Ідеологія чинного націоналізму



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ідеологія чинного націоналізму



ДМИТРО ДОНЦОВ

Друкується за виданням: Донцов Д. Націоналізм. – Лондон: Українська видавнича спілка. – 3-тє вид., виправлене автором, 1966. Текст друкується без авторських приміток.

До головних засад націоналізмуЮЛІАН ВАССИЯН Друкується за виданням: Вассиян Ю. До головних засад націоналізму// Розбудова нації. – 1928. – Ч.2.

Націоналізм: проблема визначення ПЕТЕРАЛЬТЕР Друкується за виданням: Alter P. Nationalismus. – Frankfurt am Main, 1985.

Політичний націоналізм: еволюціяідеї

ЮДЖИН КАМЕНКА Друкується за виданням: Kamenka E. Political Nationalism – The Evolution of the Idea. – У кн.: Kamenka E. (ред.). Nationalism. The Nature and Evolution of an Idea. – London: Edward Arnold, 1976.

1) Трайбалізм (від англ. tribe – плем’я) – у загальновживаному розумінні: прихильність до культурно-побутової, культурно-релігійної і суспільно-політичної племінної особливості; прихильність до локальних (або етнічних) цінностей.

2) Четвертий хрестовий похід був проголошений 1198 року, але відбувся значно пізніше (у 1202-1204 роках). Організований за ініціативою папи Інокен-тія III. Його метою було завоювання Єгипту, якому належала Палестина. Однак, завдяки зусиллям венеціанських купців, похід, зрештою, спрямували на Візантію,


Коментар

на частині території якої після захоплення хрестоносцями Константинополя була утворена Латинська імперія (1204-1261).

3) Столітня війна (1337-1453) – війна між Англією і Францією за Гієнь (з XII століття англійські володіння), Нормандію, Анжу (втрачені англійцями в ХНІ столітті) та Фландрію. Приводом до війни послужили зазіхання англійського короля Едуарда III (1312-1377) (онука французького короля Філі-па IV Красивого (1268-1314)) на французьку корону після смерті французького короля Карла IV (1294-1328) (у якого не було синів). Англія виграла битви при Слейсі (1340), Кресі (1346) та Пуатьє (1356). Договір у Бретіньї 1360 року закріпив за Англією значну частину французької території. У 70-х роках XIV століття англійці майже повністю були вигнані з Франції. Однак після перемоги при Азенкурі (1415) англійці в союзі з бургундцями захопили північ Франції (з Парижем). Рух опору англійцям очолила Жанна д’Арк. У 1429 році французькі війська на чолі з нею зняли облогу Орлеана. Столітня війна завершилася капітуляцією англійців у Бордо (1453). Англія утримала за собою на території Франції лише м. Кале (до 1558 року).

4) Битва при Бувіні (північно-східна Франція) відбулася 27 липня 1214 року між французькою армією Філіпа II Августа (1165-1223) і військами німецько-англійської коаліції на чолі з Оттоном IV Брауншвейзьким (бл.1175/ 1182-1218). Невдовзі після перемоги французьких військ Оттон IV був повалений (1215). Королем Німеччини став союзник Філіпа II Августа Фрідріх II Штауфен (1194-1250).

5) Ілюмінати – таємне товариство, засноване Адамом Вайсгауптом. Подібно до масонів ілюмінати поділялися на ступені. Посвяченим вищим ступенем відкривалася таємна мета товариства – заміна християнської релігії деїзмом і монархічної форми врядування – республіканською. У 1785 році товариство було заборонене баварським курфюрстом Карлом-Теодором.

6) Мова йде про «Силабус» (від латин, syllabus – перелік) – додаток до енцикліки папи Пія IX (1864) під заголовком «Перелік найважливіших хибних поглядів нашого часу», в якому перелічені й засуджені суспільно-політичні та релігійні рухи, наукові принципи, що підривають вчення католицької церкви й авторитет папи.

7) Священна Римська імперія – середньовічна держава, що охоплювала значну частину Західної Європи і включала німецькі, італійські й чеські землі, Нідерланди та інші території. Утворена у 962 році німецьким королем Оттоном І (912-973) як Римська імперія, у 1157 році за Фрідріха І Барбаросси (бл.1125-1190) в політичному листуванні зафіксована нова назва – Священна Римська імперія німецької нації. Юридично система імперії була закріплена «Золотою буллою» (1356). Формально проіснувала до 1806 року.

8) Мексиканська революція 1910-1917’pp. скинула клерикально-поміщиць­ку диктатуру мексиканського президента Порфіріо Діаса (1830-1915). Під час революції розгорнулася селянська війна під керівництвом Ф. Вільї та Еміліано Сапати (1879-1919), були зупинені спроби поновити диктаторський режим (ли­пень 1914 року), розпочалася громадянська війна, відбито інтервенцію США


Коментар

(1914 і 1916-1917 pp.); вирішальним етапом революції стало прийняття Консти­туції (1917), створення передумов для аграрної реформи та капіталістичного розвитку країни.

Доктрина та її критики ЕНТОНІД. СМІТ

Друкується за виданням: Smith A. D. Theories of Nationalism. – New York-Evanston-San Francisco-London, 1971.

