передачу естафети" молодшому поколінню:

— Нині отпущаєші раба твойого, владико, по глаголу Ігоря Муратова, з миром...

(Ю. С м о л и ч).

 

З Єрусалима Марія з Йосипом і дитиною повернулися до Віфлеєма. І тут знову вві сні Йосип почув голос ангела, який сказав: "Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб його погуби­ти". І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерті Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: "Із Єгипту покликав Я Сина Свого" (Матв., 2: 13-15).

Зверніть увагу на одну особливість тексту Євангелій: до кожної події вибирається відповідний вислів зі Старого Заповіту, який пророкує саме такий розвиток подій. Цим автори Євангелій показують, що Ісус і був саме тим месією, про прихід якого говорилося в Старому Заповіті.

Про перебування святого сімейства в Єгипті жодне з чотирьох Євангелій не говорить нічого. «Коли ж Ірод умер, — продовжує розповідь Матвій, — ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові та й промовив: "Уставай, візьми Дитятко та матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини". І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву. Та, прочувши, що царює в Юдеї Архелай, — замість Ірода, батька свого, — побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв іалілейських. А прибувши, оселився у місті, на ім'я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий» (2: 19—25).

 

Мікеланджело "Святе сімейство"

 

Прийнято називати маленького Ісуса з батьками святим сімейством. Ця назва з'явилася і поширилась завдяки картинам та іконам, на яких родина зображу­валася.

Сюжети цих картин різні часом на передньому плані Марія з дитиною, а на задньому плані Йосип за роботою; часто навколо родини — ангели; інколи, крім святого сімейства, на полотнах зображувалися близькі їм люди: Анна на картині Ель Греко, свята Катерина на картині де Рібери та ін. Але завжди в центрі — маленький Ісус, який об'єднує собою всю композицію.

Вислів "святе сімейство" вживається і в переносному значенні, найчастіше з доброю іронією.

Розповідь про народження Ісуса мала величезний вплив на подальший розвиток мистецтва: вона стала невичерпним джерелом натхнення для багатьох поколінь поетів, скульпторів, художників. Вона породила твори мистецтва, без яких важко уявити собі історію світової культури.