Єгипетська робота (1: 14) тьма єгипетська (10: 21)

КАРИ ЄГИПЕТСЬКІ (7-Ю)

 

Іудеї в Єгипті були рабами. Вони зі сльозами згадували свою батьківщину: "Над річками Вавилонськими, — там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!" (Книга Псалмів. Псалом 136). Широко відомі у нас ці слова завдяки таким рядкам Т. Г. Шевченка:

На ріках круг Вавилона

Під вербами в полі

Сиділи ми і плакали

В далекій неволі.

 

У переносному значенні "плач на ріках вавилонських"

— це туга, жаль за чимось, безповоротно втраченим:

На ріці вавилонській — і я там сидів,

На розбитий орган у розпуці глядів.

(І. Франко)

 

Коли шукають синонімів до слів "рабство", "неволя", тоді ще кажуть "вавилонський полон": Коли скінчиться той полон великий, Що нас зайняв в землі обітованній? І доки рідний край Єгиптом буде? Коли загине новий Вавилон!

(Леся У к р а ї н к а)

 

По той бік тюремної брами день у день вистоюють чиїсь жінки й матері, ці вічні шукальниці, невтомниці, що ось так, з клунками, босоніж, ходять від табору до табору, не минають цієї заклятої Холодної гори, споді­ваючись у її невольничому вавилоні віднайти, вигледіти свого (О. Гончар).

 

Тут письменник у словосполученні "невольничий вавилон" начебто поєднав і крилаті слова "єгипетський полон" і крилате слово "Вавилон" з таким його значен­ням: велика кількість людей, натовп, юрба.

Рабам у Єгипті доводилося виконувати важку, для багатьох непосильну роботу: під палючим сонцем вони копали глину, місили, виробляли з неї цеглини, сушили їх на сонці, а готову цеглу носили до місця, де будувалися могутні мури й величезні палаци фараона.

Вислови "єгипетська неволя", "єгипетська робота" — теж синоніми до понять "тяжка підневільна праця", "залежність", "рабство":

 

Хто мене виведе з сього Єгипту, З краю неволі, з оселі роботи? Син чоловічий, обранець Господній? Дух, що з'являвся в огні?

(Леся Українка)

 

Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (О. Гончар).

 

Мойсей (про нього ми ще будемо говорити) кілька разів ходив до фараона й намагався вмовити його відпустити іудеїв (він творив різні чудеса, переконуючи фараона в тому, що це веління Бога). Але фараон не поступався.

Та от на допомогу Мойсееві прийшов сам Бог. Він послав на єгиптян страшні кари. Ось як про це розповідається в Біблії.

Рано-вранці Мойсей та його брат Аарон пішли до ріки чатувати на фараона, котрий у цей час звичайно прихо­див купатися. Дочекавшися, вони сказали йому: "Так як ти не виконав бажання Господа і не відпустив народу нашого, то ти побачиш, що зробить Бог". Аарон узяв жезл, підняв його над рікою — І тієї ж миті вода перетворилася над кров. Та фараон, незважаючи на таку страшну кару, залишився невблаганним.

Н. Пуссен "Суперництво Мойсея з жерцями фараона"

Єгиптянам тепер не було що пити, вся вода в озерах, ріках і криницях перетворилася на кров. Уся риба загинула. Люди копали землю неподалік від ріки, сподіваючись добути воду, та марно. Так єгиптяни протягом тижня замість води пили кров. І все ж фараон не послухав Бога — і Бог послав йому нову кару.

Знову Аарон простяг жезл — жаби повилазили із річок і ставків. їх було дуже багато; вони виплигували на ліжка, пробиралися до кухонь, заповнили і палац фараона. Тоді фараон послав за Мойсеєм та Аароном і сказав їм: "Помоліться своєму Богові, щоб ці жаби згинули, тоді я відпущу синів Ізраїлевих". Мойсей помолився Богові, і Бог почув його: жаби загинули. Як тільки їх не стало, фараон сказав: "Не відпущу народ ". Тоді Бог знову послав на нього кару.

Аарон простяг свій жезл — і вся пилюка на дорогах і в полях перетворилась у маленьких, злих і набридливих комах, які кусали і людей, і худобу, але фараон вперто продовжував стояти на своєму.

