Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поява партикулярних націоналізмівСодержание книги
Поиск на нашем сайте
І все ж саме націоналізм – найбільш розповсюджена і помітна форма партикуляризму у сучасному світі. Більше того, у порівнянні з тими формами партикуляризму, які він витіснив, це особливо успішна (чи, з іншого погляду, згубна) форма партикуляризму; адже через те, що кожний індивід виводить свою ідентичність з належності до спільноти, відчуття прив’язаності до неї та до її колективних цілей може бути занадто великим. У світі, поділеному на окремі спільноти, національна ідентичність має тенденцію поєднуватися і змішуватися з відчуттям унікальності та тими ознаками, які її складають. Отож ці ознаки (соціальні, політичні, культурні у вузькому сенсі або, інакше, етнічні) набувають значної ваги при формуванні кожного окремого типу націоналізму. Поєднання національності спільноти з її унікальністю є наступним і останнім перетворенням значення «нації», і його можна вивести з зигзагоподібної моделі семантичної (і прихованої соціальної) зміни. Слово «нація» – яке в об’єднувальному і воднораз аристократичному (prevalent) значенні еліти застосовувалось до населення окремої країни (Англії) – почали в мисленні пов’язувати з існуючими (політичними, територіальними і етнічними) характеристиками населення і країни. В той час як застосування поняття «нація» до населення і країни змінювало розуміння цих останніх, змінювалось воднораз і саме поняття «нація» і – набувши смислового відтінку населення і країни як свого складника – відтепер стало означати «суверенний народ». Це нове значення спочатку заступило значення «еліти» лише в Англії. Як можемо судити з визначення Монтеск’є, старе значення у деяких місцях ще довго трималося, але зрештою було витіснене. Слово «нація» у значенні ((суверенний народ» відтепер стали застосовувати також до інших народів і країн, які, як і перша нація, повинні були, звичайно, володіти деякими політичними, територіальними і/або етнічними характеристиками, які б відрізняли їх; відтак його поєднували тепер з таким геополітичним і етнічним змістом. Внаслідок такого ЛіЯ ҐРІНФЕЛД поєднання слово «нація» ще раз змінило своє значення і стало означати «окремий суверенний народ». (Ці зміни показано на мал. 2). Малюнок 2. Перетворення ідеї нації Можна вважати, що якраз це останнє перетворення і спричинило ту плутанину у поняттях, яку маємо в теоріях націоналізму. У багатьох випадках нове поняття нації затінювало те, що безпосередньо передувало йому, так само як це останнє затінювало ті, з яких походило воно саме; але, що важливо, це відбувалося не завжди. Через збереження, а подекуди через розвиток і розширення структурних передумов, сприятливих для еволюції початкової непартикулярної ідеї нації, ці два поняття тепер співіснують. Термін «нація», який застосовується до обох цих понять, приховує важливі розбіжності. Поява більш сучасного поняття означала глибоку зміну в природі націоналізму, і два поняття під одним ім’ям відображають дві докорінно відмінні форми цього феномена (а це означає, що обидві ці форми є докорінно відмінними формами національної ідентичності і свідомості і двома докорінно відмінними типами національних об’єднань – націй). ТИПИ НАЦІОНАЛІЗМУ Типи націоналізму Два види націоналізму, очевидно, суттєво пов’язані, але ґрунтуються на відмінних цінностях і беруть початок з різних засад. Вони також зумовлюють несхожі моделі соціальної поведінки, культури, політичних установ, які розглядаються як відображення особливих «національних характерів». Можливо, найбільша відмінність стосується взаємовідношення між націоналізмом і демократією. Існування суверенітету в межах самого народу і визнання фундаментальної рівності різних його верств -що становить сутність сучасної національної ідеї – є, в той же час, основними принципами демократії. Демократія народилася, певною мірою, разом з національністю. Вони обидві нерозривно пов’язані, і жодну не можна повністю осягнути поза цим зв’язком. Націоналізм був формою, в межах якої з’явилась демократія, що містилась у національній ідеї так само, як метелик у коконі. Спочатку націоналізм розвивався як демократія; там, де умови для такого початкового розвитку зоставалися, ідентичність між ними зберігалась. Але оскільки націоналізм розповсюджувався за різних умов і наголос у національній ідеї перемістився з суверенного характеру на унікальність народу, зникла початкова тотожність між нею і демократичними принципами. Слід наголосити