Іван Хреститель, Іван предтеча (матв. , 3)

Я НЕДОСТОЇН РОЗВ'ЯЗАТИ РЕМЕНІ ВЗУТТЯ ЙОГО! (Матв., 3: 11)

БЛАГОСЛОВЕННА ТИ ПОМІЖ ЖОНАМИ (Лука, 1: 42)

ГЛАС ВОПІЮЩОГО В ПУСТИНІ

(ГОЛОС ВОЛАЮЧОГО В ПУСТЕЛІ) (Матв., 3: 3)

МЕДОМ І АКРИДАМИ ХАРЧУВАТИСЯ (Марк, 1: 6)

ІДИ І ДИВИСЬ (Іван, 1: 33-42)

 

П ро Ісуса-підлітка ми з Євангелій довідує­мося дуже мало. Лише в Євангелії від Луки розповідається про те, як дванадцятирічний Ісус разом з батьками пішов до Єрусалима на свято Пасхи. Коли минуло сім днів свята, батьки разом зі своїми земляками вирушили в дорогу додому. Ісуса з ними не було, але батьки вирішили, що він пішов до Назарета разом з сусідами або знайомими. Проте і вдома його не було. Йосип і Марія стривожилися і повернулися назад до Єрусалима. Після тривалих пошуків вони нарешті знайшли його в приміщенні при храмі, де священики навчали дітей. Ісус сидів разом з іншими дітьми та вчителями, слухав і відповідав на запитання. Усі дивува­лися з його не по-дитячому розумних відповідей.

Після цього ми зустрічаємося з Ісусом уже дорослим, тридцятилітнім. Він приходить до Івана Хрестителя, як і багато інших людей, щоб охреститися. Іван приводив людей на хрещення до річки Йордан: обливав їх водою на знак того, що Бог простив їм їхні гріхи. Ось як про хрещення Ісуса розповідає Матвій: «Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб хреститись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: "Я повинен хреститись від Тебе, а чи Тобі йти до мене?" А Ісус відповів і сказав йому: "Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду". Тоді допустив він Його. І охрестившись, Ісус зараз вийшов із води. І ось небо розкололось, і побачив Іван духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього, і ось голос почувся із неба: "Це Син Мій улюблений, що Його Я вподобав!"» (3: 13-17).

Святий Дух в образі голуба часто зображувався і згаду­вався в різних творах мистецтва:

 

У вічну славу Батька й Сина

Й Духа Святого Голуба...

Ой зацвіла біла калина

Біля синього Жолоба.

(Л. М и р о н ю к)

 

Побачивши Голуба і почувши голос із неба, Іван Хреститель сказав: "Той, хто йде після мене, потужніший від мене: я недостоїп розв'язати ремені взуття його!"

(Матв., 3: 11).

 

Цей вислів став крилатим, його вживають тоді, коли хочуть підкреслити чиюсь очевидну перевагу. Ось думка про двох філософів, далеко не рівноцінних за обдаруванням:

Шопенгауер... розум геніальний, свого часу не справив враження, на яке заслуговував, а через кілька років воскрес у Гартмані, мислителеві дуже беручкому, але хіба достойному тільки розв'язати ремінь у чоботі Шопепгауера (М. Михайловський).

. Івана Хрестителя ще звуть Іван Предтеча, тобто "попередник". Це церковнослов'янське слово теж стало крилатим:

 

Отже, гряде могутній азіатський ренесанс у мистецтві, і його предтечами є ми, "олімпійці" (М. Хвильовий).

 

Не піддавайтесь відчаю, не потерпайте, коли невдачі, прикрощі. Ми всі — предтечі. Месії прийдуть слідами нашими за рік, чи два, чи двадцять (Василь Шевчук).

 

 

Г.Доре "Хрещення Господнє"

 

Хто такий Іван Хреститель?

Ось що розповідають нам про нього в Євангелії від Луки.

Захарій і Єлизавета були подружжям уже досить похилого віку, та дітей не мали. Захарій був священиком. Кожен іудейський священик приходив по черзі до Єрусалима і протягом тижня служив у храмі. Кому з них курити в храмі фіміам (дрібно потовчену смолу), щоранку вирішували жеребкуванням. Та ось жеребок витяг Захарій і ввійшов до храму. Впавши на коліна перед жертовником, він побачив праворуч від жертовника ангела, який йому, наляканому, лагідно сказав: "Не бійся, Захарію, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлизавета сина народить тобі, ти ж даси йому ймення Іван... І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога" (Лука 1: 13, 16).