Тоді Бог послав на землю єгипетську безліч собачих мух, які заполонили будинки й вулиці. Земля і люди Єгипту страждали від цих мух, які, однак, навіть не наближалися до хатин, де жили іудеї. Усе повторилося знову: фараон пообіцяв відпустити народ, якщо мухи згинуть, а як тільки їх не стало, фараон повторив своє: "Не відпущу".

І послав Бог на землю єгипетську нову кару. Всі тварини захворіли. Загинуло безліч усілякої худоби. Та фараон усе ще не відпускав народ ізраїльський. І Бог вразив запаленням і виразками чоловіків, жінок і дітей єгиптян, тоді як ніхто з іудеїв не захворів. Фараон і тут не поступився.

Кари продовжувалися: пішов великий град, побив багато людей і тварин; далі Бог наслав сарану. Вона покрила дерева й поїла всі плоди, що залишилися після граду. Знову фараон пообіцяв: якщо не буде сарани, він відпустить народ — і вкотре не дотримав слова.

А населення Єгипту страждало. Фараон своєю впертістю карав свій народ.

Мойсей більше не попереджав фараона про ті випробування та кари, які Бог посилатиме. Він простяг руку до неба — і одразу ж настала. пітьма. День став темніший за ніч, морок панував усюди, крім того місця, де жили іудеї — там було видно. Народ Єгипту був переляканий: три дні й три ночі пітьма огортала Єгипет. А потім знову стало видно. Фараон не покаявся, а ще більше розлютився. Він сказав Мойсееві: "Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!" А Мойсей відказав: "Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого!" (10: 28-29).

Вислів "тьма єгипетська" у переносному значенні є образом безпросвітної темряви (своєрідна гіпербола, перебільшення):

Такий туманний час тепер для Ялти невигодний, бо якраз оце згорів газовий завод і світла на вулицях нема, а як скінчаться місячні ночі, то вже буде зовсім тьма єгипетська (Леся Українка).

Став крилатим і вислів "кари єгипетські". Він вжива-ється як синонім до поняття "велике нещастя":

 

... Диво! Мільйони летять у якусь темну безодню, не залишаючи по собі ніякого сліду: поля незасіяні, мільйони голодного люду, голодний, чорний, плямис­тий тиф і всі єгипетські кари мучать країну. Що ж це має значити? (І. Франко).

 

І останню кару послав Бог на Єгипет. Він сказав: Коло півночі я вийду посеред Єгипту. І помре кожен перворідний Єгипетської землі від перворідного фарао­на, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби. І здійсниться великий зойк по всій Єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більше не буде" (11:4-6).

Ізраїльтяни, за наказом Бога, повинні були зробити так: цієї ночі кожна родина має взяти гарне ягня, заколоти його і спекти. Кров'ю ягняти треба обмазати одвірки дому. "І прийде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, — і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити" (12: 23). І ще: їсти м'ясо ягняти вони мають стоячи, одягнені, з палицею для дороги. Єгиптяни спокійно полягали спати того вечора, але опівночі всі їхні первістки померли. І ніхто не бачив, як ангел-згубник заходив до хат єгиптян, але він побував у кожній з них — ніякі замки та засови не могли його зупинити. Коли ж він бачив кров на одвірках, то обминав ці будинки, начебто "перескакував" їх. "І знявся великий зойк у Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого..." (12: ЗО).

Тієї ж ночі покликав фараон Мойсея та Аарона і сказав їм: "Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, сини Ізраїлеві. і йдіть скажіть Господові, як ви казали. І дрібну вашу худобу і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть мене!" (12: 31—32). І увесь народ Єгипту благав їх швидше піти, бо боялися, що Бог ізраїльтян усіх знищить.

Так ізраїльтяни вийшли з Єгипту, де вони були в неволі. Бог наказав Мойсееві, щоб він і його народ пам'ятали, хто й коли вивів їх з Єгипту. Кожного року в цей день вони повинні їсти печене ягня, як вони їли тієї ночі. Це буде називатися словом Пасха (слово "пасха" давньоєврейською мовою означає "проходження мимо", "перескакування"). Тієї ночі Бог пройшов повз двері, на яких була кров ягняти, і не знищив їхніх дітей (християни святкують Пасху тому, що в цей день — це був третій день після розп'яття Ісуса Христа — воскрес Син Божий).

 

 

МОЙСЕЙ