на тому, що демократію не можна експортувати. Вона може бути природною схильністю певних націй (природною саме для їхнього визначення як націй, – тобто первісної національної ідеї), однак невластивою для інших, а здатність прийняти й розвинути її може вимагати від останніх зміни ідентичності. Поява початкової (в принципі, непартикулярної) ідеї нації як суверенного народу ґрунтувалась, очевидно, на зміні характеру відповідного населення, яка передбачала символічне звеличення народу і його визначення як політичної еліти – інакше кажучи, вона передбачала ґрунтовну зміну структурних передумов. Поява похідного партикулярного поняття є результатом застосування початкового поняття до умов, які, з необхідністю, не зазнають такої зміни. Були й інші, випадкові для початкового поняття, додаткові значення народу і країни, які зумовили і зробили можливим таке застосування. В обох випадках прийняття ідеї нації означає символічне звеличення простого народу (а, отже, створення нового соціального порядку, нової структурної реальності). Але якщо в першому випадку на ідею впливав структурний контекст, що передував її формуванню – народ, що діє у певному аспекті як політична еліта та ЛіЯҐРШФЕЛД дійсно володіє суверенітетом, – в останньому випадку послідовність подій була протилежною: тут введення поняття суверенітету народу – як невід’ємного складника національної ідеї – започатковувало перетворення у соціальній і політичній структурі. Як тільки це сталося, сутність суверенітету неминуче отримала нове тлумачення. Спостережуваний суверенітет народу (його національність) у першому випадку міг би означати лише те, що деякі індивіди, що є вихідцями з народу, запроваджують суверенітет на практиці. Поняття нації (що включає суверенітет народу) визнає цей досвід і раціоналізує його. Національний принцип, що з’явився, був індивідуалістичним: суверенітет народу мав своєю передумовою дійсний суверенітет індивідів; і саме тому, що індивіди (з народу) своїми діями утверджували суверенітет, вони були членами нації. В останньому випадку, навпаки, теоретичний суверенітет народу мав своєю передумовою самобутність (uniqueness) народу – його буття як особливого (distinct) народу, оскільки саме таким було значення нації, а нація, за визначенням, є суверенною. Національний принцип був колективістським; він відображав колективне буття. Колективістські ідеології, по суті, є авторитарними, оскільки коли колективність трактується в одиничних термінах, вона набуває форми колективного індивіда, наділеного єдиною волею, і кожен має бути її виразником. Запровадження певної спільноти вводить (або зберігає) фундаментальну нерівність між деякими із її членів – тими, що отримали право висловлювати колективну волю, і більшістю, що не одержала таких прав; отож нечисленні обранці керують масами, що мають коритися. На цих двох несхожих інтерпретаціях суверенітету народу ґрунтуються основні типи націоналізму, які можна класифікувати як індивіду-алістськи-лібертаріанський і колективістськи-авторитарний. До того ж, націоналізми можна розрізняти за критерієм належності до національного колективу – цей критерій може бути або «громадянським», тобто тотожним з громадянством, або «етнічним». У першому випадку національність є, хоча б у принципі, відкритою і добровільною; її можна – а іноді потрібно – одержати. У другому – вважають, що вона є природженою: ніхто не може ні отримати її, якщо її не має, ні змінити її, якщо вже має; її не можна домогтися завдяки індивідуальній волі, вона є генетичною характеристикою. Індивідуалістичний націоналізм може бути лише громадянським, а ось громадянський націоналізм може бути також колективістським. Дуже часто, одначе, колективістський націоналізм набуває форми етнічного партикуляризму, тоді як етнічний націоналізм з необхідністю є колективістським (ці поняття підсумовуються у мал. 3). ТИПИ НАЦІОНАЛІЗМУ
Малюнок 3. Типи націоналізму Слід мати на увазі, що це лише категорії, які слугують для того, щоб уточнити деякі характерні тенденції в межах різних – особливих -націоналізмів. їх потрібно розглядати як моделі, що можуть бути майже відповідними, але малоймовірно, що їх можливо було повністю реалізувати. В дійсності, очевидно, найпростіший тип є змішаним. А складові сумішей вар’юються надто суттєво, щоб виправдати їхню класифікацію у цих термінах і вважати її достатнім аналітичним знаряддям.
|
|||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 217; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.98.153 (0.011 с.) |