Захарій не повірив словам агела. Тоді ангел сказав: "Я Гавриїл, посланий Богом говорити з тобою. А тому ти будеш мовчати і не зможеш вимовити й слова до того' часу, поки все не здійсниться, тому що ти не повірив словам моїм, які свого часу сповняться". Тієї ж миті Захарій утратив здатність розмовляти і майже нічого не чув. Ангел піднявся до неба, а Захарій вийшов із храму. "Коли ж вийшов Захарія, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, — і залишився німий..."(Лука, 1: 22).

Марія, в майбутньому мати Ісуса, пішла провідати Єлизавету. Коли вона увійшла в дім і привітала Єлиза­вету, в утробі Єлизавети тріпотіла дитина, і Єлизавета скрикнула: "Благословенна Ти поміж жонами, і благо­словенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?" (Лука, 1: 42—43).

Вислів "благословенна ти поміж жонами" став крила­тим і вживається, коли хочуть підкреслити високу місію матері. З матір'ю порівнює пісню Іван Франко:

Благословенна ти поміж жонами,

Одрадо душ і сонце благовісне,

Почата в захваті, окроплена сльозами,

О раю мій, моя ти муко, пісне!

 

Пробувши у Єлизавети три місяці, Марія повернулася додому в Назарет. Невдовзі після цього Єлизавета народила сина. На восьмий день в її дім прийшли сусіди й родичі, щоб дати дитині ім'я. Вони казали: "Назвемо його іменем його батька, Захарієм". —"Ні,— відповідала Єлизавета,— він буде називатися Іваном". Вона знала, що таким було веління ангела.

Захарій все ще не міг говорити. Друзі почали питати його, як він хотів би назвати сина. Тоді Захарій узяв дощечку, вкриту воском, на яких тоді писали залізною паличкою (етилом), і написав: "Ім'я моєму синові — Іван". Усі були вкрай здивовані: адже він запропонував таке ж ім'я, як і Єлизавета. Та здивування їх було ще більшим, коли Захарій заговорив. Він сказав: "І ти, дитино, будеш пророком Всевишнього".

Іван Хреститель був на півроку старший за Ісуса і проповідувати почав раніше. Ось як про це розпові­дається в Євангелії від Матвія: «Тими ж днями приходить Іван Хреститель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: "Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне! Бо він той, що про нього сказав був Ісайя-пророк, промо­вляючи: "Голос того, хто кличе (волаючого): В пустелі готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!"» (3: 1-3).

Крилатий вислів "глас вопіющого в пустині" ("голос волаючого в пустелі") дуже далеко відійшов від свого первісного значення. У тексті він має таке значення: голос того, хто волає, закликає готувати в пустелі прихід Ісуса. Сьогодні цей вислів означає — даремний заклик до кого-небудь, залишений без відповіді, ніким не підтри­маний:

 

Листування моє з освіченими людьми за кордоном обірвалось не по моїй вині, і я не мала ніякого способу подати їм признак життя від себе. Пробувала обзиватись з південного краю, але щось ніякого відгуку на свій голос не почула, так "голосом вопіющого в пустині" зосталась, як і перше (Леся Українка, лист до М. Драгоманова, 3.10.1893 p.).

 

Вночі ворота Лаври не гостинні, даремно тут і возвишати глас. Глас вопіющого в пустині, напевно, був чутніший, як у нас. (Л. Костенко)

 

Вживається цей вислів і українською мовою:

 

Отож можете собі уявити, з яким нетерпінням ждав я всі ці роки виходу "Клекіт старого лелеки", якавідлунювалась у серці біблійним "голосом того, хто кличе в пустині" (В. Захарченко).

 

Описуючи зовнішність, власне — одяг Івана Хрести­теля ("Сам же Іван мав одежу з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх"), Матвій згадує і про його їжу: "...а пожива для нього була сарана та мед польовий" (3: 4). Сарана (або акриди) — це комахи з дитячий палець завбільшки. Іван збирав їх на деревах і на траві. В дуплах старих дерев він знаходив мед.