1) Чотирнадцять пунктів В. Вільсона – програма мирного врегулювання, запропонована президентом Вудро Вільсоном у посланні до Конгресу США 8 січня 1918 року. Програма передбачала: 1) відмову від таємної дипломатії і підписання відкритих мирних договорів; 2) абсолютну свободу судоплавства як у мирний, так і у воєнний час; 3) розвиток вільної торгівлі між усіма країнами світу; 4) всезагальне скорочення озброєнь; 5) врегулювання колоніальних проблем із урахуванням інтересів місцевого населення; 6) звільнення окупованої російської території, визнання права Росії самостійно визначати шляхи свого розвитку; 7) відновлення незалежності Бельгії; 8) повернення Франції Ельзасу та Лотарингії; 9) виправлення кордонів Італії за національними ознаками; 10) надання автономії народам Австро-Угорщини; 11) звільнення балканських країн і надання Сербії виходу до моря; 12) надання автономії народам Турецької імперії з визнанням права турків на національну державність; 13) створення незалежної польської держави; 14) створення всесвітнього союзу націй з метою надання «взаємних гарантій політичної незалежності і територіальної ціліс­ності». На цих умовах був підписаний договір про мир, який завершив Першу світову війну.

Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 року державами-переможницями (США, Британською імперією, Францією, Італією, Японією, Бельгією та іншими), з одного боку, і переможеною Німеччиною – з другого, завершив Першу світову війну. Згідно з договором Німеччина передавала Франції Ельзас і Лотарингію (у кордонах 1870 року), Бельгії- округи Мальмеді і Ейпен, Польщі – Познань, частини Помор’я та інші території Західної Прусїї; Данциг (Ґданськ) був проголошений вільним містом, м. Мемель – передане у відання держав-переможниць (у лютому 1923 року приєднане до Литви). Питання про державну приналежність Шлезвіґа, південної частини Прусії та Верхньої Сілезії повинні були вирішуватися плебісцитом (північна частина Шлезвіґа перейшла у 1920 році до Данії, частина Верхньої Сілезії у 1922 році -до Польщі; інші спірні території залишилися за Німеччиною). Невелика частина сілезької території відходила Чехословаччині. Історичні польські землі – на правому березі Одера, Нижня Сілезія, більша частина Верхньої Сілезії та ін. -залишилися за Німеччиною. Саар переходив на п’ятнадцять років в урядування Ліги Націй, а згодом його доля мала вирішуватися шляхом плебісциту. Німеччина зобов’язувалася визнавати незалежність Австрії, Чехословаччини і Польщі. Німецька частина лівобережжя Рейну і смуга правого берега шириною 50 км підлягала демілітаризації. Колонії Німеччини були поділені між


Коментар

переможцями. Скороченню підлягали німецькі сухопутні війська, накладалися певні обмеження на озброєння. Німеччина зобов’язалася сплачувати репарації. Невід’ємною частиною угоди був статус Ліги Націй. США не ратифікували Версальський мирний договір і в серпні 1921 року підписали з Німеччиною особливий договір, майже ідентичний з Версальським (за винятком статей про Лігу Націй).

2) В обґрунтуванні етики І. Кант виходить з автономії волі: етичним може бути лише той вчинок, що є вільним вибором особи. Однак цей вибір полягає в слідуванні внутрішньому велінню, внутрішньому закону або принципу (категоричний імператив). Цей принцип у своїй основі є раціональним: особа має бажати, аби той закон, якому вона слідує, став усезагальним принципом поведінки.

3) Дашнаки – члени вірменської партії «Дашнакцутюн» («Союз»), заснованої в 1890 році, яка ставила своєю метою за допомогою європейських держав і Росії домогтися автономії Західної Вірменії у складі Туреччини. У травні 1918 – листопаді 1919 року – правляча партія Вірменської республіки. Організатор антирадянського виступу у лютому 1921 року. Національні організації «Дашнакцутюн» діяли в багатьох країнах; з 1991 року – у Вірменії.

4) Внутрішня македонська революційна організація – таємне революційне товариство, що діяло наприкінці XIX – на початку XX ст. з метою здобуття Македонією автономії. Засноване в листопаді 1893 року; виступало під гаслом «Македонія для македонців». Основні вимоги програми – автономія Македонії та утворення Балканської федерації, в якій Македонія була б рівноправним партнером з усіма іншими балканськими державами. Одержавши підтримку від християнського слов’янського населення, ВМРО розпочала в 1897 році активну антитурецьку діяльність і у 1903 році підняла масштабне, але невдале повстання. Організація провадила тривалу терористичну діяльність. Невдовзі після створення розкололась на дві фракції. У травні 1934 року були за­арештовані лідери організації та роззброєні її члени.

Анатомія націоналізмуКЕННЕТ МАЙНОУҐДрукується за виданням: Minogue К. Nationalism. – London, 1969. 1) Мова йде про Індійське народне повстання 1857-1859 pp. проти англійського колоніального панування. Військовим ядром повстання були сипаї; воно охопило долину р. Ганг, де у містах Делі, Канпур і Лакхнау утворювалися самостійні уряди і концентрувалися повстанські армії. Повстання було придушене, й урядування Індією перейшло від Ост-Індської кампанії до англійського уряду.



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 82; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.153.166.111 (0.007 с.)