Вислів "медом і акридами харчуватися" вживають, коли говорять про дуже бідну, нужденну, вкрай обмежену їжу:

 

Мовчи, душа, мовчи та мак товчи І запивай акриди медом диким.

(І. Ж и л е н к о)

 

Дивний одяг і незвична їжа викликали загальний інтерес до Івана Хрестителя: "І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, і в річці Йордані від нього хрестились вони, і визнавали гріхи свої" (Марк, 1:5).

Іван Хреститель продовжував проповідувати. У нього були свої учні. Одного разу, перебуваючи в пустелі разом з двома учнями, він побачив здаля Ісуса і сказав: "Ось агнець Божий, котрий бере на себе гріхи всього люд­ства", маючи на увазі те, що Ісус принесе себе у жертву, як приносять в жертву ягнят.

Два учні Івана пішли за Ісусом. Він обернувся, побачив їх і спитав: «"Чого ви шукаєте?" Вони запитали: "Учителю! Де ти живеш?" Ісус відповів: "Ходіть і побач-те". Ті пішли та побачили, де Він жив» (Іван, 1: 39).

Вислів "іди і дивись" зустрічається в Євангеліях кілька разів; він цитується і сьогодні (фільм Е. Климова про страшну фашистську навалу звався "Іди і дивись").

Подальша доля Івана Хрестителя була нещасливою. На той час царем був Ірод Агрипа, син того Ірода, який наказав убивати дітей. Цей Ірод забрав дружину свого брата Пилипа Іродіаду до себе в палац. Іван Хреститель за це його привселюдно осуджував і гостро картав, вима­гаючи відіслати Іродіаду додому, до законного чоловіка. Довідавшися про це, Іродіада розгнівалась і сказала Іродові: "Умертви Івана", але той не погодився: він знав, що народ любить Івана Хрестителя і в разі його смерті підніме бунт. Тому Ірод наказав схопити Івана, посадити у в'язницю, закувавши в кайдани, щоб не втік. Іван Хреститель так і не вийшов із в'язниці. Причиною його смерті була Іродіада. А сталося це так.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет, запросивши багато людей. Іродіади на бенкеті не було, бо в ті часи жінки в бенкетах участі не брали, але дома вона була. Коли Ірод бенкетував зі своїми гостями, до зали увійшла гарно одягнена дівчинка років десяти. Це була дочка Іродіади, племінниця Ірода. Вона почала танцюва­ти і робила це так красиво й невимушено, що гості були у захваті. Особливо втішався нею Ірод. Він сказав їй: "Проси у мене все, що ти хочеш — і я тобі дам, навіть половину царства". Дівчинка не знала, що ж їй попрохати в Ірода. Вона побігла порадитися з матір'ю. Мати сказала: "Попроси Ірода зараз же дати тобі на тарелі голову Івана Хрестителя". Ірод спочатку злякався і хотів відмовити їй, але подумав, що з нього будуть кепкувати гості. Тому він наказав своєму зброєносцеві відрубати голову Івану Хрестителю і принести в залу на тарелі. Зброєносець мечем відрубав голову Івана, поклав на таріль і віддав дівчинці. Дівчинка віднесла цей страшний подарунок своїй жорстокій матері.

У переносному значенні ім'я Іродіада — уособлення зла:

 

— О, якби моя жінка вдалась такою Іродіадою, то я б її запер в хаті, ще й двері підпер би. Нехай би сиділа, не рипалась та хати стерегла (І. Нечуй-Левиць­кий).

 

Ще ширше — щось потворне, непристойне:

 

— Палазю! А де це подівались образи? Що це за Іродіади висять, почеплені на стінах? - спитала Онися в дочки (І. Нечуй-Левицький).

 

Учні Івана Хрестителя дуже болісно пережили трагічну смерть свого вчителя. Вони випросили його тіло в Ірода і поховали. Після цього пішли у Галілею, щоб розповісти Ісусу про смерть його Предтечі.

Що відомо про Івана Хрестителя з інших джерел?

Історик Йосиф Флавій уточнює місце, де відбулася страта Івана Предтечі, — це прикордонна фортеця Машерон. Причина смерті — за Флавієм — страх Ірода перед популярністю Івана Хрестителя в народі. Проте Флавій нічого не каже про племінницю Ірода, яку начебто, за деякими свідченнями, звали Саломея.

Ісус у пустелі